Рішення

від 02.10.2018 по справі 910/2374/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

02.10.2018Справа № 910/2374/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу № 910/2374/18

за позовом приватного акціонерного товариства Скадовське хлібоприймальне підприємство , м. Кривий Ріг,

до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ексельсіор , м. Київ, яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду Солдо ,

товариства з обмеженою відповідальністю Сіквеструм , м. Київ,

товариства з обмеженою відповідальністю Телеком Скай , м. Київ,

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар'ї Володимирівни, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство Банк Юнісон , м. Київ,

товариство з обмеженою відповідальністю Деміс-Агро , м. Дніпро, та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

про визнання відсутності прав, скасування записів у Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, визнання права власності,

за участю представників:

позивача - Шеретової О.В. (посвідчення від 12.12.2007 №2736);

відповідача-1 - Шеїної Н.О (довіреність від 19.12.2017 №б/н);

третьої особи -1 - Печерського П.М. (довіреність від 03.08.2018 №03/08-1);

третьої особи-3 - Сотнікової І.В. (довіреність від 27.12.2017 №27-26508/17);

відповідачів-2, 3, 4 та третьої особи-2 - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства Скадовське хлібоприймальне підприємство (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ексельсіор (далі - Компанія), яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду Солдо (далі - Фонд), товариства з обмеженою відповідальністю Сіквеструм (далі - ТОВ Сіквеструм ), товариства з обмеженою відповідальністю Телеком Скай (далі - ТОВ Телеком Скай ), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар'ї Володимирівни (далі - Нотаріус) про:

- визнання відсутності у Компанії, яка діє від власного імені, в інтересах та за рахунок Фонду права заставодержателя (обтяжувача) рухомого майна за рухомого майна №15/14/КЛ-КБ-30-1 (далі - Договір застави), укладеного Підприємством та публічним акціонерним товариством Банк Юнісон (далі -Банк);

- скасування змін до запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.02.2014 №14166577, внесених реєстратором - Нотаріусом 14.09.2017 о 16:11:46 год. (з урахуванням виправлення помилки 14.09.2017 о 17:54:40 год.);

- скасування запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 28.09.2017 №16490238 о 15:49:39год., внесеного реєстратором - Нотаріусом;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна (що є предметом застави за Договором застави), укладеного Компанією, яка діє від власного імені, в інтересах та за рахунок Фонду, від імені Підприємства з ТОВ Телеком Скай ;

- визнання за Підприємством права власності на рухоме майно, а саме:

№ Л nНайменування майна (за даними бух. обліку)Серія, марка (за наявності)кількі стьІнвентарни й номерЗаводський номер/ виробникРік виробнщ тва, 1Сепаратор зерноочисной м.ЖитомирБСХ-100 1Эл00037№1125 Хорольский 2007 2Автовесы г/з 25т 1 112 3Агрегат кал1бров.очист. 1 571 4БочкаЗЖВФ-3,2 1 518 5Весы бункерные ESITI 1Эл00051ЧП "Барбаш". м. Миколаїв 2008 6ВесыЕРМАК 1 630 815, ПП "М1КА" Дніпропетровськ 2004 7Весы лабораторные Зкл. 1Эл00068№495 2008 8ВесыСкаут-про 1 622№BJ 510736 2003 9Весы электронные лабораторные 1 570№7123160065 2004 10ВлагомерЦВЗ-А 1 607АО "Дула" Грузія, м.Горге 2004 11Комплектное распредустройствоЩ0-90 1Эл00050 2008 12Компрессор ROWER 2YH/1.S KW 1 556 2005 13Компрессор 2ВУ 1 618№ 0904002 2004 14Компрессор воздушныйСБ 4/С-200ЛБ40 1Эл00016№ 8057099 2008 15конденсаторная установка 260 кВАр 1Эл00052 2008 16Лебедка KDJ-1000E 1 1Эл00067СН 00247 2010 17НорияНЦ-100 1 532Могил- Подільський маш завод 1976 18НорияНЦ- 175 1 406 19НорияНЦ- 20 1 531 20НорияНЦК-250 1Эл00033№92, "Елеваторпромсервіс" 2008 21НорияНЦК-250 1Эл00032 "Елеваюрпромсервіс" 2008 22ПогрузчикКШП-5 1 403Могил - Подільський маш завод 23ПогрузчикКШП-5 1 374Могил-Подільський маш завод 24ПогрузчикКШП-5 1 363Могил-Подільський маш завод 25Семяочистна машинаПеткус 1 585 26СепараторБЦС-100 1 522аВАТ Вібросепаратор 27Сепаратор зерноочиснойБСХ-100 1Эл00036Хорольський мех.завод 2007 28СкальператорА1-Б320-01 1Эл00035№20 2004 29СкальператорА1-Б320-01 1Эл00034м.Житомир 2004 30Скребковый конвейер L=16500 В=500КПС-500 1Эл00039Мехпромтранс 2008 31Скребковый конвейер L =27200 В=500КПС-500 1Эл00045ТОВ Мехпромтранс 2008 32Скребковый конвейер L =32000 В=500КПС-500 1Эл00044ТОВ Мехпромтранс 2008 33Скребковый конвейер L =34000 В=500КПС-500 1Эл00041ТОВ Мехпромтранс 2008 34Скребковый конвейер L=36000 В=500КПС-500 1Эл0046ТОВ Мехпромтранс 2008 35Скребковый конвейер L=42000 В=500КПС-500 1Эл00042ТОВ Мехпромтранс 2008 36Скребковый конвейер L=44000 В=500КПС-500 1Эл00040ТОВ Мехпромтранс 2008 37Скребковый конвейер L=5240 В=500КПС-500 1Эл00038ТОВ Мехпромтранс 2008 38Станок токарний винтовойА-62Г 1 573№ 1439 1978 39Станок токарныйА-62Г 1 195 1964 40ТранспортерЛТ-10 1 316Житомирський мех.завод 1981 41ТранспортерЛТ-10 1 315 1976 42ТранспортерЛТ-10 1 314 1976 43ТранспортерЛТ-10 1 306 1976 44ТранспортерЛТ-10 1 305 1976 45ТранспортерЛТ-10 1 307 1975 46ТранспортерТМ-622 1 273 1976 47Трансформатор 630 ква 1 114№ 339683 1985 48ТрансформаторТМА 630/10/0,4- У1,У/Ун-0 1Эл00047№921/8 2008 49Циклон 4БЦШ-450 1Эл00030 2008 50Циклон 4БЦШ-550 1Эл00031 2008 51Трансформаторная станцияЗТП-76 1 14 52Вентилятор №6,3 (лев)ВЦП 5-45 1Эл00017ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 53Вентилятор №6,3 (прав)ВЦП 5-45 1Эл00018ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 54Вентилятор №6,3 (прав)ВЦП 5-45 1Эл00019ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 55Вентилятор №5(лев)ВЦП 6-45 1Эл00020ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 56Вентилятор №5(прав)ВЦП 6-45 1Эл00021ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 57Оборудование трансформаторной подстанцииЗТП 1Эл00054 2008 58Норийная вышка скл.2 1 59 1964 59ВентиляторСВШ-5 1 227 1974 60ЗерносушилкаДСП-32 1 214Карловка, маш.завод 1985 61ЗерносушилкаДСП-32 1 420Карловка, маш.завод 1985

