Ухвала

від 16.10.2018 по справі 5019/796/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"16" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 5019/796/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.,

розглянувши матеріали скарги від 26.09.2018 р. ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 на бездіяльність Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Продукт"

до відповідача ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 10 378 грн. 46 коп.

Представники:

Від стягувача: не з'явився

Від боржника: не з'явився

Від органу ДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен-Продукт" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 9069, 08 грн. боргу, 739, 02 грн. пені, 105, 46 грн. інфляційних втрат, 164, 90 грн. - 3% річних, витрат на оплату послуг адвоката у сумі 1 500, 00 грн. та 1 609, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням від 18.07.2012 р. позов задоволено (суддя Романюк Р.В.), стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Продукт" 7 565, 97 грн. боргу, 1 609, 50 грн. витрат по сплаті судового збору та 1 500, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На виконання рішення видано накази від 03.08.2012 р.

02 жовтня 2018 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла скарга на бездіяльність Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, відповідно до якої скаржник просить зобов'язати Млинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області зняти арешт з усього майна та грошових коштів ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 та скасувати заборону на його відчуження, накладену Млинівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у виконавчому провадженні №33969590, на виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 03.08.2012 №5019/796/12.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2018 року №01-04/108/2018 у зв'язку із закінченням повноважень з відправлення правосуддя судді Романюка Р.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи №5019/796/12.

Відповідно до протоколу від 03.10.2018 р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану скаргу розподілено для розгляду судді Бережнюк В.В.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року прийнято скаргу ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 на бездіяльність Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області до розгляду та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 16.10.2018 року.

У судове засідання по розгляду скарги представники сторін та органу ДВС не прибули. Поряд з тим, від скаржника надійшла заява про розгляд скарги без його участі.

Розглянувши матеріали поданої скарги та наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Рішенням від 18.07.2012 р. позов задоволено (суддя Романюк Р.В.), стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Продукт" 7 565, 97 грн. боргу, 1 609, 50 грн. витрат по сплаті судового збору та 1 500, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На виконання рішення від 18.07.2018 року Господарським судом Рівненської області 03.08.2012 року видано відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів скарги, на підставі наказу Господарського суду Рівненської області від 03.08.2012 року №5019/796/12 було відкрито виконавче провадження № 33969590. Вказані обставини підтверджуються листом органу ДВС від 21.09.2018 року № 10772.

Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи листа органу ДВС за №10772 від 21.09.2018 року слідує, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП), виконавче провадження №33969590 завершено 22.11.2013 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з відсутністю майна у боржника). В межах зазначеного виконавчого провадження 30.08.2012 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як зазначає скаржник, подальше погашення боргу перед ТОВ "Рошен-Продукт" відбувалось поза межами виконавчого провадження та на даний момент боргові зобов'язання перед стягувачем відсутні.

29 серпня 2018 року останній звернувся до начальника Млинівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Рівненській області з заявою про зняття арешту з його майна та грошових коштів, додавши документи, що підтверджують відсутність заборгованості перед стягувачем ТОВ "Рошен-Продукт".

Проте, згідно відповіді № 10772 від 21.09.2018 року начальника Млинівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Рівненській області скаржнику стало відомо, що виконавчі документи за яким скаржник був боржником у відділі перебували, тобто відкритих виконавчих проваджень не має. У задоволенні, заявленого скаржником клопотання, щодо зняття арешту з його майна відмовлено з огляду на те, що підстави за яких закінчено зазначені виконавчі провадження, не передбачали зняття з боржника арешту, накладеного на його майно та грошові кошти.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник посилається зокрема на положення статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", скаржник зазначає, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Також скаржник зазначає, що виключний перелік підстав для зняття арешту органами ДВС передбачений ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої немає законних підстав для зняття арешту з майна, однак згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що станом на час розгляду скарги існує арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладений постановою державного виконавця від 30 серпня 2012 року у виконавчому провадженні №33969590.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній станом на час завершення виконавчого провадження) врегульовано порядок повернення виконавчого документа стягувачу.

Так, відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній станом на час завершення виконавчого провадження) було врегульовано наслідки завершення виконавчого провадження.

Згідно положень вказаної статті слідує, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Судом встановлено, що виконавче провадження №33969590 завершено 22 листопада 2013 року, проте арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження станом на 16 жовтня 2018 року не знято.

Разом з тим, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Положеннями статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частина 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а у випадках, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За приписами ч.1, п.1 ч.3 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, з поміж іншого, є верховенство права.

Згідно із статтею 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 339, ч. 1 ст. 342, ч.ч.1, 2 ст.343 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. викладено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З аналізу положень статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016р.) слідує, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до положень статті 74 "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016р.) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Суд зазначає, що на момент розгляду скарги, виконавче провадження на №33969590 (на підставі якого накладено вищезазначений арешт майна боржника) завершено, проте арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не знято, що обмежує права боржника. Враховуючи баланс інтересів сторін, судом взято до уваги ті обставини, що зняття арешту з майна боржника не обмежить прав стягувача, оскільки виконавче провадження було завершене у зв'язку з відсутністю майна, та виконавчий документ на даний час не перебуває на виконанні у відділі ДВС.

Крім того слід зазначити, що заборгованість перед стягувачем погашена.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність бездіяльності Млинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо скасування накладеного арешту.

З огляду на встановлені вище обставини та нормативні приписи в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої скарги та необхідність її задоволення.

Керуючись ст.ст. 234 - 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 задоволити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Млинівського районнного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо зняття арешту з усього майна та грошових коштів ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 та скасування заборони на його відчуження, накладені Млинівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у виконавчому провадженні №33969590, на виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 03.08.2012 №5019/796/12.

3. Зобов'язати Млинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області зняти арешт з усього майна та грошових коштів ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 та скасувати заборону на його відчуження, накладені Млинівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області у виконавчому провадженні №33969590, на виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 03.08.2012 №5019/796/12.

Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

За приписами п.25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення до суду апеляційної інстанції.

Суддя Бережнюк В.В.