Ухвала

від 16.10.2018 по справі 918/1034/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"16" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/1034/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.,

розглянувши матеріали скарги від 16.07.2018 р. №35/4-960 Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури на постанову державного виконавця Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 22.11.2017 р. про закінчення виконавчого провадження №50651854

у справі

за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось"

про повернення земельної ділянки площею 2,2241 га вартістю 366 131 грн. 86 коп.

Представники:

Від органу прокуратури: ОСОБА_2

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від органу ДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Заступник прокурора Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" про повернення земельної ділянки площею 2,2241 га вартістю 366,1 тис. грн.

Рішенням від 27.10.2015 р. позов задоволено (суддя Горплюк А.М.), зобов'язано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" повернути Рівненській обласній державній адміністрації за актом приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 2,2241 га, вартістю 366 131 грн. 86 коп., яка знаходиться за межами населеного пункту Головинської сільської ради Костопільського району, що була передана в оренду згідно договору оренди землі від 14.06.2011р., укладеного між Рівненською обласною державною адміністрацією в особі голови Костопільської райдержадміністрації та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось", у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Селадон-Рось» в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 322 грн. 00 коп.

На виконання рішення видано накази від 16.11.2015 р.

16 липня 2018 року через канцелярію суду від Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури надійшла скарга на постанову державного виконавця Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 22.11.2017 р. про закінчення виконавчого провадження №50651854.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Рівненської області від 17 липня 2018 року №01-04/79/2018 у зв'язку із закінченням повноважень з відправлення правосуддя судді Горплюка А.М. призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/1034/15.

Відповідно до протоколу від 17.07.2018 р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану скаргу розподілено для розгляду судді Бережнюк В.В.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.07.2018 р. було повернуто без розгляду скаргу заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури на постанову державного виконавця Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 22 листопада 2017 року, про закінчення виконавчого провадження №50651854 у справі за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської ОДА до ТОВ "Селадон-Рось" про зобов`язання повернення земельної ділянки площею 2,2241 га вартістю 366131,86 грн., з тих підстав, що скаржник не є стороною виконавчого провадження.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 р. ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.07.2018 р. у справі №918/1034/15 скасовано, а матеріали справи передано до господарського суду першої інстанції для розгляду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.10.2018 р. прийнято скаргу Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури на постанову державного виконавця Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 22.11.2017 р. про закінчення виконавчого провадження №50651854 до розгляду та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 16.10.2018 року.

11 жовтня 2018 року органом ДВС подано до суду відзив на скаргу, відповідно до змісту якого Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

В судовому засіданні скаржник просив суд задоволити подану скаргу з підстав, зазначених в останній.

Представник органу ДВС та інші учасники у справі в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши матеріали поданої скарги та наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення скаржника, судом встановлено наступне.

Рішенням від 27.10.2015 р. позов задоволено (суддя Горплюк А.М.), зобов'язано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" повернути Рівненській обласній державній адміністрації за актом приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 2,2241 га, вартістю 366 131 грн. 86 коп., яка знаходиться за межами населеного пункту Головинської сільської ради Костопільського району, що була передана в оренду згідно договору оренди землі від 14.06.2011р., укладеного між Рівненською обласною державною адміністрацією в особі голови Костопільської райдержадміністрації та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось", у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Селадон-Рось» в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 322 грн. 00 коп.

На виконання рішення 27.10.2015 року Господарським судом Рівненської області 16.11.2015 року видано відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів скарги, на підставі наказу Господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 року №918/1034/15 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції ОСОБА_3 від 29.03.2016 відкрито виконавче провадження №50651854 з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області у справі № 918/1034/15 від 16.11.2015.

Так, за результатами виконання, 30.08.2017 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення суду, яка була скасована начальником Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області за результатами розгляду скарги Здолбунівської місцевої прокуратури.

У подальшому, постановою державного виконавця від 03.10.2017 року виконавче провадження відновлено, проте жодних дій, спрямованих на здійснення виконавчого провадження останнім не вчинено.

25.10.2017 року державним виконавцем на адресу боржника, ТОВ "Селадон-Рось", надіслано вимогу про надання акту-прийому передачі земельної ділянки, що є об'єктом договору оренди від 14.06.2011 року, із строком виконання до 07.11.2017 року.

08.11.2017 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання наказу господарського суду, зобов'язано його виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

22.11.2017 року державним виконавцем складено акт про невиконання боржником вимоги державного виконавця від 25.10.2017 року.