Підприємство обґрунтовує позовні вимоги таким:

- 05.02.2014 Підприємством (заставодавець) і Банком (заставодержатель) було укладено Договір застави, за умовами якого заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання (за договором про відкриття кредитної лінії від 05.02.2014 № 15/14/КЛ-КБ; далі - Кредитний договір) передає заставодержателю у заставу рухоме майно (предмет застави), а заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця;

- 26.04.2016 Банком і Компанією було укладено договір відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення), за умовами якого Банк зобов'язується відступити на користь Компанії право грошової вимоги до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю Деміс-Агро (далі - ТОВ Деміс-Агро ) за Кредитним договором;

- 27.04.2016 Банком і Компанією було укладено договір № 1 про внесення змін до Договору відступлення;

- 14.09.2017 о 16:11:46 год. та 17:54:40 Нотаріусом у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було внесено зміни, а саме вилучено обтяжувача - Банк і додано обтяжувача спірного майна - Компанію;

- 28.09.2017 о 15:49:39 Нотаріусом за № 16490238 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про звернення стягнення на рухоме майно, а саме спірне майно;

- Компанією було відчужено спірне майно ТОВ Телеком Скай шляхом укладення договору купівлі-продажу;

- 18.12.2017 ТОВ Телеком Скай (продавець) і ТОВ Сіквеструм (покупець) було укладено договір купівлі-продажу заставного рухомого майна;

- на думку позивача, у Компанії відсутні права на рухоме майно, записи внесені Нотаріусом мають бути скасовані як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, правочин укладений відповідачами-2,3 є недійсним, а за Підприємством необхідно визнати право власності на спірне майно.

28.02.2018 Підприємством до Господарського суду міста Києва подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони відповідачам ТОВ Телеком Скай , ТОВ Сіквеструм та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення володіння Підприємства, включаючи, але не обмежуючись демонтажем, підготовкою до транспортування, зміною місцезнаходження щодо рухомого майна (що є предметом застави за Договором), укладеного Підприємством та Банком;

- заборони відповідачу ТОВ Сіквеструм вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у володіння, користування іншим особам та обтяження правами третіх осіб (включаючи, але не обмежуючись оренда, найм, позичка, лізинг, управління майном, застава) рухомого майна, що є предметом застави за Договором застави;

- накладення арешту на вказане вище рухоме майно, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Шевченка, 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 заяву про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на рухоме майно та заборонено вчиняти дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.03.2018; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Банк, ТОВ Деміс-Агро .

26.03.2018 Компанія подала суду супровідний лист з додатковими документами на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2018 та відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позовних вимог.

Підприємство 02.04.2018 подало суду додаткові документи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2018 та клопотання про витребування доказів у Нотаріуса.

Судове засідання призначене на 27.03.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Курдельчука І.Д. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 підготовче засідання призначено на 15.05.2018.

26.04.2018 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що відповідачем-1 не спростовано підстав пред'явлення позову, а викладена у відзиві правова позиція є необґрунтованою, суперечливою та спростовується матеріалами справи.

Разом з тим, 27.04.2018 Підприємство подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

27.04.2018 позивач подав суду: докази надіслання учасникам справи відповіді на відзив Компанії; клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування), мотивуючи його тим, що рішення з даної справи може вплинути на права або обов'язки Фонду гарантування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 було зобов'язано Нотаріуса подати суду належним чином засвідчені копії:

- заяви, подані товариством з обмеженою відповідальністю Компанією, на підставі яких Нотаріусом як реєстратором 14.09.2017 о 16:11:46 та о 17:54:40 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено зміни до запису про приватне обтяження - застава рухомого майна від 06.02.2014 за №14166577, зокрема щодо зміни обтяжувача (вилучено: Банк; додано: Компанія;

- заяву, подану Компанією, на підставі якої Нотаріусом як реєстратором 28.09.2017 о 15:49:39 за №16490238 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про публічне обтяження - звернення стягнення щодо майна Підприємства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 було відкладено підготовче засідання на 05.06.2018.

22.05.2018 Компанія подала суду заперечення на відповідь на відзив.

04.06.2018 ТОВ Сікверстум подало суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 було оголошено в підготовчому засіданні перерву до 13.06.2018 та встановлено Компанії в строк до 07.06.2018 включно для подання суду договору купівлі-продажу рухомого майна (що є предметом застави за Договором застави), укладеного ТОВ Телеком Скай та Компанією.

06.06.2018 Компанія подала суду документи.

06.06.2018 Підприємство подало суду документи, які були отримані у Нотаріуса на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2018.

07.06.2018 Компанія подала суду копію договору купівлі-продажу від 07.11.2017.

13.06.2018 Підприємство подало суду: заяву щодо недостовірності доказу - акта приймання передачі документів від 26.04.2016; заяву про доповнення підстав позову (в подальшому 26.06.2018 позивач просив вважати вказану заяву поясненнями по справі).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26.06.2018.

21.06.2018 відповідач-1 подав заперечення на заяву про доповнення позову.

26.06.2018 позивач подав суду: заяву, в якій просив суд вважати заяву про доповнення підстав позову від 13.06.2018 поясненнями у справі; при вирішенні справи приймати до уваги підстави позову, що викладені у позові; клопотання про витребування доказів.

26.06.2018 відповідач-1 подав суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.07.2018.

10.07.2018 Фонд гарантування подав суду заяву про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

17.07.2018 позивач та відповідач-1 подали суду клопотання про витребування доказів у Банку.

Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем та відповідачем-1 клопотання про витребування доказів не відповідають вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування; відкладено підготовче засідання на 07.08.2018.

06.08.2018 третя особа-1 подала до суду письмові пояснення, в яких просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Третя особа-3 подала 06.08.2018 суду письмові пояснення, в яких просила суд позов задовольнити повністю.

06.08.2018 відповідач-1 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні в Київському апеляційному господарському суді. В підготовчому засіданні 07.08.2018 представник просив не розглядати це клопотання, оскільки з'явився.

07.08.2018 позивач подав суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів відправлення третій особі-3 копії позовної заяви та клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів, а саме звіту про оцінку (з рецензією) щодо ринкової ціни (вартості) права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії від 05.02.2014 №15/14 КЛ-КБ, що укладено Банком і ТОВ Деміс-Агро станом на 26.04.2016 до 04.01.2018.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи відклав розгляд вказаного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.08.2018.

14.08.2018 Банк подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.09.2018.

31.08.2018 Банк подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів - повідомлення про додаткові підстави нікчемності правочинів з доказами надсилання.

Слід зазначити, що проти залучення вказаних документів заперечень у засіданні не було та підстав для незалучення судом не виявлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2374/18 до судового розгляду по суті на 25.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у судовому засіданні було оголошено перерву до 02.10.2018.

28.09.2018 відповідач-1 подав суду письмові пояснення та докази, які подані з пропуском строку встановленого для їх подання.

Частиною другою статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене письмові докази додані до пояснень не приймаються судом до розгляду в силу частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідачів-2, 3, 4 та третьої особи-2 у судове засідання 02.10.2018 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином; вимоги ухвал суду не виконали.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам справи на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, до матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуті з адрес ТОВ Телеком Скай , ТОВ Деміс Агро , Нотаріуса з відмітками Укрпошти за закінченням встановленого строку зберігання , організація не розшукана .

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що неявка відповідачів-2,3,4 та третьої особи-2 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представники позивача та третіх осіб-1,3 у судовому засіданні 02.10.2018 оголосили вступне слово та позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 02.10.2018 оголосив вступне слово та проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 02.10.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзиви на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.02.2014 Підприємством (заставодавець) та Банком (заставодержатель) укладено Договір застави, за умовами якого:

- заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання (за Кредитним договором) передає заставодержателю у заставу рухоме майно (предмет застави), а заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця (пункт 1.1 Договору застави);

- Договір застави вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє до припинення зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з Договором застави (пункт 7.3 Договору застави).

Статтею 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої статті 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Договір застави укладено на забезпечення виконання зобов'язань боржника - ТОВ Деміс-Агро за Кредитним договором, що укладено Банком (кредитор) і ТОВ Деміс-Агро (боржник).

На виконання умов Договору застави та чинного законодавства обтяження на предмет застави - рухоме майно, що чітко визначено у додатку № 1 до Договору застави, було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06.02.2014 за №14166577, реєстратором державним підприємством Інформаційний центр Міністерства юстиції України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27.12.2017 №54468702.

26.04.2016 Банком (первісний кредитор) і Компанією, що діє від власного імені в інтересах та за рахунок Фонду (новий кредитор), укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого:

- новий кредитор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження первісного кредитора, а первісний кредитор зобов'язується відступити новому кредиторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за Кредитним договором (пункт 1.1 Договору відступлення);

- за кредитними договорами відступаються такі права:

право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту, станом на 26.04.2016 за Кредитним договором 12 000 000 грн.;

право вимоги сплати процентів за користування кредитними коштами станом на 26.04.2016 за Кредитним договором - 1 559 108,82 грн.;

право вимоги сплати комісійної винагороди, станом на 26.04.2016 за Кредитним договором - 121 900 грн.;

право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів), нарахованих станом на 26.04.2016 за Кредитним договором - 1 012 993,41 грн.;

право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором - у розмірі, передбаченому Кредитним договором;

інші права вимоги, передбачені Кредитним договором - у розмірі, передбаченому Кредитним договором (пункт 1.2 Договору відступлення);

- право грошової вимоги вважається відступленим новому кредиторові в день укладення та підписання Договору відступлення (пункт 1.3 Договору відступлення);

- новий кредитор зобов'язаний передати в розпорядження первісному кредитору грошові кошти у сумі 587 760,09 грн. протягом одного календарного місяця з моменту підписання Договору відступлення (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Договору відступлення);

- новий кредитор зобов'язаний передати в розпорядження первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 289 840,80 грн. протягом одного календарного року з моменту підписання Договору відступлення, пропорційно кожної з отриманих частин зазначеної в цьому абзаці суми не пізніше десяти календарних днів з моменту отримання новим кредитором від боржників відповідних сум у рахунок виконання боржниками зобов'язань за кредитними договорами (підпункт 3.2.2 пункту 3.2 Договору відступлення);

- Договір відступлення вважається укладеним та вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором відступлення (пункт 6.2 Договору відступлення).

Договір відступлення було підписано зі сторони Банку представником ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності від 07.04.2016, а зі сторони Компанії - директором Давидкіним Михайлом Олександровичем, який діяв на підставі статуту.

27.04.2016 Банком і Компанією укладено договір №1 про внесення змін до Договору відступлення, згідно умов якого були внесені зміни до Договору відступлення в частині розрахунків між сторонами за відступлене право вимоги, а саме сторони домовилися підпункти 3.2.1-3.2.3 викласти у такій редакції:

3.2.1. Новий кредитор зобов'язаний передати в розпорядження (сплатити) Первісному кредитору грошові кошти в сумі, зазначеній в пункті 3.2 цього Договору, у строк з 01 липня 2017 року до 26 квітня 2018 року (включно).

3.2.2.У випадку виконання Боржниками перед Новим кредитором в повному обсязі зобов'язань за Основним договором до настання терміну, передбаченого в підпункті 3.2.1 Договору, Новий кредитор зобов'язується перерахувати Первісному кредитору суму, зазначену в пункті 3.2 Договору, протягом одного місця з дати повного виконання Боржником зобов'язань за Основним договором. .

14.09.2017 о 16:11:46 год. реєстратором - Нотаріусом у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про відступлення прав на предмет обтяження, зокрема, до запису від 06.02.2014 №14166577 внесено зміни, а саме: вилучено обтяжувача: Банк і додано обтяжувача: Компанія, при цьому визначено підставу: договір про внесення змін до договору відступлення права вимоги від 26.04.2016р. №1, 27.04.2016, ПАТ Банк Юнісон , ТОВ КУА Ексельсіор .

14.09.2017 о 17:54:40 год. реєстратором - Нотаріусом виправлено помилку у вказаного записі, а саме, вилучено документ - підставу: договір про внесення змін до договору відступлення права вимоги від 26.04.2016р.№1, 27.04.2016, ПАТ Банк Юнісон , ТОВ КУА Ексельсіор та додано документ-підставу: договір відступлення права вимоги, бн 26.04.2016, ПАТ Банк Юнісон , ТОВ КУА Ексельсіор .

28.09.2017 о 15:49:39 за №16490238 реєстратором - Нотаріусом до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про звернення стягнення на рухоме майно - обладнання (основні засоби елеваторного комплексу), перелік якого наведено в Додатку №1 до Договору застави.

Інформація про вчинені записи у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27.12.2017 №54468702.

07.11.2017 Компанією (продавець), яка діяла від імені Підприємства, та ТОВ ТЕЛЕКОМ СКАЙ (покупець) було укладено договір купівлі-продажу заставного майна (далі - Договір купівлі-продажу від 07.11.2017), за умовами якого:

- продавець продає покупцю предмет забезпечувального обтяження, а саме обладнання, що знаходиться у приміщенні майнового комплексу, що розташований за адресою: Херсонська область, місто Скадовськ, вул. Шевченка, 2, у кількості, комплектності відповідно до додатку № 1 до Договору купівлі-продажу від 07.11.2017, та який є невід'ємною його частиною (пункт 1.1 Договору купівлі-продажу від 07.11.2017);

- вартість за обладнання встановлюється в національній валюті України - гривнях та складає 942 000 грн., в т.ч. ПДВ (пункт 2.1 Договору купівлі-продажу від 07.11.2017);

- умови оплати: протягом 364 календарних днів з моменту підписання сторонами Договору купівлі-продажу від 07.11.2017 (пункт 2.3 Договору купівлі-продажу від 07.11.2017);

- Договір купівлі-продажу від 07.11.2017 вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами умов Договору купівлі-продажу від 07.11.2017 (пункт 9.1 Договору купівлі-продажу від 07.11.2017).

Договір купівлі-продажу від 07.11.2017 зі сторони Компанії підписано директором ОСОБА_6, яка діяла на підставі статуту, а зі сторони ТОВ Телеком Скай - директором Кічігіною О.С., яка діяла на підстав статуту.

Крім того, у преамбулі вказаного правочину є вказівка на те, що Компанія діє від імені Підприємства на підставі статей 26, 30 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

18.12.2017 ТОВ ТЕЛЕКОМ СКАЙ (продавець) та ТОВ СІКВЕСТРУМ (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір купівлі-продажу від 18.12.2017), за умовами якого:

- продавець продає покупцю обладнання, що знаходиться у приміщенні майнового комплексу, що розташований за адресою: Херсонська область, місто Скадовськ, вул. Шевченка, 2, у кількості, комплектності відповідно до додатку № 1 до Договору купівлі-продажу від 18.12.2017, та який є невід'ємною його частиною (пункт 1.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017);

- покупець зобов'язується прийняти обладнання, вказане у пункті 1.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017, та оплатити його на умовах Договору купівлі-продажу від 18.12.2017 (пункт 1.2 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017);

- загальна вартість обладнання встановлюється у національній валюті України - гривнях та складає 300 000 грн. (пункт 2.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017);

- умови сплати вартості обладнання: відстрочення оплати до 31.12.2019 з моменту підписання сторонами Договору. Покупець може сплатити вартість обладнання частками або одноразовим платежем протягом строку, зазначеного в цьому пункті Договору купівлі-продажу від 18.12.2017. Підстави для перерахунку вартості обладнання в подальшому відсутні. Покупець не сплачує проценти на ціну обладнання, вказану в пункті 2.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017 (пункт 2.3 Договору купівлі-продажу від 18.12.2018);

- Договір купівлі-продажу від 18.12.2017 вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами умов Договору купівлі-продажу від 18.12.2017 (пункт 9.1 Договору купівлі-продажу від 18.12.2017).

Позивач вказує, що 27.12.2017 представник ТОВ СІКВЕСТРУМ Бубенок В.Г. (на підставі договору про надання правової допомоги від 20.12.2017) та інші невстановлені особи з'явилися за місцем знаходженням рухомого майна - приміщення позивача за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Шевченка, 2, з метою заволодіння майном.

Проте, у зв'язку із тим, що документи надані представником ТОВ СІКВЕСТРУМ містили ознаки підробки, а майно знаходиться під арештом (в межах виконавчого провадження), доступ до майна наданий не був.

СВ Скадовського ВП Новокаховського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області порушено кримінальне провадження від 27.12.2017 за № 12017230230002144 (попередня кваліфікація: частина третя статті 358 Кримінального кодексу України - використання завідомо підробленого документа).

Підприємство вказує, що про вчинення правочинів з продажу заставного майна позивачу стало відомо лише 27.12.2017 при отриманні від представника ТОВ СІКВЕСТРУМ копії Договору купівлі-продажу від 18.12.2017, а про вчинені 14.09.2017 та 28.09.2017 записи у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна позивачу також стало відомо 27.12.2017 при отриманні витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №54468702.

На думку позивача, є неправомірними та таким, що підлягають скасуванню записи стосовно заставного майна у Державному реєстрі обтяжень Нотаріусом; Підприємство вважає недійсним Договір купівлі-продажу від 07.11.2017, а порушене право власності позивача підлягає судовому захисту.

У свою чергу, відповідачі заперечували проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на таке:

- такий спосіб захисту як визнання відсутнім права не передбачено нормами чинного законодавства;

- в моменту підписання Договору відступлення до Компанії перейшло право вимоги не лише за Кредитним договором, але й за Договором застави;

- неповідомлення про факт укладення Договору відступлення не тягне за собою визнання його недійсним;

- на думку, відповідача-1 стаття 15 Закону України Про заставу передбачає, що застава рухомого майна може бути (а не зобов'язана) зареєстрована відповідно до закону.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і необґрунтованість доводів відповідачів, виходячи з такого.

Першою вимогою Підприємства, яка викладена у позові є визнання відсутнім у Компанії, яка діє від власного імені, в інтересах та за рахунок Фонду, права заставодержателя (обтяжувача) рухомого майна за Договором застави, укладеного Підприємством і Банком.

Вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим, Підприємство, заявляючи вимогу про визнання відсутнім права заставодержателя, діє не у власних інтересах і не з метою захисту свого порушеного права.

Так, вимога про визнання відсутнім права заставодержателя за Договором застави має бути заявлена лише Банком як особою, права якої можуть бути цим порушені, оскільки саме третя особа-1 була позбавлена прав заставодержателя шляхом укладення Договору відступлення.

Що ж до решти позовних вимог, то вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про заставу застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

В силу приписів частини другої статті 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту Договору відступлення вбачається, що сторони встановили, що в дату відступлення права вимоги за основним договором, первісний кредитор та новий кредитор на підтвердження передачі права вимоги за договорами іпотеки та/або договорами застави (в простій письмовій формі або нотаріально посвідчені) та/або договорами поруки, що укладені в якості забезпечення виконання зобов'язань боржників перед первісним кредитором за основними договорами, укладуть договори про передачу права вимоги за договорами забезпечення.

Слід зазначити, що відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію. яка є важливою для їх здійснення - докази прав нового кредитора у зобов'язанні.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору відступлення сторони визначили, що новий кредитор має право вимагати від первісного кредитора укладення та підписання договорів про передачу прав по договорам іпотеки та застави, укладеними первісним кредитором у забезпечення виконання основного договору та/або вимагати підписання акта приймання-передачі документів.

Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору шляхом підписання акта приймання-передачі документів, визначених в додатку 1 до Договору відступлення (підпункт 4.4.1 пункту 4.1 Договору відступлення).

Проте, договір відступлення права вимоги за Договором застави не укладено, а акт приймання-передачі відповідних документів, що стосуються саме застави, не складався, документи не передавались.

Слід зазначити, що 28.04.2016 (через два дні після укладення Договору відступлення) на підставі Постанови Правління Національного Банку України Про віднесення публічного акціонерного товариства БАНК ЮНІСОН до категорії неплатоспроможних №300, виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 28.04.2016 №614 Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК ЮНІСОН та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації Банку Шевченко А.М. від 01.08.2016 за №71/ач Договір відступлення було визнано нікчемним.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 у справі №826/14000/16, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, наказ уповноваженої особи Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації було скасовано.

При цьому, суди у своїх рішеннях по справі №826/14000/16 встановили, що листом уповноваженої особи Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації Банку Шевченко А.М. від 15.07.2016 за вих. № 1223/02 відмовлено Компанії у здійсненні будь-яких дій щодо документального оформлення переходу прав первісного кредитора до нового кредитора.

Саме по собі скасування наказу адміністративним судом не свідчить про відсутність ознак нікчемності Договору відступлення.

Частинами першою та другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Керуючись таким принципом господарського судочинства як верховенство права суд вважає за необхідне вказати на ознаки нікчемності Договору відступлення, незважаючи на те, що вказаний правочин не є предметом позовних вимог.

Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною другою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Договір відступлення є нікчемним з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб , відповідно до якої правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав того, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Також, суд вважає, що є підстави для визнання Договору відступлення нікчемним в силу приписів пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки вказаний правочин так і залишився безоплатною операцією.

Суду не подано жодного документального підтвердження того, що на виконання умов Договору відступлення були здійснені якісь розрахунки і Банк отримав від Компанії грошові кошти.

Водночас встановлено, що від імені застводавця було Компанією здійснено відчуження майна і право на це майно.

У пункті 3.1 Договору відступлення сторони визначили, що ціна грошової вимоги складає 5 877 600,89 грн., що дорівнює 40 % від номінальної вартості розміру права вимоги, що відступаються первісним кредитором новому кредиторові.

Таким чином, вартість відрізняється більше ніж на 20 %, а саме на 60 %.

Крім того, викликають обґрунтовані сумніви у добросовісності працівника Банку ОСОБА_6 при підписанні вказаного правочину, оскільки:

- по-перше, строк оплати за Договором відступлення було визначено протягом одного календарного року з моменту підписання Договору, а потім шляхом укладення договору від 27.04.2016 № 1 про внесення змін до Договору відступлення (на наступний день після Договору відступлення) строк оплат було змінено - з 01.07.2017 по 26.04.2018;

- по-друге, ОСОБА_6 стала директором Компанії і вже 07.11.2017 підписала Договір купівлі-продажу від 07.11.2017, в якому вартість рухомого майна була визначена у сумі 942 000 грн., а за Договором купівлі-продажу від 18.12.2017 - 300 000 грн.;

- по-третє, суду не подано жодного документального підтвердження того, що за рухоме майно чи за право вимоги відступлене за Договором відступлення були здійснені хоча б якісь розрахунки.

Відступивши право вимоги за Договором відступлення, ОСОБА_6. діяла не в інтересах Банку, а по суті, переслідуючи в майбутньому, будучи директором Компанії свої власні інтереси.

Крім того, слід зазначити, що згідно із статтею 11 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Застава рухомого майна, що виникає на підставі договору, є забезпечувальним обтяженням (стаття 21 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ).

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна врегульовано Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Порядок реєстрації обтяжень рухомого майна регулюється Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5.

Відповідно до статті 13 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за правочином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав. Обтяжувач зобов'язаний зареєструвати зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п'яти днів із моменту набрання чинності правочином, на підставі якого відбулися зазначені зміни.

За приписом статті 20 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувача були внесені до Державного реєстру протягом п'яти днів із дня відступлення прав.

Таким чином, особа, що набуває права обятужувача, має обов'язок зареєструвати зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п'яти днів із моменту набрання чинності правочином на підставі якого відбулися зазначені зміни. При цьому, виконання цього обов'язку є умовою набуття новим кредитором прав стосовно предмету обтяження.

Зі змісту Договору відступлення вбачається, що він вважається укладеним та вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, тобто з 26.04.2016.

Із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що реєстрація зміни обтяжувача здійснена лише 14.09.2017, тобто у строк більше року з моменту укладення правочину та з істотним порушенням п'ятиденного строку встановленого статтями 13, 20 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , додержання якого є умовою набуття новим кредитором прав стосовно предмету обтяження.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (стаття 1 Закону України Про заставу ).

Компанія звернулася до реєстратора - Нотаріуса із заявами про реєстрацію змін обтяження рухомого майна, на підставі яких відповідач-4, діючи як реєстратор, вчинив спірні записи.

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок), Державний реєстр обтяжень рухомого майна - це єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису (пункт 4 Порядку).

Реєстратори - це суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком (пункт 2 Порядку).

Державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору (пункт 5 Порядку).

Згідно з пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України від 07.07.2006 № 57/5 Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна є державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна та його філії у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, Нотаріус при внесенні записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна діяв як реєстратор, а тому суд не вбачає підстав для покладення на нього судових витрат, оскільки його метою було виконання вимог чинного законодавства щодо здійснення реєстраційних дій, а не порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до пункту 6 Порядку відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи поданої в електронній формі або у випадках, передбачених цим Порядком, в паперовій формі.

У разі проведення державної реєстрації приватних обтяжень рухомого майна нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви, поданої виключно в паперовій формі.

Загальні вимоги до змісту заяви встановлені пунктом 7 Порядку.

Пунктами 16-19 Порядку встановлені додаткові вимоги щодо державної реєстрації відомостей про зміну обтяження, відступлення прав на предмет обтяження за договором.

Так, згідно з пунктом 16 Порядку зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. У заяві зазначаються дата державної реєстрації відомостей, реєстраційний номер запису, підстава виникнення змін до обтяження (договір чи рішення суду або відповідне рішення уповноваженого органу).

Згідно з пунктом 18 Порядку якщо проводиться державна реєстрація відомостей про зміну обтяження рухомого майна, у заяві також зазначаються відповідні зміни і додаткові відомості до запису, внесення яких передбачено пунктом 8 цього Порядку, а у разі відступлення прав на предмет обтяження - відомості про особу, на користь якої здійснено відступлення прав на предмет обтяження, та про договір, що підтверджує відступлення прав на предмет обтяження.

Таким чином, заява про внесення змін до відомостей про зміну обяжувача у разі відступлення права вимоги, має містити посилання на договір, що підтверджує відступлення прав на предмет обтяження.

Форма заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна затверджена у додатку №3 до Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5.

До матеріалів справи долучені відповідні заяви (а.с.167, 169, 171 том ІІ справи), які були надані Нотаріусом на вимогу суду.

Оскільки матеріалами справи підтверджено нікчемність Договору відступлення вимоги, то вчинені Нотаріусом записи мають бути скасовані з метою ефективного захисту прав позивача.

Що ж до запису від 28.09.2017, то слід вказати додатково таке.

Договір купівлі продажу від 07.11.2017 було укладено Компанією з посиланням на статті 26, 30 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Статтею 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери;

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Відповідно до статті 30 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Інший обтяжувач, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, має переважне право на придбання предмета забезпечувального обтяження за умови, що він протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, письмово повідомив обтяжувача, який ініціює звернення стягнення, про свій намір купити предмет забезпечувального обтяження. Якщо повідомлення про намір купити предмет забезпечувального обтяження надійшли від декількох обтяжувачів, право на його придбання належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Ціна купівлі предмета забезпечувального обтяження іншим обтяжувачем повинна бути не нижчою за ціну, яка була запропонована обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, будь-якою третьою особою під час проведення процедури продажу.

Якщо обтяжувач, який висловив намір придбати предмет забезпечувального обтяження, не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження протягом п'яти днів із дня проведеної обтяжувачем процедури продажу, право на придбання предмета забезпечувального обтяження переходить до іншого обтяжувача, який висловив намір придбати предмет забезпечувального обтяження, відповідно до встановленого пріоритету. Такому обтяжувачу також надається п'ятиденний строк для укладення договору купівлі-продажу відповідного рухомого майна, порушення якого позбавляє його права на придбання предмета забезпечувального обтяження.

Якщо обтяжувачі, на користь яких встановлені зареєстровані обтяження, не скористалися правом на його придбання, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен продати предмет забезпечувального обтяження особі, яка запропонувала найвищу ціну.

Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.

Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.

Слід зазначити, що суду не подано жодного документального підтвердження виконання вказаних приписів Компанією, що свідчить про недобросовісність вчинених правочинів та відсутність підстав для внесення відповідних записів у Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Відповідно до пункту 6 Порядку відповідальність за достовірність та повноту інформації, що зазначається в заяві, несе обтяжувач або уповноважена ним особа, тобто у нашому випадку Компанія.

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 12 Закону України Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, наявність недостовірних відомостей у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно обтяження рухомого майна суперечить меті державної реєстрації обтяжень та порушує права та законні інтереси позивача як власника рухомого майна.

Таким чином, захист порушеного права позивача полягає у відновлені становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів шляхом скасування спірних записів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Що ж до недійсності Договору купівлі-продажу від 07.11.2017, то слід вказати таке.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст Договору купівлі-продажу від 07.11.2017 суперечить ЦК України, та іншим актам цивільного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (стаття 656 ЦК України).

Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, що також кореспондується із приписами статті 19 Закону України Про заставу .

Відповідно до статті 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах є позасудовим способом звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Таким чином, право звернення стягнення на заставлене майно та продаж майна в порядку звернення стягнення належить виключно заставодержателю (обтяжувачу).

Оскільки, Договір відступлення є нікчемним, то Компанія не набула прав заставодержателя рухомого майна за Договором застави, а тому не мала права на звернення стягнення на заставне майно й відповідно - укладення оспорюваного Договору купівлі-продажу від 07.11.2017.

Відповідно до статті 20 Закону України Про заставу звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

За приписом статті 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження встановлені статтею 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Згідно із статтею 30 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Відповідно до статті 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам. на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію:

1) зміст порушення, вчиненого боржником;

2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;

3) опис предмета забезпечувального обтяження;

4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу;

5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач;

6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Статтею 28 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень встановлені правові наслідки невиконання вимоги обтяжувача.

Так, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, звернення стягнення через продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем допускається виключно якщо заставне майно перебуває у володінні обтяжувача.

Судом встановлено, що заставне майно знаходиться у володінні та користуванні заставодавця - Підприємства, за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Шевченка, 2.

Крім того, слід зазначити, що передане в заставу майно є виробничим обладнанням елеватору та використовується у звичайній господарській діяльності заставодавця (позивача).

Відомості про володіння заставним майном заставодавцем на час застави підтверджується також записами у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що були внесені при первинній реєстрації обтяження, так і тими, що внесені за заявою відповідача-1.

З огляду на викладене, враховуючи факт володіння заставним майном заставодержателем (позивачем), звернення стягнення не може бути здійснено в позасудовому порядку (в тому числі, шляхом продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження).

Звернення стягнення у такому випадку здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Компанія не мала права на звернення стягнення на предмет обтяження в позасудовому порядку шляхом укладення Договору купівлі-продажу від 07.11.2017 від імені власника.

18.12.2017 було укладено Договір купівлі-продажу від 18.12.2017, тобто відбулося подальше незаконне відчуження заставного майна, що належить позивачу.

Згідно із статтею 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права поза волею власника, то добросовісний набувач не набуває право власності на це майно.

Верховний Суд України в постанові від 17.10.2011 у справі №3-103гс11 висловив правову позицію, що у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувана за останнім у ланцюгу договорів права відчужувати це майно.

Крім того, в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Отже, визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 18.12.2017 не вимагається.

Порушене право власності позивача, що не визнається відповідачами-1,2,3 підлягає судовому захисту.

Враховуючи ту обставину, що заставне майно фізично перебуває у володінні позивача, підстав для його витребування не має.

Втім, оскільки право власності позивача на майно не визнається відповідачами (ТОВ СІКВЕСТРУМ , ТОВ ТЕЛЕКОМ СКАЙ , Компанія), та існує договір, за яким кінцевий набувач може претендувати на майно, належним та ефективним способом захисту у даному випадку є визнання права власності позивача в порядку статті 392 ЦК України.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Заставне майно належить позивачу на праві власності, що було встановлено та визнано при укладені Договору застави заставодержателем - Банком.

Заставне рухоме майно набувалось у власність позивачем на підставі документів, що є документами первинного бухгалтерського обліку. На підставі цих первинних документів внесено відомості про відповідні активи до рахунків бухгалтерського обліку, регістрів синтетичного та аналітичного обліку, фінансової звітності. Виписка з балансу станом на поточну дату додається. Оригінали вказаних первинних документів були втрачені в процесі пересилання із м. Скадовськ до м. Кривий Ріг (в зв'язку із зміною адреси). По факту втрати документів було порушено кримінальне провадження, що підтверджується витягом з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 22.04.2016 за №12016040750001092.

Отже, документи, що прямо підтверджують право власності на заставне майно втрачені, що є додатковою підставою для визнання права власності в порядку статті 292 ЦК України.

Непрямими доказами права власності позивача на заставне майно є виписка з балансу, договір застави, відомості Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Посилання відповідача про те, що нотаріус з урахуванням судової практики не є належним відповідачем у даній справі, як особа, яка вчиняла нотаріальні дії, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки нотаріус у даних правовідносинах є державним реєстратором в силу пункту 2 частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і діяв на підставі та у спосіб визначений цим законом, а не законодавством, яке регулює вчинення нотаріальних дій.

Водночас, між позивачем і нотаріусом, як державним реєстратором відсутній спір, що випливає з публічно-правових відносин з суб'єктом владних повноважень.

Оскільки існує спір про право власності на рухоме майно, і вимога про скасування запису є похідною, тому нотаріус як державний реєстратор є належним відповідачем у даній справі.

Що ж до решти доводів і аргументі Компанії, які викладені у відзиві і поясненнях, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідачів-1,2,3 пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки саме їх дії викликали даний спір, а Нотаріус діяв як реєстратор відповідних реєстраційних дій.

За результатами розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити, що час розгляду справи є виправданим і пов'язаний із зміною складу суду та тривалим проведенням судової експертизи, яка врешті, за наполяганням суду, була виконана протягом двох тижнів, хоч і не задовольнила очікування позивача.

Згідно до з частинами першою та другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої цієї статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому суд враховує пріоритети визначені частиною третьої статті 2 згідно до якої основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; … 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи процесуальну поведінку учасників судового процесу суд неодноразово відкладав підготовче засідання для забезпечення засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності, а також змагальності сторін.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.1.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається що строк який можна визначити розумним не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку яка залежить від певних критеріїв вироблених практикою ЄСПЛ складність справи поведінка заявника поведінка державних органів значущість питання для заявника.

Враховуючи, що даний спір є значущим для сторін справи, суд, в цілях дотримання положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України та забезпечення прав позивача неодноразово відкладав як підготовчі так і судові засідання та оголошував перерви.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства Скадовське хлібоприймальне підприємство до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ексельсіор , яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду Солдо , товариства з обмеженою відповідальністю Сіквеструм , товариства з обмеженою відповідальністю Телеком Скай , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар'ї Володимирівни, про визнання відсутності прав, скасування записів у Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, визнання права власності, задовольнити частково.

2. Скасувати зміни до запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.02.2014 №14166577, внесені реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар'єю Володимирівною 14.09.2017 о 16:11:46 год. (з урахуванням виправлення помилки 14.09.2017 о 17:54:40 год.).

3. Скасувати запис у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 28.09.2017 №16490238 о 15:49:39год., внесений реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар'єю Володимирівною.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна (що є предметом застави за договором застави від 05.02.2014 № 15/14/КЛ-КБ-ЗО-1), укладений товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ексельсіор (01601, м. Київ, площа Спортивна, 1 А; ідентифікаційний код 38150437), яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду Солдо (ідентифікаційний код 23300075), від імені приватного акціонерного товариства Скадовське хлібоприймальне підприємство (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823), та товариством з обмеженою відповідальністю Телеком Скай (04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 4/10, ідентифікаційний код 41027605).

5. Визнати за приватним акціонерним товариством Скадовське хлібоприймальне підприємство (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823) право власності на рухоме майно, а саме:

№ Л nНайменування майна (за даними бух. обліку)Серія, марка (за наявності)кількі стьІнвентарний номерЗаводський номер/ виробникРік виробнщтва 1Сепаратор зерноочисной м.ЖитомирБСХ-100 1Эл00037№1125 Хорольский 2007 2Автовесы г/з 25т 1 112 3Агрегат кал1бров.очист. 1 571 4БочкаЗЖВФ-3,2 1 518 5Весы бункерные ESITI 1Эл00051ЧП "Барбаш". м. Миколаїв 2008 6ВесыЕРМАК 1 630 815, ПП "М1КА" Дніпропетровськ 2004 7Весы лабораторные Зкл. 1Эл00068№495 2008 8ВесыСкаут-про 1 622№BJ 510736 2003 9Весы электронные лабораторные 1 570№7123160065 2004 10ВлагомерЦВЗ-А 1 607АО "Дула" Грузія, м.Горге 2004 11Комплектное распредустройствоЩ0-90 1Эл00050 2008 12Компрессор ROWER 2YH/1.S KW 1 556 2005 13Компрессор 2ВУ 1 618№ 0904002 2004 14Компрессор воздушныйСБ 4/С-200ЛБ40 1Эл00016№ 8057099 2008 15конденсаторная установка 260 кВАр 1Эл00052 2008 16Лебедка KDJ-1000E 1 1Эл00067СН 00247 2010 17НорияНЦ-100 1 532Могил- Подільський маш завод 1976 18НорияНЦ- 175 1 406 19НорияНЦ- 20 1 531 20НорияНЦК-250 1Эл00033№92,"Елеваторпромсервіс" 2008 21НорияНЦК-250 1Эл00032 "Елеваюрпромсервіс" 2008 22ПогрузчикКШП-5 1 403Могил - Подільський маш завод 23ПогрузчикКШП-5 1 374Могил-Подільський маш завод 24ПогрузчикКШП-5 1 363Могил-Подільський маш завод 25Семяочистна машинаПеткус 1 585 26СепараторБЦС-100 1 522аВАТ Вібросепаратор 27Сепаратор зерноочиснойБСХ-100 1Эл00036Хорольський мех.завод 2007 28СкальператорА1-Б320-01 1Эл00035№20 2004 29СкальператорА1-Б320-01 1Эл00034м.Житомир 2004 30Скребковый конвейер L=16500 В=500КПС-500 1Эл00039Мехпромтранс 2008 31Скребковый конвейер L =27200 В=500КПС-500 1Эл00045ТОВ Мехпромтранс 2008 32Скребковый конвейер L =32000 В=500КПС-500 1Эл00044ТОВ Мехпромтранс 2008 33Скребковый конвейер L =34000 В=500КПС-500 1Эл00041ТОВ Мехпромтранс 2008 34Скребковый конвейер L=36000 В=500КПС-500 1Эл0046ТОВ Мехпромтранс 2008 35Скребковый конвейер L=42000 В=500КПС-500 1Эл00042ТОВ Мехпромтранс 2008 36Скребковый конвейер L=44000 В=500КПС-500 1Эл00040ТОВ Мехпромтранс 2008 37Скребковый конвейер L=5240 В=500КПС-500 1Эл00038ТОВ Мехпромтранс 2008 38Станок токарний винтовойА-62Г 1 573№ 1439 1978 39Станок токарныйА-62Г 1 195 1964 40ТранспортерЛТ-10 1 316Житомирський мех.завод 1981 41ТранспортерЛТ-10 1 315 1976 42ТранспортерЛТ-10 1 314 1976 43ТранспортерЛТ-10 1 306 1976 44ТранспортерЛТ-10 1 305 1976 45ТранспортерЛТ-10 1 307 1975 46ТранспортерТМ-622 1 273 1976 47Трансформатор 630 ква 1 114№ 339683 1985 48ТрансформаторТМА 630/10/0,4- У1,У/Ун-0 1Эл00047№921/8 2008 49Циклон 4БЦШ-450 1Эл00030 2008 50Циклон 4БЦШ-550 1Эл00031 2008 51Трансформаторная станция ЗТП-76 1 14 52Вентилятор №6,3 (лев)ВЦП 5-45 1Эл00017ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 53Вентилятор №6,3 (прав)ВЦП 5-45 1Эл00018ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 54Вентилятор №6,3 (прав)ВЦП 5-45 1Эл00019ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 55Вентилятор №5(лев)ВЦП 6-45 1Эл00020ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 56Вентилятор №5(прав)ВЦП 6-45 1Эл00021ЗАТ "Завод вент. обладнання" 2008 57Оборудование трансформаторной подстанцииЗТП 1Эл00054 2008 58Норийная вышка скл.2 1 59 1964 59ВентиляторСВШ-5 1 227 1974 60ЗерносушилкаДСП-32 1 214Карловка, маш.завод 1985 61ЗерносушилкаДСП-32 1 420Карловка, маш.завод 1985

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ексельсіор (01601, м. Київ, площа Спортивна, 1 А; ідентифікаційний код 38150437), яке діє від власного імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду Солдо (ідентифікаційний код 23300075) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства Скадовське хлібоприймальне підприємство (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823) 3 910 (три тисячі дев'ятсот десять) грн. 14 коп. судового збору.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Телеком Скай (04116, м. Київ, провулок Тбіліський, буд. 4/10, ідентифікаційний код 41027605) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства Скадовське хлібоприймальне підприємство (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823) 3 910 (три тисячі дев'ятсот десять) грн. 14 коп. судового збору.

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сіквеструм (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 41734725) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства Скадовське хлібоприймальне підприємство (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курильська, 16-А; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського, 7/91; ідентифікаційний код 21301823) 3 910 (три тисячі дев'ятсот десять) грн. 14 коп. судового збору.

9. У задоволенні решти позову відмовити.

10. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.10.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук