Рішення

від 16.10.2018 по справі 908/1388/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/59/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 Справа № 908/1388/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКО.МВ» (50015, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, б. 15)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління» (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, б. 1)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність б/н від 09.07.2018р.;

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКО.МВ» до Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління» про стягнення суми 220020,82 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 70500,00 грн., суми 88709,49 грн. пені, суми 51962,79 грн. інфляційних втрат, суми 8848,54 грн. 3% річних.

В позові позивач посилався на договір поставки № 4 від 16.07.2015р. та зазначав, що на виконання умов договору відповідачу було поставлено товар, який останній своєчасно та у повному обсязі, станом на дату подання позову до суду, не оплатив. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі п. 5.2 Договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані санкції. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 624, 625 ЦК України та умови Договору № 4 від 16.07.2015р., позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2018 р. відкрито провадження у справі № 908/1388/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/59/18. Підготовче судове засідання призначено на 21.08.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 р. відкладено підготовче засідання на 11.09.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.08.2018 р. враховуючи нагальну потребу у перебуванні судді-доповідача у даній справі у відрядженні до м. Київ в період 10.09.2018 р. по 12.09.2018р., про що стало відомо судді після призначення судового засідання у цій справі на 11.09.2018р., підготовче засідання відкладено на 13.09.2018 р.

Ухвалою суду від 13.09.2018 р., суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.10.2018 р.

Відповідач - у письмовому відзиві не погодився із вимогою про стягнення пені. Посилається, зокрема, на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для нарахування пені, оскільки перебіг позовної давності для нарахування пені, на думку відповідача, сплив 30.11.2016 р., в той час, коли позивач звернувся до суду у липні 2018 р. Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо пені.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що строк позовної давності щодо стягнення оплати за поставлений товар спливає 30.11.2018 р. Вказує, що сума боргу, яка не була відповідачем сплачена своєчасно з 05.09.2016 р. в розмірі 190000,00 грн. була визнана відповідачем шляхом сплати 11.06.2018 р. згідно платіжного доручення № 673 суми боргу в розмірі 5000,00 грн. Таким чином, на думку позивача, перебіг строку позовної давності щодо пені почався заново.

11.09.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла письмова заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що 25.07.2018 р. відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 70500,00 грн. у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача 88709,49 грн. пені, 51962,79 грн. інфляційних втрат, 8848,54 грн. 3% річних.

Надавши оцінку заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог, судом, ухвалою від 13.09.2018 р. не прийнято її до розгляду, оскільки вказана заява суперечить приписам ст. 46 ГПК України, а саме у ній зменшено фактично до нуля позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, що не узгоджується із правовою природою зменшення розміру позовних вимог, а свідчить про фактичну відмову позивачем від позовної вимоги про стягнення суми основного боргу.

Відповідач свого представника у судове засідання 16.10.2018 р. не направив, натомість надіслав письмову заяву, в якій зазначив, що у разі незастосування позовної давності щодо пені, просить зменшити розмір пені на 99%. Також, відповідач заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у матеріалах справи доказами, яке прийнято судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що судом були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1388/18, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

У судовому засіданні 16.10.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 16.07.2015 р. між позивачем (Продавцем) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір поставки № 4 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у встанов лений у даному Договорі термін у власність Покупця товарно-матеріальні цінності (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вар тість відповідно до умов цього Договору.

Умовами п. 1.2. Договору узгоджено, що ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура Товару, що постачається за цим Договором, визначається у Рахунках - фактурах продавця.

Крім того, сторонами у специфікації від 16.07.2015 р. № 1 (до Договору) узго джено умови за якими повинен поставлятися Товар, а саме найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю та сума: Ківш ЕКГ- 5 у кількості 2 шт. за ціною 180000,00 грн. за 1 одиницю, на загальну суму - 360000,00 грн.; Електричний двигун ходу (що використовувався) у кількості 1 шт., за ціною 54166,67 грн. за 1 одиницю, на суму - 54166,67 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору, поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW (франко склад) продавця, відповідно до Міжнародних правил тлумачення те рмінів Інкотермс у редакції 2000 року.

Датою поставки Товару вважається при самовивозі Товару Покупцем - дата видаткової накладної Продавця (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.2.4 Договору, право власності на Товар, а також всі пов'язані з ним ризики, переходять від про давця до Покупця з моменту передачі товару Покупцю.

Умовами п. 4.1. Договору передбачено, що Товар вважається поставленим Продавцем і прийняти Покупцем з моменту видачі видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.3. Договору, умови оплати: передплата у розмірі 100% від вартості товару , що постачається згідно виставленими рахунками-фактурами. Умови оплати конкретної партії Товару, встановлюються у Специфікаціях або До даткових угодах до цього договору.

Продавець незалежно від форми оплати партії Товару, встановленої у Специ фікації або Додатковій угоді, має право проводити поставку Товару покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку Покупець проводить оплату за поставлений товар у розмірі 17% від вартості протягом 3-х днів з моменту поставки товару, а решту суми оплачує протягом п'яти місяців з моменту поставки товару щомісячно але не пізніше 30 листопада 2015 року.

Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом внесення коштів на розрахун ковий рахунок Продавця, згідно рахунка-фактури Продавця (п.3.4. Договору).

Згідно з п. 3.5. Договору, датою платежу вважається дата внесення коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п. 5.2. Договору за прострочення строків оплати Товару, вста новлених у цьому договорі, Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,5 від сотка від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем за видатковою накладною № 12 від 17.07.2015 року було поставлено на користь відповідача товар: Ковш ЕКГ- 5 у кількості 2 шт., за ціною 180000,00 грн. за 1 одиницю, на загальну суму - 360000,00 грн. та Електричний двигун ходу (що використовувався) у кількості 1 шт., за ціною 54166,67 грн. за 1 одиницю, на суму - 54166,67 грн., всього на суму 497000,00 грн.

Товар отримано на підставі довіреності від 17.07.2015 р. № 342 (виданої на ім'я ОСОБА_2І.).

Проте, як зазначено в позовній заяві, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором, оплату за поставлений товар здійснював несвоєчасно та не в

повному розмірі.

Так, оплату за поставлений товар у розмірі 17% від вартості, що складала 84490,00 грн., і яка підлягала сплаті до 21.07.2015 р., фактично сплачено 29.07.2015р. за платіжним дорученням № 1283 в сумі - 82833,33 грн. (з затримкою на 8 днів).

Інші платежі також здійсненні з простроченням та на неповну суму, а саме: 30.09.2015р. - на суму 20000,00 грн., 16.10.2015 р. - на суму 30000,00 грн., 25.12.2015 р. - на суму 20000,00 грн., 01.04.2016 р. на суму 30000,00 грн., 29.06.2016 р. - на суму 44166,67 грн., 11.07.2016 р. - на суму 50000,00 грн., 25.07.2016 р. - 30000,00 грн., 05.09.2016 р. - на су му 40000,00 грн., 11.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 12.06.2018р. - на суму 5000,00 грн., 13.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн.,14.06.2018 р. - - на суму 5000,00грн., 15.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 18.06.2018 р. - на суму 5000,00грн., 19.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн.,20.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 21.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 22.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн.,25.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 26.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 27.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 02.07.2018 р. на суму 5000,00 грн., 03.07.2018 р. на суму 5000,00 грн., 04.07.2018 р. на суму 4500,00 грн., всього на суму 426500,00 грн.

Решта боргу на суму 70500,00 грн., станом на дату подання даного позову до суду, відповідачем сплачена не була.

Позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» суми основного боргу в розмірі 70500,00 грн., суми 88709,49 грн. пені, суми 51962,79 грн. інфляційних втрат, суми 8848,54 грн. 3% річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 3.3 Договору умови оплати: передплата у розмірі 100% від вартості товару , що постачається згідно виставленими рахунками-фактурами. Умови оплати конкретної партії Товару, встановлюються у Специфікаціях або До даткових угодах до цього договору. Продавець незалежно від форми оплати партії Товару, встановленої у Специ фікації або Додатковій угоді, має право проводити поставку Товару покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку Покупець проводить оплату за поставлений товар у розмірі 17% від вартості протягом 3-х днів з моменту поставки товару, а решту суми оплачує протягом п'яти місяців з моменту поставки товару щомісячно але не пізніше 30 листопада 2015 року.

Матеріали справи свідчать, що позивачем за видатковою накладною № 12 від 17.07.2015 року було поставлено на користь відповідача на загальну 497000,00 грн.

Товар отримано на підставі довіреності від 17.07.2015 р. № 342 (виданої на ім'я ОСОБА_2І.).

Разом з тим, відповідач, оплату за поставлений товар у розмірі 17% від вартості, що складала 84490,00 грн., і яка підлягала сплаті до 21.07.2015 р., фактично сплатив 29.07.2015р., що підтверджується платіжним дорученням № 1283 в сумі - 82833,33 грн. (з затримкою на 8 днів).

Інші платежі також були здійснені відповідачем здійсненні з простроченням та на неповну суму, а саме: 30.09.2015р. - на суму 20000,00 грн., 16.10.2015 р. - на суму 30000,00 грн., 25.12.2015 р. - на суму 20000,00 грн., 01.04.2016 р. на суму 30000,00 грн., 29.06.2016 р. - на суму 44166,67 грн., 11.07.2016 р. - на суму 50000,00 грн., 25.07.2016 р. - 30000,00 грн., 05.09.2016 р. - на су му 40000,00 грн., 11.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 12.06.2018р. - на суму 5000,00 грн., 13.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн.,14.06.2018 р. - на суму 5000,00грн., 15.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 18.06.2018 р. - на суму 5000,00грн., 19.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн.,20.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 21.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 22.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн.,25.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 26.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 27.06.2018 р. - на суму 5000,00 грн., 02.07.2018 р. на суму 5000,00 грн., 03.07.2018 р. на суму 5000,00 грн., 04.07.2018 р. на суму 4500,00 грн., всього на суму 426500,00 грн.

Решта боргу на суму 70500,00 грн., станом на дату подання даного позову до суду, відповідачем сплачена не була.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі (17.07.2018 р.), платежем, здійсненим 25.07.2018 р., відповідач повністю сплатив суму основної заборгованості в розмірі 70500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача від 25.07.2018 р.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі за вимогою про стягнення суми 70500,00 грн. основного боргу підлягає закриттю.

Разом з тим, окрім суми основного боргу, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р.

Так, в зазначеному листі ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р. вказано, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, заявлені до стягнення правомірно.

Судом перевірено розрахунки позивача із урахуванням приписів законодавства та за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» . При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання та суми боргу, що існувала у спірний період.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд відзначає, що вимога про їх стягнення (за загальний період з 21.08.2015 р. по 02.07.2018 р.) підлягає задоволенню у заявленому розмірі, в сумі 8848,54 грн.

Також, заявлені до стягнення втрати від інфляції (за загальний період з вересня 2015 р. по липень 2018 р.) задовольняються судом в заявленому розмірі, в сумі 51962,79 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» .

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як зазначено в пункті 5.2 Договору за прострочення строків оплати Товару, вста новлених у цьому договорі, Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,5 від сотка від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Як зазначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно до ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

У справі що розглядається сторони в Договорі не погоджували інший строк обчислення позовної давності

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою.

В даному випадку відповідач у відзиві від 09.08.2018р. заявив про сплив позовної давності стосовно нарахування пені.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом враховується, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Господарським судом, було з'ясовано не дотримання позивачем правил обчислення процесуальних строків щодо вимоги про стягнення пені, які є важливими для господарського процесу взагалі та для забезпечення прав і свобод учасників судового процесу особливо.

Частина 5 ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Якщо строк виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про його виконання.

Господарським судом встановлено, що пеня нарахована відповідачу з 21.08.2015 р. по 29.09.2015 р. (за оплатою в розмірі 17%) та з 30.11.2015 р. по 02.07.2018 р. (за рештою оплати).

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою 13.07.2018 р. (згідно штампу відділення поштового зв'язку на конверті), тобто після спливу спеціального строку позовної давності за вимогами про стягнення пені.

Згідно із загальним правилом, після закінчення строку позовної давності особа втрачає можливість удатися до судового захисту порушеного права.

Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Посилання позивача на приписи ст. 264 ЦК України та на той факт, що сума боргу, яка не була відповідачем сплачена своєчасно з 05.09.2016 р. в розмірі 190000,00 грн. була визнана відповідачем шляхом сплати 11.06.2018 р. суми боргу в розмірі 5000,00 грн. згідно платіжного доручення № 673, у зв'язку з чим, на думку позивача, перебіг строку позовної давності щодо пені почався заново, до уваги судом не приймаються, оскільки такі дії відповідача свідчать про визнання ним свого обов'язку сплатити основну заборгованість. Проте, будь-яких дій, які б свідчили про визнання відповідачем свого обов'язку сплатити саме пеню, останнім вчинено не було.

За таких обставин, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені за заявлений період.

Отже, в задоволенні вимоги про стягнення пені суд відмовляє.

З огляду на те, що в задоволенні вимоги про стягнення пені, судом відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності, клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99%, залишається судом без задоволення.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» .

Так, частиною 1 статті 7 вказаного Закону встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: &?,;…&?п; 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачений судовий збір в сумі 1057,50 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідної заяви.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 912,15 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар'єроуправління» (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, б. 1, код ЄДРПОУ 00110183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКО.МВ» (50015, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, б. 15, код ЄДРПОУ 34919178) суму 8848 (вісім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 54 коп. три відсотка річних, суму 51962 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві) грн. 79 коп. втрат від інфляції та суму 912 (дев'ятсот дванадцять) грн. 15 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати ухвалу на повернення з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРКО.МВ» (50015, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, б. 15, код ЄДРПОУ 34919178) суми 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 50 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 12 від 11.07.2018 р. - за наявності відповідної заяви.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 19 жовтня 2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко