Ухвала

від 17.10.2018 по справі 809/395/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 жовтня 2018 року

Київ

справа №809/395/18

адміністративне провадження №К/9901/57825/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали адміністративної справи № 809/395/18

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства внутрішніх справ України

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ліквідаційна комісія УДСО при УМВС в Івано-Франківській області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року та запропоновано учасникам справи в строк до 20 серпня 2018 року подати до суду відзив на касаційну скаргу в письмовій формі.

Від ОСОБА_2 та Ліквідаційної комісії УДСО при УМВС в Івано-Франківській області надійшли відзиви на касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, які долучається до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 340 КАС України під час підготовки справи до розгляду суд вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.

Міністерством внутрішніх справ України у касаційній скарзі було заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Вирішуючи дане клопотання, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одним доказам перед іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За правилами частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до статті 340 КАС України суддя-доповідач одноособово в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справи до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема, скаржнику подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи - подати відзив на касаційну скаргу.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд касаційної інстанції також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зокрема, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (пункт 25 рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", № 8273/78).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і у суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, а тому Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права.

Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.

На переконання суду характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного і всебічного встановлення обставин справи, а тому у задоволенні клопотання про розгляд цієї справи у судовому засіданні слід відмовити.

Суддею-доповідачем згідно зі статтею 340 КАС України проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.

На підставі статті 340 КАС України суд вважає за необхідне призначити справу до розгляду в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Керуючись статтями 241, 248, 262, 340, 345, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи у судовому засіданні відмовити.

2. Закінчити підготовчі дії у адміністративній справі № 809/395/18 за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ліквідаційна комісія УДСО при УМВС в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій.

3. Призначити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 18 жовтня 2018 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Я.О. Берназюк