За результатами примусового виконання вищезазначеного рішення суду, 22.11.2017 року державним виконавцем Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №50651854 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та скеровано до Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Однак, Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури вважає, що постанова державного виконавця від 22.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження №50651854 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник посилається на те, що Державним виконавцем Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 не дотримано вимоги ч. 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також пунктів 14, 18 та 19 частини 2 зазначеної статті, якими визначено, що виконавець зобов'язаний: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Натомість, як вказує скаржник з дати відновлення виконавчого провадження (03.10.2017р.) державним виконавцем не вжито передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішення суду, державним виконавцем представник боржника жодного разу не викликався, пояснення в боржника не відбирались, причини невиконання рішення суду державним виконавцем не з'ясовувались.

В ході здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем не встановлювалось чи використовується боржником земельна ділянка та у якому стані вона перебуває.

Також, державним виконавцем не направлялись запити до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо отримання інформації про внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей щодо земельної ділянки, яка підлягає поверненню.

Крім того, державним виконавцем не з'ясовувалися фактичні дані, що перешкоджають поверненню земельної ділянки стягувачу та реальному виконанню рішення суду.

Разом з тим, державним виконавцем Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 допущено порушення вимог п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, при складанні акту державного виконавця від 22.11.2017 року, в описовій частині якого не зазначені мета і завдання його складання, суть і характер проведених виконавчих дій, а також висновки і пропозиції.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 2 ст.7 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно із ст.10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження").

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до положень наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому у пункті 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрована в цьому ж Міністерстві 02.04.2012 за N 489/20802, визначено зокрема, що у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону.

Згідно пунктів 22-24 розділу VІІІ наведеної Інструкції, передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону, якщо він не з'явиться на виконання без поважних причин. Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписується виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Натомість державним виконавцем Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження не наведено (не вказано) жодних мотивів, окрім посилання на приписи п. 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" згідно із умовами якої передбачається надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

З приписами абз. 3 ч. 3 ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, отримана судом інформація про виконавче провадження з виконання наказу суду від 16.11.2015 р. у справі № 918/1034/15 не містить жодних відомостей стосовно вчинення державним виконавцем всіх передбачених дій визначених ч. 3 ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження", які передують винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження.

Протилежного з оскаржуваної постанови державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області судом не встановлено.

Також суд звертає увагу на те, що та обставина, що саме боржник відповідно до вищевказаного судового рішення зобов'язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме Боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов'язує саме Боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судом обставини невиконання його у добровільному порядку (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 р. у справі № 916/4106/14).

Зазначених обставин неможливості виконання рішення суду у цій справі без участі відповідача (боржника) судом не встановлено.

При цьому, зміст рішення суду у даній справі, яким зобов'язано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось" повернути Рівненській обласній державній адміністрації за актом приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 2,2241 га, вартістю 366 131 грн. 86 коп., яка знаходиться за межами населеного пункту Головинської сільської ради Костопільського району, що була передана в оренду згідно договору оренди землі від 14.06.2011р., укладеного між Рівненською обласною державною адміністрацією в особі голови Костопільської райдержадміністрації та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селадон-Рось", у стані, не гіршому, порівняно з тим, в якому вона була передана в оренду - не свідчить про неможливість виконання зазначеного рішення без участі боржника, оскільки така неможливість повинна бути зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов'язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов'язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником, що в даному випадку відсутнє (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 923/182/13-г).

Поряд з цим державний виконавець враховуючи надані йому ЗУ "Про виконавче провадження" механізми виконання рішення суду не позбавлений можливості в даному випадку виконання рішення суду за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу приписів ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі "Сьорінг проти Обєднаного Королівства Великої Британії", Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України", no. 20988/02, від 09.12.2010)

Таким чином встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного від 30.08.2018 р. у справі № 916/4106/14).

З огляду на вище встановлені обставини скарги та наведені норми законодавства, державний виконавець Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області приймаючи оскаржувану постанову дійшов передчасного висновку про закінчення виконавчого провадження, оскільки судом не встановлено обставин за яких прийняте у даній справі рішення є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не може бути виконано без його участі.

Відтак, вимоги скарги Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури є обґрунтованими.

Аналогічних висновків дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 14.05.2018 р. у справі № 908/2897/15, від 13.02.2018 р. у справі № 923/182/13-г та від 30.08.2018 р. у справі № 916/4106/14.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність постанови державного виконавця Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 22.11.2017 р. про закінчення виконавчого провадження №50651854.

З огляду на встановлені вище обставини та нормативні приписи в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої скарги та необхідність її задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 232 - 235, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 від 22.11.2017 року щодо закінчення виконавчого провадження № 50651854 з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 по справі № 918/1034/15.

3. Скасувати постанову державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_3 від 22.11.2017 про закінчення виконавчого провадження № 50651854 з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 року по справі № 918/1034/15.

Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

За приписами п.25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення до суду апеляційної інстанції.

Суддя Бережнюк В.В.