Постанова

від 20.09.2018 по справі 804/1197/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2018 рокусправа № 804/1197/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:                    Божко Л.А.

           судді:                     Дадим Ю.М., Лукманова О.М.,

за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 року у справі № 804/1197/18, ухвалене суддею Кальником В.В., повний текст рішення складено 12 квітня 2018 року по справі за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОМСТАЛЬПЛЮС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

У лютому 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС” до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви щодо зменшення позовних вимог, позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 08.11.2017 року №0019831402 щодо стягнення суми грошового зобов'язання: за податковим зобов'язанням на суму 2 229 273 грн., за штрафними санкціями 449 934,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 08.11.2017 року №0019861402 щодо стягнення суми грошового зобов'язання: за податковим зобов'язанням на суму 2 436 843 грн., за штрафними санкціями 1 218 421,50 грн.;

- стягнути з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ТОВ “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС” в рахунок сплати судового збору 95017 (дев'яносто п'ять тисяч сімнадцять) грн. 08 коп.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 року адміністративний позов задоволено .

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем підтверджується реальний характер господарських операцій з контрагентами , а відтак і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлено під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

В судове засідання з'явився представник відповідача який просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача до суду не з'явився повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідачка та всебічно і повно з'ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.09.2017 року №4816-п на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів платників податків за 3 квартал 2017 року проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС” (код за ЄДРПОУ 39466417) (далі скорочено – ТОВ “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС”) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.10.2014р. по 30.06.2017р., валютного та іншого законодавства за період з 31.10.2014р. по 30.06.2017р.

За результатами перевірки складено акт від 18.10.2017 року №16725/04-36-14-02/39466417

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті, позивачем були подані заперечння до акту перевірки, отримані, відповідно до штампу ГУ ДФС у Дніпропетровській області, 25.10.2017 року.

Рішенням про результати розгляду заперечень від 03.11.2017 року №31974/10/04-36-14-02-18 висновки, викладені в акті, залишено без змін та винесено податкові повідомлення-рішення від 08.11.2017 року №0019831402, від 08.11.2017 року №0019861402, якими нараховано штрафні санкції та донарахування з податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму: 6334471,75 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 08.11.2017 року №0019831402, від 08.11.2017 року №0019861402, якими нараховано штрафні санкції та донарахування з податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму: 6334471,75 грн., та рішення про результати розгляду заперечень було оскаржено до контролюючого органу вищого рівня – Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 року №30140/6/99-99-11-01-01-25 строк розгляду скарги продовжено до 26.01.2018 (включно).

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України податкові повідомлення-рішення від 08.11.2017 року №0019831402, від 08.11.2017 року №0019861402 ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишено без змін, а скарга без задоволення.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (у редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз наведених норм ПК України свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що в перевіряємий період ТОВ “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС” мало взаємовідносини з наступними контрагентами:

          - ТОВ “ЖОРДОН” (код ЄДРПОУ 39773173), за договором постачання від 16.03.2016 №96. На виконання умов вказаного договору ТОВ “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС” отримало від ТОВ “ЖОРДОН” металеву продукцію на загальну суму 5 750 141,52 в т.ч., ПДВ 958356,90 грн.;

-          ТОВ “ДВІН-С” (код ЄДРПОУ 40043123), за договором постачання від 16.11.2015 року №1115-01. На виконання умов вказаного договору ТОВ “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС” отримало від ТОВ “ДВІН-С” трубу 219х10 ГОСТ 8732-78, трубу 159х6, рельс Р-50, балку 30М, чугун пл-1.пл-2 клас А ДСТУ 3133-8=95 ГОСТ 805-95 на загальну суму 4940914 грн., в т.ч. ПДВ 823485,72 грн.;

- ТОВ “РІВЕР БУД” (код ЄДРПОУ 39522324), за договорами постачання від 01.12.2015 року №85/1. від 16.12.2015 року №1115-01, від 11.01.2016 року №1988-08. На виконання умов вказаних договорі ТОВ “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС” отримало від ТОВ “РІВЕР БУД” балку 30М, транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 2 987 358, 29 грн., в т.ч. ПДВ 497 893, 03 грн.;

- ТОВ “АСТІОН БУД” (код ЄДРПОУ 39163316), за договором постачання від 28.02.2017 року №2802/2. На виконання умов вказаного договору ТОВ “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС” отримало від ТОВ “АСТІОН БУД” рельс РП-65, 12,5м на загальну суму 1 183 411,20 грн., в т.ч. ПДВ 197 235,20 грн.

          Правомірність формування податкового кредиту по вказаним контрагентам підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів постачання, рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 за 2015 рік, за 2016 рік, які досліджені судом першої та апеляційної інстанції .

Отже, судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів з зазначеними вище контрагентами, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

Доводи податкового органу про надання до перевірки товарно-транспортних накладних в яких не вказано конкретну адресу навантаження/розвантаження, суд зазначає що обставини, наведені в акті перевірки контролюючим органом, не спростовують факт реальності здійснення господарських операцій між ТОВ “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС” та контрагентами, а отже правомірності віднесення зазначених сум до податкового кредиту з наступних підстав, оскільки , контролюючим органом не враховано специфіку діяльності позивача, який є суб'єктом, що здійснює оптову торгівлю та подальший продаж придбаного товару на великі промислові підприємства.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції , та підтверджується матеріалами справи, замовники товару самостійно отримують вантажі у постачальника, про що зазначається у відповідних товарно-транспортних накладних. Підприємство реалізує товар на умовах самовивозу. Покупець (ТОВ “ІНКОМСТАЛЬПЛЮС”) для цього залучає сторонніх перевізників, платників ПДВ.

Щодо посилання відповідача на нереальність господарських операцій з визначеними контрагентами у зв'язку з відсутністю у останніх складських приміщень, виробничих фондів, трудових ресурсів, витрат на ведення господарської діяльності суд зазначає наступне.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення контрагентом (постачальником послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару/послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом (продавцем товару/послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність контрагента. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару/послуг, укладення покупцем товару/послуг договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту наявності податкової інформації, якою встановлено порушення контрагентом за ланцюгом постачання вимог податкового законодавства при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Суд вважає за потрібне також наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

          Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, неповне з'ясування чи недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області– залишити без задоволення.

Рішенняу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя:                                                                                Л.А. Божко

           Суддя:                                                                                Ю.М. Дадим

           Суддя:                                                                                О.М. Лукманова