Постанова

від 17.10.2018 по справі 808/2282/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

Київ

справа №808/2282/15

адміністративне провадження №К/9901/55126/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуЗапорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (колегія суддів у складі: А.В. Шлай, О.О. Круговий, Т.С. Прокопчук) у справі№ 808/2282/15 за позовомПриватного акціонерного товариства ГРУПА ОМЕГА до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області проскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство ГРУПА ОМЕГА (далі - ПАТ ГРУПА ОМЕГА ) звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником, якої є Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області) від 06 квітня 2015 року №0000381500, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 11367523 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06 квітня 2015 року за №0000381500, яким ПАТ ГРУПА ОМЕГА зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 11367523 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу податкової інспекції залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини 2, пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки в апеляційній скарзі не зазначено код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємства і організацій України, електронної пошти, офіційної електронної адреси, за наявності, а також не додано документ про сплату судового збору та встановлено термін для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

На виконання вимог ухвали відповідач надав уточнену апеляційну скаргу та клопотання, в якому просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у задоволенні клопотання податкової інспекції про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто на підставі частини 4 статті 169 КАС України у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк її недоліку.

10 квітня 2018 року податкова інспекція повторно звернулася із апеляційною скаргою, додавши до неї клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення та платіжне доручення №178 від 15 березня 2018 року про сплату судового збору в сумі 7308,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із поданням апеляційної скарги з пропуском строку на апеляційне оскарження, визначеного частиною другою статті 295 КАС України та запропоновано відповідачу в десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважності причин його пропуску з підтвердженням таких обставин належними доказами.

У встановлений судом строк відповідачем було подано заяву про поновлення пропущеного строку. В обґрунтування заяви податкова інспекція посилається на те, що вперше апеляційна скарга була ним подана у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, через відсутність належного фінансування для сплати судового збору апеляційна скарга була повернута судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу, виходячи з того, що пропуск строку на апеляційне оскарження є значним, а апелянтом вказані неповажні підстави для поновлення цього строку.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

В обґрунтування касаційної скарги наголошує на тому, що податковий орган звертався з апеляційною скаргою вперше і її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження, проте була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин незалежних від його волевиявлення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом частини 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 3 статті 298 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що повторна апеляційна скарга на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року була подана поза межами законодавчо встановленого тридцятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані податковим органом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що відповідачу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 44 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Крім того, слід звернути увагу на те, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому питання внутрішньої організації виконання роботи його працівниками не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 10 квітня 2018 року, тобто майже через місяць після її первинного повернення судом апеляційної інстанції та після сплати судового збору. При цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду