Рішення

від 16.10.2018 по справі 826/8619/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2018 року №826/8619/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф доГоловного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ТСК Проф (далі - позивач, товариство, ТОВ ТСК Проф ) з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0812615147, №0822615147 від 19.05.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог від 01.06.2017 року) зазначено, що правомірність власних дій, зміни майнового стану та реальність господарських операцій з ТОВ Енергостар Груп (код ЄДРПОУ 39889012) підтверджується належними копіями первинних бухгалтерських документів. При цьому, платник податків не несе відповідальності за дії контрагентів при відсутності власної вини. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У своєму письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача стверджував, що операції здійснені ТОВ Енергостар Груп не мали реального товарного характеру, не встановлено наявності власного або орендованого обладнання, транспортних засобів для виконання робіт, технічного персоналу. Таким чином, позивачем безпідставно сформовано витрати на придбання товару від ТОВ Енергостар Груп , а тому контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2016 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

21.06.2016 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, яким усунуто виявлені судом недоліки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8619/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.09.2016 року представником відповідача у судовому засіданні надано заперечення на адміністративний позов, яке прийнято судом.

05.10.2016 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до справи, яке прийнято судом.

29.11.2016 року від представника позивача через канцелярію суду надійшли пояснення та клопотання про долучення доказів до справи, які прийнято судом.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №2841 від 07.04.2017 року, адміністративну справу №826/8619/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/8619/16 суддею Шрамко Ю.Т. та призначено справу до судового розгляду.

01.06.2017 року від представника позивача через канцелярію суду надано заяву про зміну (доповнення) підстави позовних вимог, яка прийнята судом 06.06.2017 року.

12.06.2017 року представником відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про виклик свідка, а саме: засновника, директора та бухгалтера ТОВ Енергостар Груп в одній особі - громадянку ОСОБА_1, в задоволенні якого судом відмовлено.

17.07.2017 року представником позивача у судовому засіданні надано клопотання про долучення доказів, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 17.07.2017 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, що наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

При цьому, від позивача та представника відповідача подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, яке прийнято судом.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення частини 4 статті 122 КАС України, беручи до уваги, що особами, які беруть участь у справі подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, у судовому засіданні 17.07.2017, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТСК Проф (код ЄДРПОУ 38040322) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансового-господарських операцій із ТОВ Енергостар Груп (код ЄДРПОУ 39889012) за період з 01.08.2015 по 31.08.2015, за наслідком якої складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №76/26-15-14-07-02-10/38040322 від 04.05.2016 року (далі - акт перевірки від 04.05.2016 року) (Т.1, арк. 27-43).

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- пп.20.1.2, 20.1.8, п.20.1 ст.20, ст..134, пп.139.1.2 п.139.1 п.139.2-139.3 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 28 723,00 грн. за 2015 рік;

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 31 915,00 грн. за серпень 2015 рік (Т.1, арк. 43).

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість ґрунтується на обставинах безтоварності господарським операцій між позивачем і ТОВ Енергостар Груп .

Безтоварність господарських операцій між позивачем та вищезазначеним контрагентом, в свою чергу, вбачається контролюючому органу з огляду на наступні обставини:

1) відсутність матеріальних та трудових ресурсів у ТОВ Енергостар Груп ;

2) позивачем не надано будь-яких належним чином оформлених документів, які підтверджується факт транспортування товару;

3) директор ТОВ Енергостар Груп ОСОБА_1 надала пояснення співробітнику ОУ ДПІ у Печерському районі про свою непричетність до діяльності вказаного товариства;

4) товар, який придбавався позивачем у ТОВ Енергостар Груп , містить коди згідно УКТ ЗЕД, який у свою чергу не ввозився на митну територію України ТОВ Енергостар Груп та не придбавався у контрагентів-постачальників за період, що перевірявся.

Інших обставин безтоварності господарським операцій акт перевірки в собі не містить.

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 року:

- №0822615147, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суму податку на додану вартість у розмірі 31 915,00 грн. (Т.1, арк. 50);

- №0812615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 28 723,00 грн. (Т.1, арк. 49).

