Рішення

від 16.10.2018 по справі 904/3631/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3631/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ", м. Дніпро

до Приватного підприємства "КБ АПЕКС", м. Дніпро

про стягнення 166 798,18 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №б/н від 03.08.2018р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №б/н від 11.09.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "КБ АПЕКС" (далі - відповідач) про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 166 798,18 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору на поставку № 15/10-1 від 15.10.2017, в частині строків поставки товару та повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2018 відкладено розгляд справи по суті на 02.10.2018.

25.09.2018 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд провести врегулювання спору за участі судді та зупинити на час врегулювання провадження у справі.

В судовому засідання 02.10.2018 оголошено перерву до 16.10.2018 для надання часу позивачу для підготовки відповіді на відзив на позов.

10.10.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2018 в задоволенні клопотання Приватного підприємства "КБ АПЕКС" щодо врегулювання спору за участю судді у справі № 904/3631/18 відмовлено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог.

У судовому засіданні 16.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 15.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" (позивач, покупець) та Приватним підприємством "КБ АПЕКС" (відповідач, постачальник) укладений Договір на поставку № 15/10-1 (далі - Договір), за умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується виготовити та відвантажити покупцю відливки зі сталі 110Г13Л відповідно специфікації (додаток №1). Вищевказані відливки, іменуються в подальшому продукція, в кількості, вказаної в додатку №1 до даного договору, виготовляються та поставляються постачальником в терміни та на умовах, даним договором, а покупець зобов'язується в терміни та на умовах, прийняти продукцію та оплатити її.

Відповідно до п. 3.1. Договору виготовлення та поставка продукції здійснюється постачальником протягом 60-ти календарних днів з моменту надходження передоплати визначеної в п. 4.3. даного договору на поточний рахунок постачальника.

Поставка продукції здійснюється на умовах: EXW-склад постачальника (м. Дніпро) відповідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010року, з обов'язковим навантаженням на транспорт покупця. Право власності на продукцію (по кількості) переходить до покупця від постачальника з моменту підписання сторонами товаросупровідних документів на продукцію (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 4.3. Договору розрахунки по даному договору здійснюються покупцем в національній валюті України (гривнах) в наступному порядку:

- передоплати в розмірі75 % від загальної вартості договору, що складає 426 995,38 грн., в тому числі ПДВ складає 71 165,90 грн.;

- кінцевий рахунок здійснюється покупцем протягом 3-х календарних днів з моменту отримання повідомлення про готовність продукції, до відвантаження продукції.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору він виконав зобов'язання по передоплаті за продукцію: згідно рахунку-фактури № СФ-000076 від 05.10.2017 на суму 192 199,68 грн. з ПДВ (платіжне доручення № 24814 від 27.10.2017), рахунку-фактури № СФ-000077 від 05.10.2017 на суму 184 433,50 грн. з ПДВ (платіжне доручення № 24563 від 20.10.2017) та частково рахунку-фактури № СФ-000078 від 05.10.2017 на суму 44165,00 грн. з ПДВ (платіжне доручення № 24815 від 27.10.2017) на загальну суму 420 798,18 грн. з ПДВ.

За твердженням позивача, відповідач повинен був виготовити та поставити продукцію до 25.12.2017 однак у вказаний строк продукція не була поставлена позивачу, а навіть не було розпочато її виготовлення. Тому позивач у листі вих. № 690 від 27.12.2017 висунув вимогу до відповідача про повернення отриманої суми передплати.

28.12.2007 позивач та відповідач підписали додаткову угоду № 1 до договору на поставку № 15/10-01 про розірвання цього договору з 29.12.2017 та про зобов'язання постачальника повернути передоплату у розмірі 420 798,18 грн. на розрахунковий рахунок покупця в додатково узгоджені строки.

У листі вих. № 11 від 28.12.2017 відповідач вказав про зобов'язання повернення позивачу вказаної суми предоплати у наступному порядку: 270 000,00 грн. - до 12.01.2018; 150 798,18 грн. - до 22.06.2018 (з можливість закриття цієї суми поставкою узгодженої окремим договором продукції.) - а.с. 27.

Як вбачається з матеріалів справи, після повернення частини суми передоплати в розмірі 254 000,00 грн., (банківська виписка № 221 від 11.01.1018), в листі вих. № 14/02-2 від 14.02.2018 відповідач запропонував наступний порядок повернення залишку суми передоплати: 30 000,00 грн. - у березні 2018; 50 000,00 грн. - у квітні 2018; 50 000,00 грн. - у травні 2018; 36 798,18 грн. - у червні 2018.

Однак, відповідач не повернув позивачу залишок суми передоплати у загальному розмірі 166 798,18 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на протиріччя між текстом позовної заяви та документами в обґрунтування позовних вимог, а саме:

по - перше в позовній заяві та переліку додатків позивач посилається на Договір поставки № 15/10-01 від 21.10.2017. Однак в якості доказу долучений Договір поставки № 15-10-01 від 15.10.2017;

по - друге в позовній заяві позивач стверджує про наявність договірних зобов'язань саме за договором поставки та здійснення платежів в його межах та на його виконання.

Однак всі платежі здійсненні позивачем на підставі рахунків-фактур від 05.10.2017, в яких зазначено, що вони дійні до сплати до 05.10.2017.

Таким чином на думку відповідача, мова не може йти про договірні зобов'язання, які ґрунтуються на договірних правовідносинах, тим більше на зобов'язаннях поставки, тому що станом на 05.10.2017 між учасникам провадження не існувало жодних договорів, а із наданого позивачем мотивування не зрозуміло на договорі поставки від якої дати і якого змісту ґрунтуються його вимоги.

Позивач у відповіді на відзив на позов заперечував стосовно протиріччя між текстом позовної заяви та документами в обґрунтування позовних вимог з огляду на наступне.

Договір № 15/10-01 між позивачем та відповідачем був підписаний дійсно 15 жовтня 2017, а в позовній заяві допущена технічна описка (вказана дата 21.10.2017).

Наявність підписаного позивачем та відповідачем договору № 15/10-01 від 15.10.2017 й свідчить про існування договірних зобов'язань між ними на поставку продукції.

А сплата позивачем виставлених відповідачем 05.10.2017 рахунків жодним чином не спростовує наявність договірних зобов'язань між ними, оскільки навіть за відсутності підписаного договору:

- згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і зобов'язання виникають із дій осіб, що передбачені актками цивільного законодавства, а так само з дій осіб не передбачених цими актами, але за аналогією породжують права і оюбов'язки. Підставою для виникнення цивільних прав і зобов'язань є договори та інші угоди. Цивільні права і зобов'язання можуть виникнути безпосередньо з актів цивільного законодавства;

- згідно ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обиратир форму правочину, якщо інше не встановлено закноном. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків;

- згідно ст. 207 Цивільного кодексу України правончин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному обо кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч. 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення попередньої оплати у розмірі 166 798,18 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором;

- належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Таким чином, доводи викладені відповідачем у відзиві на позов спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне:

- по-перше відповідач зазначає, що позивач повинен підтвердити свої вимоги копіями, які посвідчені у встановленому порядку та оригіналами доказів, про наявність яких він зазначив у своїй позовній заяві. В судовому засіданні судом оглянуто надані позивачем оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи та заперечень з цього приводу від відповідача не було.

- по-друге відповідач вказує на те, що в позовній заяві та в переліку додатків до позову позивач посилається на договір поставки № 15/10-01 від 21.10.2017, однак в якості доказу долучений договір поставки № 15/10-01 від 15.10.2017. Представник позивача у судовому засіданні пояснив суду, що позивачем зроблено помилку в додатку до позову щодо дати спірного договору та вказав, що правильною датою договору на поставку № 15/10-01 є дата 15.10.2017.

- по-третє відповідач зазначає про те, що в позовній заяві позивач стверджує про наявність договірних зобов'язань саме за договором поставки та здійснення платежів в його межах та на його виконання, однак всі платежі здійсненнні позивачем на підставі рахунків-фактур від 05.10.2017, в яких зазначено, що вони дійсні до сплати до 05.10.2017, тоді як станом на 05.10.2017 між учасниками провадження не існувало жодних договірних правовідносин. Втім з цими доводами суд не погоджується, оскільки Додатковою угодою № 1 до Договору на поставку № 15/10-1 від 15.10.2017 сторони прийшли до згоди про те, що відповідачу потрібно здійснити повернення передоплати на розрахунковий рахунок покупця в розмірі 420 798,18 грн. в узгодженні додаткові терміни (п. 2 Додаткової угоди до Договору), тамим чином між сторонами існували договірні відносини за Договором на поставку № 15/10-1 від 15.10.2017.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 124, 129, 233, 236-238, 240-241, 252, п. 17.5 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, 45, код ЄДРПОУ 32448517) до Приватного підприємства "КБ АПЕКС" (49081, м. Дніпро, проспект Воронцова, вул. 73, кімната 414; код ЄДРПОУ 31944332) про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 166 798,18 грн. за договором на поставку №15/10-1 від 15.10.2017 - задовольнити у повному обсязі .

Стягнути з Приватного підприємства "КБ АПЕКС" (49081, м. Дніпро, проспект Воронцова, вул. 73, кімната 414; код ЄДРПОУ 31944332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, 45, код ЄДРПОУ 32448517) суму попередньої оплати у розмірі 166 798,18 грн. (сто шістдесят тисяч сімсот дев'яносто вісім грн. 18 коп.), витрат по сплаті судового збору у розмірі 2501,97 грн. (дві тисячі п'ятсот одна грн. 97 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, 45, код ЄДРПОУ 32448517);

Боржник: Приватне підприємство "КБ АПЕКС" (49081, м. Дніпро, проспект Воронцова, вул. 73, кімната 414; код ЄДРПОУ 31944332).

Повний текст рішення складено 19.10.2018.

Суддя ОСОБА_3