Ухвала

від 16.10.2018 по справі 916/2600/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"16" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2600/16 Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Майданик Ю.В.

дослідивши матеріали справи

за заявою: ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ, Австрія, м. Відень;

до боржника : ОСОБА_2 »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Балківська,120/2, поверх 5, офіс Е-6/1. Код ЄДРПОУ 19198648);

про визнання банкрутом.

у відкритому судовому засіданні за участі

представників сторін та учасників

від кредиторів: ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ - ОСОБА_3 за довіреністю від 31.07.2018р.; від ОСОБА_4 - ОСОБА_5 за довіреністю від 05.07.2018р.;

від боржника: ОСОБА_6 за довіреністю 04.07.2018р.;

розпорядник майна боржника: арбітражний керуючий ОСОБА_7;

присутній арбітражний керуючий ОСОБА_8

У судовому засіданні 03.10.2018р. оголошувалась перерва до 16.10.2018р. у відповідності до ст. 216 ГПК України.

Історія справи

Ухвалою підготовчого засідання суду порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ); визнано ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ кредитором до ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ на суму безспірних вимог у сумі 164247,20 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 21.09.2016 становить 4740174 грн. 19 коп.) та 60 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ; призначено розпорядником майна ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ арбітражного керуючого ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 103-108).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2017р. припинено повноваження розпорядника майна ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ арбітражного керуючого ОСОБА_9; призначено розпорядником майна ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ арбітражного керуючого ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 211-214).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2017р. справу № 916/2600/16 прийнято до свого провадження суддею Найфлейш В.Д. (т. 2 а.с. 231).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2017р. затверджено поданий розпорядником майна боржника реєстр вимог кредиторів ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ (т. 4 а.с. 23-28), до якого включені вимоги ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ на загальну суму 4 753 954, 19 грн. та вимоги ТОВ „Хатон і К» на загальну суму 1 842 085, 26 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2017р. припинено процедуру розпорядження майном ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ; припинено повноваження розпорядника майна ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ арбітражного керуючого ОСОБА_7; введено процедуру санації ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ строком на 6 місяців; керуючим санацією призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7 (т. 5 а.с. 84-87).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 у справі №916/2600/16 скасовано; справу направлено на розгляд до господарського суду Одеської області на стадію розпорядження майном боржника (т. 5 а.с. 215-225).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2017р. суддею Грабован Л.І. справу №916/2600/16 прийнято до свого провадження (т. 6 а..с 52-53).

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 28.07.2017р. (т. 6 а.с. 54-55) та від 18.01.2018р. (т. 6 а.с. 198-199) провадження у справі №916/2600/16 зупинялося до розгляду касаційних скарг та поновлялося ухвалами Господарського суду Одеської області від 10.01.2018р. (т. 6 а.с. 181-182) та від 22.05.2018р. (т. 7 а.с. 23-24).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2017р. (т. 6 а.с. 132-134) касаційну скаргу засновника боржника ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі №916/2600/16 залишено без розгляду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.05.2018р. (т. 6 а.с. 224-227) касаційну скаргу засновника боржника ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 916/2600/16 повернуто скаржнику без розгляду разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2018р. заяву ОСОБА_4 про заміну конкурсного кредитора ТОВ „Хатон і К» правонаступником ОСОБА_4 - задоволено; замінено конкурсного кредитора ТОВ „Хатон і К» на його правонаступника ОСОБА_4 (т. 8 а.с. 18-23).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. надано дозвіл ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ у процедурі розпорядження майном задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів, затверджених судом ухвалою від 11.04.2017р., одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів у строк до 28.09.2018р. (т. 9 а.с. 39-42).

Зміст питань, що розглядаються судом. Заяви учасників.

01.10.2018р. боржник, посилаючись на положення ч. 1 ст. 27 та ст. 83 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , звернувся із заявою про закриття справи (т.9 а.с. 44-46). В обґрунтування викладеного зазначено, що вимоги конкурсного кредитора ОСОБА_4 погашені в повному обсязі, про що свідчить його лист від 27.09.2018р. та банківська виписка за рахунком від 27.09.2018р.; вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ погашені в повному обсязі, про що свідчить лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та виписка по особовому рахунку від 27.09.2018р. , тобто боржником виконані всі зобов'язання перед кредиторами.

12.10.2018р. ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ надані заперечення (т. 9 а.с. 111-120), в яких викладено прохання відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ про закриття провадження у справі про банкрутство №916/2600/16 з наступних підстав: належне виконання зобов'язань перед кредиторами у справі є виключно обов'язком боржника у справі; боржник належним чином не виконав свої зобов'язання перед ініціюючим кредитором та закриття провадження у справі буде прямим порушенням прав ініціюючого кредитора як нерезидента України.

Стосовно того, що належне виконання зобов'язань перед кредиторами у справі є виключно обов'язком боржника у справі кредитор зазначає, що боржник, маючи намір задовольнити вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, усвідомлюючи, що ініціюючий кредитор є нерезидентом та має виключно рахунок в іноземному банку, 14.09.2018р. самостійно звернувся до Господарського суду із заявою про намір задовольнити вимоги кредиторів, яка була задоволена ухвалою суду від 14.09.2018р. Враховуючи те, що положеннями чинного законодавства та ухвалою про надання дозволу покладено обов'язок щодо належного та вчасного виконання зобов'язань перед кредиторами саме на боржника, останній повинен був вчинити всі необхідні дії для належного та вчасного виконання своїх зобов'язань у справі перед ініціюючим кредитором, який є нерезидентом, з дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі валютного законодавства. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що боржником вчинялися будь-які дії, спрямовані на перерахування грошових коштів у розмірі вимог ініціюючого кредитора на наданий ним банківський рахунок, що спростовує будь-які твердження боржника стосовно неможливості здійснення такого перерахування. У даній справі обов'язок щодо вчинення всіх необхідні дій для належного та вчасного виконання зобов'язань перед кредиторами з дотриманням вимог чинного законодавства є виключно обов'язком боржника, а тому невиконання ним своїх зобов'язань перед ініціюючим кредитором належним чином та у строк, встановлений судом в ухвалі про надання дозволу, вказує на відсутність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство.

Стосовно неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед ініціюючим кредитором ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ зазначено, що у даній справі внесення боржником грошових коштів у розмірі грошових вимог ініціюючого кредитора у депозит нотаріуса не є належним виконанням зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, оскільки внесення грошових коштів у депозит здійснено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а саме: у боржника були відсутні підстави для задоволення вимог ініціюючого кредитора шляхом внесення належної ініціюючому кредитору суми у депозит нотаріуса; грошові кошти були внесені боржником у депозит нотаріуса не за місцем виконання зобов'язання; внесення грошових коштів у депозит нотаріуса було вчинено боржником без погодження з розпорядником майна боржника. Законом про банкрутство прямо не передбачено право боржників задовольняти вимоги кредиторів шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса під час провадження у справах про банкрутство та у даному випадку не було жодної з визначених в ЦК підстав для виникнення у боржника такого права. Кредитор вказує, що грошові кошти були внесені боржником у депозит нотаріуса не за місцем виконання зобов'язань, що є прямим порушенням ст. 85 Закону України „Про нотаріат» , та не може вважатися належним виконанням зобов'язання перед ініціюючим кредитором, та внесення грошових коштів у депозит нотаріуса було вчинено боржником без погодження з розпорядником майна боржника. Ініціюючий кредитор не був відсутнім у місці виконання зобов'язання, а тому боржник не був позбавлений можливості задовольнити його вимоги шляхом перерахування грошових коштів безпосередньому йому; ініціюючий кредитор та уповноважена особа не ухилились від прийняття виконання від боржника і не допускали іншого прострочення з їхнього боку; ініціюючий кредитор не є недієздатним кредитором. Кредитор вважає, що внесення боржником грошових коштів у депозит нотаріуса з грубим порушенням вимог чинного законодавства не припинило зобов'язання боржника перед ним. Закриття провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство за очевидної відсутності належного виконання боржником своїх зобов'язань перед ініціюючим кредитором буде прямим порушенням прав останнього у справі на мирне володінням своїм майном, оскільки позбавить ініціюючого кредитора можливості отримати за результатами розгляду даної справи своєї власності у формі грошових коштів, які боржник зобов'язаний сплатити ініціюючому кредитору відповідно до арбітражного рішення.

ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ звернулося із клопотаннями про визнання фірми »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; призначення ліквідатором фірми »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю арбітражного керуючого ОСОБА_8 О.М.30.07.2018р. (т.8 а.с.151-152), 03.10.2018р (т. 9 а.с. 66-74) на підставі рішення комітету кредиторів від 24.07.2018р. (протокол №4 (т.9 а.с.156-162)).

У запереченнях боржника від 11.10.2018р. (т. 9 а.с. 105-110) вказано, що на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. боржником були здійснені всі дії щодо погашення вимог конкурсних кредиторів одночасно та в повному обсязі. Погашення зобов'язань боржником здійснювалося в національній валюті з врахуванням положень ч. 8 ст. 395 ЦК України та абз. 3 ч. 2 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , тоді як виконання рішення шляхом закупівлі та переведення коштів кредитору в іноземній валюті суперечить рішенню суду та вимогам зазначених норм. Посилаючись на положення ч. 3 ст. 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Постанову НБУ від 26.03.1998р. „Про затвердження положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях» , боржник зазначає, що до переліку (який є вичерпним) операцій, за якими дозволяється проведення розрахунків через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях не включаються операції на підставі рішень/ухвал судів. Перерахування на валютний рахунок, наданий кредитором, та в іноземній валюті, у якій вимагає кредитор, є неможливим, оскільки суперечить рішенню суду та законодавству України в цілому. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 533, ст. 537 ЦК України, боржник зазначає, що оскільки реєстр вимог кредиторів визначається ухвалою суду, яка є обов'язковою до виконання у валюті, у боржника наявний обов'язок задоволення вимог кредиторів у гривні. Повторне надання кредитором боржнику реквізитів для перерахування коштів в іноземній валюті розцінені ним як ухилення кредитора та його представників від прийняття виконання з погашення кредиторських вимог у зв'язку з чим боржник був змушений звернутися до приватного нотаріуса для внесення сум для задоволення вимог кредитора на депозитний рахунок нотаріуса. Представником кредитора було отримано повідомлення від приватного нотаріуса №244/02-23 від 27.09.2018р. про прийняття грошових сум відповідно до заявлених та визнаних кредиторських вимог у справі про банкрутство, для отримання яких необхідно звернутися до вказаного нотаріуса. Щодо місця виконання зобов'язання, посилаючись на положення ч. 2 ст. 527, п. 4 ч. 1 ст. 532, ч. 2 ст. 532, п. 2 ч. 1 ст. 537 ЦК України, боржник зазначає, що законодавство передбачає прийняття виконання зобов'язання уповноваженими представником кредитора. З огляду на довіреність, видану представникам кредитора, у них є всі права та можливості отримати належні кредитору грошові кошти. Оскільки місцезнаходження уповноваженого представника кредитора є м. Київ, та з врахуванням положень ч. 2 ст. 523 ЦК України, неможливості виконання рішення суду в іншій, ніж гривня, валюті, та специфіки суті зобов'язання, яке трансформується із зобов'язання на підставі іноземного рішення міжнародного арбітражу в зобов'язання задовольнити вимоги кредитору визнані Господарським судом згідно затвердженого цим судом реєстром вимог кредиторів, іншим належним місцем виконання зобов'язання є місцезнаходження уповноважених представників кредиторів, є м. Київ. Боржником вказано, що підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відсутні, так як боржником у повному обсязі погашені вимог кредиторів, а тлумачення представника кредитора щодо реальної можливості боржника задовольнити вимоги кредитора у зазначений ним спосіб, є хибним.

Обставини справи, встановлені судом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. надано дозвіл ОСОБА_2 »Дубль W» ТОВ у процедурі розпорядження майном задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів, затверджених судом ухвалою від 11.04.2017р., одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів у строк до 28.09.2018р. (т. 9 а.с. 39-42).

Вказана ухвала суду набрала законної сили та не оскаржувалась в апеляційному порядку, а тому є чинною.

Листом №1684 від 19.09.2018р. (т. 9 а.с. 47) боржник звернувся до ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ, в якому викладено прохання стосовно надання дозволу фірмі »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на задоволення вимог кредиторів одночасно та в повному обсязі та банківських реквізитів для перерахування коштів з метою задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

У листі від 21.09.2018р. (т. 9 а.с. 50-51) ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ були зазначені відповідні реквізити міжнародного банківського рахунку та викладено прохання у строк до 28.09.2018р. перерахувати відповідні грошові кошти, щоб кредитор зміг до 01.10.2018р. надати відповідне підтвердження до Господарського суду Одеської області.

Листом №1686 від 21.09.2018р. (т. 9 а.с. 52) боржник звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу з проханням надати реквізити депозитного рахунку для перерахування коштів на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017р. та від 14.09.2018р.

Листом №239/01/16 від 26.09.2018р. (т. 9 а.с. 53) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу повідомив реквізити рахунку, відкритого в АТ „Таскомбанк» , а саме рахунок №26200141290001, на який можливо перерахувати кошти на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017р. та від 14.09.2018р. по справі №916/2600/16.

Листом №1688 від 27.09.2018р. (т. 9 а.с. 54) боржник звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу з проханням надати завірену копію банківської виписки з АТ „Таскомбанк» за 26.09.2018р. з письмовим підтвердженням отримання коштів на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017р. та від 14.09.2018р.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу листом №242/01-16 від 27.09.2018р. (т. 9 а.с. 55) повідомив, що на відкритий ним рахунок №26200141290001 в АТ „Таскомбанк» в м. Києві від фірми »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в депозит нотаріуса прийнято гроші в сумі 13 780 грн. - 26.09.2018р. та 4 740 174, 19 грн. - 26.09.2018р.

Листом №244/02-23 від 27.09.2018р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (т. 9 а.с. 80) повідомив представника ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ про те, що в депозит нотаріуса прийнято гроші для розрахунку з їх підприємством в сумі: 13 780 грн. - 26.09.2018р. та 4 740 174, 19 грн. - 26.09.2018р. та для отримання грошових коштів необхідно звернутися представнику з нотаріально завіреною довіреністю на право отримання грошових коштів.

Згідно виписки Київського відділення №29 АТ „Таскомбанк» за період з 26.09.2018р. по 27.09.2018р. (т. 9 а.с. 56) фірмою »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ були перераховано 13 780 грн. та 4 740 174, 19 грн.

ОСОБА_4 листом від 27.09.2018р. (т. 9 а.с. 58) підтвердив, що на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017р. та від 14.09.2018р. по справі №916/2600/16 від фірми »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшли кошти на банківський рахунок конкурсного кредитора у наступних сумах: 2756 грн. - I черга, 1 637 536, 91 грн. - VI черга, 201 792, 35 грн. - VI черга. До листа надана копія банківської виписки з рахунку ОСОБА_4 за 26.07.2018-27.09.2018р. про вказане перерахування (т.9 а.с.59).

Норми права, що підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч.1 ст. 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Абз. 1 ч. 3 ст. 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Згідно ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошове зобов'язання згідно ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Абз. 3 ч. 2 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

За правилами ч.15 ст. 16 цього Закону пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення з моменту відкриття провадження справі про банкрутство може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, вимоги щодо яких досягнуто згоди або припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього закону вважаються погашеними.

За положеннями ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України (далі - ГК України) грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Ч. 2 ст. 532 ЦК України передбачено, що зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії щодо прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів.

Положеннями ст. 85 Закону України „Про нотаріат» передбачено, що нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання.

Згідно п. 1.1. ч. 1 ОСОБА_3 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 (далі - Порядок), державні та приватні нотаріуси у випадках, передбачених законодавством України, приймають у депозит грошові суми та цінні папери.

П.п. 1.2., 1.3. Порядку передбачено, що прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів проводиться за місцем виконання зобов'язання. Прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до п. 2.2. Порядку про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери.

Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у процедурі розпорядження майном боржник має право на підставі ухвали господарського суду задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів за умови їх задоволення одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 27 цього Закону у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або закривається провадженні у справі. Господарський суд за пропозицією розпорядникам майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення санації та затвердження плану санації; ухвалу про введення санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття справи про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду.

За положеннями ч. 4 ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

П. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Згідно ч. 2 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про закриття провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала

Ч. 4 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що у випадках, передбачених пунктами 4 - 7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Висновки суду.

Положення ч. 9 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на підставі ухвали суду надають право боржнику задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів та не передбачають наявність попередньої згоди кредиторів на звернення із відповідною заявою.

Відповідно до Постанови НБУ від 26.03.1998р. „Про затвердження положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях» до переліку (який є вичерпним) операцій, за якими дозволяється проведення розрахунків через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях не включаються операції на підставі рішень/ухвал судів. Перерахування на валютний рахунок, наданий кредитором, та в іноземній валюті, у якій вимагає кредитор, є неможливим, оскільки суперечить рішенню суду та законодавству України в цілому.

З метою виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. та з метою задоволення вимог кредитора ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ боржник звертався до останнього з проханням повідомити банківські реквізити та до приватного нотаріуса, оскільки ініціюючим кредитором зазначено рахунок в іноземному банку. Таким чином, боржником виконувались дії щодо задоволення вимог кредитора ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ як самостійно, так із залученням іншої особи.

Враховуючи наявність причин, з яких грошове зобов'язання боржника перед кредитором не могло бути виконано безпосередньо, а саме повідомлення кредитора про реквізити міжнародного банківського рахунку в євро, тоді як таке зобов'язання у відповідності до ст. 533 ЦК України та ст. 198 ГК України ст. 23,45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який має пріоритет у застосуванні перед іншими законодавчими актами у процедурі банкрутства та ухвалі про затвердження реєстру вимог кредиторів, підлягає оплаті у гривнях, боржником був обраний спосіб виконання грошового зобов'язання шляхом внесення відповідної суми у депозит нотаріуса.

Оскільки у боржника були наявні підстави для внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, таке виконання зобов'язання перед кредитором - задоволення вимог кредитора і справі про банкрутство відповідає вимогам чинного законодавства.

Приймаючи до уваги те, що місце виконання грошового зобов'язання між боржником та кредитором визначено не було, оскільки у повідомленні кредитора від 21.09.2018р. наявна інформація щодо реквізитів міжнародного банківського рахунку та викладено прохання стосовно перерахування відповідних грошових коштів в іноземній валюті, що суперечить законодавству про банкрутство, боржник виконав зобов'язання у відповідності до ч. 2 ст. 532, 533,537 ЦК України, ст. 599 ЦК України.

За положеннями ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків (ч.1 ст. 198 ЦК України). Серед можливих способів виконання грошового зобов'язання виокремлюється і внесення коштів у депозит нотаріальної контори. Зважаючи на те, що Закон про банкрутство чітко не визначає єдино можливого способу виконання, кожен із зазначених може бути використаний: безготівковий - для розрахунків із юридичними особами, готівковий - для виплати заробітної плати; внесення коштів на депозит нотаріуса - у разі відсутності адреси кредитора тощо.

Таким чином, боржником задоволені вимоги всіх кредиторів у процедурі розпорядження майном за ухвалою суду про надання згоди на таке задоволення.

Ч. 8 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено правочини (договори), які укладаються керівником боржника або органом управління боржника за погодженням з розпорядником боржника, до переліку яких внесення грошових коштів у депозит нотаріуса не входить.

При цьому, суд зазначає, що прийняття нотаріусом грошових коштів проводилося на підставі заяви боржника, тобто без укладення будь-яких правочинів (договорів), на укладення яких необхідна згода розпорядника майна боржника.

Однією з підстав закриття провадження у справі про банкрутство є виконання боржником усіх зобов'язань перед кредиторами (п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ).

Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів.

Порівняння пасиву та активу боржника повинно відбуватися виключно у період до винесення постанови про визнання банкрутом, тому суд у підсумковому засіданні повинен перевірити наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.

Приймаючи до уваги те, що у даній справі боржником задоволені всі вимоги кредиторів, підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у відповідності до вимог чинного законодавства відсутні, суд відмовляє у задоволенні клопотання комітету кредиторів про визнання фірми »Дубль W» ТОВ банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором фірми »Дубль W» ТОВ арбітражного керуючого ОСОБА_8

Враховуючи виконання боржником фірмою »Дубль W» ТОВ зобов'язань перед кредиторами, господарський суд закриває провадження у справі №916/2600/16 про банкрутство фірми »Дубль W» ТОВ.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності від 11.09.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ст. 13 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні Європейського суду з прав людини зі справи „Шульга проти України» зазначено, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі „Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У цьому ж рішенні Європейського суду з прав людини справі у справі „Серявін та інші проти України" вказано, що стаття 1 Першого протоколу по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як "окремі", тобто не пов'язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою.

Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Вимога законності, яка випливає з Конвенції означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Таким чином, суд господарський суд дійшов висновку, що посилання ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ на те, що закриття справи буде прямим порушенням його права на мирне володіння майном у зв'язку з невиконанням боржником рішення Міжнародного Арбітражного Центру ОСОБА_11 Економіки Австрії від 23.02.2010р. не відповідають змісту Конвенції, Протоколу до неї та їх тлумаченні у рішеннях Європейського Суду, оскільки судом встановлено, що у межах справи про банкрутство боржником задоволено вимогу кредитора, способом, який дозволено нормами національного законодавства, що є підставою для закриття справи. Незгода заявника із способом такого задоволення є проявом його суб'єктивного уявлення щодо порядку застосування судом норм національного законодавства при розгляді справ про банкрутство та не впливає на факт проведення такого задоволення.

При цьому, суд зазначає, що кредитор в будь-який час може отримати грошові кошти, внесені на його ім'я в депозит приватного нотаріуса, про що його було повідомлено у порядку, передбаченому законом.

У зв'язку із відмовою у задоволенні клопотання про визнання боржника банкрута та відкриття ліквідаційної процедури, а також із закриттям провадження у справі, заяви арбітражного керуючого ОСОБА_7 про участь у справі про банкрутство (т. 9 а.с. 5-7) залишається без розгляду.

Керуючись ч. 7 ст. 19, ст.ст. 22, 23, 27, п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Відмовити у задоволенні клопотання комітету кредиторів про визнання фірми »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором фірми »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю арбітражного керуючого ОСОБА_8

2.Закрити провадження у справі №916/2600/16 про визнання банкрутом фірми »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Балківська,120/2, поверх 5, офіс Е-6/1. Код ЄДРПОУ 19198648).

3.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2016р.

4.Припинити процедуру розпорядження майном фірми »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Балківська,120/2, поверх 5, офіс Е-6/1. Код ЄДРПОУ 19198648).

5.Припинити повноваження розпорядника майна фірми »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Балківська,120/2, поверх 5, офіс Е-6/1. Код ЄДРПОУ 19198648) арбітражного керуючого ОСОБА_7 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 258 від 18.07.2013р. Міністерства юстиції України).

6.Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу та ч. 4 ст. 8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, ст. 8 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Повний текст ухвали складено та підписано 22 жовтня 2018 р.

Копію ухвали надіслати: фірмі »Дубль W» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65005, м. Одеса, вул. Балківська,120/2, поверх 5, офіс Е-6/1), ОСОБА_1 проперті менеджмент ГМБХ (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 24, 4 поверх), ОСОБА_4 (01054, АДРЕСА_1), арбітражному керуючому ОСОБА_7 (65026, м. Одеса, вул. Польська, 16, каб. 34), відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6), Першому Малиновському ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області (65076, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 42).

Суддя Л.І. Грабован