Рішення

від 16.10.2018 по справі 904/2841/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2841/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Михайлової К.С., розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "АЕРОПЛАН" (109147, м. Москва, Російська Федерація, вул. Марксистська, буд. 20, будова 5)

до Фізичної особи-підприємця Мадатян Канакари Амбарцумівни (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 40 953 грн. 00 коп.

Представники:

від позивача: Гур'єв А.А. - представник, довіреність від 14.12.2017р. №б/н;

від відповідача: Бобиль В.В. - представник, ордер від 27.07.2018р. №148/000025, договір від 27.07.2018р. №12/07/18;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Аероплан" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2759/18 від 21.06.2018р.), в якій просить суд стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Мадатян Канакари Амбарцумівни 40 953 грн. 00 коп., що складає 37 320 грн. 00 коп. - компенсації за порушення авторських прав та 3 723 грн. 00 коп. - штрафу до Державного бюджету України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2018р. (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2018р.) було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/2841/18, призначено справу у підготовче засідання на 31.07.2018р. о 14:30 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018р. у справі №904/2841/18 було оголошено перерву у підготовчому засіданні (загальне позовне провадження) на 13.09.2018р. на 11:30 год.

Відповідач у відзиві (вх. № 38966/18 від 07.09.2018р.) на позовну заяву просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки не погоджується з заявленими позивачем вимогами, а саме: - відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.; - виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про яке йдеться у Законі № 1774, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом України "Про авторське право та суміжні права" на час прийняття рішення у справі, не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації; - позивач при розрахунку компенсації повинен брати не 3 723 грн., а 1 600 грн.; - відповідно до частини 3 статті 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права", стягнення штрафу - це є право, а не обов'язок суду застосувати вказану відповідальність; - відповідач є особою, яка здійснила виключно розповсюдження (продаж) товару, виробленого іншою особою, а тому таке порушення є похідним, пов'язаним з необізнаністю відповідача про правовий статус такого товару.

Позивач у відповіді на відзив (вх. №38743/18 від 06.09.2018р.) вважає за необхідне зазначити, що: - відповідач відступає від принципу формальної визначеності та помилково застосовує для визначення розміру компенсації розрахункову величину у формі прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка не передбачена чинним законодавством України; - свою позицію відповідач мотивує п. 3 розділу ІІ "прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, який не поширюється на правовідносини у сфері визначення розміру компенсації за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності; - норма про розрахункову величину у формі прожиткових мінімумів для працездатних осіб жодним чином не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, та не може бути застосована для визначення розміру компенсації за порушення авторських прав; - позивачем були надані суду належні, допустимі та достатні докази, які засвідчують як наявність у нього виключних майнових авторських прав, так і факту порушення цих прав саме відповідачем; - відповідачем не надано жодних доказів правомірності використання вказаних у позовній заяві творів образотворчого мистецтва та не спростовано презумпцію винного завдання шкоди.

Також позивач у письмових поясненнях №1 (вх. №38745/18 від 06.09.2018р.) зазначає про те, що: - розмір компенсації, визначений пунктом г) частини 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції підпункту є) пункту 2 частини 6 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" не може бути застосований до відповідача, оскільки: - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують відповідальність особи (частина 1 статті 58 Конституції України); - частиною 1 розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" прямо передбачено, що він застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності; - недоговірне (деліктне) зобов'язання між позивачем і відповідачем виникло 12.06.2018р. (дата фіксації факту порушення виключних майнових авторських прав), а позовна заява згідно з описом вкладення до цінного листа, була направлена до Господарського суду Дніпропетровської області 19.06.2018р., тобто до набрання чинності Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав"; - до правовідносин, що склалися між сторонами процесу має застосовуватися редакція пунктом г) частини 2 статті 52 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", що була чинна до 22.07.2018р., а саме: "суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат"; - відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на дату подання позовної заяви становить 3723 грн. 00 коп.; - оскільки представником ЗАТ "Аероплан" зафіксовано 1 (один) факт порушень виключних майнових авторських прав відповідачем, а саме 1 (один ) факт розповсюдження (продажу) товару із зображенням контрафактного примірнику твору, сторона позивача вважає, що це є підґрунтям застосувати до відповідача стягнення у вигляді лише 10 мінімальних заробітних плат з можливих 50000.

Крім того, позивач у заяві (вх. №38753/18 від 06.09.18р.) викладає свої позовні вимоги у наступній редакції: - стягнути з фізичної особи-підприємця Мадатян Канакари Амбарцумівни на користь Закритого акціонерного товариства "Аероплан" на п/р №26006179524 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805 представника Закритого акціонерного товариства "Аероплан" Товариства з обмеженою відповідальністю "Право на захист" суму компенсації за порушення авторських прав, яке відбулось 12.06.2017р., в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 37 230 (тридцять сім тисяч двісті тридцять) гривень 00 копійок; - стягнути з фізичної особи-підприємця Мадатян Канакари Амбарцумівни штраф у розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) гривні 00 копійок до Державного бюджету України, що становить 10% (десять відсотків) суми, що підлягає стягненню на користь ЗАТ "Аероплан".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2018р. у справі №904/2841/18 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 20.09.2018р. на 10:00 год.

Відповідач у клопотанні (вх.№40712/18 від 20.09.2018р.) просить суд приєднати до матеріалів справи документи, а саме: - роздруківка з сайту судових рішень Постанови Верховного Суду від 23.05.2018р.по справі № 922/2464/17, та від 30.02.2018р. по справі 922/3930/16.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2018р. відкладено розгляд справи по суті (загальне позовне провадження) на 16.10.2018р. о 12:00 год.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачу стало відомо, що в магазині "Капитоша", який знаходиться за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького (просп. Карла Маркса), буд. 117 (надалі - Магазин), в якому здійснює свою підприємницьку діяльність відповідач, незаконно здійснюється (продаж, реалізація, розповсюдження) товарів з зображенням персонажів анімаційного серіалу "Фіксики", які позивач вважає об'єктами інтелектуальної власності.

Факт розповсюдження (продажу) відповідачем вказаного товару підтверджується товарним чеком від 12.06.2018р. № 4262, в якому зазначено: - інформація про суб'єкта господарювання - ФОП Мадатян К.А.; - місце здійснення господарської діяльності - просп. Карла Маркса, буд. 117, маг. Капитоша"; - дата 12.06.2018р.; - інформація про реалізований товар - Гра велика Н; - ціна - 49 грн. 97 коп.

Також, позивачем складено Акт закупки від 12.06.2018р. №01/06/08, відповідно до якого, представником позивача було здійснено закупку товарів із зображенням контрафактних примірників творів образотворчого мистецтва, персонажів анімаційного фільму "Фіксики", а саме: дитяча настільна гра "Фіксики Scrabble" у кількості однієї одиниці вартістю 49 грн. 97 коп. у магазині "Капитошка", який розташований у м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького (просп. Карла Маркса), буд. 117, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність Фізична особа-підприємець Мадатян Канакара Амбарцумівна (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що встановлено на підставі товарного чека від 12.06.2018р. № 4262 та інформації з куточка споживача.

Позивач вважає, що відповідачем у зв'язку з розповсюдженням зазначеного товару було порушено майнові авторські права, які на виключній основі належать позивачу, і тому відповідач повинен понести відповідальність за порушення виключних прав на товар, відповідач проти цього заперечує, що і є причиною спору.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

01.09.2009р. між Закритим акціонерним товариством "Аероплан", як замовником та ОСОБА_6, як виконавцем було укладено Авторський договір № А0906 (надалі - Договір), згідно пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з розробки зображень персонажів фільму, створенню ескізів і фонів для фільму, та передати результати роботи замовнику по акту приймання-передачі. Одночасно з передачею результатів роботи виконавець зобов'язується передати замовнику виключні права на них, у тому числі, для створення фільму.

Згідно пункту 1.2 Договору права - виключні права на результати роботи Виконавця, які відчужуються Виконавцем Замовнику в рамках цього Договору, а саме виключні права Замовника здійснювати протягом усього строку дії авторського права на території всього світу у відношенні переданих Виконавцем результатів роботи, їх частин та елементів самостійно, разом з третіми особами, а також шляхом видачі дозволів, ліцензій та поступки третім особам наступні дії: використовувати результати роботи Виконавця повністю або частково для створення Фільму, перероблювати (переробляти) результати роботи для використання у Фільмі; використовувати результати роботи Виконавця, їх частки та/або елементи окремо від фільму будь-яким не забороненим законом шляхом; відтворювати, тобто виготовляти один і більше примірників результатів робіт або їх частини у будь-якій матеріальній формі; розповсюджувати шляхом продажу або іншого відчуження його оригіналу або примірників; публічно показувати, тобто демонструвати результати робіт будь-якими шляхами; імпортувати з метою розповсюдження; здійснювати прокат; публічно виконувати; повідомляти в ефір, тобто повідомляти результати робіт для загального відому по радіо або телебаченню (в тому числі виконання супутникового зв'язку).

25.11.2009р. між Закритим акціонерним "Аероплан" та ОСОБА_6 було складено та підписано Акт приймання-передачі результатів робіт за авторським договором 01.09.2009р. №А0906 від з розробки образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму відповідно до пунктів 2.1, 3.2 Договору.

Зображення творів містяться у Додатку № 1 до Акту, а саме: фіксик Папус 3D, фіксик Мася 3D, фіксик Сімка 3D, фіксик Нолік 3D, фіксик Дім Дімич 3D, фіксик Кусачка 3D.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Приписами статті 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Судом встановлено, що персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксики" - фіксик Папус 3D, фіксик Мася 3D, фіксик Сімка 3D, фіксик Нолік 3D, фіксик Дім Дімич 3D, фіксик Кусачка 3D, є частиною вказаного аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому розглядаються судом як твір.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Таким чином, позивачу належать виключні майнові авторські права на малюнки персонажів фіксик Папус 3D, фіксик Мася 3D, фіксик Сімка 3D, фіксик Нолік 3D, фіксик Дім Дімич 3D, фіксик Кусачка 3D, які є складовою частиною аудіовізуального твору "Фіксики" та відповідно до статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можуть використовуватися самостійно, розглядаються як окремий твір і охороняються Законом незалежно від інших об'єктів авторського права.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями

21 - 25 цього Закону.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого статтею 1107 Цивільного кодексу України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

При цьому господарським судам слід мати на увазі таке: майнові права, не зазначені в договорі як передані чи дозволені до використання, вважаються непереданими та недозволеними; предметом договору не можуть бути права на використання творів, які не були чинними; невиключні права, одержані за ліцензійним договором, можуть у подальшому передаватися іншим особам, якщо це прямо передбачено у первісному договорі; якщо в ліцензійному договорі на видання, опублікування чи інше відтворення твору або об'єкта суміжних прав винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути зазначено як його істотну умову максимальний тираж твору або об'єкта суміжних прав.

Примірники творів або об'єктів суміжних прав, відтворені понад установлений тираж, є контрафактними.

Будь-які пробні чи технологічні тиражі повинні входити до встановленого договором розміру тиражу.

Звертаючись до суду позовом по відновлення порушених авторських прав шляхом стягнення з відповідача компенсації, позивач вказує, що відповідач здійснював реалізацію товару, який має статус контрафактного, так як має в своїй структурі належні виключно позивачу об'єкти авторського права.

Позивач також вказує, що факт розповсюдження (реалізація, продаж) відповідачем контрафактної продукції є порушенням прав позивача в рамках пункту б частини 1 статті 50 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", згідно якого піратство у сфері авторського права і або суміжних прав це - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів.

Згідно до пункту 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; 2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у нього правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Фіксики", або його частини,

що є підставою для стягнення з останнього компенсації на користь позивача.

Згідно пункту г абзацу 2 частини 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови до суду про виплату компенсації.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу (пункт г частини 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції, що діяла на момент вчинення порушення).

Пунктом 51.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

При цьому, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.

Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.

Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (п.51.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Визначаючи розмір компенсації, яка, на думку позивача, має бути стягнута з відповідача в сумі 37 230 грн. 00 коп., позивач вказує, що ним зафіксовано один факт порушень виключних майнових авторських прав відповідачем, а саме один факт розповсюдження товару із зображенням контрафактного примірнику твору, сторона позивача вважає, що це є підгрунттям застосувати до відповідача стягнення лише у вигляді 10 мінімальних заробітних плат з можливих 50 000, що на думку позивача є адекватним та співмірним до вчиненого відповідачем порушення авторського права: 10 мінімальних заробітних плат * 3 723 грн. 00 коп. * 1 факт розповсюдження контрафактного примірника твору = 37 230 грн. 00 коп.

Одночасно, суд враховує, що виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум, як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків.

Разом з тим, суд також приймає до уваги те, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ Розділу; Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.00 коп.

Виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Законі № 1774, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом на час прийняття рішення у справі, не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 23.05.2018р. у справі № 922/2464/17.

У зв'язку з цим, у визначенні розміру компенсації на час прийняття рішення у справі необхідно застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

З огляду на викладене сума компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 16 000 грн. 00 коп. (10 х 1 600 грн.00 коп.).

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права (заходи, що застосовуються, мають компенсувати збитки автора і зробити економічно недоцільними (унеможливити) подібні дії винної особи в майбутньому), суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 10 мінімальних заробітних плат, що складає 16 000 грн. 00 коп.

Частиною 3 статті 52 "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

За наведеного, господарський суд вважає за необхідне стягнути з позивача до Державного бюджету України 1 600 грн. 00 коп. штрафу.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судового збору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у справі розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мадатян Канакари Амбарцумівни (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства "Аероплан" (109147, м. Москва, Російська Федерація, вул. Марксистська, буд. 20, будова 5) на п/р представника Закритого акціонерного товариства "Аероплан" Товариства з обмеженою відповідальністю "Право та захист" (03134, м. Київ, вул. Симиренко, буд. 12А, кв. 74; ідентифікаційний код 36515644, п/р № 26006179524 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. - компенсації та 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн. 24 коп. - судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мадатян Канакари Амбарцумівни (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - штрафу.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

19.10.2018р.