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 436-IV (далі - ГК України), Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі - ЦК України), Кримінальним кодексом України від 05.04.2001 року № 2341-III, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішень органів державної влади, а саме: Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України. угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

За таких обставин, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність), встановлена в акті перевірки з огляду на відсутність у контрагента необхідних виробничо-трудових ресурсів для провадження господарської діяльності, не сприймаються судом, як преюдиційна обставина, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагента позивача або безпосередньо посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю Енергостар Груп , було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України.

Враховуючи викладене, посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача виробничо-трудових ресурсів та пояснення директора ТОВ Енергостар Груп ОСОБА_1, що остання не має жодного відношення до діяльності очолюваного нею товариства, є необґрунтованими.

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість (підпункт 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 139.1.2 пункту 139 статті 139 ПК України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У силу пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних, актів виконаних робіт, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 18.08.2015 року між ТОВ Енергостар Груп (за договором - Постачальник) та ТОВ ТСК Проф (за договором - Покупець) укладено договір поставки №18/08-1, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник, на підставі заявки Покупця, зобов'язується передати у власність Покупця товар, а саме асортимент, кількість та вартість яких визначена в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних до договору, що надані Постачальником та являють собою невід'ємну частину даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (Т.1, арк. 24-26).

Так, на підставі вказаного вище договору, ТОВ Енергостар Груп передало ТОВ ТСК Проф товар, що визначений у рахунку-фактурі №1905 від 18.08.2015 року та видатковій накладній №001825 від 20.08.2015 року у сумі 191 487,22 грн. з ПДВ, а також оформлено податкову накладну №163 (Т.1, арк. 11-23, 190-197).

Крім того, придбаний позивачем товар у ТОВ Енергостар Груп в подальшому був реалізований відповідно до договору поставки №49590 від 18.04.2014 року укладеного між ТОВ Епіцентр К (за договором - Покупець) та ТОВ ТСК Проф (за договором - Постачальник), згідно умов якого поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) - склад Покупця, згідно заявок останнього (Т.1, арк. 160-167).

Так, на виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні від 21.08.2015 року та 31.08.2015 року, податкові накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №К24 10000203 від 20.08.2015 року, банківську виписку (Т.1, арк. 150-159, 199-201).

Відповідно до статті 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Відтак, суд дійшов висновку, що надані суду копії первинних документів оформлено у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. У сукупності останні не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій з вказаним вище контрагентам та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Також, на підтвердження факту здійснення підприємницької діяльності та зберігання товару, позивачем надано договір суборенди об'єкта нерухомості №15/01/15 від 15.01.2015 року та акти приймання-передачі об'єкта суборенди за вказаним договором, укладеного між ТОВ Пром-Рент (за договором - Суборендодавець) та ТОВ ТСК Проф (за договором - Суборендар), відповідно до умов якого Суборендодавець передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування офісне приміщення площею 14,2 м.кв., складське приміщення площею 42 м.кв., та обладнаний майданчик 200 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 4 (Т.1, арк. 177-189).

При цьому, суд звертає увагу, що відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення від'ємного значення податку на додану вартість, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договором поставки, який був укладений позивачем з його контрагентом (ТОВ Енергостар Груп ).

Аналогічна позиція висвітлена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року у справі №2а-1670/4225/11 (К/9991/56051/11).

Крім того, суд вважає, що посилання відповідача на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з тим, що товар, який придбавався позивачем у ТОВ Енергостар Груп , містить коди згідно УКТ ЗЕД, який у свою чергу не ввозився на митну територію України ТОВ Енергостар Груп та не придбавався у контрагентів-постачальників за перевіряємий період є необґрунтованими.

Так, відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у постанові від 11.02.2015 року у справі №2а-9084/10/1370 (К/9991/77465/11) , а саме: Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу .

В розумінні статті 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

Таким чином, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду міста Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю ТСК Проф надано належні копії первинних документів, які підтверджують вище вказані господарські операції з контрагентами, а тому прийняті Головним управлінням ДФС у місті Києві податкові повідомлення-рішення №0812615147, №0822615147 від 19.05.2016 року є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 25.05.2016 року №6501, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 450,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1 450,00 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф (код ЄДРПОУ 38040322, адреса: 03083, м. Київ, вулиця Казимира Малевича, буд. 86) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0812615147, №0822615147 від 19.05.2016 року.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Проф документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 450,00 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко