Рішення

від 16.10.2018 по справі 923/383/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року Справа № 923/383/18 Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін

від позивача: Нікітін Р.В. - адвокат, ордер від 05.03.2018р.

від відповідача-1: Спіцин Ю.В. - уповн. предст., дов. від 29.05.2018р.

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Дивульської Олени Олексіївни, м.Нова Каховка

до відповідача-1: Комунального підприємства "Міський водоканал", м.Нова Каховка

до відповідача-2: Дочірнього підприємства "Торговий дім Центральний" відкритого акціонерного товариства "Славутич", м.Нова Каховка

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Новокаховський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області, м.Нова Каховка,

про визнання права власності та зняття арешту.

Описова частина рішення: Провадження у справі відкрито за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Дивульської Олени Олексіївни до Комунального підприємства Міський водоканал , Дочірнього підприємства Торговий дім Центральний відкритого акціонерного товариства Славутич про визнання права власності на майно та зняття арешту, накладеного державним виконавцем у процедурі виконавчого провадження, стягувачем та боржником у якому є відповідачі, яке належить позивачу на праві власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.07.2017р. заступником начальника Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Херсонській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №53903252 з виконання судових рішень про стягнення заборгованості з ДП ТД Центральний ВАТ Славутич на користь комунального підприємства Міський водоканал , було складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно із якою при виході державного виконавця до належного боржникові нежитлового приміщення за адресою Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Французська,13 було виявлено рухоме майно, яке було описане, арештоване, вилучене та передане на зберігання представнику стягувача. Позивач зазначає, що було описано, арештовано і вилучено майно, яке належить позивачу.

03.07.2018р. судом отриманий відзив на позовну заяву (вх.№6297/18), у якому відповідач-1 проти позовних вимог заперечує, зазначає про їх недоведеність поданими доказами, вказує на те, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права.

Ухвалою суду від 12.07.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

13.09.2018р. за вх.№2/2289/18 від Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області надійшли письмові пояснення, за якими третя особа не визнає позовні вимоги та просить залишити їх без задоволення.

У поясненнях орган ДВС заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві, наводить обставини, за яких проведено арешт та опис майна за адресою боржника - відповідача-2.

Третя особа зазначає, що в долученій до позовної заяви копії накладної №45 від 19.02.2015р. відсутні індивідуальні ознаки предмета купівлі-продажу (матеріал, колір, розмір, тощо), у зв'язку з чим дані документи не підтверджують право власності позивача на описане та арештоване майно.

У поясненнях також вказано про сумнів щодо достовірності накладної №45 від 19.02.2015р., якою позивач підтверджує обставини, викладені у позовній заяві. У зв'язку з цим у поясненнях наведено клопотання, у якому третя особа просить суд витребувати у ПП Мале підприємство Стаєр належним чином завірену копію накладної №45 від 19.02.2015р. та касової книги підприємства за 2015р., повну характеристику проданого майна за названою накладною.

Ухвалою суду від 13.09.2018р. клопотання Новокаховського ВДВС ГТУЮ в Херсонській області про витребування доказів залишено без задоволення у зв'язку з невідповідністю клопотання вимогам ст.81 ГПК України.

Ухвалою суду від 13.09.2018р. було також закрите підготовче провадження у справі та було призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 11.10.2018р.

В судовому засіданні 11.10.2018р. оголошувалась перерва до 16.10.2018р.

В судовому засіданні 16.10.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Окрім того, представник позивача в судовому засіданні подав клопотання відповідно до якого ним заявлено до стягнення з відповідачів 2976,4грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 16.10.2018р. проти позовних вимог заперечував та просив залишити їх без задоволення.

Представник відповідача-2 та третьої особи в судове засідання 16.10.2018р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань до суду не подавали.

Відповідач -2 та третя особа належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про розгляд справи 16.10.2018р. розміщене на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Враховуючи положення ч.1 ст.202 ГПК України за якою неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи, за відсутності представника відповідача-2 та представника третьої особи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Матеріали справи свідчать про обізнаність третьої особи та відповідача про розгляд даної справи в суді.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

01.12.2014р. між ДП ТД Центральний (орендодавець) та ПП Дивульська О.О. (орендар) було укладено договір оренди (а.с. 15-17), за умовами якого орендодавець передає, а орендар отримує у тимчасове платне користування частину торгівельного залу (на плані будівлі позначено як приміщення №20) площею 12кв.м за адресою: м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни,13 (п.1.1., п.1.2. договору).

Сторони договору узгодили, що строк оренди за договором установлюється в 2 роки 11 місяців, з дня набрання чинності договором та підписання сторонами акту приймання та передачі об'єкта оренди (п.3.1. договору).

29.08.2016р. між ДП ТД Центральний (орендодавець) та ПП Дивульська О.О. (орендар) було укладено договір оренди №1 (а.с. 18-20), за умовами якого орендодавець передає, а орендар отримує у тимчасове платне користування площі у нежитловому приміщенні, а саме кабінет загальною площею 16,3кв.м, позначений на плані будівлі як приміщення №24, розташований в нежитловій будівлі за адресою: м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни,13 (п.1.1., п.1.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору строк оренди за договором установлюється в 2 роки 11 місяців, з дня набрання чинності договором та підписання сторонами акту приймання та передачі об'єкта оренди.

29.08.2016р. між ДП ТД Центральний (орендодавець) та ПП Дивульська О.О. (орендар) було укладено договір оренди №1/2 (а.с. 21-23), за умовами якого орендодавець передає, а орендар отримує у тимчасове платне користування нежитлові приміщення - кладову, загальною площею 13,1 кв.м, позначена на плані будівлі як приміщення №4 та розташована за адресою: м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни,13 (п.1.1., п.1.2. договору).

13.07.2017р. заступником начальника Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №53903253, боржником за яким є ДП Тоговий дім Центральний ВАТ Славутич, а стягувачем - КП Міський водоканал було винесено постанову про опис та арешт майна боржника (а.с.25-26).

В означеній постанові вказано, що виходом державного виконавця за адресою реєстрації боржника: м. Нова Каховка, вул. П.Комуни (Французька), буд.13, здійснено перевірку майнового стану. В кабінеті керівника боржника ОСОБА_1 виявлено рухоме майно, що підлягає опису та арешту. Грошові кошти та інші цінності при описі майна не виявлені.

Заступником начальника Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області було постановлено описати на накласти арешт на майно, а також встановлено заборони відчудження та користування майном, а саме:

- Дерев'яна офісна стінка світло-коричневого кольору;

- Офісний стіл дерев'яний світло-коричневого кольору;

- Офісне крісло синього кольору -1шт.;

- Журнальний стіл зі скла та металу -1шт.;

- Крісло м'яке світло коричневого кольору -2шт.;

- Стілець дерев'яний з м'яким тканинним сидінням червоного кольору -4шт.;

- Настінна картина в дерев'яній рамі Sergey Shlikov 2010р. -1 шт.;

- Настінна карта Європи в дерев'яній рамі масштаб 1:5400000;

- Дерев'яна тумба для паперів коричневого кольору -1шт.;

- Віконні жалюзі тілесног7о кольору вертикальні з кріпленням -2шт.

Відповідальним зберігачем було призначено представника КП Міський водоканал .

Звертаючись до суду ФОП Дивульська О.О. зазначила, що арештоване та описане майно відповідно до постанови заступника начальника Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 13.07.2017р. належить їй на праві власності, що стало підставою для звернення до суду з позовом, за захистом своїх порушених прав.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 13 та ч. 2 ст. 41 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом або може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. 2 5 ст. 13 Цивільного кодексу України.

Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 - 2 ст.59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже виходячи із змісту зазначеної норми власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту наявності у позивача права власності на спірне майно та безпідставність накладення на нього арешту. До предмета доказування у таких справах відноситься дослідження питання права власності позивача на спірне майно.

Згідно з ч.1 ст.56 вище названого Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Відповідно до ч. 5 даної статті Закону, про проведення опису майна боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.

Згідно ч.9 ст.56 Закону України Про виконавче провадження під час проведення опису майна боржника-юридичної особи та накладання арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Опис та арешт майна боржника у відповідності з положеннями п.10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (станом на 13.07.2017р.), здійснюються в наступній послідовності.

Після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Як зазначалося вище, відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 13.07.2017р. виходом державного виконавця за адресою реєстрації боржника: м. Нова Каховка, вул. П.Комуни (Французька), буд.13, здійснено перевірку майнового стану. В кабінеті керівника боржника ОСОБА_1 виявлено рухоме майно, що підлягає опису та арешту. Грошові кошти та інші цінності при описі майна не виявлені.

Заступником начальника Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області було постановлено описати на накласти арешт на майно, а також встановлено заборони відчудження та користування майном, а саме:

- Дерев'яна офісна стінка світло-коричневого кольору;

- Офісний стіл дерев'яний світло-коричневого кольору;

- Офісне крісло синього кольору -1шт.;

- Журнальний стіл зі скла та металу -1шт.;

- Крісло м'яке світло коричневого кольору -2шт.;

- Стілець дерев'яний з м'яким тканинним сидінням червоного кольору -4шт.;

- Настінна картина в дерев'яній рамі Sergey Shlikov 2010р. -1 шт.;

- Настінна карта Європи в дерев'яній рамі 1:5400000;

- Дерев'яна тумба для паперів коричневого кольору -1шт.;

- Віконні жалюзі тілесного кольору вертикальні з кріпленням -2шт.

Положеннями ст.59 Закону України Про виконавче провадження , визначено особу, яка має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Визначальною ознакою такої особи є те, що особа, вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Положення означеної норми закону спростовують твердження відповідча-1 про те, що позивачем обрано не належний спосіб захисту.

Враховуючи, що відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 96), нежитлова будівля, магазин Торговий Дім Центральний загальною площею 1948,1кв.м за адресою: Херсонська обл., м.Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд.13, на праві колективної власності належить ВАТ Славутич .

Матеріалами справи підтверджено, що між відповідачем -2 та позивачем було укладено три договори оренди приміщення, а саме: договір оренди від 01.12.2014р., об'єктом оренди за яким є частина торгівельного залу (на плані будівлі позначено як приміщення №20) площею 12кв.м за адресою: м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни,13; договір оренди №1 від 29.08.2016р. об'єктом оренди за яким є кабінет загальною площею 16,3кв.м, позначений на плані будівлі як приміщення №24 за адресою: м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни,13; договір оренди №1/2 від 29.08.2016р., об'єктом оренди за яким є кладова загальною площею 13,1, позначена на плані будівлі як приміщення №4 за адресою: м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни,13.

Поряд з цим, відповідно до п.3.1. та п.3.2. всіх трьох укладених договорів оренди строк оренди за договором установлюється в 2 роки 11 місяців, з дня набрання чинності договором та підписання сторонами акту приймання та передачі об'єкта оренди. Акт передачі та приймання об'єкта оренди підписується сторонами в строк до 20 календарних днів із дати підписання договору.

Матеріали справи не містять та сторонами, у тому числі позивачем не надано акти передачі та приймання об'єктів оренди за укладеними з відповідачем -2 договорами.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність доказів, що об'єкти оренди згідно договору оренди від 01.12.2014р, договору оренди №1 від 29.08.2016р., договору оренди №1/2 від 29.08.2016р. фактично були передані позивачу у користування, як то передбачено п. 3.1. та п.3.2. означених договорів оренди.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Матеріали справи не містять доказів користування ФОП Дивульською О.О. нежитловими приміщеннями розташованим за адресою: м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни,13.

Інших доказів фактичного користування ФОП Дивульською О.О. об'єктами оренди, в тому числі доказів оплати за користування нежитловим приміщеннями за адресою м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни,13 матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що саме ФОП Дивульською О.О. в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що орендувала та користувалася об'єктами оренди за адресою м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни,13, то саме на позивача покладається тягар доведення означених обставин.

Твердження позивача про те, що відповідь відповідача-2, як власника орендованого майна, про те, що ФОП Дивульська О.О. займала приміщення за адресою: м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни,13, є неналежним доказом на підтвердження того, що ФОП Дивульська О.О. фактично займала означені приміщення, оскільки означені докази не відповідають вимогам ч.1 ст.77 ГПК України.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом положень ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тому до предмету доказування за цим позовом входить установлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Звертаючись до суду із відповідним позовом ФОП Дивульська О.О., на підтвердження її права власності на майно, надала копію накладної №45 від 19.02.2015р. виписану ПП Мале підприємство Стаєр , відповідно до якої зазначено наступні предмети:

Стіл письмовий 1шт.;

Стіл приставний 1шт.;

Шафа для одягу 1шт.;

Шафа для посуду 1шт.;

Тумба з дверцятами 1шт.;

Крісло м'яке 2шт.;

Журнальній стіл стекло 1шт.;

Тумба 1шт.;

Приставна полиця 1шт;

Стійка барна 1шт.

Крім того позивачем було надано інвентаризаційний опис основних засобів (за місцем їх знаходження): м м.Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд.13.

Статтею 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що майно перелічене в позові, яке є предметом спору, відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України, визначено індивідуальними ознаками, тобто є незамінним.

Так, зокрема, індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються під інших індивідуальними ознаками: а) єдині у своєму роді; б) відрізняються від інших кількома ознаками; в) вирізнені із загальної маси речей цього роду.

Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов'язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Суд вважає, що меблі, які за поясненням позивача були придбані ФОП Дивульська О.О. не визначені індивідуальними ознаками, меблі не мають колір дату виготовлення, матеріал, модель, власні параметри (висота, ширина, довжина), кількість дверей, тощо.

Саме тому, у відповідності до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України перелічені в накладній речі є замінними, оскільки визначені родовими ознаками та не визначені індивідуальними ознаками.

Поряд з цим відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 13.07.2017р. заступником начальника Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області було постановлено описати на накласти арешт на майно, а також встановлено заборони відчудження та користування майном, яке визначено індивідуальними родовими ознаками і є незамінним, а саме:

- Дерев'яна офісна стінка світло-коричневого кольору;

- Офісний стіл дерев'яний світло-коричневого кольору;

- Офісне крісло синього кольору -1шт.;

- Журнальний стіл зі скла та металу -1шт.;

- Крісло м'яке світло коричневого кольору -2шт.;

- Стілець дерев'яний з м'яким тканиним сидінням червоного кольору -4шт.;

- Настінна картина в дерев'яній рамі Sergey Shlikov 2010р. -1 шт.;

- Настінна карта Європи в дерев'яній рамі 1:5400000

- Дерев'яна тумба для паперів коричневого кольору -1шт.;

- Віконні жалюзі тілесног7о кольору вертикальні з кріпленням -2шт.

Позивач в позовній заяві також просить визнати право власності та зняти арешт з речей, які визначені індивідуальними родовими ознаками, поряд з цим не надаючи доказів на підтвердження того, що це ті самі речі, на які ФОП Дивульська О.О. набула право власності відповідно до накладної №45 від 19.02.2015р.

Позивачем не надано доказів індивідуальних ознак речей, на які просить визнати право власності ФОП Дивульська О.О., що не дає змоги їх ідентифікувати та відрізнити від інших об'єктів речового права.

Позивачем жодним чином не обґрунтовує та не надав доказів набуття ним права власності на :

- Дерев'яну офісну стінку світло-коричневого кольору;

- Журнальний стіл зі скла та металу -1шт.;

- Крісло м'яке світло коричневого кольору -2шт.;

- Стілець дерев'яний з м'яким тканиним сидінням червоного кольору -4шт.;

- Настінна картина в дерев'яній рамі Sergey Shlikov 2010р. -1 шт.;

- Настінна карта Європи в дерев'яній рамі 1:5400000;

- Дерев'яна тумба для паперів коричневого кольору -1шт.;

- Віконні жалюзі тілесного кольору вертикальні з кріпленням -2шт.

Твердження позивача про те, що складаючи постанову про арешт та опис майна, державний виконавець, не маючи документів на майно, неточно зазначив правильну товарну назву деяких позицій, не підтверджено належними та допустимими доказами.

ФОП Дивульська О.О. не доведено, що майно зазначено в описі відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 13.07.2017р. є саме тим майном, яке зазначено в накладній №45 від 19.02.2015р.

Наданий позивачем в якості доказів інвентаризаційний опис основних засобів (за місцем їх знаходження): м.Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, буд.13, не доводить, що спірне майно належить на праві власності позивачу, а лише засвідчує основі засобі наявні у відповідач-2

В даній справі предметом розгляду є належні та допустимі докази, що підтверджують приналежність саме позивачеві конкретного та визначеного індивідуальними ознаками спірного майна, яких в свою чергу ФОП Дивульська О.О. суду надано не було.

Суд також зазначає, що надана позивачем накладна №45 від 19.02.2015р. не є належним доказом набуття у власність ФОП Дивульською О.О. речей зазначених у накладній.

Відповідно до ч.1 ст.9 закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час складання накладної) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надана позивачем накладна не містить зміст та обсяг господарської операції.

Окрім того з постанови про опис та арешт майна боржника вбачається, що рухоме майно, яке підлягає опису та арешту виявлено за адресою м.Нова Каховка, вул.Паризької Комуни (Французька), буд.13, при цьому в постанові зазначено, що означене майно виявлено в кабінеті керівника відповідача-2, інших індентифікуючих ознак приміщення в якому було виявлено майно , в постанові не зазначено.

З означено неможливо встановити, що описане та арештоване майно було виявлено в приміщеннях, які є предметом оренди за договорами оренди укладеними між позивачем та відповідачем-2.

За таких обставин, позивачем не надано належних доказів в розумінні ст. 76 ГПК України, які б свідчили про наявність правових підстав для визнання за ФОП Дивульська О.О. права власності на майно згідно переліку у позовній заяві, у зв'язку із недоведеністю приналежності позивачеві спірного майна.

Наслідком відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на майно, є відмова у знятті із зазначеного майна арешту, накладеного постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13.07.2018р., складеною заступником начальника Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №53903252.

Твердження позивача про те, що державний виконавець при складані постанови 13.07.2017р. не дотримався положень ч.9 ст.56 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої під час проведення опису майна боржника та накладання арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку, є оцінкою дій державного виконавця під час вчинення виконавчих дій, але не свідчать про належність спірного майна позивачу.

Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 19.10.2018р.

Суддя Н.А. Павленко