Рішення

від 16.10.2018 по справі 0840/3224/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2018 року (17:45)Справа № 0840/3224/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (72300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Запорізькій області (72300, Запорізька область, м. Мелітополь пл. Перемоги, 4, код ЄДРПОУ 25216103), третя особа: ОСОБА_2 (69063, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 22 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення відповідача оформлене висновком від 30.03.2018 № 32/17.11-06-121, про відмову у внесенні змін до актових записів;

зобов'язати відповідача внести зміни в актовий запис про шлюб від 18.10.1997 №942, складений міським ЗАГС м. Мелітополя виправивши у графі національність нареченого з українець на німець ;

зобов'язати відповідача внести зміни в актовий запис про народження доньки від 16.08.2000 №722, складений міським ЗАГС м. Мелітополя доповнивши графою - національність батька німець .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бабуся і дідусь позивача по лінії батька є німцями, що підтверджується свідоцтвом про народження батька. Позивач зазначає у позові, що його родичі, які мали німецьку національність були репресовані, а тому позивач під час отримання паспорту обрав національність по матері - українець. Позивач вказує, що має право вважати себе німцем та право на відновлення своєї національності у демократичній державі. З урахуванням вищезазначеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 11.09.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

30.08.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 27114), в якому зазначає, позивачем не надано суду доказів того, що всі члени родини позивача переслідувалися в СРСР. Також відповідач вказує, що у позивача під час отримання паспорту не було жодних перешкод у вільному обранні приналежності до національності німець , оскільки на час отримання позивачем паспорту СРСР вже не існувало. Відповідач зазначає, що оскільки позивач під час отримання паспорту обрав національність матерів українець , то відсутні підстави для задоволення позову.

11.09.2018 позивачем надано відповідь на відзив, у якому вказує, що німецьке походження позивача не викликає жодних сумнівів, бабуся позивача була репресована, а тому позивач під час отримання паспорту мав побоювання щодо обрання національності німець .

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження позивача від 22.07.1974 №396568, національність батька позивача - ОСОБА_3 вказана німець , мати - ОСОБА_4 - українка (а.с.13).

Відповідно до свідоцтва про народження батька позивача ОСОБА_3, дідусь позивача ОСОБА_5 та бабуся позивача ОСОБА_6 мали національність німці (а.с.14).

Відповідно до довідки про реабілітацію від 02.12.2017 №-3/175206317457, бабуся позивача ОСОБА_6 була репресована органами НКВС у 1941 році як особа німецької національності та 01.12.2017 була реабілітована (а.с.18).

Відповідно до інформації, яка міститься у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (витяг від 25.10.2017), внесені відомості про доньку позивача - ОСОБА_2 та у графі Відомості про батька вказано - ОСОБА_1, громадянин України (а.с.15-17).

30.03.2018 відповідачем затверджений висновок №32/17.11-06-121 про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану, яким позивачу відмовлено у внесенні змін до актового запису про шлюб позивача №942 від 18.10.1997 та доповненні національності батька в актовому записі про народження доньки позивача №722 від 16.08.2000 за відсутністю підстав (а.с.20-22).

Не погоджуючись із таким висновком позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з діяльністю органів державної реєстрації актів цивільного стану проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням регулюються Законом України Про державну реєстрацію актів цивільного стану за № 2398-VI від 01.07.2010.

Частинами 1 та 4 статті 6 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану визначено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно з частиною 5 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

У відповідності до частини 1 статті 22 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно частини 4 статті 22 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відповідно до частини 6 статті 22 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану передбачено, що після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 за №96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила).

У відповідності до пункту 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 2.11 Правил встановлено, що факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

Згідно із п.2.12 Правил, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану визначені п.2.13 Правил.

В той же час, перелік таких підстав не є вичерпним.

Так, підпунктом 2.13.12 п.2.13 Правил встановлено, що внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, законодавством не обмежені підстави для внесення змін в актові записи та надано можливість внесення таких змін за наявності відповідних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України від 25 червня 1992 року №2494-XII Про національні меншини в Україні громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Крім того, як слідує з приписів частини 2 статті 300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на збереження своєї національності, культурної, релігійної та мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Також, слід звернути увагу й на те, що право на належність особи до певної національності або національної меншини, зокрема захищається і Міжнародною Рамковою Конвенцією Про захист національних меншин від 01 лютого 1995р. (ратиф. Україною 09 грудня 1997р., чинна з 01 травня 1998р.), зі змісту статті 3 якої слідує, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відповідно до приписів ст. 300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Ураховуючи зазначене вище, суд зазначає, що доказами у справі підтверджено, що батько позивача за національною приналежністю був німцем. Вказаний факт відповідачем не заперечується. При цьому, у висновку відповідача від 30.03.2018 №32/17.11-06-121 про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану, відповідач зазначає, що позивач здійснив свій вільний вибір щодо визначення своєї національності та на час отримання паспорту обрав для себе національність по матері - українець.

Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (справа Гарнага проти України ), де зазначено, що хоча мета статті 8 Конвенції головним чином стосується захисту особи від свавільного втручання державних органів, вона не лише зобов'язує державу утриматися від такого втручання, але й покладає на неї позитивні зобов'язання, властиві дієвій повазі до приватного та сімейного життя. Якщо межі між позитивними та негативними зобов'язаннями держави за статтею 8 не можна визначити з достатньою точністю, то застосовні принципи, тим не менш, є подібними. В обох контекстах слід дотримуватись справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому (див. вищезазначене рішення у справі Ст'єрна проти Фінляндії (Stjerna v. Finland), п. 38, та рішення від 6 вересня 2007 року у справі Юханссон проти Фінляндії

Беручи до уваги той факт, що батько позивача був німцем, що підтверджується доказами, які містяться у справі та приймаючи до уваги наявність закріпленого у законодавстві України права фізичної особи на збереження своєї національної, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними рішення Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Запорізькій області, оформлене висновком від 30.03.2018 № 32/17.11-06-121 про відмову у внесенні змін до актових записів щодо відмови позивачу у внесенні зміни в актовий запис про шлюб від 18.10.1997 №942, складений міським ЗАГС м. Мелітополя виправивши у графі національність нареченого з українець на німець .

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Запорізькій області внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_2 від 16.08.2000 №722, складений міським ЗАГС м. Мелітополя доповнивши графою - національність батька німець з огляду на наступне.

Пунктом 2.5 Правил визначено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається: особою, щодо якої складено актовий запис; одним із батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого; представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Позивач, звертаючись до суду просить зобов'язати відповідача внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_2, дата народження якої - 18.07.2000.

При цьому, подаючи позов до суду позивач зазначив свою доньку третьою особою.

Аналізуючи вказане, суд вважає, що із позовом про внесення змін до актового запису цивільного стану про народження може звертатися особа, щодо якої складений такий актовий запис - у цьому випадку ОСОБА_2.

Також суд зауважує, що на момент звернення із цим позовом до суду донька позивача досягла віку адміністративної процесуальної дієздатності.

Отже, у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 1409,60 грн., що підтверджується квитанцією від 12.07.2018 № 52, а отже присудженні на користь позивача підлягає сума у розмірі 704,80грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (72300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Запорізькій області (72300, Запорізька область, м. Мелітополь пл. Перемоги, 4, код ЄДРПОУ 25216103), третя особа: ОСОБА_2 (69063, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 22 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Запорізькій області, оформлене висновком від 30.03.2018 № 32/17.11-06-121 про відмову у внесенні змін до актових записів в частині відмови у внесенні змін до актового запису про шлюб №942 від 18.10.1997 виправлення національності нареченого з українець на німець .

Зобов'язати Мелітопольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Запорізькій області внести зміни в актовий запис про шлюб від 18.10.1997 №942, складений міським ЗАГС м. Мелітополя виправивши у графі національність нареченого з українець на німець .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального Управління юстиції у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.10.2018.

Суддя Ю.В. Калашник