Постанова

від 17.01.2019 по справі 243/2687/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 243/2687/18 Номер провадження 22-ц/804/176/19

Доповідач Санікова О.С.

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Будулуци М.С., Космачевської Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Бахмуті цивільну справу № 243/2687/18

за позовом ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2018 року

(суддя Попович Т.М., рішення ухвалено в м. Слов'янськ, повне судове рішення складено 22 жовтня 2018 року) ,-

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням з посади лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу, з 02.09.2017 року по 21.02.2018 року включно, у розмірі 17958,06 грн., посилаючись на те, що наказом ЦМЛ ім. Леніна від 26.09.1988 року за № 175 його було призначено на посаду головного лікаря установи, яка на даний час має назву Комунальна лікувально-профілактична установа Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська . Наказом 1Б від 01.11.1988 року його було зараховано за сумісництвом на 0,5 ставки дільничного лікаря психіатра-нарколога. Згідно наказу № 8К від 16.02.2001 року його переведено за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря-нарколога для проведення судово-наркологічної експертизи.

Відповідно до п. 3 розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 31.08.2017 року за № 157рк його було звільнено з посади головного лікаря. Одночасно із звільненням з посади головного лікаря його перестали допускати і до виконання посадових обов'язків, як лікаря-нарколога відповідно до наказу № 125/1 від 02.09.2017 року, яким вирішено Звільнити з роботи за сумісництвом з 0,5 ставки з посади лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням з основної посади 02.09.2017 року .

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 21 лютого 2018 року, яке набрало законної сили, його було поновлено на посаді лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ . Вважає, що розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 17598,06 грн. з розрахунку 142х123,93, де 142 - кількість робочих днів, 123,93 - середньоденна зарплата, яку він просив стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська .

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням з посади лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу, з 02.09.2017 року по 21.02.2018 року включно, у розмірі 1454 грн. 49 коп., без урахування прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів; допущено негайне виконання судового рішення за один місяць; стягнуто з Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янськ на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн.80 коп.

В апеляційній скарзі Комунальна лікувально-профілактична установа Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги Комунальна лікувально-профілактична установа Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська посилається на неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного та об'єктивного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права і,зокрема на те, що судом не враховано, що позивача було звільнено з роботи за сумісництвом з 0,5 ставки з посади лікаря-нарколога згідно наказу від 02 вересня 2017 року, а 04 вересня 2017 року йому було запропоновано переукласти трудовий договір з сумісництва на 0,5 ставки лікаря-нарколога загально-лікарського персоналу на 1,0 ставки лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення №1 м. Слов'янська, на що позивач погодився, але не виконав ніяких відповідних дій:не написав заяву про прийняття на роботу на основну посаду лікаря-нарколога і фактично не приступив до роботи; відповідно до постанови КМ України від 3 квітня 1993 року №245 Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій оплата праці сумісників проводиться за фактично виконану роботу; після звільнення з основної посади 04 вересня 2017 року позивач забрав свою трудову книжку і потім не надав її для укладення трудового договору на основну посаду лікарі-нарколога дільничного диспансерного відділення №1 м. Слов'янська; апелянт звертає увагу суду, що ніхто з адміністрації закладу охорони здоров'я не чинив ніяких перешкод, не створював ніякого опору для доступу до приміщення установи та для роботі ОСОБА_1 на посаді лікаря-нарколога; відповідач не погоджується з висновком суду, що право позивача на отримання не виплаченої заробітної плати, підлягає захисту як право власності та не може бути обмежено не вирішенням цього питання під час розгляду справи про поновлення на роботі, оскільки відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу; але Слов'янський міськрайонний суд, який розглядав спір не прийняв рішення про виплату ОСОБА_1 як суміснику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У ч.3 цієї статті зазначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 17 598,06 грн.

Враховуючи те, що апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, справа підлягає розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання не виплаченої заробітної плати підлягає захисту відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України та не може бути обмежено не вирішенням цього питання під час розгляду справи про поновлення на роботі.

Такі висновки суду є правильними.

Судом установлено, що відповідно до запису за № 3 трудової книжки ОСОБА_1 16.02.2001 року наказом № 8к він був переведений за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря-нарколога для проведення судової наркологічної експертизи (а.с.4).

Наказом в.о. головного лікаря КЛФУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська від 02.09.2017 року за № 125/1 Про звільнення з сумісництва ОСОБА_1 , було звільнено з роботи за сумісництвом з 0,5 ставки з посади лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням з основної посади 02.09.2017 року. Позивач ознайомлений з наказом 26.09.2017 року (а.с.3,21). Відповідний запис занесений в трудову книжку позивача за № 8 (а.с.5).

Повідомленням в.о. головного лікаря КЛФУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська від 04.09.2017 року за № 411, відповідачу було запропоновано в зв'язку зі звільненням з основного місця роботи посади головного лікаря, переукласти трудовий договір з 0,5 ставки лікаря-нарколога загально-лікарського персоналу на 1,0 ставки лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення № 1 м. Слов'янськ з 04.09.2018 року. З повідомленням позивач ознайомився 04.09.2017 року та не заперечував (а.с.23).

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 21 лютого 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Позивач був поновлений на посаді лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська . В частині поновлення на роботі було допущено негайне виконання рішення. В задоволені позовних вимог про продовження терміну дії посвідчення продовження вищої категорії за спеціальністю наркологія та стягнення 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди судом відмовлено (а.с.6-8).

Наказом в.о. головного лікаря КЛФУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська від 21.02.2018 року за № 25 Про поновлення на роботі ОСОБА_1 , було поновлено на роботі на посаді лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу за сумісництвом на 0,5 ставки ОСОБА_1 21.02.2018 року, на якій він працював до звільнення. Позивач ознайомлений з наказом 22.02.2018 року (а.с.22). Відповідний запис занесений в трудову книжку позивача за № 9 (а.с.5).

За довідкою КЛФУ Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська від 26.03.2018 року, що підписана в.о. головного лікаря ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3, середньоденна заробітна плата 0,5 посади лікаря-нарколога загальнолікарського складу ОСОБА_1, до 01.09.2017 року складала 123,92 коп. (а.с.9).

Відповідно до розрахунку робочих днів за період вимушеного прогулу з 02.09.2017 року по 20.02.2018 року лікаря-нарколога загально-лікарського персоналу за сумісництвом ОСОБА_1, який зроблений в.о. головного лікаря ОСОБА_2, загальна кількість складає - 118 робочих днів (а.с.39).

Відповідно до даних розрахункового листа ОСОБА_1 за вересень 2017 року, під № 171 та пояснень відповідача в судовому засіданні: за 2 дні сумісництва нараховано 78,07 грн (48,04 грн. +18,02 грн.+12,01 грн.) (а.с.40).

Відповідно до ст.. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу, тобто на сумісника поширюються всі гарантії працівника, в тому числі ї положення статті 235 КЗпП України, відповідно до якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки Слов'янський міськрайонний суд Донецької області при розгляді позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі не прийняв рішення про виплату ОСОБА_1 як суміснику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є безпідставними з огляду на те, що діючим цивільно-процесуальним та цивільним законодавством передбачено, що право вибору способу захисту своїх порушених прав, не заборонених законодавством, належить позивачу. Звернення позивача з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після вирішення спору про поновлення на роботі не суперечить діючому законодавству.

Доводи апеляційної скарги про те, що після звільнення ОСОБА_1 02 вересня 2017 року йому 04 вересня 2017 року було запропоновано переукласти трудовий договір з сумісництва на 0,5 ставки лікаря-нарколога загально-лікарського персоналу на 1,0 ставки лікаря-нарколога дільничного диспансерного відділення №1 м. Слов'янська, на що він погодився, не має правового значення по даній справі, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу випливають із позовних вимог про поновлення його на роботі за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря-нарколога вищої категорії загально-лікарського персоналу.

Крім того, доводами апеляційної скарги не доведено, що згода ОСОБА_1 на переукладення трудового договору, оформлена відповідно до ст. 24 КЗпП України (наказом чи розпорядженням про зарахування працівника на роботу), а також те, що невихід ОСОБА_1 на пропоновану йому роботу підтверджується належними доказами.

Отже доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Враховуючи все вище зазначене, рішення суду першої інстанції відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.. 375 ЦПК України є підставою для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунальної лікувально-профілактичної установи Міський наркологічний диспансер м. Слов'янська залишити без задоволення, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді:

Повний текст постанови складений 18 січня 2019 року.

Суддя-доповідач О.С. Санікова