Рішення

від 19.10.2018 по справі 927/621/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г., розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/621/18

за позовом: Національного агентства з акредитації України, вул. Генерала Алмазова,18/7, м. Київ, 01133

до відповідача: Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області, вул. І Травня, буд. 180, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000

про стягнення 4906грн.80коп.

без проведення судового засідання, повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 4906грн.80коп. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору №20226-01-Р-14 від 18.03.2014 на виконання робіт з розгляду заявки на акредитацію органу з оцінки відповідності позивачем за замовленням відповідача виконано роботи вартістю 4906грн.80коп., про що сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №222 від 01.08.2014. За твердженням позивача, відповідач вартість виконаних робіт не оплатив, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог та повідомляє, що відповідно до абз. 8 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» прийнято рішення щодо ліквідації Державної інспекції сільського господарства з покладенням його функцій на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру. Відповідач зазначає, що згідно з абз.6 п.6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України. Відповідач вказує, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №447 «Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» постановлено ліквідувати як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства без визначення правонаступництва розподілу обов'язків Держсільгоспінспекції України, зокрема, й щодо стягнення грошових коштів з Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області по оплаті за виконані роботи будь-яких укладених договорів Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області. Відповідач з посиланням також на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якого виконання рішення суду здійснює Державна казначейська служба України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, стверджує, що Головне управління Держспоживслужби в Чернігівській області не є правонаступником Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що на даний час Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області не ліквідована, її діяльність не припинена, і вона несе відповідальність за невиконані зобов'язання. Позивач повідомляє, що відповідно до листа Головного управління казначейської служби України в Чернігівській області від 12.03.2018 №07-2-09/1/4 Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області включена до мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету на 2018 рік. Також позивач вказує, що в постанові Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №447 встановлено, що Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області, яка ліквідується, продовжує виконання своїх функцій і повноважень до їх передачі відповідним органам виконавчої влади. За твердженням позивача, свої обов'язки щодо виконання своїх зобов'язань Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області на даний час іншим органам виконавчої влади не передавала.

Від позивача до матеріалів справи через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін.

Вказане клопотання судом відхиляється з огляду на таке:

Відповідно до ч.5, 6 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і характер спірних правовідносин (надання послуг) та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд не вбачає підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

З огляду на вищевикладені приписи процесуального закону, суд приходить до висновку, що метою призначення судового засідання при розгляді господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження є необхідність заслуховування усних пояснень учасників справи.

А тому, при вирішенні вищевказаного клопотання суд також враховує, що сторонами викладені свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору в наданих до матеріалів справи заявах по суті справи (позовній заяві, відзиві, та відповіді на відзив), що також свідчить про відсутність необхідності в призначенні судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.

Отже суд з метою дотримання принципу процесуальної економії вважає за доцільне здійснити розгляд справи без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд ВСТАНОВИВ:

18 березня 2014 року між Національним агентством з акредитації України (позивач у справі, виконавець за договором) та Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір №20226-01-Р-14 на виконання робіт з розгляду заявки на акредитацію органу з оцінки відповідності (далі за текстом – договір), за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати роботи по розгляду документів, поданих відповідачем із заявкою на акредитацію, на відповідність вимогам стандарту ДСТУ ISO/IEC 17025:2006.

Згідно із п.1.2. договору зміст робіт визначається кошторисом (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору.

В матеріалах справи міститься підписаний сторонами та скріплений їх печатками кошторис робіт за договором (додаток 1 до договору), в якому сторони узгодили перелік робіт, які виконуватимуться за договором та їх вартість, а також загальну вартість робіт.

Відповідно до вищевказаного кошторису та п.4.1. договору за виконання робіт за даним договором замовник сплачує виконавцю 4906,80грн. (чотири тисячі дев'ятсот шість гривень 80коп.), у т.ч. ПДВ 817,00грн.

За змістом п.8.1. договору “цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє _____ календарних днів, або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. А в частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до повного розрахунку між сторонами”.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору №20226-01-Р-14 від 18.03.2014 на виконання робіт з розгляду заявки на акредитацію органу з оцінки відповідності, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось сторонами.

          Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір №20226-01-Р-14 від 18.03.2014 є обов'язковим для виконання сторонами, проти чого жодною із сторін не наведено заперечень.

Аналіз змісту договору №20226-01-Р-14 від 18.03.2014 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини з надання послуг, які регулюються нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання договору позивачем надано відповідачу послуги з розгляду заявки на акредитацію органу з оцінки відповідності, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №222 від 01.08.2014.

Як вбачається зі змісту вищевказаного акту, в ньому відсутні застереження замовника щодо якості, обсягу та вартості наданих послуг, навпаки в актах зазначено, що “замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має”; акт підписаний сторонами, що, в свою чергу, свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Факт надання позивачем послуг у визначених в актах обсягах відповідачем не оспорювався, у відзиві на позов щодо даних обставин заперечень не викладено.

В силу ст.12 Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» акредитовані органи з оцінки відповідності повинні, зокрема, оплачувати всі роботи, пов'язані з їх акредитацією та моніторингом.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п.4.3. замовник після одержання акту приймання-передачі виконаних робіт здійснює оплату в розмірі, вказаної у п.4.1., протягом 10 банківських днів із моменту одержання акту приймання-передачі виконаних робіт.

З огляду на вищевикладену умову договору, суд приходить до висновку, що відповідач мав оплатити надані позивачем послуги до 15 серпня 2014 року.

За повідомленням позивача відповідач отримані послуги не оплатив.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів оплати вартості наданих послуг в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем зобов'язання по сплаті наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг сплив, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати послуг, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Таким чином, заборгованість по оплаті послуг становить 4906грн.80коп.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманих від позивача послуг, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості по оплаті послуг відповідач суду не представив, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача боргу є правомірною та задовольняється судом в повному обсязі.

Заперечення відповідача проти позову з підстав знаходження його в процедурі ліквідації без визначення правонаступника його прав та обов'язків судом до уваги не приймається з огляду на таке:

Статтею 609 Цивільного кодексу України передбачена одна із підстав припинення зобов'язання – ліквідація юридичної особи (боржника або кредитора).

Разом з тим, ч.1, 5 ст.104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На момент прийняття рішення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення відповідача, а міститься лише відомості про перебування відповідача у процесі припинення.

Оскільки відповідач на момент прийняття рішення не ліквідований, тому саме він має самостійно виконувати взяті на себе обов'язки та відповідати за своїми зобов'язаннями, в тому числі й за укладеним між сторонами договором, покладеним в основу позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, а тому їх належить задовольнити повністю, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 4906грн.80коп. боргу.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За подання даної позовної заяви до господарського суду позивачем платіжним дорученням №1024 від 13.08.2018 сплачено судовий збір у сумі 1841грн.

Разом з тим, згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2018 року в розмірі 1762грн.

З огляду на предмет позову, дана позовна заява носить майновий характер, оскільки стосується стягнення грошових коштів.

За змістом ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що сума в 1,5 відсотка ціни позову є меншою, а ніж мінімальний розмір судового збору, за даним позовом підлягав сплаті мінімальний розмір судового збору, який становить 1762грн.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі, яка підлягала сплаті згідно із Законом, а саме у сумі 1762грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Національного агентства з акредитації України (вул. Генерала Алмазова,18/7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 26196207) до Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області (вул. 1 Травня, буд. 180, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, ідентифікаційний код 38053950) про стягнення 4906грн.80коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області (вул. 1 Травня, буд. 180, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, ідентифікаційний код 38053950) на користь Національного агентства з акредитації України (вул. Генерала Алмазова,18/7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 26196207) 4906грн.80коп. боргу та 1762грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Суддя                                                                                                     Т. Г. Оленич