Рішення

від 17.10.2018 по справі 243/2687/18

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №243/2687/18

Провадження № 2/243/1298/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Попович Т.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Маслової К.С.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №12 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

04.04.2018 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням із посади лікаря- нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу, з 02.09.2017 року по 21.02.2018 року включно, у розмірі 17958,06 грн.

Справа перебувала на розгляді в судді Гусинського М.О.

Розпорядженням в.о. керівника Слов'янського міськрайонного суду від 07.09.2018 року за № 225 було призначено повторний автоматичний розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.09.2018 року, справу передано на розгляд судді Попович Т.М.

Ухвалою судді від 12.09.2018 року справа прийнята до провадження, призначено судове засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказом ЦМЛ ім. Леніна від 26.09.1988 року за № 175 його було призначено на посаду головного лікаря установи, яка на даний час має назву Комунальна лікувально-профілактична установа Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ . Наказом 1Б від 01.11.1988 року його було зараховано по сумісництву на 0,5 ставки дільничного лікаря психіатра-нарколога. Згідно наказу № 8К від 16.02.2001 року його переведено по сумісництву на 0,5 ставки лікаря-нарколога для проведення судово-наркологічної експертизи. Відповідно до п. 3 Розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 31.08.2017 року за № 157рк його було звільнено з посади головного лікаря. Одночасно із звільненням з посади головного лікаря його перестали допускати і до виконання посадових обов'язків, як лікаря-нарколога відповідно до наказу № 125/1 від 02.09.2017 року, яким вирішено Звільнити з роботи за сумісництвом з 0,5 ставки з посади лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з основної посади 02.09.2017 року. Рішенням Слов'янського

міськрайонного суду від 21 лютого 2018 року, яке набрало законної сили, його було поновлено на посаді лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ. Вважає, що розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 17598,06 грн. з розрахунку 142х123,93, де 142 - кількість робочих днів, 123,93 - середньоденна зарплата.

Відповідач надав суду письмовий відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволені. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач працював на посаді головного лікаря та за сумісництвом у цьому ж закладі на посаді лікаря-нарколога. На цій посаді він не працював як основний працівник. На цю основну посаду позивача ніхто не приймав і не звільняв. За власним бажанням, не зважаючи на попереднє узгодження, позивач не з'являвся на роботу за посадою лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення № 1 м. Слов'янськ. Після звільнення з основної посади 04.09.2017 року позивач забрав свою трудову книжку і потім не надав її оригінал для укладення трудового договору на основну посаду лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення № 1 м. Слов'янськ ні завіреної її копії, копій документів про освіту та професійну підготовку, у разу бажання працевлаштуватися за сумісництвом за наявності основного трудового договору. Відповідач не чинив позивачу будь-яких перепон в доступі до приміщень відповідача. Відповідач виконав рішення суду від 21.02.2018 року й того ж дня позивач був поновлений на посаді лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ. Але суд, який розглядав спір не прийняв рішення про виплату позивачу, як суміснику, середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вважає також, що позивач не вірно визначив кількість робочих днів за час вимушеного прогулу, яка складає 116 днів. Вважає, що позивач не вірно визначив розмір шкоди завданої вимушеним прогулом (а.с.16-20).

Позивач надав суду відповідь на відзив, та письмову заяву, в якій не погодився з доводами відзива, та зазначив, рішенням суду вже встановлені обставини його звільнення які не підлягають доказуванню. Часткове задоволення його позову судом, стосувалося тільки недоведеності завдання моральної шкоди, питання ж стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, ним перед судом не підіймалося. Вважає припущенням відповідача, кількість робочих днів під час вимушеного прогулу в кількості 116 діб. Вважає, що відзив складається з невірного тлумачення вимог діючого законодавства (29-31,43).

Відповідач надав суду пояснення до відзиву, щодо кількості робочих днів за час вимушеного прогулу з відповідним розрахунком (а.с.37-38).

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, та надав пояснення, відповідні до викладених в позовній заяві, відповіді на відзив, заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду пояснення, відповідні викладеним в відзові та поясненнях до відзиву.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши відзив відповідача, відповідь на відзив, оцінивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до запису за № 3 трудової книжки ОСОБА_1 16.02.2001 року наказом № 8к він був переведений за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря-нарколога для проведення судової наркологічної експертизи (а.с.4).

Наказом в.о. головного лікаря КЛФУ Міський наркологічний диспансер с. Слов'янська від 02.09.2017 року за № 125/1 Про звільнення з сумісництва ОСОБА_1Л. , було звільнено з роботи за сумісництвом з 0,5 ставки з посади лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням з основної посади 02.09.2017 року. Позивач ознайомлений з наказом 26.09.2017 року (а.с.3,21). Відповідний запис занесений в трудову книжку позивача за № 8 (а.с.5).

Повідомленням в.о. головного лікаря КЛФУ Міський наркологічний диспансер с. Слов'янська від 04.09.2017 року за № 411, відповідачу було запропоновано в зв'язку зі звільненням з основного місця роботи посади головного лікаря, переукласти трудовий договір з

0,5 ставки лікаря-нарколога загально-лікарського персоналу на 1,0 ставки лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення № 1 м. Слов'янськ з 04.09.2018 року. З повідомленням позивач ознайомився 04.09.2017 року та не заперечував (а.с.23).

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 21 лютого 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Позивач був поновлений на посаді лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська . В частині поновлення на роботі було допущено негайне виконання рішення. В задоволені позовних вимог про продовження терміну дії посвідчення продовження вищої категорії за спеціальністю наркологія та стягнення 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди, судом відмовлено (а.с.6-8).

Наказом в.о. головного лікаря КЛФУ Міський наркологічний диспансер с. Слов'янська від 21.02.2018 року за № 25 Про поновлення на роботі ОСОБА_1Л. , було поновлено на роботі на посаді лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу за сумісництвом на 0,5 ставки ОСОБА_1 21.02.2018 року, на якій він працював до звільнення. Позивач ознайомлений з наказом 22.02.2018 року (а.с.22). Відповідний запис занесений в трудову книжку позивача за № 9 (а.с.5).

За довідкою КЛФУ Міський наркологічний диспансер с. Слов'янська від 26.03.2018 року, що підписана в.о. головного лікаря ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_4, середньоденна заробітна плата 0,5 посади лікаря-нарколога загальнолікарського складу ОСОБА_1, до 01.09.2017 року складала 123,92 коп. (а.с.9).

Відповідно до Розрахунку робочих днів за період вимушеного прогулу з 02.09.2017 року по 20.02.2018 року лікаря-нарколога загально-лікарського персоналу за сумісництвом ОСОБА_1, який зроблений в.о. головного лікаря ОСОБА_3, загальна кількість складає - 118 робочих днів (а.с.39).

Відповідно до даних розрахункового листа ОСОБА_1 за вересень 2017 року, під № 171 та пояснень відповідача в судовому засіданні: за 2 дні сумісництва нараховано 78,07 грн (48,04 грн. +18,02 грн.+12,01 грн.) (а.с.40).

Досліджені в судовому засіданні зазначені письмові докази суд оцінює як належні, допустимі, достовірні, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані без порушення порядку, встановленого законом, та на їх підставі суд встановив дійсні обставини справи. Зазначені докази у своїй сукупності є достатніми для ухвалення рішення.

Із встановлених в судовому засіданні обставин суд доходить висновку, що між сторонами склались правовідносини щодо стягнення з власника установи на користь працівника заробітної плати за час вимушеного прогулу, з підстав незаконного звільнення з роботи.

До встановлених в судовому засіданні правовідносин належить застосувати наступні норми права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За вимогами ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, в ласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За вимогами ст. 321 ЦК України, п раво власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України, передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За частиною 2 ст. 235 КЗпП України, п ри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За встановлених в судовому засіданні, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, фактичних обставин справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин, на підставі доказів, що визнані судом належними, допустимими та достовірними, позивач був звільнений з роботи за сумісництвом з 0,5 ставки посади лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу у зв'язку зі звільненням з основної посади 02.09.2017 року та був поновлений на посаді за сумісництвом на якій він працював до звільнення 21.02.2018 року, за рішенням суду. Середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням з цієї посади складала 123,92 грн. Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу склала 118 діб, при цьому за 2 доби при розрахунку позивача, відповідачем було сплачено -78,07 грн .

Суд відхиляє доводи відповідача, щодо праці позивача на посаді за сумісництвом, а не основним працівником, щодо пропозиції позивачу іншої роботи на яку він погодився, однак не приступив до її виконання, щодо часткового задоволення позовних вимог позивача у рішенні суду від 21.02.2018 року, - оскільки рішення суду від 21.02.2018 року, яке набрало законної сили 26.03.2018 року, та встановлені зазначеним рішенням обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, в якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено факт незаконного звільнення позивача з посади.

Суд переконаний, що право позивача на отримання не виплаченої заробітної плати, підлягає захисту як право власності та не може бути обмежено невирішенням цього питання під час розгляду справи про поновлення на роботі.

Суд приймає доводи відповідача про кількість днів вимушеного прогулу в розмірі 118 днів,

оскільки ці доводи підтверджені в судовому засіданні письмовим доказом визнаним судом належним, допустимим та достовірним (а.с.39). Позивачем не надані суду докази на підтвердження своїх вимог щодо кількості робочих днів під час вимушеного прогулу та роботи до звільнення за 6-ти денним робочим тижнем.

При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд також враховує грошову суму в розмірі 78,07 грн., однак не погоджується з відповідачем, що дана сума компенсує 2 дні вимушеного прогулу, оскільки вона не відповідає середньоденній заробітній платі позивача, зазначеній у довідці виданої відповідачем.

Суд захищаючи право власності позивача на заробітну плату під час вимушеного прогулу, дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 14544,49 грн з розрахунку:

118 х 123,92 - 78,07 грн. де:

118 - кількість днів вимушеного прогулу;

123,92 - середньоденна заробітна плата позивача;

78,07 грн.- сума нарахована позивачу за сумісництво в вересні 2017 року.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст. 41, 43 Конституції України, ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 235 КЗпП України, ст. 2, 6-13, 77-82, 263-265, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням із посади лікаря нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу з 02.09.2017 року по 21.02.2018 року включно в розмірі 17598,06 грн , - задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням із посади лікаря- нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу, з 02.09.2017 року по 21.02.2018 року включно, у розмірі 14544 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 49 коп., без урахування прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання судового рішення за один місяць.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ , на користь держави, судовий збір у розмірі 704 грн.80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького Апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 17 жовтня 2018 року.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2018 року

Позивач: ОСОБА_1, місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП- НОМЕР_1.

Відповідач: Комунальна лікувально-профілактична установа Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ , місцезнаходження: вул. 1-го Травня, буд. 4, м. Слов'янськ, Донецької області; ЄДРПОУ 02003876.

Суддя Т.М.Попович