Рішення

від 10.10.2018 по справі 907/398/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2018                               м. Ужгород                              Справа № 907/398/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал», м. Тячів до товариства з обмеженою відповідальністю «МіМ», смт. Тересва Тячівського району про стягнення суми 34500,00грн.

За участю представників:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 54000,00грн. заборгованості за надані послуги місця доставки митних вантажів, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 42 Конституції України, ст.ст.3, 11, 509, 510, 626, 627, 628, 629, 633, 642, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 5, 6, 43, 44, 173, 174, 178, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 247, 248, 255, 329, 321, 330 Митного кодексу України щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасності проведення розрахунків за надані послуги місця доставки митних вантажів.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 23.06.18 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

09.07.2018 відповідачем було подано заяву клопотання про розгляд справи у загальному позовному проваджені.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.07.2018 клопотання відповідача задоволено, ухвалено розгляд справи №907/398/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, засідання для розгляду справи по суті замінено на підготовче засідання на 30.07.2018.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.07.2018 підготовче засідання було відкладено на 21.08.2018.

Ухвалою суду від 21.08.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення суми заявлених позовних вимог, підготовче засідання було відкладено на 18.09.2018 для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.10.2018.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 10.10.2018 подав клопотання, в якому позовні вимоги підтримав повністю, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності з підстав, наведених у клопотанні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на своїй території на вул. Пролетарській, 2 в м. Тячів створив місце доставки митних вантажів, якому відповідно до Класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.05.2011 №295, та Переліку місць доставки, затвердженого наказом ДМС України від 27.08.2012 №426, присвоєно статус «місця прибуття митних вантажів» за кодом 305-002-1-1 (далі - місце прибуття). Позивач вказує, що у термін по 21.03.2016 року відповідач здійснював митне оформлення своїх вантажів в режимі експорту в місці прибуття за кодом « 305 -002-1-1» і відповідно до акцептованих умов публічного договору повинен був сплачувати по 300грн за отримані послуги місця прибуття за кожне митне оформлення вантажів. Однак, свої обов'язки відповідач виконав неналежно, станом на 21.03.2016 його заборгованість за отримані послуги місця прибуття становить 34500грн при митному оформленні вантажів в режимі експорту у 115 випадках, що підтверджується наданих на ухвалу суду Закарпатською митницею ДФС копій вантажно-митних декларацій.

17.08.2018 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 34500грн основного боргу.

Зазначає, що до березня 2016 року позивач здійснював господарську діяльність по наданню послуг «місця прибуття 305-002-1-1», надавав такі послуги суб'єктам господарювання, у т.ч. відповідачу. Посилаючись на ст.ст. 248,321 МК України, вказує, що нормами чинного законодавства не передбачена можливість митного оформлення вантажів без доставки їх до зони митного контролю. Якщо товар та транспортний засіб, який надається для митного оформлення, розташований поза місцем доставки з відповідним кодом, то в розділі 2 такого коду зазначаються цифри « 888», та в графі 30 митної декларації. За виконання митних формальностей поза місцем розташування підрозділу митниці згідно з ч.8 ст.247 МК України справляється відповідна плата, про що у графі 47 митної декларації робиться відмітка.

Стверджує, що до правовідносин сторін щодо надання послуг місця прибуття при здійснені митного оформлення вантажів та транспорту комерційного призначення застосовуються правила публічного договору, оскільки діяльність позивача по наданню таких послуг носить публічний характер, так як він зобов'язаний надавати такі послуги кожному, хто до нього звертається, та не вправі надавати переваги одному споживачеві перед іншим. На підставі ст. 901 ЦК України позивач вказує, що обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Посилаючись на п.3.6 глави Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, практику Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, вказує, що оскільки відповідач добровільно в 30 графі ВМД вказав факт розміщення вантажу для здійснення митних формальностей «місце прибуття 305-002-1-1» ТОВ «Термінал», такі ВМД є первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують факт використання відповідачем послуг позивача. Зазначає, що митний огляд є лише однією із складових митних формальностей, які проводяться при митному оформленні вантажів, тому безпідставним є посилання скаржника на те, що митний огляд його вантажу не проводився, оскільки проведення чи не проведення митного огляду задекларованих товарів не спростовує факту їх знаходження у зоні митного контролю, зазначеній у графі 30 митної декларації.

Відповідач належним чином повідомлений про час проведення судового засідання по розгляду справи по суті свого повноважного представника у засіданні суду не направив. Разом з тим, матеріали справи містять відзив відповідача по суті заявлених позовних вимог з доказами в його обгрунтування, яким відповідач вважає позов безпідставним та необгрунтованим.

Стверджує, що в період з 15.06.2015 до 21.03.2016 відповідач не отримував послуг від позивача, оскільки вантажні автомобілі відповідача при оформленні вантажів на експорт не заїжджали на територію митного поста Тячів. Митне оформлення вантажів з вересня 2014 року відповідач здійснював без їх пред'явлення митному органу, документи на митницю надсилались в електронній формі.

Окрім того, позивачем всупереч вимогам цивільного законодавства, не надано суду укладеного у письмовій формі, зафіксованого у певному документі та підписаному уповноваженими представниками ТОВ «Термінал» та ТОВ «МІМ» договору про надання послуг місця доставки митних вантажів. Між ТОВ «Термінал» та ТОВ «МІМ» будь-яких договорів про надання послуг місця доставки митних вантажів не укладалося і не підписувалося, тому договірні відносини між позивачем та відповідачем з приводу надання послуг місця доставки відсутні.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту надання ним послуг відповідачеві, а саме обставин про те: які саме послуги надав позивач ТОВ «Термінал» відповідачу ТОВ «МІМ» , їх види, перелік, характеристики та що такі послуги підпадають під ознаки публічної діяльності. У свою чергу, «митне оформлення вантажу» не може бути послугою суб'єкта господарювання, оскільки це є виключна функція відповідних державних органів доходів і зборів. Відповідач ТОВ «МІМ» не є споживачем «послуг місця доставки митних вантажів», і не зверталося до позивача про надання таких послуг.

Відповідач ТОВ «МІМ» у порядку, передбаченому ст.642 ЦК України, не вчиняв жодних дій щодо акцепту публічної оферти, і така публічна оферта не висловлювалася з боку позивача. Тому у відповідача ТОВ «МІМ» відсутні будь-які взаємовідносини з ТОВ «Термінал» з приводу надання «послуг місця доставки митних вантажів», які б підпадали під правове регулювання публічного договору.

Також позивачем до позовної заяви не додано жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження факту надання відповідачу послуг, зокрема таких як акти передачі-приймання наданих послуг, чи інші документи, підписані сторонами, які б містили відомості про обставини щодо обсягів, складу, кількості, та характеристик наданих відповідачу послуг.

З цього приводу відповідач вказує на відсутність доказів на підтвердження факту знаходження транспортних засобів, якими перевозилися експортні вантажі відповідача, на території ТОВ «Термінал» за адресою м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, таких як журнали реєстрації в'їзду-виїзду автомобілів, квитанції, талони, записи відеоспостереження, тощо.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В розумінні ст. 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Враховуючи, що суд перейшов до розгляду справи по суті, подане позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, та те, що відповідачем подано суд відзив на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З 01.06.2012 набрав чинності Митний кодекс України від 13.03 2012 N 4495-VI(далі МК України), статтею 329 якого встановлено, що з метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю.

Згідно із ст.330 МК України порядок створення зони митного контролю визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Зони митного контролю можуть бути постійними, у разі регулярного розміщення на їх території товарів, що підлягають митному контролю, або тимчасовими, які утворюються на час здійснення митного контролю.

За приписами ст. 4 цього Кодексу зона митного контролю - місце, визначене органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого органи доходів і зборів здійснюють митні формальності (п. 14 ст.4 МК України)

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.06. 2012 р. за N 1052/21364, місцем доставки може бути визначена митницею призначення територія (або її частина) пункту пропуску (пункту контролю) через державний кордон України, морського чи річкового порту, аеропорту, залізничної станції, вільної митної зони, підрозділу митниці призначення, у якому безпосередньо проводиться митне оформлення, підприємства з безперервним циклом виробництва, вантажного митного комплексу, територія, що прилягає до центральної сортувальної станції, регіональної сортувальної станції, місця міжнародного поштового обміну, складу тимчасового зберігання або митного складу ( п.1.1).

На території місця доставки створюється зона митного контролю ( п.1.5).

Територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту повинна бути забезпечена: освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння; наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв'язку, у тому числі з ЄАІС Держмитслужби України( п.1.7).

Відповідно до п. 4 наказу ДМС України від 27.08.2012 №426 «Про ведення переліку місць доставки» кожному місцю доставки присвоюється відповідний код.

Згідно з Переліком місць доставки станом на 21.03.2016 до цього Переліку входить територія ТОВ «Термінал», що знаходиться за адресою : Закарпатська область , м. Тячів, вул. Промислова,2, код місця доставки 305-002-1-1, що підтверджує факт створення позивачем місця доставки товару у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами».

Наказом №3 від 20.02.2014 позивач затвердив вартість послуг підприємства за місцем доставки товарів при митному оформленні вантажів у розмірі 300грн за одне митне оформлення та розмістив цю інформацію в місці доставки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з 20.06.2015 по 21.03.2016 відповідач здійснив експорт товарів по 115 ВМД, в графі 30 «Місцезнаходження товарів» яких відповідач вказав код 305-002-1-1, який ідентифікує це місце доставки митних вантажів саме з ТОВ «Термінал», м. Тячів, вул. Промислова,2.

Згідно з поданим позивачем розрахунком відповідач здійснив митне оформлення вантажів в режимі (ЕК 10) за вказаний період з використанням «місця прибуття 305-002-1-1» -ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2, в кількості 115 декларацій, коштів за надані послуги ТОВ «МіМ» (відповідач) не сплачувало, у зв'язку з чим, ТОВ «МіМ» утворилась заборгованість перед ТОВ «Термінал» в розмірі 34500грн (115*300).

Заперечуючи проти стягнення заборгованості, відповідач заперечує факт отримання від позивача послуг місця доставки товару, вказує на відсутність первинних документів (акти приймання - передачі послуг) щодо надання послуг та стверджує, що правовідносини між сторонами виникли не на підставі публічного договору і між сторонами відсутні будь-які зобов'язання.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Надання позивачем послуг створеного та облаштованого ним на своїй території місця доставки товарів за адресою: м. Тячів вул. Пролетарська, 2, з присвоєним кодом 305-002-1-1, де розташована зона митного контролю, узгоджується з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким основними видами діяльності ТОВ «Термінал» є: код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); код КВЕД 68.20, надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Порядок укладання публічного договору регламентується статтею 642 Цивільного кодексу України, за змістом якої договір укладається шляхом акцепту Замовника публічної оферти, без підписання сторонами в кожному окремому випадку.

Інформація щодо вартості послуг вважається доведеною до відома «Замовника», якщо вона розміщена на території «Виконавця».

Позивач зазначає, що на території місця доставки митних вантажів за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, знаходиться інформація (у вигляді розміщення на дошці оголошень) щодо надання послуги та її вартість.

У свою чергу, надання послуг, щодо «місця доставки митних вантажів» полягає не у використанні коду « 305-002-1-1» ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська,2 у графі 30 вантажно-митних декларацій, а у користуванні створеними позивачем відповідно до вимог законодавства умовами (благами) місця доставки вантажу, які знаходяться на території ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська,2 та якому присвоєний код 305-002-1-1 ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська,2, тобто користування послугами «митного терміналу».

Отже, відповідачу при внесенні даних - коду « 305-002-1-1» ТОВ «Термінал» м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 в ВМД, добровільно замовлено відповідну послугу, було відомо про їх споживання та вартість цих послуг.

За приписами ч.1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку(п.24 ст 4 МК України) .

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ( п.23 ст.4 МК України).

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п.29 ст.4 МК України).

Статтею 247 МК України встановлено, що митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів органів доходів і зборів

За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів.

За виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08. 2012 за № 1372/21684, згідно з яким у графі 30 МД зазначаються відомості про зону митного контролю, в якій знаходяться задекларовані товари.

Відповідно до статті 321 МК України у разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України такі товари та транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту їх пред'явлення для митного оформлення та декларування в установленому порядку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Відтак, суд дійшов висновку, що вантаж та транспортний засіб комерційного призначення до початку виконання митних формальностей повинен бути розміщений у постійній чи тимчасовій зоні митного контролю, яка згідно п.1.5 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 «Про місця доставки товарів транспортними засобами» розташовується на території місця доставки товару.

Зазначення відповідачем у графі 30 "місцезнаходження товарів "митних декларацій коду 305-002-1-1, який ідентифікує це місце доставки митних вантажів саме з ТОВ «Термінал», м. Тячів, вул. Промислова,2, спростовують доводи відповідача про неотримання ним послуг місця доставки товарів.

Крім того, відповідно до ст. 330 МК України, наказу Міністерства фінансів України «Про місця доставки товарів транспортними засобами» від 30.05.2012 N 646 та наказу Держмитслужби України "Про ведення переліку місць доставки" № 426 від 27.08.2012, зі змінами, внесеними наказом від 09.10.2012 р. N 525, якщо товар та транспортний засіб не доставлений в місце доставки товару за адресою розміщення постійної зони митного контролю, то для його митного оформлення та декларування цей товар повинен бути розміщений в тимчасовій зоні митного контролю, яка повинна бути створена власником вантажу з дотриманням вимог митного законодавства. Для кодування місця доставки, якому не присвоєно відповідний код, в розділах "2", "3", "4" схеми коду місця доставки зазначаються цифри "888-1-1". Тобто, в графі 30 митної декларації вказується код, який буде містити вказані цифри. За виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (ч.8 ст. 247 МК України), про що у графі 47 митної декларації робиться відмітка.

Відповідачем не доведено, доказів не подано виконання митних формальностей при вивезенні ним товарів за межі митної території України у спірний період поза місцем розташування митних органів, як і не доведено знаходження його транспортних засобів з товарами під час виконання митних формальностей поза зоною митного контролю, яка розташована в місці доставки товарів 305-002-1-1 на території ТОВ «Термінал» м. Тячів вул. Пролетарська, 2, яке вказане у митних деклараціях.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що товари не пред'являлись митному органу і їх огляд не проводився, оскільки проведення митного огляду є складовою частиною сукупності митних формальностей, які виконуються при митному оформленні вантажів та транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, в будь-якому випадку, в період здійснення митного оформлення (ст. ст. 248,255 МК України) вантаж повинен бути доставлений до місця його знаходження, вказаного в декларації, незалежно від пред'явлення його для огляду чи без такого.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що вимоги позивача про надання послуг не підтверджені первинними документами - актами приймання-передачі, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено складання актів приймання-передачі при наданні послуг на підставі публічного договору. Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача, що митні декларації підтверджують факт надання таких послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги належним чином обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МІМ» (90561, Закарпатська обл., Тячівський район, селище міського типу Тересва, вулиця Вінніченка, будинок 10А, код ЄДРПОУ 32922770) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» (90500, Закарпатська область, Тячівський район, місто Тячів, вулиця Пролетарська, будинок 2, код ЄДРПОУ 31538866) суму 34500грн. (Тридцять чотири тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) заборгованості за надані послуги місця доставки митних вантажів та 1762грн. (Одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.10.2018.

           Суддя О.Ф. Ремецькі