Рішення

від 22.10.2018 по справі 1140/2328/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м.Кропивницький Справа № 1140/2328/18

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (вул. Кірова, 22-а, с.Подорожнє, Світловодський р-н, Кіровоградська область, 27519, ІПН НОМЕР_1, надалі - позивач) до Головного управління Держаної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. В.Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501, надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0085808-5302-1119 від 27.06.2018 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. на суму 7146 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору дарування є власником нежитлової будівлі розташованої за адресою: Кіровоградська обл., Світловодський р-н, Подорожненська сільська рада, автодорога Кременчук-Черкаси 182 кв, будинок 1. Вказане приміщення розташоване на земельній ділянці, за тією ж адресою, що теж належить позивачеві на підставі договору дарування земельної ділянки, загальною площею 1 га та має кадастровий номер 3525287600:02:000:5049 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Позивач зазначає, що вказані об'єкти використовуються ним для ведення особистого селянського господарства.

Зважаючи на викладені обставини позивач вказує, що відповідно до п.п. ж п. 266.2.2. ст. 266 ПК України, не об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у с/г діяльності. Аналогічна позиція викладена в п.п. ж п. 3.2. Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоандрусівської сільської ради, затверджене рішенням вказаної ради від 09.02.2017р. №39.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

06.09.2018р. відповідачем надано відзив на позов, вимоги якого не визнаються та зазначається, що приймаючи оскаржуване рішення посадові особи відповідача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України (а.с.31,32).

В судове засідання призначене на 18.10.2018р. сторони не з'явились.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно п. 10.3. ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до п.п. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням четвертої сесії восьмого скликання Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області від 09.02.2017р. №39 Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоандрусівської сільської ради на 2017р.-2018р. , затверджено Положення на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великоандрусівської сільської ради (а.с.13-19).

Зокрема п.п. 2.1. п. 6.2. розділу вищевказаного Положення визначено ставка податку 0,25% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 м кв бази оподаткування, для господарських (присадибних) та інших будівель, які здаються в користування (оренду) з метою одержання доходів та/або відносяться до об'єктів визначених п.п.1.1.-1.3. п. 6.1. цього Положення.

На підставі договору дарування нежитлової будівлі від 21.01.2011р. позивач є власником комплексу будівель сортодільниці за адресою: Кіровоградська обл., Світловодський р-н, Подорожненська сільська рада, автодорога Кременчук-Черкаси 182 кв, будинок 1 (а.с.11).

Відповідно до п.п. 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно п.п. 266.7.1., 266.7.2. п. 266.7. ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

У зв'язку з наявністю у позивача об'єкту нерухомого майна, відповідачем 27.06.2018р. було складено та направлено позивачеві податкове повідомлення-рішення №0085808-5302-1119 від 27.06.2018 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р. на суму 7146 грн. (а.с.7).

Зазначаючи про незаконність оскаржуваного рішення, позивач вказує, що нерухоме майно використовується ним для ведення особистого селянського господарства, а тому в силу п.п. ж п.п.266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування, адже, відповідно до цієї норми закону не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача враховуючи наступне.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства визначені Законом України Про особисте селянське господарство від 15 травня 2003 року № 742-IV.

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (ст. 1 Закону).

Дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (ст. 3 Закону).

Особисті селянські господарства підлягають обліку.

Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в Порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики (ст. 4 Закону).

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 квітня 2017 року № 572 затверджено Порядок обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами (надалі Порядок 572).

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку 572 облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні та міські ради за такими формами первинної облікової документації: формою № 1 "Облікова картка об'єкта погосподарського обліку" (далі - форма № 1) та формою № 3 "Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень" (далі - форма № 3), які затверджуються Державною службою статистики України.

У разі ведення громадянином особистого селянського господарства для його обліку у формах № 1 і № 3 зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває в її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради, прізвище, ім'я, по батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство, а також назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування цією земельною ділянкою. У випадках, передбачених статтею 11 Закону України "Про особисте селянське господарство", проставляється дата припинення ведення особистого селянського господарства. Крім того, у формі № 3 зазначається адреса реєстрації місця проживання особи, якій надано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (п. 5 розділу І Порядку 572).

Протягом року сільські, селищні, міські ради систематично здійснюють відповідні записи про зміни, що відбуваються у веденні особистого селянського господарства: зміни членства в особистому селянському господарстві, зміни в складі та розмірах площ земельної ділянки / земельних ділянок, їхньої оренди тощо із зазначенням дати і причин змін та за потреби з посиланням на документи, що засвідчують ці зміни (п. 6 розділу І Порядку 572).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку 572 передбачено, що облік особистих селянських господарств та їх членів здійснюється у формі № 1 "Облікова картка об'єкта погосподарського обліку" у розділі II "Список осіб, які ведуть особисте селянське господарство", який містить основні відомості про таких громадян. У графі "Відмітка про ведення особистого селянського господарства", що складається з двох частин "ведеться" і "припинено", для громадян, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду ділянки для ведення особистого селянського господарства, а також осіб, які перебувають у сімейних чи родинних стосунках і спільно проживають з особою, якій надана земельна ділянка з відповідним цільовим призначенням, фіксується їхнє волевиявлення вести (брати участь, бути членом особистого селянського господарства) або припинити ведення особистого селянського господарства шляхом проставлення у відповідній частині графи підпису члена особистого селянського господарства із зазначенням дати.

Наказом Держстату України від 24.11.2015. №340 затверджено форму №1 "Облікова картка об'єкта погосподарського обліку".

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, особисте селянське господарство позивача підлягає обліку відповідно до Порядку 572 за формами визначеними наказом Держстату України від 24.11.2015. №340.

Ухвалами суду про витребування доказів від 22.08.2018р. та 20.09.2018р. від Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області було витребувано письмову інформацію чи обліковується на території Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області особисте селянське господарство членом якого є ОСОБА_1. В разі підтвердження даної інформації зобов'язано надати копію облікової картки об'єкта господарського обліку, форма №1, затверджена наказом Держстату України від 24.11.2015. №340 (а.с.23,40).

Витребувана судом інформація надана не була, натомість на адресу суд надіслано витяг з погосподарської книги №13 на 2016-2021р. (а.с.60-62).

Разом з тим, вказана інформація не можу бути належними доказом, яким підтверджується облік особистих селянських господарств на території Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області зважаючи на таке.

Порядок ведення та призначення погосподарської книги визначений Інструкцією з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженою Наказом Державної служби статистики України від 11.04.2016 № 56 (надалі - Інструкція 56).

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції 56 погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (об'єднаних територіальних громад) (далі - місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території сільських населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень.

Згідно п. 1 розділу ІІ Інструкції 56 об'єктами погосподарського обліку (далі - об'єкт ПГО) є:

- домогосподарство з реєстрацією місця проживання на території населеного пункту разом із нерухомістю, якою воно володіє або користується, - перший тип об'єкта (код - 1);

- домогосподарство з реєстрацією місця перебування на території населеного пункту разом із нерухомістю, якою воно володіє або користується, - другий тип об'єкта (код - 2);

- домоволодіння, місце проживання власника (власників) якого зареєстровано в іншому населеному пункті, включаючи земельні ділянки, що належать цій особі (особам) у межах місцевої ради, - третій тип об'єкта (код - 3);

- землеволодіння, місце проживання власника (власників) якого зареєстровано в іншому населеному пункті, - четвертий тип об'єкта (код - 4). Землеволодіння, як об'єкт ПГО, не має розташованого на ньому житлового будинку, але на ньому можуть знаходитися окремі господарські споруди;

- закинутий об'єкт - домоволодіння або землеволодіння, яким тривалий час ніхто не користується і яке має ознаки занепаду, руйнування, а також домоволодіння або землеволодіння, чий єдиний власник, господар помер, а спадкоємці (правонаступники) ще не визначені, - п'ятий тип об'єкта (код - 5).

Таким чином, суд приходить до висновку, що особисті селянські господарства не є об'єктами погосподарського обліку, відомості щодо яких заносяться в погосподарську книгу, а тому наданий витяг з погосподарської книги не може бути належним доказом ведення позивачем особистого селянського господарства на території Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зібрані у справі докази спростовують доводи позивача, щодо того що ним ведеться особисте селянське господарство на території Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Кірова, 22-а, с.Подорожнє, Світловодський р-н, Кіровоградська область, 27519, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Держаної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. В.Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2