Постанова

від 18.10.2018 по справі 810/3408/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3408/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Щавінський В.Р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьменка В.В.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Приватного підприємства Золотопотіцьке на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Києві, дата складання повного тексту рішення - 14 серпня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Золотопотіцьке до Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року, Приватного підприємства Золотопотіцьке (далі - позивач, ПП Золотопотіцьке ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34837745) у виконавчому провадженні № 54808494, від 16.02.2018, про стягнення з Приватного підприємства Золотопотіцьке (код ЄДРПОУ 31878050) виконавчого збору у сумі 157 804 грн.; стягнути з Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34837745) на користь Приватного підприємства Золотопотіцьке (код ЄДРПОУ 31878050) сплачений судовий збір в розмірі 2367,06 гривень, а також судові витрати (витрати на правничу допомогу) в розмірі 6607,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з позивача фактично не було стягнуто суми боргу, тому стягнення з ПП Золотопотіцьке виконавчого збору на суму 157804 гривень, є неправомірним, а постанова відповідача від 16.02.2018 р. у виконавчому провадженні №54808494 про стягнення з ПП Золотопотіцьке виконавчого збору на суму 157804 гривень є протиправною і такою, що підлягає до скасування судом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене та у зв'язку із неприбуттям учасників справи у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 02.10.2017, на підставі наказу Господарського суду Київської області від 18.09.2017, у справі № 911/1959/17 про стягнення з позивача на користь ТОВ Факторингова компанія Фонд боргових зобов'язань заборгованості у сумі 1578039.96 гривень, державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лобко О.В. відкрито виконавче провадження №54808494.

31.01.2018 ТОВ Факторингова компанія Фонд боргових зобов'язань подана заява про повернення йому виконавчого документу. Тому, у вказаному провадженні винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п.1 ч.1 ч.4 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лобко О.В., у виконавчому провадженні № 54808494, 16.02.2018 винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору на суму 157804 гривень.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати її.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правового обґрунтування винесення постанови про стягнення виконавчого збору, колегія суддів зазначає науступне.

Так, керуючись ст.ст. 3,4,24,25,26,27 Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) державний виконавець 02.10.2017 відкрив виконавче провадження (ВП 54808494), копія постанов відповідно ст. 28 Закону направлено сторонам виконавчого провадження, а саме Стягувачу - ТОВ КОМПЛЕКС ІНВЕСТ до відома, а Боржнику - ПП Золотопотіцьке для примусового виконання.

Відповідно ч.1 ст.26 Закон №1404-VIII 02.10.201 державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення на підставі заяви стягувала про примусове виконання рішення та виконавчого документа (ст. 3 цього Закону), а самі того ж дня винесено постанову про арешт майна Позивача (Боржника); 03.10.2017 накладено арешт на нерухоме майно (18 земельних ділянок); 12.10.2017 в межах суми боргу заблоковано кошти на банківських рахунках боржника, які частково в жовтні та грудні 2018 були стягнуті; 24.11.2017 оголошено в розшук майна боржника (транспорті засоби).

Відповідно до ст. 18 Закон №1404-VIII державний виконавець вчиняв заходи щодо найшвидшого примусового виконання Позивачем Наказу № 911/1959/17 Господарського суду Київської області, щодо стягнення суми боргу.

Господарським судом Київської області винесена Ухвала від 09.11.2017 про здійснення заміни Стягувача у виконавчому провадженні № ВП 54808494, щодо виконання рішення Господарського суду Київської обл. від 28.08.2017 по справі №911/1959/17 - ТОВ КОМПЛЕКС ІНВЕСТ на його процесуального правонаступника - TOB Факторингова компанія ФОНД БОРГОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ .

Колегія суддів звертає увагу на те, що стягувач 31.01.2018 направив до відділу державної виконавчої служби заяву про повернення виконавчого документа з примусового виконання, на підставі чого державний виконавець керуючись п.1 ст. 37 Закон №1404-VIII 16.02.2018 виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Державним виконавцем керуючись ст.27 та п.3 ст.40 Закону №1404-VIII 16.02.2018 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (того ж дня що і постанова про повернення виконавчого документу) в розмірі 10 % від суми стягнення.

Частинами першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що частина перша та друга статті 27 Закону №1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем.

Разом з тим, ця стаття передбачає винятковий перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується.

Згідно частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Окрім вище вказаного, колегія суддів зазначає, що частина третя статті 40 Закону №1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені частинами першою та другою статті 27 зазначеного закону - не можуть застосовуватися.

Тобто, стягувач звернувся з заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, у зв'язку з чим настають наслідники які передбаченні частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, норми статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення виконавчого збору у відповідності до вимог Закону №1404 від 02.06.2016.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний суд, що знайшло своє відображення у постанові від 30 травня 2018 року у справі №808/3791/16.

Згідно з частиною першою ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного суду від 15.02.2018 року у справі №910/1587/13, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначене вище посилання не приймає до уваги у зв'язку із тим, що вона жодним чином не стосується предмету оскарження у даній справі.

Щодо посилання відповідача на порушення строку за звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд апеляційної інстанції вважає зазначені вище посилання безпідставними так, як позивач скористався своїм правом на досудове врегулювання спору, та звернувся до відповідача із клопотанням про скасування оскарженої постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав вказане клопотання, однак відповідь на час розгляду адміністративної справи відсутня.

Таким чином позивачем строк на звернення до суду з вказаним позовом не порушений.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Золотопотіцьке - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.В. Кузьменко