Рішення

від 09.10.2018 по справі 904/2699/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2699/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Качур Н.О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Житлово-будівельного кооперативу "Рассвєт-17", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 432941,62 грн

у присутності представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2189/01 від 16.05.2018, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Суть спору: 18.06.2018 Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Рассвєт-17" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення основного боргу у сумі 380610,87 грн, пені у сумі 13690,32 грн, 7% штрафу у сумі 19499,25 грн, інфляційних втрат у сумі 14495,27 грн та 3% річних у сумі 4645,91 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 193, укладеного між сторонами 21.10.2013.

У позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 22.06.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) з повідомленням сторін.

17.07.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, зміст якого в певній мірі не має відношення до предмету заявленого позову.

Відповідно до ст. 216 ГПК України у судових засіданнях були оголошені перерви: з 17.07.2018 до 02.08.2018 та з 02.08.2018 до 21.08.2018.

Позивач 20.08.2018 надав відповідь на відзив відповідача, у якому заперечив проти доводів відповідача, надав копії платіжних доручень на часткове погашення боргу та наполягає на задоволенні вимог в частині стягнення боргу в сумі 182859,15 грн, 14495,27 грн інфляційних втрат, 4645,91 грн 3% річних, 13690,32 грн пені, 19499,25 грн 7% штрафу.

В судовому засіданні 21.08.2018 відповідачем заявлено клопотання застосувати позовну давність до вимог про стягнення 91429,25 грн за період 1995-1999 років, проте, суд звертає увагу відповідача на те, що в позовній заяві заявлено до стягнення борг за 2017 - 2018 роки.

З огляду на складність цього спору, суд ухвалою від 21.08.2018, у відповідності до положень ч. 6 ст. 250 ГПК України, здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/2699/18 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.09.2018.

25.09.2018 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив, що: предметом його позовних вимог є заборгованість відповідача, яка виникла за період надання послуг теплопостачання з лютого 2017 року по березень 2018 року на суму 826607,31 грн згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); за цей період враховані сплати відповідача, згідно призначення які вказані у платіжних доручення, на суму 643748,16 грн; станом на 24.09.2018 року сума заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію складає 164178,46 грн (а саме залишок боргу за лютий 2017 року у сумі 12248,02 грн, березень 2017 року у сумі 75400,48 грн, за березень 2018 року у сумі 76529,96 грн) згідно акту звірки станом на 24.09.2018.

Від відповідача 25.09.2018 до суду надійшла заява про застосування до суми 91429,25 грн строку позовної давності, оскільки заборгованість виникла з різниці у тарифах понад 10 років тому. До цієї заяви відповідачем додано копії наступних документів: переліку боржників ЖБК "Рассвєт-17" по комунальним платежам, оборотних відомостей ЖБК "Рассвєт-17", відомості по взаєморозрахунках ЖБК "Рассвєт-17" з контрагентами, акту звірки за період з 01.02.2017 по 31.03.2018.

Вказану заяву судом прийнято до розгляду.

В ході судового засідання, призначеного на 25.09.2018, судом прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.10.2018.

Сторони під розписку були повідомлені про дату та час проведення судового засідання, але представник відповідача в засідання не прибув та не повідомив про причини неявки.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоелектроцентраль" (найменування останнього наразі змінено на Акціонерне товариство "Криворізька теплоелектроцентраль", про що 14.05.2018 внесено відповідні дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), (далі - теплопостачальна організація-продавець, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Рассвет-17" (далі - відповідач) 21.10.2013 укладено договір № 193 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - договір), відповідно до умов укладеного договору позивач бере на себе зобов'язання постачати вдповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію, у терміни передбаченідоговором (п1.1 договору).

Пунктом 7.2.7 договору передбачено, що за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки.

Дислокацією об'єктів до договору визначено, що поставка теплової енергії теплопостачальною організацією-продавцем здійснюється на об'єкт споживача-покупця - житловий будинок за адресою: вул. Симбірцева, 6.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року.

Згідно з п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Пунктом 5.2 договору визначено, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації-продавця та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці.

Споживач-покупець, що має прилади комерційного обліку, веде журнал обліку споживання теплової енергії у відповідності з вимогами "Правил користування тепловою енергією" та щомісячно подає до теплопостачальної організації-продавця звіт про фактичне споживання теплової енергії в терміни, передбачені в додатку 1 до договору (п. 5.7 договору).

Відповідно до п. 3 додатку дата зняття споживачем показань для надання звіту по приладам обліку - з 25 числа по 31 число поточного місяця; надання звіту постачальнику - не пізніше 31 числа поточного місяця.

За умовами п.п. 6.1 та 6.2 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 договору сторони домовились, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію у період з 01.02.2017 до 30.05.2018 на загальну суму 526480,24 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 2238 від 28 лютого 2017 року на суму 152152,70 грн, № 3531 від 31 березня 2017 року на суму 77705,57 грн, № 1230 від 28 лютого 2018 року на суму 143093,47 грн, № 2322 від 31 березня 2018 року на суму 153528,50 грн.

В свою чергу відповідач виконав свої зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії лише частково, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем на дату звернення з позовом до суду у загальній сумі 380610,87 грн.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права з цим позовом, предметом якого є стягненням суми основного боргу, нарахованої на неї пені, 3% річних, інфляції та штрафу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що в період з 1995 по 1999 р.р. позивач нараховував плату за опалення за тарифами, що діяли для підприємств, а мав застосовувати тарифи для населення, що привело до зайвого нарахування 91429,25 грн. У зв'язку з цим відповідач вважає, що сума боргу є меншою на зазначену суму.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у цій справі договір є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу останнім не оспорений та отримання якої підтверджено матеріалами справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив строки, обумовлені договором, щодо повної оплати поставленої теплової енергії за актами приймання-передачі робіт (надання послуг), тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього наявна заборгованість перед позивачем у загальній сумі 380610,87 грн.

25.09.2018 позивач надав письмові пояснення, у яких вказав, що ним заявлено до стягнення заборгованість, яка виникла за надані послуги з опалення у 2017 - 2018 роках. Після звернення позивача до суду з позовом відповідач здійснив часткову оплату, залишок боргу складає 164178,46 грн.

До пояснень позивач додав підписаний двома сторонами акт звірки розрахунків, у якому позивачем вказано суму заборгованості 164178,46 грн, відповідач зазначив суму боргу 72749,21 грн, яка є меншою на 91429,25 грн, які відповідач вважає безпідставно нарахованими через завищені тарифи на послуги у період до 1999 року.

Проте, суд не може прийняти ці доводи відповідача, оскільки позивач просить стягнути борг за послуги, надані у 2017 та 2018 роках, а події, які відбулись у 1995 - 1999 роках, не мають відношення до предмету спору.

Дослідження матеріалів справи показало, що після відкриття провадження у справі відповідачем у добровільному порядку на рахунок позивача частково сплачено за теплову енергію 216432,41 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи та вищевказаним актом звірки взаєморозрахунків за спожиту теплову енергію, залишок боргу складає 164178,46 грн.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет позову у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Оскільки відповідач після відкриття провадження у даній справі частково погасив основний борг перед позивачем, провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 216432,41 грн слід закрити за відсутністю предмету спору, як того вимагає чинне законодавство України.

Таким чином, сума заборгованості, яка наразі підлягає до стягнення з відповідача складає 164178,46 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ЦК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач нарахував та заяви до стягнення з відповідача пеню за зобов'язаннями лютого - березня 2018 за загальний період з 21.03.2018 по 30.05.2018 у загальній сумі 13690,32 грн та 7% штрафу за аналогічний період у сумі 19499,25 грн, перевіривши які суд встановив їх вірність.

Будь - яких заяв щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій відповідачем не подано.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору та приписи законодавства позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.03.2017 по 30.05.2018 у сумі 4645,91 грн та інфляційні нарахування за період з квітня 2017 року по травень 2018 року у сумі 14495,27 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та заявлення в межах їх можливого нарахування, а тому останні підлягають до стягнення у визначених позивачем сумах.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 164178,46 грн, штрафу у сумі 19499,25 грн, інфляційних нарахувань у сумі 14495,27 грн, пені в сумі 13690,32 грн та 3% річних у сумі 4645,91 грн; в частині стягнення основного боргу у сумі 216432,41 грн провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Рассвєт-17" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 6, ідентифікаційний код 23077146) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) основний борг у сумі 164178,46 грн, пеню в сумі 13690,32 грн, штраф у сумі 19499,25 грн, інфляційні нарахування у сумі 14495,27 грн, 3% річних у сумі 4645,91 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 6494,12 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог про стягнення основного боргу провадження у справі закрити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 19.10.2018.

Суддя ОСОБА_2