Рішення

від 22.10.2018 по справі 917/862/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 Справа № 917/862/18

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Шина", вул. Північна, 6, кв. 170, м. Київ, 04214

до Фізичної особи - підприємця Ошовського Едуарда Миколайовича, АДРЕСА_2, 37000

про стягнення 38453,89 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 38 453,89 грн. за договором купівлі-продажу № 327 від 27.03.2017 року, з яких 25 000,00 грн. основного боргу, 6654,04 грн. пені, 1454,05 грн. 3% річних, 5345,80 грн. інфляційних втрат.

За ухвалою від 28.08.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 327 від 27.03.2017 року, зокрема не в повному обсязі та із порушенням строків сплатив за товар, отриманий за видатковою накладною № РН-0000020 від 27.04.2017 року.

За ухвалою від 17.07.2018 року в цій справі відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідач відзив на позовну заяву та заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні не надав, при тому, що ухвалу суду від 28.08.2018 року отримав 01.09.2018 року (відповідно до даних відслідковування поштового відправлення, штрихкодовий ідентифікатор 3600113757297, розміщених на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku, а.с. 70) та мав достатній термін для формування та надання до суду вмотивованих заперечень.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

27 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі-Шина", як Постачальником, та Фізичною особою - підприємцем Ошовським Едуардом Миколайовичем, як Покупцем, був укладений договір купівля-продажу№ 327 (далі - Договір, а.с. 22-24), на умовах якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити автомобільні шини (далі - Товар) у кількості і асортименті відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору(п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник зобов'язаний не пізніше двох календарних днів з моменту отримання замовлення від Покупця, у якому має бути вказані асортимент та кількість товарів, направити Покупцю рахунок-фактуру та поставити Товар протягом двох днів з моменту отримання Покупцем рахунку-фактури.

Покупець зобов'язався прийняти Товар у власність і розрахуватися за нього не пізніше 20 календарних днів з дня поставки товару (п. 2.2 Договору).

Сторонами в розділі 3 Договору погоджено, що оплата Товару здійснюється Покупцем за визначеною в рахунку-фактурі ціною та у визначений в п. 2.2 цього Договору строк шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 3.1 Договору).

Днем оплати Товару вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.2 Договору).

Днем поставки Товару вважається день фактичної передачі Товару у власність Покупця (п. 3.3 Договору). Факт передачі Товару Покупцеві засвідчується видатковою накладною, яка оформлюється відповідним чином та дорученням від Покупця і засвідчується Сторонами (п. 3.4 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов укладеного Договору, за усним замовленням відповідача виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000025 від 26.04.2017 року на загальну суму 122 800,00 грн. (а.с. 25).

За видатковою накладною № РН-0000020 від 27.04.2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на суму 122 800,00 грн. (а.с. 26).

Відповідач оплату отриманого Товару здійснив частково на суму 97 800,00 грн., що підтверджується наступними платіжними документами (а.с. 27-37):

- платіжне доручення № 22 від 27.04.2017 року на суму 15 000,00 грн.,

- платіжне доручення № 38 від 06.06.2017 року на суму 7 800,00 грн.,

- платіжне доручення № 22 від 14.06.2017 року на суму 10 000,00 грн.,

- платіжне доручення № 49 від 27.06.2017 року на суму 5 000,00 грн.,

- платіжне доручення № 22 від 03.07.2017 року на суму 10 000,00 грн.,

- платіжне доручення № 39 від 06.07.2017 року на суму 5 000,00 грн.,

- платіжне доручення № 28 від 13.07.2017 року на суму 20 000,00 грн.,

- платіжне доручення № 40 від 21.074.2017 року на суму 10 000,00 грн.,

- платіжне доручення № 31 від 03.08.2017 року на суму 5 000,00 грн.,

- платіжне доручення № 129 від 11.06.2018 року на суму 5 000,00 грн.,

- платіжне доручення № 134 від 06.07.2018 року на суму 5 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією від 05.03.2017 року про погашення заборгованості за поставлену продукцію та сплату штрафних санкцій (а.с. 38-47).

За розрахунком позивача, з урахуванням часткової оплати, заборгованість відповідача за поставлений Товар становить 25 000,00 грн.

Також, за прострочення виконання зобов'язання відповідач заявив до стягнення з відповідача:

- 6654,04 грн. пені, передбаченої п. 4.3 Договору, за періоди 18.05.2017-13.07.2017р.р. та 22.07.2017-18.11.2017р.р. (розрахунок пені, а.с. 11-12);

- 1454,05 грн. 3% річних, за періоди 18.05.2017-13.07.2017р.р. та 22.07.2017-12.07.2018р.р. (розрахунок річних, а.с. 16-17);

- 5345,80 грн. інфляційних втрат, за період червень 2017 року- червень 2018 року (розрахунок інфляційних, а.с. 13-15).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлю-продаж.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В підтвердження факту поставки товару позивач надав копію видаткової накладної № РН-0000020 від 27.04.2017 року на загальну суму 122 800,00 грн. (а.с. 26).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу у власність продукцію, а відповідач частково сплатив її вартість в сумі 97 800,00 грн. (копії платіжних документів на зазначену суму залучені до матеріалів справи, а.с. 27-37).

Відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, тому позовні вимоги про стягнення 25 000,00 грн. основного боргу задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Умовами п. 2.2 Договору визначено, що Покупець зобов'язався прийняти Товар у власність і розрахуватися за нього не пізніше 20 календарних днів з дня поставки товару.

Оскільки, датою поставки Товару є 27.04.2017 року (дата видаткової накладної № РН-0000020), останнім днем виконання грошового зобов'язання є 17.05.2017 року (середа), прострочення виконання зобов'язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 18.05.2017 року.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за прострочення здійснення розрахунку за Товар Покупець зобов'язаний за вимогою Постачальника виплатити останньому пеню у розмірі 5% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 6654,04 грн. пені, передбаченої п. 4.3 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за періоди 18.05.2017-13.07.2017р.р. та 22.07.2017-18.11.2017р.р.

Здійснивши перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд встановив, що вимоги в цій частині обґрунтовано заявлені та підлягають задоволенню в сумі 6611,04 грн., в іншій частині вимоги щодо стягнення пені відхиляються як невмотивовані.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення 1454,05 грн. 3% річних за періоди 18.05.2017-13.07.2017р.р. та 22.07.2017-12.07.2018р.р. та 5345,80 грн. інфляційних втрат за період червень 2017 року- червень 2018 року.

Суд, перевірив розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню в розмірі 1448,05 грн, в іншій частині відхиляються як невмотивовані.

При перевірці розміру заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача з огляду на наступне.

Інфляційні втрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що позивач при розрахунку інфляційних за період червня 2017 р. - червня 2018 р. виходив із суми боргу, що існувала на перший день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, що призвело до завищення їх розміру.

Здійснивши перерахунок втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині за період з червня 2017 року по червень 2018 року є правомірними в сумі 4828,01 грн. та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхиляються за їх безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 25 000,00 грн. основного боргу, 6611,04 грн. пені, 1448,05 грн. 3% річних, 4828,01 грн. втрат від інфляції із покладенням судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ошовського Едуарда Миколайовича (АДРЕСА_2, 37000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Шина" (вул. Північна, 6, кв. 170, м. Київ, 04214, код ЄДРПОУ 37245124) - 25 000,00 грн. основного боргу, 6611,04 грн. пені, 1448,05 грн. 3% річних, 4828,01 грн. втрат від інфляції; 1736,03 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко