Постанова

від 10.10.2018 по справі 910/319/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/319/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Кушнір І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Горди В.В.,

відповідача - Михайленко І.П., Порхуна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технологічний центр",

на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді - Тищенко А.І., Гончаров С.А.)

від 11.07.2018,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технологічний центр ",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хартія XXI століття",

про розірвання договору про спільну діяльність,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - технологічний центр " звернулося до господарського суду з позовом про розірвання договору про спільну діяльність № 1 від 01.02.2017, укладеного між ТОВ "Науково - технологічний центр " і ТОВ "Хартія XXI століття".

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторони домовились шляхом об'єднання майна, коштів та зусиль спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення мети: вирощування в прісноводній воді товарної риби та подальшої її реалізації для отримання прибутку, проте відповідач свої зобов'язання не виконав, визначене майно не придбав та не передав для спільної діяльності, чим істотно порушив умови договору № 1 від 01.02.2017 та позбавив позивача можливості належно виконувати свої обов'язки. На звернення позивача з претензіями відповідач не відреагував. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив розірвати укладений між сторонами договір відповідно до п. 11.2 договору та ст. 651 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 позов задоволено. Розірвано договір про спільну діяльність № 1 від 01.02.2017, укладений між ТОВ "Науково-Технологічний Центр" та ТОВ "Хартія ХХІ Століття".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

27.07.2018 позивач ТОВ "Науково - технологічний центр" подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018.

Підставами для скасування постанови апеляційного суду зазначає те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до скасування законного рішення місцевого господарського суду. Вказує на те, що встановлені у справі обставини підтверджують порушення відповідачем умов договору (щодо фінансування проекту "Програма робіт на 2017 рік"), що суперечить умовам здійснення спільної діяльності та має негативні економічні наслідки для учасників спільної діяльності. Посилається на те, що порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо фінансування проекту "Програма робіт на 2017 рік" призвело до того, що керівництво ТОВ "Науково - технологічний центр" та його засновники вимушені отримувати поворотну фінансову допомогу для здійснення обов'язкових платежів, податків, виплати заробітної плати працівникам, які здійснювали охорону біоресурсів водосховища з залученням орендного транспорту. Зазначає, що впродовж 2018 року відповідач також не виконує свої зобов'язання. На думку позивача, відповідачем було заподіяно йому істотну шкоду (позбавлення можливості отримати очікуване при укладенні договору - вилов риби, реалізація, отримання прибутку).

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Хартія XXI століття" посилається на те, що позивачем не було належним чином доведено правових підстав для розірвання договору, не зазначено в чому наведені позивачем порушення є істотними, яка саме шкода була завдана йому внаслідок порушень умов договору відповідачем та в чому вона виражена. Зазначає про те, що судом апеляційної інстанції було правильно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права - ст. 651 ЦК України. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 01.02.2017 між ТОВ "Науково-технологічний центр" (сторона - 2) та ТОВ "Хартія ХХІ Століття" (сторона - 1) було укладено договір про спільну діяльність № 1, за умовами якого сторони визначили що, враховуючи наявність у cторони - 2 (позивача) зареєстрованого та погодженого відповідно до вимог законодавства України Режиму Спеціалізованого товарного рибного господарства (СТРГ) та необхідної документації для користування відповідно до режиму СТРГ Гречано-Гребельським водосховищем, cторони за цим договором зобов'язалися шляхом об'єднання майна, коштів та зусиль спільно діяти без створення юридичної особи у сфері прісноводного рибництва (аквакультури), що включає в себе розведення риби в прісній воді; вирощування товарної риби та подальшої її реалізації; розведення прісноводних ракоподібних; функціонування рибоводних заводів із розведення прісноводних видів риби; надання допоміжних послуг, пов'язаних із прісноводним рибництвом (аквакультурою).

Згідно з п. п. 1.2-1.3 договору спільна діяльність, визначена п. 1.1 цього договору, буде здійснюватись сторонами для досягнення такої мети: вирощування в прісній воді товарної риби та подальшої її реалізації для отримання прибутку; така діяльність здійснюється шляхом реалізації комерційних проектів, які сторони погоджують в порядку встановленому цим договором, у вигляді відповідних додатків до цього договору ("Програма робіт"), які з моменту їх підписання сторонами, стають невід'ємними його частинами.

Відповідно до п. 1.4 договору разом з підписанням цього договору, сторони дійшли згоди підписати додаток № 1 "Програма робіт" до цього договору, який відображає перший проект, що буде реалізовуватись сторонами в рамках цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що всі необхідні витрати для реалізації проекту, затвердженого додатком 1 до цього договору, покриваються за рахунок внесених внесків сторони - 1. Порядок покриття витрат за всіма іншими проектами, які будуть реалізовуватися сторонами в рамках цього договору, визначається за окремою домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

За пп. 3.1.1 п. 3.1 договору сторона - 1 (відповідач) зобов'язується здійснювати подачу внесків в розмірах, порядку та строки, визначені цим договором, додатками до цього договору та додатковими угодами, укладеними сторонами до цього договору.

За п. 6.2 договору внесками сторін за цим договором вважаються: грошові кошти, внесені сторонами на окремий поточний рахунок у період дії цього договору на цілі здійснення спільної діяльності, визначеної цим договором, майно, яке знаходиться у володіння сторін на праві приватної власності та яке сторони вирішать внести у спільну діяльність; особиста трудова участь; організація та забезпечення всіх процесів необхідних для досягнення мети та цілей цього договору; особиста організаційна діяльність, необхідна для досягнення мети та цілей цього договору.

Внески сторін, які будуть вноситись на здійснення спільної діяльності за цим договором, їх розміри та порядок їх подання (здійснення), за всіма проектами, що затверджуватимуться та реалізовуватимуться сторонами в рамках цього договору (окрім першого проекту визначено у додатку 1 до цього договору), визначатимуться за кожним проектом окремо, у відповідних додатках до цього договору (Програма робіт), або у додаткових угодах, укладених сторонами до цього договору (п. 6.4 договору).

Апеляційним судом встановлено, що умовами договору визначено таку участь сторін у спільній діяльності: відповідача - у вигляді фінансування або передачі майна (пп. 3.1.1 п. 3.1, пп. 6.3.2.1 п. 6.3.2 договору); позивача - здійснення дій та виконання робіт (реалізації проектів) визначених у Програмі робіт (пп. 4.1.1 п. 4.1, пп. 6.3.6 п. 6.3 договору).

Програмою робіт на 2017 рік (в редакції додатку № 4 від 23.05.2017 до договору) сторони визначили перелік спільної діяльності в рамках першого комерційного проекту за цим договором: 1) організація охорони периметру водоймища та платної зимової рибалки, виготовлення та монтаж 7 одиниць шлагбаумів, 10 одиниць стовпів з попереджувальними щитами, купівля автомобіля УАЗ, купівля житлового будинку, спорядження працівників охорони (форма, рації), господарські потреби (бензопила, сокири, інші інструменти і т.д.). Загальна сума 20 100,00 доларів США у гривневому еквіваленті на момент оплати або придбання. 2) встановлення рибозахисту на водоподачі та скидання води водоймища. Закупівля матеріалу для виготовлення рибозахисту, купівля другого житлового будинку, купівля трьох плавзасобів з двигунами, купівля матеріалу для виготовлення сіток для промислу. Загальна сума - 20 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті на момент оплати або придбання. 3) зариблення водосховища, закупівля зарибка, транспортування на водосховище. Загальна сума - 45 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті на момент оплати або продбання. 4) підготовка місць для платної літньої рибалки, придбання додаткових ставних сіток для літнього промислу. Загальна сума - 11 200,00 доларів США у гривневому еквіваленті на момент оплати або придбання. 5) організація промислу, купівля морозильної камери, купівлю транспорту для перевезення товарної риби, затрати на ПММ. Загальна сума - 20 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті на момент оплати або придбання. 6) підготовка до осіннього промислу, придбання додаткових засобів лову для промислу згідно режиму СТРГ. Загальна сума - 25 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті на момент оплати або придбання. 7) вилов риби, що досягла товарної ваги. 8) у разі необхідності - проведення профілактичних та лікувальних іхтіопатологічних заходів.

Закупівля матеріальної частини проводиться в міру виробничої необхідності за узгодженістю між сторонами.

Витрати, що перевищують суму 100 000,00 доларів США у гривневому еквіваленті на момент оплати або придбання, компенсуються з реалізації аборигенної риби Гречано-Гребельського водосховища. У випадку відсутності необхідного об'єму аборигенної риби додаткові затрати (більше, ніж 100 000,00 (сто тисяч) доларів США), то дофінансування проводиться згідно з новим додатком до договору.

Відповідно до п.п. 10.1-10.2 договору він починає діяти з моменту його підписання та діє протягом 10-ти років, та може бути пролонгований (продовжений) сторонами за взаємною згодою сторін на визначений строк.

Сторони мають право достроково припинити дію договору лише за взаємною згодою сторін або шляхом розірвання договору у судовому порядку на підставі рішення суду. Одностороння відмова від договору не допускається (п. 10.3 договору).

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами було досягнуто згоди спільно діяти для досягнення такої мети - вирощування в прісній воді товарної риби та подальшої її реалізації для отримання прибутку та погоджено умови за яких учасники здійснюють таку діяльність - позивач здійснює дії та виконує роботи (реалізація проекту), організовує та забезпечує закупівлю рибного малька, організовує технічний процес вирощування та вилову товарної риби, процес її продажу, охорону території та належний стан Гречано-Гребельського водосховища, а відповідач - фінансує всі ці заходи, надає у спільну діяльність відповідне майно для реалізації спільної діяльності та можливості здійснення позивачем свої обов'язків. Врахувавши вказане, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам (зокрема, встановивши, що за актом приймання-передачі від 04.04.2017 позивач отримав від відповідача в рамках договору про спільну діяльність № 1 від 01.02.2017 сітки, двигуни, кунги, стовпи з попереджувальними щитами та шлагбауми, загальною вартістю майна 959 850,00 грн, однак, оскільки, вказане майно не відповідало потребам та критеріям Режиму спеціалізованого товарного рибного господарств, за актом від 28.12.2017 повернув їх відповідачу; за актом приймання-передачі майна від 31.03.2017 позивач отримав мальок товстолобика, коропа та дворічку товстолобика, на загальну суму 1 280 240,00 грн (інших належних доказів на виконання умов договору не було надано), місцевий суд дійшов до висновку що відповідачем було порушено умов договору про спільну діяльність і такі порушення є істотними в розумінні ст. 651 ЦК України.

Проте, погодитись з таким висновком місцевого господарського суду не можна з огляду на таке.

Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 77 ЦК України.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно з ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

При цьому, принцип справедливості вимагає, щоб було враховано при оцінці істотності порушення також і саму поведінку божника, що порушив договір; яким чином ним було порушено вказаний договір; наскільки його дії чи бездіяльність розходяться з цілями, які ставила перед собою сторона у момент укладання договору.

Ретельно дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, апеляційний суд встановив, що відповідачем вчинялися дії на виконання договору про спільну діяльність № 1 від 01.02.2017, зокрема, "Програми робіт на 2017 рік": за актом оцінки та приймання - передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Хартія ХХІ Століття" відповідач передав позивачу сітки, двигуни, кунги, стовпи з попереджувальними щитами, шлагбауми на загальну суму 959 850, 00 грн (які були повернуті позивачем лише через 8 місяців після їх прийняття, проте, належних та допустимих доказів невідповідності цього майна потребам та критеріям Режиму спеціалізованого товарного рибного господарств позивачем не надано); відповідно до акта приймання - передачі майна від 31.03.2017 відповідач передав позивачу мальок товстолоба, мальок коропа, дворічку товстолоба на загальну суму 1 280 240, 00 грн.

Встановивши, що відповідачем здійснювались дій на виконання "Програми робіт на 2017 рік" в рамках договору про спільну діяльність № 1 від 01.02.2017, а у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що часткове невиконання відповідачем "Програми робіт на 2017 рік" призвело до того, що позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховувала при укладенні договору, а також взявши до уваги те, що в додатку № 4 до договору сторонами не було погодженого строку виконання вказаної програми, в той час як сторонами було досягнуто згоди щодо строку дії договору - протягом 10-ти років з моменту його підписання (з 01.02.2017), дійшов до правильного висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України порушення відповідачем умов договору № 1 від 01.02.2017, що є підставою для його розірвання згідно з ст. 651 ЦК України.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

Постанова апеляційного суду прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

Оскільки підстав для скасування постанови апеляційного суду немає, то судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технологічний центр" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2018 року у справі за № 910/319/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

І. Кушнір