Рішення

від 11.10.2018 по справі 911/1428/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2018 р. Справа № 911/1428/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Москалика О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області

(адреса: 07400, м. Бровари, вул. Київська, 137)

в інтересах держави

до 1. Броварської районної державної адміністрації

(адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15, код 04054820)

2. Обслуговуючий кооператив Садове товариство Стандарт

(адреса: 07455, Київська обл., Броварський р-н, с.Княжичі, вул. М.Лагунової, 107, код 34901679)

про визнання незаконним і скасування розпорядження районної державної адміністрації, визнання договору оренди землі недійсним з припиненням зобов'язань на майбутнє

за участю представників:

прокурор - Батюк І.В.;

відповідача 1- не з'явились.;

відповідача 2 - не з'явились.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Броварської районної державної адміністрації та Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Стандарт про визнання незаконним і скасування розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 30.10.2007 №1706, визнання недійсним договору оренди землі від 01.11.2007, який укладений між Броварською районною державною адміністрацією та Обслуговуючим кооперативом Садове товариство Стандарт , щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221284000:03:006:0022 та 3221284000:03:006:0024, з припинення зобов'язань за останнім на майбутнє.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 30.10.2007 за №1706 Про надання в оренду земельної ділянки ОК СТ Стандарт для ведення садівництва в межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту надано в оренду ОК Садове товариство Стандарт земельну ділянку загальною площею 18,9156 га заболочених сіножатей для ведення садівництва. Прокурор зазначає, що відведені оспорюваним розпорядженням земельні ділянки для ведення садівництва розташовані поблизу озера, малої річки Дарниця та включає в себе землі, які відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга, болота, канали). Зазначає, що оспорюване розпорядження прийнято в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України, оскільки спірну земельну ділянку передано в оренду для ведення садівництва за рахунок земель водного фонду, які становлять собою прибережну захисну смугу водних об'єктів, земельні ділянки включають в себе болота та канали. З огляду на викладене, розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 30.10.2000 за №1706 має бути визнано незаконним і скасовано, а договір оренди земельної ділянки від 01.11.2007 підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов'язань за даним договором на майбутнє.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.08.2018.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 11.10.2018.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в жодне судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 20.07.2018, 02.08.2018, 13.09.2018 та 27.09.2018 направлялись відповідачам з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача 1 та відповідача 2, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення прокурора дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації від 30.10.2007 за № 1706 Про надання в оренду земельної ділянки ОК СТ Стандарт для ведення садівництва в межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту було, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення садівництва ОК СТ Стандарт в адміністративних межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту; надано в довгострокову оренду строком на 49 років земельні ділянку загальною площею 18,9156 га заболочених сіножатей обслуговуючому кооперативу Садівниче товариство Стандарт для ведення садівництва в адміністративних межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності (запас); доручено першому заступнику голови райдержадміністрації Дармограю О.І. укласти договір оренди земельної ділянки в нотаріальному порядку.

Прийняття розпорядження обґрунтоване ст. ст. 35, 124 Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

01.11.2007, на підставі Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації від 30.10.2007 за № 1706 Про надання в оренду земельної ділянки ОК СТ Стандарт для ведення садівництва в межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту , між Броварською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та ОК Садове товариство Стандарт (орендар) був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду на 49 років земельну ділянку площею 18,9156 га заболочених сіножатей для ведення садівництва за адресою: Київська обл., Броварський район в адміністративних межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності (запас). Кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:006:0022, 3221284000:03:006:0024.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 18,9156 га заболочених сіножатей. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 69809,10 гривень, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що відводиться Київського головного обслуговуючого управління земельних ресурсів Броварський районний відділ земельних ресурсів від 22.08.2007 № 387. Договір укладено строком на 49 років. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі в національній валюті України у розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4887,00 гривень (п.п. 2, 5, 8, 8 договору).

Відповідно до пунктів 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва. Цільове призначення земельної ділянки: сільськогосподарські землі - сіножатей. Умови використання земельної ділянки згідно з діючим законодавством України.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 договору).

01.11.2007 між Броварською районною державною адміністрацією Київської області та ОК Садове товариство Стандарт було підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого ОК Садове товариство Стандарт прийняв в оренду на 49 років земельну ділянку площею 18,9156 га, заболочених сіножатей для ведення садівництва за адресою: Київська обл., Броварський район в адмінмежах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності (запас). Кадастровий номер 3221284000:03:006:0022 та 3221284000:03:006:0024.

Прокурор зазначає, що оспорюване розпорядження прийнято в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України, оскільки спірну земельну ділянку передано в оренду для ведення садівництва за рахунок земель водного фонду, які становлять собою прибережну захисну смугу водних об'єктів, земельні ділянки включають в себе болота та канали.

Прокурор просить суд визнати незаконним і скасувати розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 30.10.2007 №1706, визнати недійсним договір оренди землі від 01.11.2007, який укладений між Броварською районною державною адміністрацією та Обслуговуючим кооперативом Садове товариство Стандарт , щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221284000:03:006:0022 та 3221284000:03:006:0024, з припинення зобов'язань за останнім на майбутнє.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 131 1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в оренду за умов імперативної заборони таких дій позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей володільця землі в тому обсязі, який дозволяє її статус. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності та користування на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Разом з тим, згідно з положеннями ст. ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України землі водного фонду є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у водних ресурсах, в збереженні належного стану навколишнього природного середовища.

За змістом ст. 95 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

З огляду на викладене, води та землі водного фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Крім того, згідно зі ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади на вказаний орган покладено функції контролю за додержанням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пп. 30 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 29.09.2016 за № 333 (далі - Положення), Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 251 Про реорганізацію деяких територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів реорганізовано Управління Держземагентсва у Київській області в Управління Держгеокадастру у Київській області.

Разом з тим, згідно п. 6 Положення посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Однак, не передбачено повноважень вказаного органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі на звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Тобто, Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнаннями незаконними та скасування (недійсними) розпорядчих рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо передачі земель, договорів оренди землі.

У зв'язку з цим, позов пред'явлено прокурором в інтересах держави, оскільки з огляду на вищевикладене, передача в оренду всупереч встановленого законом порядку земельної ділянки водного фонду істотно суперечить інтересам держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положення ст. ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Разом з тим, передача в оренду спірної земельної ділянки відбулась з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 30.10.2007 за № 1706 є незаконним та підлягає скасуванню, а договір оренди земельної ділянки від 01.11.2007 підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов'язань за даним договором на майбутнє.

Так, згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням серед земель, зокрема, виділяють землі сільськогосподарського призначення та землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин ) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин ) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин ) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Разом з тим, спірна земельна ділянка була сформована, в тому числі, за рахунок земель водного фонду, та була передана в оренду всупереч вимог закону для вказаної категорії земель з огляду наступне.

Так, відповідно до статті 4 Водного кодексу України та частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 Земельного кодексу України).

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України, статті 60, 61 Земельного кодексу України).

Частинами 1, З ст. 60 Земельного кодексу України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Право на землі водного фонду, встановлене ст. 59 Земельного кодексу України, передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (ч. 4 ст. 59 цього Кодексу). При цьому, згідно положень ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України визначено, що, земельні ділянки із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Натомість, з метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 61 Земельного кодексу України заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Таким чином, наведені приписи зазначених норм матеріального права свідчать про те, що прибережна захисна смуга та інші землі водного фонду можуть використовуватися лише відповідно до їх цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а в їх межах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив. Тобто, передача земель водного фонду для їх використання в садівництва, як це визначено оспорюваним розпорядженням та договором, не передбачено приписами законодавства, натомість наявна імперативна заборона використання вказаної категорії земель в таких цілях.

Таким чином, до складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню, а також землі зайняті болотами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами.

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та становить для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів від урізу води, а для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно- технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року N 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови N 486, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги (Аналогічна права позиція зазначена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року у справі N 915/1224/13, від 9 вересня 2014 року у справі N 915/1226/13, від 9 вересня 2014 року у справі N 915/1228/13).

Згідно ст. 89 Водного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин ) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється здійснення садівництва.

Відведені оспорюваним розпорядженнм Броварської РДА земельні ділянкі з кадастровими номерами 3221284000:03:006:0022 та 3221284000:03:006:0024 для ведення садівництва розташовані поблизу озера, малої річки Дарниця та включає в себе землі, які відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга, болота, канали), що підтверджується, зокрема, відповіддю Центральної геофізичної обсерваторії від 05.06.2018 за № 17-08/1174, вдповіддю Київського облводгоспу від 11.10.2007 за № 823, відповіддю Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 20.06.2018 за № 01-01/187 із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду.

Таким чином, оспорюване розпорядження прийнято Броварською РДА в порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 58-61 Земельного кодексу України ст. ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України, оскільки спірну земельну ділянку передано в оренду для ведення садівництва за рахунок земель водного фонду, які становлять собою прибережну захисну смугу водних об'єктів, земельні ділянки включають в себе болота та канали.

Разом з тим, за змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на викладене, розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 30.10.2007 за № 1706 має бути визнано незаконним і скасовано.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, -з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільним кодексом України.

При укладанні спірного договору сторонами не було дотримано вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За змістом ст. 21 Про оренду землі у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Пунктом 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Таким чином, укладення спірного договору про надання в оренду земель водного фонду для ведення садівництва без врахування імперативної заборони щодо використання земель водного фонду із даною метою, істотно зачіпає інтереси держави, оскільки суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 20, 21,61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави всупереч встановленому законом порядку, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним укладеного договору оренди землі.

Як зазначено у п. 2.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13 Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійним з припиненням зобов'язань за останнім на майбутнє.

За таких обставин позовні вимоги Керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 30.10.2007 за №1706.

Визнати недійсним договір оренди землі від 01.11.2007, який укладений між Броварською районною державною адміністрацією (код 04054820) та Обслуговуючим кооперативом Садове товариство Стандарт (код 34901679), щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221284000:03:006:0022 та 3221284000:03:006:0024, з припиненням зобов'язань за останнім на майбутнє.

Стягнути з Броварської районної державної адміністрації (адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15, код 04054820) на користь прокуратури Київської області за наступними реквізитами: р/р: 35216008015641, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), код ЄДРПОУ: 2909996; Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області 1762,00 гривень судового збору.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Стандарт (адреса: 07455, Київська обл., Броварський р-н, с.Княжичі, вул. М.Лагунової, 107, код 34901679) на користь прокуратури Київської області за наступними реквізитами: р/р: 35216008015641, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), код ЄДРПОУ: 2909996; Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області 1762,00 гривень судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.10.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.Д. Лилак