Постанова

від 17.10.2018 по справі 818/1537/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: І.Г. Шевченко

17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1537/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Григорова А.М. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 по справі № 818/1537/18, повний текст складено 12.06.2018 за адресою: вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "КРМЗ"

до Державної фіскальної служби України третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансенергомаш"

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "КРМЗ" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансенергомаш", в якому просив суд:

-скасувати рішення від 11.01.2018 №554731/40159025 про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.11.2017 №1 та зобов'язати відповідача зареєструвати податкову накладну від 01.11.2017 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем порушено п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено чіткого критерію оцінки ступеня ризику, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку та не зазначено конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом №567. Позивач вказує на те, що на вимогу фіскального органу платником податків було надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України від 11.01.2018 №554731/40159025 про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.11.2017 №1, виданої товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "КРМЗ".

Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну, видану товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "КРМЗ" від 01.11.2017 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "КРМЗ" в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 3524,00грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Державною фіскальною службою, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 та прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ "Виробниче об'єднання "КРМЗ" у задоволенні позову.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 31.08.2017 між позивачем та ТОВ "Трансенергомаш" було укладено договір поставки №31/08/17.

Згідно Специфікації № 2 від 02.10.2017 позивач зобов'язався виготовити та поставити ТОВ "Трансенергомаш" товар: нижня рама МД з форкамерами в кількості 2 шт., верхня рама МД в кількості 2 шт., борт поздовжній 5ТП.050.707 в кількості 4 шт., валик 6ТП.715.005-20 в кількості 40 шт. загальною вартістю 3 655 210,76грн. з ПДВ.

Згідно п.3 Специфікації №2 від 02.10.2017 до даного договору, умови оплати наступні: 80% від вартості товару позивач сплачує на умовах попередньої оплати протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації та отримання рахунку від Постачальника, 20% від вартості товару Покупець сплачує в день відвантаження товару і підписання видаткової накладної, попередньо перевіривши товар на відповідність попередньо замовленому.

01.11.2017 за першою з подій (сплата коштів) позивачем було складено і направлено до ДФС України на реєстрацію податкову накладну №1 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ 1974168,60 грн., з яких загальна сума ПДВ складає 329028,10 грн.

Однак, 23.11.2017 позивачем було отримано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій було повідомлено, що реєстрація податкової накладної зупинена на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567. Також було повідомлено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 8607.. та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На вимогу фіскального органу, після зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 01.11.2017, позивачем 22.12.2017 було направлено в електронному вигляді повідомлення №10 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої була зупинена та документи на підтвердження реальності здійснення операції, а саме: договір з підрядником на виготовлення товару ПрАТ "Конотопський ремонтно-механічний завод", специфікація №2 до договору, договір з покупцем ТОВ "Трансенергомаш", специфікація №2 до договору, договір оренди складського приміщення, договір оренди офісного приміщення, банківська виписка на попередню оплату, оборотно-сальдова відомість по рахунку № 631, по рахунку № 361. Також позивачем було надано пояснення про те, що податкова накладна була складена на попередню оплату товару по договору № 31/08/17 від 31.08.2017 р. зі строком постачання 45 робочих днів після отримання попередньої оплати в обсязі згідно п.3 специфікації №2.

Позивачем було отримано квитанцію №1 від 22.12.2017, в якій зазначено про те, щоб платник податків подбав про прийом квитанції №2, а згодом, на початку січня 2018р. - квитанцію №2 від 22.12.2017, в якій зазначено: результат обробки - документ не прийнято.

03.01.2018 повторно позивачем було складено та направлено в електронному вигляді повідомлення №10 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній та пояснення про те, що податкова накладна на попередню оплату товару по договору № 31/08/17 від 31.08.2017 зі строком постачання 45 робочих днів після отримання попередньої оплати в обсязі згідно п.3 специфікації № 2. А також повторно надано документи на підтвердження реальності здійснення операції, а саме: договір з підрядником на виготовлення товару ПрАТ "Конотопський ремонтно-механічний завод", специфікація №2 до договору, договір з покупцем ТОВ "Трансенергомаш", специфікація №2 до договору, договір оренди складського приміщення, договір оренди офісного приміщення, банківська виписка на попередню оплату, оборотно-сальдова відомість по рахунку № 631, по рахунку № 361.

Однак, 11.01.2018 комісією ДФС України було прийнято рішення №554731/40159025 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 01.11.2017 з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийняття ним рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, а зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та ТОВ "Трансенергомаш", та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної від 01.11.2017 №1.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 №2755-VI в редакції чинній на час прийняття рішення про зупинення реєстрації спірної податкової накладної, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної /розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року за №567, чинного на час виникнення спірних правовідносин. Пунктом 6, на який посилається відповідач в квитанції від 23.11.2017, повідомляючи про зупинення реєстрації податкової накладної позивача, встановлено, що моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпункті 2,3 цього пункту, - реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

З наведеного вбачається, що зазначений відповідачем пункт має три підпункти з самостійними критеріями, за якими має здійснюватися моніторинг податкових накладних. Також передбачено окремі самостійні наслідки у випадку встановлення відповідності податкової накладної критеріям, зазначеним в кожному з підпунктів. Крім того, кожен з визначених в підпунктах першому, другому та третьому критеріїв містить ряд складових, наявність яких має бути встановлена при оцінці відповідності такому критерію податкової накладної та віднесенні певної господарської операції до ризикових. Формулювання підстав для зупинення реєстрації податкових накладних, наведене відповідачем в квитанції від 23.11.2017 (а.с.10), а саме: податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567, за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 8607.., тобто зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем в даному випадку, здійснено з підстав, що не передбачена законодавством.

Слід зазначити, що визначення фіскальним органом у вищезазначеній квитанції конкретного критерію ризиків прямо впливав на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких містився в зазначеному вище наказі Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567. Однак, у квитанції від 23.11.2017 фіскальним органом, в порушення пп.201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких був встановлений на той час наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567.

На вимогу відповідача, позивачем на адресу фіскального органу направлено копії документів та пояснення до вищезгаданої господарської операції, в тому числі, документи щодо підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрація якої була зупинена, а саме: договір з підрядником на виготовлення товару ПрАТ "Конотопський ремонтно-механічний завод", договір з покупцем ТОВ "Трансенергомаш", договір оренди складського приміщення, договір оренди офісного приміщення, банківська виписка на попередню оплату, оборотно-сальдова відомість по рахунку № 631, по рахунку № 361. Також позивачем було надано пояснення про те, що податкова накладна на попередню оплату товару по договору № 31/08/17 від 31.08.2017 згідно п.3 специфікації № 2.

Однак, 11.01.2018 комісією ДФС України було прийнято рішення №554731/40159025 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 01.11.2017 з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 за №190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації", що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, було визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Тобто, рішення Комісії ДФС України, повинно було містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення не містить чітких визначених підстав для прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, будь-якого обґрунтування такого рішення відповідачем ні в самому рішенні, що оскаржуються, так і в ході розгляду справи не наведено. Не надано будь-яких пояснень щодо того, які саме з поданих позивачем документів складені з порушенням законодавства, в чому такі порушення полягають, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної та не надано ніяких доказів таких висновків. Не відкриття фіскальним органом певного документа, поданого позивачем, не може свідчити про його неподання.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає, що позивачем не подано усіх, передбачених "Вичерпним переліком" документів, а тому були підстави для відмови в реєстрації податкової накладної.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке тлумачення нормативного акту є хибним, оскільки наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567, яким в тому числі було затверджено Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було передбачено подання платниками податків, зокрема для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, договорів, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. При цьому, суд вважає безпідставним позицію відповідача про обов'язкове подання в кожному випадку усіх встановлених Переліком документів, а його назву слід розуміти як неможливість витребування у платника податків не передбачених цим переліком документів. На користь цього свідчить той факт, що податкова накладна складено позивачем за фактом попередньої оплати і такі дії, відповідають вимогам Податкового кодексу України. На цій стадії господарської операції наявні лише докази сплати коштів та відсутні будь-які інші документи, що свідчать про фактичне передачу товарів постачальником покупцю.

Відповідач, оцінюючи податкові накладні на їх відповідність встановленим критеріям ризику та вимагаючи подання документів, зобов'язаний в кожному випадку приймати до уваги специфіку діяльності платника податку та характер конкретної господарської операції, за якою складається податкова накладна. При цьому в момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані платниками податку на додану вартість, складення податкової накладної за першою з подій, відповідає вимогам Податкового кодексу України, а доводи відповідача не спростовують ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Крім того, оскаржуване рішення було прийнято на підставі норми п. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України, яка на момент прийняття рішення вже втратила чинність.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні питання та дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття ним рішень про відмову в реєстрації податкової накладної.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити їх захист серед іншого, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України). За приписами п. 4 ч. 2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 57-1 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу з 1 грудня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" (01.01.2018) та щодо яких платником податку після 1 грудня 2017 року подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструються у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, згідно пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України, в редакції станом на момент зупинення спірної податкової накладної, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997, Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 01.11.2017 №1, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України на користь ТОВ "Виробниче об'єднання "КРМЗ" в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 3524,00грн., сплаченого згідно платіжного доручення від 12.04.2018 №382.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 по справі № 818/1537/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 22.10.2018.