Постанова

від 04.10.2018 по справі 652/236/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 652/236/17

провадження № 61-38342св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Кочубеївка ,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

третя особа - Високопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кочубеївка на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Кочубеївка (далі - ТОВ Кочубеївка ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Високопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, про визнання права власності, скасування постанови та зняття арешту з майна.

Позовна заява мотивована тим, що у Високопільському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області перебуває на виконанні виконавчий лист Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2014 року № 2/213/164/14 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 боргу в сумі 560 000 грн.

Під час примусового виконання зазначеного виконавчого листа на підставі письмового повідомлення ОСОБА_5 встановлено, що за ним зареєстровано майно, на яке можливо звернути стягнення, і яке перебуває у ТОВ Кочубеївка на території колишньої тракторної бригади у с. Кочубеївка, Високопільського району, Херсонської області.

25 квітня 2017 року постановою начальника Високопільського районного відділу державної виконавчої служби про опис та арешт майна (коштів) боржника на зазначеній території проведено опис певного майна, на яке накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним.

Вказувало, що описане та арештоване майно передане на відповідальне зберігання директору ТОВ Кочубеївка - ОСОБА_4

Проте, товариство заперечувало належність описаного та арештованого майна ОСОБА_5 й посилалося на те, що вказане майно належить йому.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ТОВ Кочубеївка просило суд: визнати за товариством право власності на наступне майно: культиватор КПС-4.2 - 2 шт., без номерних знаків; культиватор КРНВ-5.6, без номерних знаків; причіп 2ПТС-40, без номерних знаків; Зчіпку СГ-21, без номерних знаків; плоскоріз КПШ-5, без номерних знаків; станок токарний; станок фрезерний; станок свердловий; гідравлічний прес; зварювальний апарат; ручний телефер; станок наждак; заправку АПБ (блокпункт); бочку металеву на колесах; електростанцію 35 кВт (конверсія); ємність із пластика 1 м куб. - 4 шт.; ферми х 6м - 14 шт. та труби діаметром 152, довжиною 4 м - 19 шт.; скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № 45991641 та зняти арешт з майна.

Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 17 липня 2017 року позов ТОВ Кочубеївка задоволено.

Визнано право власності за ТОВ Кочубеївка на майно, а саме: культиватор КПС-4.2 - 2 шт., без номерних знаків; культиватор КРНВ-5.6, без номерних знаків; причіп 2ПТС-40, без номерних знаків; зчіпку СГ-21, без номерних знаків; плоскоріз КПШ-5, без номерних знаків; станок токарний; станок фрезерний; станок свердловий; гідравлічний прес; зварювальний апарат; ручний телефер; станок наждак; заправку АПБ (блокпункт); бочку металеву на колесах; електростанцію 35 кВт (конверсія); ємність із пластика 1 м куб. - 4 шт.; ферми х 6м - 14 шт. та труби діаметром 152 мм, довжиною 4 м - 19 шт.

Скасовано постанову начальника Високопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про опис та арешт майна (коштів) боржника від 25 квітня 2017 року за виконавчим провадженням № 45991641 та знято арешт з майна ТОВ Кочубеївка , а саме: культиватора КПС-4.2 - 2 шт., без номерних знаків; культиватора КРНВ-5.6, без номерних знаків; причіпа 2ПТС-40, без номерних знаків; Зчіпки СГ-21, без номерних знаків; плоскорізу КПШ-5, без номерних знаків; станка токарного; станка фрезерного; станка свердлового; гідравлічного пресу; зварювального апарату; ручного телеферу; станка наждака; заправки АПБ (блокпункт); бочки металевої на колесах; електростанції 35 кВт (конверсія); ємності із пластика 1 м куб. - 4 шт.; ферм х 6м - 14 шт. та труб діаметром 152 мм, довжиною 4 м. - 19 шт.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ Кочубеївка підтвердило належними та допустимими доказами наявність у нього права власності на спірне майно, опис та арешт якого здійснені державним виконавцем з порушенням порядку, встановленого Законом України Про виконавче провадження . Суд вважав, що право власності ОСОБА_5 на описане у виконавчому провадженні рухоме майно не доведено.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_6, задоволено. Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 17 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ Кочубеївка .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами право власності на описане та арештоване державним виконавцем рухоме майно, тому висновок суду першої інстанції про наявність у нього передбаченого статтею 391 ЦК України права на захист є неправильним.

Апеляційний суд вказав, що відсутність у постанові державного виконавця індивідуальних ознак описаного та арештованого майна, як не виключає права боржника на нього, так і не підтверджує право власності позивача, який не вважав за необхідне доводити право власності на сільськогосподарські машини шляхом їх відомчої реєстрації, а на підтвердження своїх доводів надав документи, у яких теж відсутні ідентифікуючі спірне майно ознаки. У наданих позивачем договорах поставки та купівлі-продажу йдеться про нове майно, у той час, як сторони, у тому числі представники позивача, підтвердили, що описане державним виконавцем майно використовувалося протягом тривалого періоду часу.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ Кочубеївка , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити у силі рішення районного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав правової оцінки та не дослідив доказів щодо частини майна, на яке товариство просило визнати право власності.

Вважає, що апеляційний суд не сприяв повному і всебічному розгляду справи та встановлення обставин справи, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання про допит свідків, яким достовірно відомі обставини придбання спірного майна.

Вказує, що твердження ОСОБА_5 про те, що спірне майно належить йому, є безпідставним, оскільки не підтверджується належними доказами.

Посилається також на порушення державним виконавцем норм Закону України Про виконавче провадження під час складання постанови про опис та арешт майна боржника.

У вересні 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд дослідив усі обставини справи, надав їм належної оцінки та ухвали законне й обґрунтоване судове рішення, оскільки позивач не довів своїх позовних вимог.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої й другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до вимог статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У статті 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз вказаних норм права дає підстави зробити висновок про те, що власник майна, описаного та арештованого у виконавчому провадженні, може підтвердити своє право власності на це майно шляхом пред'явлення позову на підставі статті 392 ЦК України.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ТОВ Кочубеївка , апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами право власності на описане та арештоване державним виконавцем рухоме майно, тому у нього відсутні передбачені статтею 391 ЦК України права на захист права власності.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічні норм містяться й у статтях 10, 60 ЦПК України у редакції 2004 року, чинні на час розгляду справи судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 не довів, що спірне майно є його власністю, є безпідставними, оскільки саме ТОВ Кочубеївка звернулося до суду з позовом про визнання права власності на рухоме майно, яке не має ідентифікуючих ознак, тому саме на позивача покладено обов'язок довести суду обставини, на які він посилається. Питання права власності ОСОБА_5 на те, чи інше майно не є предметом розгляду в цій справі.

Апеляційний суд правильно вказав, що відсутність у постанові державного виконавця індивідуальних ознак описаного та арештованого майна, як не виключає права боржника на нього, так і не підтверджує право власності позивача , який не вважав за необхідне доводити право власності на сільськогосподарські машини шляхом їх відомчої реєстрації, а на підтвердження своїх доводів надав документи, у яких теж відсутні ідентифікуючі спірне майно ознаки. У наданих позивачем договорах поставки та купівлі-продажу йдеться про нове майно, у той час, як сторони, у тому числі представники позивача, підтвердили, що описане державним виконавцем майно використовувалося протягом тривалого періоду часу.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд незаконно відмовив у задоволенні клопотання позивача про допит свідків,яким достовірно відомі обставини придбання спірного майна, оскільки показання свідків не можуть бути належним доказом права власності на майно тієї, чи іншої особи, так як, такі вимоги позову мають бути доведені належними й допустимими доказами.

Колегія суддів також відхиляє доводи особи, яка подала касаційну скаргу, з посиланням не незаконні дії державного виконавця при складанні постанови про опис та арешт майна боржника від 25 квітня 2017 року.

Апеляційний суд правильно вказав, що вказана постанова дійсно містить певні недоліки щодо незазначення у ній ідентифікуючих ознак, однак із її змісту та із фактично встановлених обставин справи вбачається, що директор ТОВ Кочубеївка був залучений до проведення виконавчих дій, як представник юридичної особи, в якої перебуває майно боржника. Він мав можливість надати документи, які підтверджують право товариства на майно, яке описувалося, та ідентифікують його і таким чином спростувати аргументи, наведені ОСОБА_5, але цього не зробив.

Не використало товариство і надане статтею 74 Закону України Про виконавче провадження право на оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби , яким, крім сторін виконавчого провадження, наділені також інші учасники та особи, у той час, як саме у результаті реалізації цього права можна було б усунути допущені державним виконавцем порушення.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотримання вимог статей 263, 264, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, вірно встановив правовідносини, що склалися й правильно відмовив у задоволенні позову ТОВ Кочубеївка у зв'язку з його недоведеністю.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кочубеївка залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк