Постанова

від 12.12.2018 по справі 916/2600/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2600/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання - Герасименко Ю.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 р. (про закриття провадження у справі)

у справі № 916/2600/16

за заявою Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень

до боржника Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса

кредитори:

1) Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень

2) ОСОБА_4 м. Київ

за участю арбітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича м. Одеса

про банкрутство

суддя суду першої інстанції: Грабован Л.І.

час та місце винесення ухвали: 16.10.2018 р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

повний текст складено та підписано: 22.10.2018 р.

за участю представників сторін:

від арбітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича м. Одеса: особисто

від Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень: Бідний Є.М.

від Фірми "Дубль W" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса: Широкобород С.М.

від ОСОБА_4 м. Київ: ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 р., колегією суддів у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів-учасників колегії Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 р. (про закриття провадження у справі) по справі № 916/2600/16 та призначено апеляційну скаргу до розгляду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 3 ст. 273 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 р. закрито провадження у справі № 916/2600/16 про визнання банкрутом фірми Дубль W у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Вказана ухвала мотивована тим, що у даній справі боржником фірмою Дубль W у формі товариства з обмеженою відповідальністю виконані зобов'язання перед кредиторами.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 р. (про закриття провадження у справі) Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень оскаржило її до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень вважає ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 р. такою, що винесена при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а також за недоведеності обставин, які суд вважає встановленими, що є підставою для її скасування.

Апелянт зазначає, що суд не врахував, що обов'язок виконання зобов'язань перед кредиторами у справі покладався виключно на боржника, а також не врахував, що боржник належним чином не виконав свої зобов'язання у справі перед ініціюючим кредитором. Боржником не доведено належними та допустимими засобами доказування факт внесення ним грошових коштів у депозит нотаріуса.

Крім іншого, апелянт вказує, що закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 83 Закону про банкрутство, у зв'язку з нібито виконанням боржником усіх зобов'язань перед кредиторами, за обставин, які свідчать про очевидне невиконання боржником своїх зобов'язань перед ініціюючим кредитором, є порушенням одного з основних принципів провадження у справах про банкрутство та порушенням прав ініціюючого кредитора, зокрема:

- порушення принципу дотримання балансу інтересів кредиторів в провадженні у справі про банкрутство;

- порушенням права ініціюючого кредитора на мирне володіння своїм майном;

- порушенням права ініціюючого кредитора на законне та обґрунтоване судове рішення.

Розпорядником майна Селезньовим О.В. до Південно-західного апеляційного господарського суду надано відзив на апеляційну скаргу Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень. Розпорядник майна у своєму відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 р. без змін.

Також до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса на апеляційну скаргу Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень, в якій боржник просить залишити апеляційну скаргу без задвоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 р. про закриття провадження у справі про банкрутство № 916/2600/16 без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи учасників провадження, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2016 р. прийнято заяву Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ про порушення провадження у справі про банкрутство фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до розгляду та призначено до розгляду у підготовчому засіданні суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2016 р. за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі про банкрутство Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю; визнано Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ кредитором Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на суму безспірних вимог у сумі 164247,20 євро (за офіційним курсом НБУ станом на 21.09.2016 становить 4740174 грн. 19 коп.) та 60 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю; призначено розпорядником майна Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2017 р. припинено повноваження розпорядника майна Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.; призначено розпорядником майна Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю арбітражного керуючого Селезньова О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2017 р. справу № 916/2600/16 прийнято до свого провадження суддею Найфлейш В.Д.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 р. за результатами попереднього засідання затверджено поданий розпорядником майна боржника реєстр вимог кредиторів Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, до якого включені вимоги:

- Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ на загальну суму 4 753 954, 19 грн.:

- Товариства з обмеженою відповідальністю Хатон і К на загальну суму 1 842 085, 26 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 р. припинено процедуру розпорядження майном Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю; припинено повноваження розпорядника майна Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю арбітражного керуючого Селезньова О.В.; введено процедуру санації Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю строком на 6 місяців; керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Селезньова О.В.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 р. апеляційну скаргу Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.05.2017 у справі № 916/2600/16 скасовано; справу направлено на розгляд до господарського суду Одеської області на стадію розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2017 р. суддею Грабован Л.І. справу № 916/2600/16 прийнято до свого провадження.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 28.07.2017 р. та від 18.01.2018 р. провадження у справі № 916/2600/16 зупинялося до розгляду касаційних скарг та поновлялося ухвалами Господарського суду Одеської області від 10.01.2018 р. та від 22.05.2018 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 р. касаційну скаргу засновника боржника ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 916/2600/16 залишено без розгляду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05.05.2018 р. касаційну скаргу засновника боржника ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 916/2600/16 повернуто скаржнику без розгляду разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2018р. заяву ОСОБА_4 про заміну конкурсного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Хатон і К правонаступником ОСОБА_4 - задоволено; замінено конкурсного кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю Хатон і К на його правонаступника ОСОБА_4

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. надано дозвіл Фірмі Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у процедурі розпорядження майном задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів, затверджених судом ухвалою від 11.04.2017р., одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів у строк до 28.09.2018р.

Вказана ухвала суду набрала законної сили та не оскаржувалась в апеляційному порядку, а тому є чинною.

01.10.2018 р. до Господарського суду Одеської області звернулась Фірма Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса із заявою про закриття провадження по справі про банкрутство № 916/2600/16, на підставі ч. 1 ст. 27 та ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . В обґрунтування наданої заяви боржник посилається на те, що вимоги конкурсного кредитора ОСОБА_4 погашені в повному обсязі, про що свідчить його лист від 27.09.2018р. та банківська виписка за рахунком від 27.09.2018р.; вимоги ініціюючого кредитора Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ погашені в повному обсязі, про що свідчить лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленко А.І. та виписка по особовому рахунку від 27.09.2018р., тобто боржником виконані всі зобов'язання перед кредиторами.

12.10.2018р. Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ надані заперечення, в яких викладено прохання відмовити в задоволенні заяви Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса про закриття провадження у справі про банкрутство № 916/2600/16 з наступних підстав:

- належне виконання зобов'язань перед кредиторами у справі є виключно обов'язком боржника у справі;

- боржник належним чином не виконав свої зобов'язання перед ініціюючим кредитором та закриття провадження у справі буде прямим порушенням прав ініціюючого кредитора як нерезидента України.

Стосовно того, що належне виконання зобов'язань перед кредиторами у справі є виключно обов'язком боржника у справі кредитор зазначає, що боржник, маючи намір задовольнити вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, усвідомлюючи, що ініціюючий кредитор є нерезидентом та має виключно рахунок в іноземному банку, 14.09.2018р. самостійно звернувся до Господарського суду із заявою про намір задовольнити вимоги кредиторів, яка була задоволена ухвалою суду від 14.09.2018р. Враховуючи те, що положеннями чинного законодавства та ухвалою про надання дозволу покладено обов'язок щодо належного та вчасного виконання зобов'язань перед кредиторами саме на боржника, останній повинен був вчинити всі необхідні дії для належного та вчасного виконання своїх зобов'язань у справі перед ініціюючим кредитором, який є нерезидентом, з дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі валютного законодавства. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що боржником вчинялися будь-які дії, спрямовані на перерахування грошових коштів у розмірі вимог ініціюючого кредитора на наданий йому банківський рахунок, що спростовує будь-які твердження боржника стосовно неможливості здійснення такого перерахування. У даній справі обов'язок щодо вчинення всіх необхідні дій для належного та вчасного виконання зобов'язань перед кредиторами з дотриманням вимог чинного законодавства є виключно обов'язком боржника, а тому невиконання ним своїх зобов'язань перед ініціюючим кредитором належним чином та у строк, встановлений судом в ухвалі про надання дозволу, вказує на відсутність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство.

Стосовно неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед ініціюючим кредитором Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ зазначено, що у даній справі внесення боржником грошових коштів у розмірі грошових вимог ініціюючого кредитора у депозит нотаріуса не є належним виконанням зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, оскільки внесення грошових коштів у депозит здійснено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а саме: у боржника були відсутні підстави для задоволення вимог ініціюючого кредитора шляхом внесення належної ініціюючому кредитору суми у депозит нотаріуса; грошові кошти були внесені боржником у депозит нотаріуса не за місцем виконання зобов'язання; внесення грошових коштів у депозит нотаріуса було вчинено боржником без погодження з розпорядником майна боржника.

Законом про банкрутство прямо не передбачено право боржників задовольняти вимоги кредиторів шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса під час провадження у справах про банкрутство та у даному випадку не було жодної з визначених в ЦК підстав для виникнення у боржника такого права.

Кредитор вказує, що грошові кошти були внесені боржником у депозит нотаріуса не за місцем виконання зобов'язань, що є прямим порушенням ст. 85 Закону України Про нотаріат , та не може вважатися належним виконанням зобов'язання перед ініціюючим кредитором, та внесення грошових коштів у депозит нотаріуса було вчинено боржником без погодження з розпорядником майна боржника. Ініціюючий кредитор не був відсутнім у місці виконання зобов'язання, а тому боржник не був позбавлений можливості задовольнити його вимоги шляхом перерахування грошових коштів безпосередньому кредитору; ініціюючий кредитор та уповноважена особа не ухилились від прийняття виконання від боржника і не допускали іншого прострочення з їхнього боку; ініціюючий кредитор не є недієздатним кредитором. Кредитор вважає, що внесення боржником грошових коштів у депозит нотаріуса з грубим порушенням вимог чинного законодавства не припинило зобов'язання боржника перед ним.

Закриття провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство за очевидної відсутності належного виконання боржником своїх зобов'язань перед ініціюючим кредитором буде прямим порушенням права останнього у справі на мирне володінням своїм майном, оскільки позбавить ініціюючого кредитора можливості отримати за результатами розгляду даної справи своєї власності у формі грошових коштів, які боржник зобов'язаний сплатити ініціюючому кредитору відповідно до арбітражного рішення.

Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ звернулося із клопотаннями про визнання Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; призначення ліквідатором Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса арбітражного керуючого Щербаня О.М., на підставі рішення комітету кредиторів від 24.07.2018р. (протокол № 4).

11.10.2018 р. Фірмою Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса надані заперечення щодо клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У наданих заперечення боржника вказано, що на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. боржником були здійснені всі дії щодо погашення вимог конкурсних кредиторів одночасно та в повному обсязі. Погашення зобов'язань боржником здійснювалося в національній валюті з врахуванням положень ч. 8 ст. 395 ЦК України та абз. 3 ч. 2 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , тоді як виконання рішення шляхом закупівлі та переведення коштів кредитору в іноземній валюті суперечить рішенню суду та вимогам зазначених норм. Посилаючись на положення ч. 3 ст. 2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та Постанову НБУ від 26.03.1998р. Про затвердження положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях , боржник зазначає, що до переліку (який є вичерпним) операцій, за якими дозволяється проведення розрахунків через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях не включаються операції на підставі рішень/ухвал судів.

Перерахування на валютний рахунок, наданий кредитором, та в іноземній валюті, у якій вимагає кредитор, є неможливим, оскільки суперечить рішенню суду та законодавству України в цілому.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 533, ст. 537 ЦК України, боржник зазначає, що оскільки реєстр вимог кредиторів визначається ухвалою суду, яка є обов'язковою до виконання у національній валюті, у боржника наявний обов'язок задоволення вимог кредиторів у гривні. Повторне надання кредитором боржнику реквізитів для перерахування коштів в іноземній валюті розцінені ним як ухилення кредитора та його представників від прийняття виконання з погашення кредиторських вимог у зв'язку з чим боржник був змушений звернутися до приватного нотаріуса для внесення сум для задоволення вимог кредитора на депозитний рахунок нотаріуса. Представником кредитора було отримано повідомлення від приватного нотаріуса № 244/02-23 від 27.09.2018р. про прийняття грошових сум відповідно до заявлених та визнаних кредиторських вимог у справі про банкрутство, для отримання яких необхідно звернутися до вказаного нотаріуса. Щодо місця виконання зобов'язання, посилаючись на положення ч. 2 ст. 527, п. 4 ч. 1 ст. 532, ч. 2 ст. 532, п. 2 ч. 1 ст. 537 ЦК України, боржник зазначає, що законодавство передбачає прийняття виконання зобов'язання уповноваженими представником кредитора. З огляду на довіреність, видану представникам кредитора, у них є всі права та можливості отримати належні кредитору грошові кошти.

Оскільки місцезнаходження уповноваженого представника кредитора є м. Київ, та з врахуванням положень ч. 2 ст. 523 ЦК України, неможливості виконання рішення суду в іншій, ніж гривня, валюті, та специфіки суті зобов'язання, яке трансформується із зобов'язання на підставі іноземного рішення міжнародного арбітражу в зобов'язання задовольнити вимоги кредитора, визнані Господарським судом згідно затвердженого цим судом реєстром вимог кредиторів, іншим належним місцем виконання зобов'язання є місцезнаходження уповноважених представників кредиторів, а саме м. Київ. Боржником вказано, що підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом відсутні, так як боржником у повному обсязі погашені вимог кредиторів, а тлумачення представника кредитора щодо реальної можливості боржника задовольнити вимоги кредитора у зазначений ним спосіб, є хибним.

Як свідчать матеріали справи, листом від 19.09.2018 р. № 1684 боржник звернувся до Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ, в якому викладено прохання стосовно надання дозволу Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса на задоволення вимог кредиторів одночасно та в повному обсязі та банківських реквізитів для перерахування коштів з метою задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

Листом від 21.09.2018р. Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ повідомив боржника про відповідні реквізити міжнародного банківського рахунку та виклав прохання у строк до 28.09.2018р. перерахувати відповідні грошові кошти, щоб кредитор зміг до 01.10.2018р. надати відповідне підтвердження до Господарського суду Одеської області.

Листом від 21.09.2018 р. № 1686 боржник звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу з проханням надати реквізити депозитного рахунку для перерахування коштів на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017р. та від 14.09.2018р.

Листом від 26.09.2018 р. № 239/01-16 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу повідомив реквізити рахунку, відкритого в АТ Таскомбанк , а саме рахунок № 26200141290001, на який можливо перерахувати кошти на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017р. та від 14.09.2018р. по справі № 916/2600/16.

Листом від 27.09.2018 р. № 1688 боржник звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з проханням надати завірену копію банківської виписки з АТ Таскомбанк за 26.09.2018р. з письмовим підтвердженням отримання коштів на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017р. та від 14.09.2018р.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу листом № 242/01-16 від 27.09.2018р. повідомив, що на відкритий ним рахунок № 26200141290001 в АТ Таскомбанк в м. Києві від Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса в депозит нотаріуса прийнято гроші в сумі:

- 13 780,00 грн. - 26.09.2018р.;

- 4 740 174,19грн. - 26.09.2018р.

Листом № 244/02-23 від 27.09.2018р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу повідомив представника Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ про те, що в депозит нотаріуса прийнято гроші для розрахунку з їх підприємством в сумі: 13 780 грн. - 26.09.2018р. та 4 740 174, 19 грн. - 26.09.2018р. та для отримання грошових коштів необхідно звернутися представнику з нотаріально завіреною довіреністю на право отримання грошових коштів.

Згідно виписки Київського відділення № 29 АТ Таскомбанк за період з 26.09.2018р. по 27.09.2018р. Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса на виконання вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ були перераховано 13 780 грн. та 4 740 174,19 грн.

Листом від 27.09.2018р. кредитор ОСОБА_4 підтвердив, що на виконання ухвал Господарського суду Одеської області від 11.04.2017р. та від 14.09.2018р. по справі № 916/2600/16 від Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю надійшли кошти на банківський рахунок конкурсного кредитора у наступних сумах: 2756 грн. - I черга, 1 637 536, 91 грн. - VI черга, 201 792, 35 грн. - VI черга. До листа надана копія банківської виписки з рахунку ОСОБА_4 за період 26.07.2018-27.09.2018р. про вказане перерахування.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Статтею 9 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом грошове зобов'язання це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Ч. 15 ст. 16 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом погашені вимоги кредиторів це задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частиніми 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Ч. 2 ст. 532 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 537 Цивільного кодексу України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 34 Закону України Про нотаріат нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії щодо прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів.

Статтею 85 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом Про нотаріат та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України Про нотаріат ). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Згідно п. 1.1. ч. 1 Глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій, державні та приватні нотаріуси у випадках, передбачених законодавством України, приймають у депозит грошові суми та цінні папери.

П.п. 1.2., 1.3. Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів проводиться за місцем виконання зобов'язання. Прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії.

Згідно п. 2.2. Порядку вчинення нотаріальних дій, про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери.

Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у процедурі розпорядження майном боржник має право на підставі ухвали господарського суду задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів за умови їх задоволення одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів.

Ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 27 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або закривається провадженні у справі.

Господарський суд за пропозицією розпорядникам майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення санації та затвердження плану санації; ухвалу про введення санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття справи про банкрутство ; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду.

За положеннями ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

П. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

Як визначено ч. 3 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом про закриття провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у випадках, передбачених пунктами 4 - 7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Як вже зазначалося вище, ухвалою від 14.09.2018р. господарський суд першої інстанції надав дозвіл боржнику у процедурі розпорядження майном задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів, затверджених судом ухвалою від 11.04.2017р., одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів у строк до 28.09.2018р.

Після надання судом дозволу Фірмі Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса у процедурі розпорядження майном задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів боржник звернувся з листом № 1684 від 19.09.2018 р. до кредитора Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень, в якому виклав прохання стосовно надання банківських реквізитів з метою задоволення вимог кредитора, включеного до реєстру вимог кредиторів затвердженого відповідно до ухвали (ухвала Господарського суду Одеської області від 11.04.2017р.).

Листом від 21.09.2018р. Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ повідомив боржника про відповідні реквізити міжнародного банківського рахунку (Банк отримувача - Raiffeisen Bank International) та виклав прохання у строк до 28.09.2018р. перерахувати відповідні грошові кошти, щоб кредитор зміг до 01.10.2018р. надати відповідне підтвердження до Господарського суду Одеської області.

В ухвалі Господарского суду Одеської області від 11.04.2017 р. визначено, що сума боргу боржника перед Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ становить 4 753 954, 19 гривень. Таким чином, розрахунок між боржником та кредитором Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ повинен бути здійснений, відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у національній валюті України - гривні, як визначено в ухвалі господарського суду від 11.04.2017 р. про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Апеляційний господарський суд вказує, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Оскільки нормами Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що погашення кредиторських вимог здійснюється відповідно до реєстру вимог кредиторів, в якому одиниця виміру грошових вимог кредитора Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ визначена в національній валюті України гривні, то і розрахунок відповідно повинен бути здійснений саме в зазаначеній грошовій одиниці України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України, а саме відповідно до Положення про порядок відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 118 від 26.03.1998 р.

Переказ коштів в національній валюті з рахунку банкрута на рахунок нерезидента може бути здійснено виключно в порядку, встановленому Положенням про порядок відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 118 від 26.03.1998 р.

Зокрема, відповідно до глави 4 Положення кореспондентські рахунки в гривнях використовуються для здійснення резидентами розрахунків за експортно-імпортними операціями з нерезидентами, а також інших операцій, передбачених цим розділом.

Розрахунки між резидентами та нерезидентами в гривнях через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів здійснюються згідно з вимогами чинного законодавства України, що регламентують такі розрахунки.

Відповідно до п. 4.1 Положення уповноважені банки України відкривають кореспондентські рахунки в гривнях банкам-нерезидентам.

Пунктом 4.3 Положення унормовано, що на кореспондентський рахунок банку-нерезидента в гривнях зараховуються, зокрема, кошти:

- на користь нерезидентів: за товари (продукцію, роботи, послуги) на підставі експортно-імпортних договорів з нерезидентами, у тому числі за розрахунками з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем відповідно до умов договорів, зареєстрованих Національним банком України; в разі внесення змін до зазначених договорів і договорів, що забезпечують їх виконання, або розірвання таких договорів за наявності підтвердних документів; в інших випадках, передбачених законодавством України.

З урахування викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що кредитор Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень є іноземною юридичною особою, створеною і існуючою за законодавством Австрії. Відповідно до листа від 21.09.2018р. Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ має рахунок відкритий в Raiffeisen Bank International, однак кредитором не надано відомостей щодо існування у даного банку кореспондентських рахунків у гривнях, відкритих в уповноважених банках України.

Згідно зі статтями 3, 5 Закону України Про нотаріат нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики.

Відповідно до статті 85 Закону України Про нотаріат нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору.

У зв'язку з відсутністю у кредитора-нерезидента Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ кореспондентського рахунку в уповноваженому банку України та неможливістю в зв'язку з цим здійснити перерахування належних йому від боржника коштів відповідно до Положення про порядок відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 118 від 26.03.1998 р., задоволення вимог названого кредитора до боржника здійснено шляхом внесення коштів у сумі 4 753 954,19грн. у депозит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотаріуса Шаповаленка А.І., як це передбачено ст. 85 Закону України Про нотаріат .

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України Про нотаріат про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.

Тобто, названий Закон встановлює, що кошти з депозиту нотаріус видає на вимогу кредитора.

Пунктом 2.3 глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 (далі - Порядок), передбачено, зокрема, що у разі якщо грошові суми або цінні папери внесені в депозит нотаріуса ліквідатором громадянина-підприємця, про їх надходження нотаріус повідомляє господарський суд, що визнав громадянина-підприємця банкрутом, і за рішенням господарського суду видає їх з депозиту. Відповідно до п. 9.1 названої глави Порядку видача з депозиту грошових сум або цінних паперів здійснюється за заявою, яку подає депонент, за заявою та рішенням господарського суду, які подає ліквідатор громадянина-підприємця.

Враховуючи наявність причин, з яких грошове зобов'язання боржника перед кредитором - Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень не могло бути виконано безпосередньо, а саме на рахунок, повідомлений кредитором, боржником правомірно був обраний спосіб виконання грошового зобов'язання шляхом внесення відповідної суми у депозит нотаріуса відповідно до приписів ст. 537 Цивільного кодексу України.

Оскільки у боржника були наявні підстави для внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, таке виконання зобов'язання перед кредитором - задоволення вимог кредитора і справі про банкрутство відповідає вимогам чинного законодавства.

Приймаючи до уваги те, що місце виконання грошового зобов'язання між боржником та кредитором визначено не було, оскільки у повідомленні кредитора від 21.09.2018р. наявна інформація щодо реквізитів міжнародного банківського рахунку та викладено прохання стосовно перерахування відповідних грошових коштів в іноземній валюті, що суперечить законодавству про банкрутство, боржник виконав зобов'язання у відповідності до ч. 2 ст. 532, 533,537 Цивільного кодексу україни, ст. 599 Цивільного кодексу України.

За положеннями ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків (ч. 1 ст. 198 Цивільного кодексу України). Серед можливих способів виконання грошового зобов'язання виокремлюється і внесення коштів у депозит нотаріальної контори. Зважаючи на те, що Закон про банкрутство чітко не визначає єдиного можливого способу виконання, кожен із зазначених може бути використаний: безготівковий - для розрахунків із юридичними особами, готівковий - для виплати заробітної плати; внесення коштів на депозит нотаріуса - у разі відсутності адреси кредитора тощо.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підтвердження належними та допустимими доказами виконання (задоволення) боржником вимог всіх кредиторів у процедурі розпорядження майном за ухвалою суду про надання згоди на таке задоволення.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , правочини (договори), які укладаються керівником боржника або органом управління боржника за погодженням з розпорядником боржника, до переліку яких внесення грошових коштів у депозит нотаріуса не входить.

Суд зазначає, що прийняття нотаріусом грошових коштів проводилося на підставі заяви боржника, тобто без укладення будь-яких правочинів (договорів), на укладення яких необхідна згода розпорядника майна боржника.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського важає за необхідне наголосити на тому, що в матеріалах справи відсутні докази звернення Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ із заявою до нотаріуса про видачу з депозиту нотаріуса грошової суми, відповідно до приписів Розділу 9 Глави 20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5.

Як визначено п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

Що стосується клопотання комітету кредиторів про визнання Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів.

Для встановлення факту неоплатності (недостатності майна для задоволення вимог кредиторів), суд повинен дослідити актив та пасив боржника за даними балансу та результати розгляду грошових вимог кредиторів за підсумками попереднього засідання суду.

Порівняння пасиву та активу боржника повинно відбуватися виключно у період до винесення постанови про визнання банкрутом, тому суд у підсумковому засіданні повинен перевірити наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.

Враховуючи, що боржником у даній справі задоволені всі вимоги кредиторів, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у відповідності до вимог чинного законодавства, тому правомірно відмовив у задоволенні клопотання комітету кредиторів про визнання Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також призначення ліквідатором арбітражного керуючого Щербаня О.М.

Враховуючи виконання боржником Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса зобов'язань перед кредиторами, господарський суд правомірно закрив провадження у справі № 916/2600/16 про банкрутство Фірми Дубль W у формі Товариства з обмеженою відповідальністю м. Одеса.

В апеляційній скарзі Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень зазначає, що на його думку винесена судом ухвала про закриття провадження у справі є порушенням прав ініціюючого кредитора на мирне воолодіння своїм майном (неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК та статті 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

З даними твердженнями колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується виходячи з наступного.

Відповідн до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності від 11.09.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ст. 13 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні Європейського суду з прав людини зі справи Шульга проти України зазначено, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У цьому ж рішенні Європейського суду з прав людини справі у справі Серявін та інші проти України вказано, що стаття 1 Першого протоколу по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як окремі , тобто не пов'язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою.

Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Вимога законності, яка випливає з Конвенції означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Як вже зазначалося вище та підтверджено матеріалами справи, грошові кошти для кредитора Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень у розмірі 4 753 954,19грн. були покладені на депозит нотаріуса, при цьому кредитор не звертався до нотаріуса про їх отримання відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, що спростовує твердження апелянта про його порушене право на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, посилання Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ на те, що закриття справи буде прямим порушенням його права на мирне володіння майном у зв'язку з невиконанням боржником рішення Міжнародного Арбітражного Центру Федеральної Палати Економіки Австрії від 23.02.2010р. не відповідають змісту Конвенції, Протоколу до неї та їх тлумаченню у рішеннях Європейського Суду, оскільки судом встановлено, що у межах справи про банкрутство боржником задоволено вимогу кредитора, способом, який дозволено нормами національного законодавства, що є підставою для закриття справи.

Незгода заявника із способом такого задоволення є проявом його суб'єктивного уявлення щодо порядку застосування судом норм національного законодавства при розгляді справ про банкрутство та не впливає на факт проведення такого задоволення.

За вказаних обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала від 16.10.2018 р. про закриття провадження у справі № 916/2600/16, залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 272 - 282 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2018 р. про закриття провадження у справі № 916/2600/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Райффайзен проперті менеджмент ГМБХ Австрія, м. Відень - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК Україна.

Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2018 р.

Головуючий суддя: Л.В. Лавриненко

Судді: О.Ю. Аленін

Л.В. Поліщук