Постанова

від 17.12.2018 по справі 907/398/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа №907/398/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МіМ» , смт. Тересва №251 від 12.11.2018 (ВхЗАГС № 01-05/1156/18 від 19.11.2018)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.10.2018 (суддя Ремецькі О.Ф., повний текст складено 23.10.2018, м.Ужгород)

у справі №907/398/18

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Термінал» , м. Тячів

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МіМ» , смт. Тересва, Закарпатська обл.

про стягнення 34 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.06.2018 до Господарського суду Закарпатської області звернулось ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Термінал (далі по тексту - ТОВ Термінал ) з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята ухвалою від 21.08.2018) про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю МіМ (далі по тексту - ТОВ МіМ ) 34 500,00 грн. за надані послуги місця доставки митних вантажів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на своїй території на вул.Пролетарській, 2 в м.Тячів створив місце доставки митних вантажів, якому відповідно до Класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.05.2011 №295 та Переліку місць доставки, затвердженого наказом ДМС України від 27.08.2012 №426, присвоєно статус місця прибуття митних вантажів за кодом 305-002-1-1 (далі по тексту - місце прибуття). Позивач вказує, що в період з 15.06.2015 по 21.03.2016 відповідач здійснював митне оформлення своїх вантажів в режимі експорту в місці прибуття за кодом 305-002-1-1 і відповідно до акцептованих умов публічного договору повинен був сплачувати по 300,00 грн. за кожен день отримання послуг місця прибуття стосовно кожного митного оформлення вантажів. Однак, свої обов'язки відповідач виконав неналежним чином, внаслідок чого станом на момент пред'явлення позову його заборгованість за отримані послуги місця прибуття становить 34 500,00 грн. при митному оформленні вантажів в режимі експорту у 209 випадках, що підтверджується відомостями, які містяться у поданих відповідачем вантажно-митних деклараціях (далі по тексту ВДМ).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.10.2018 у справі №907/398/18 вищезазначені позовні вимоги задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 34 500,00 грн. та 1762,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правовідносини між сторонами виникли на підставі публічного договору, а відповідач в період з 15.06.2015 по 21.03.2016 спожив надані позивачем згідно цього договору послуги місця доставки митних вантажів, які полягають у використанні місця прибуття 305-002-1-1 при митному оформленні вантажів в режимі ЕК10 на загальну суму 34 500,00 грн. Суд вказав, що вантажно-митні декларації підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача, що означає розміщення в зоні митного контролю вантажів для митного оформлення та декларування. Суд відхилив твердження відповідача про те, що вантажі не пред'являлись митним органам, оскільки такі твердження не спростовують факту їх знаходження в місці прибуття, зазначеному в графі 30 вантажно-митної декларації.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що:

1)суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність між сторонами правовідносин, які виникли з публічного договору, оскільки між сторонами, як між юридичними особами, всупереч вимог п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України не укладено в письмовій формі договору з приводу надання послуг місця доставки митних вантажів;

2)положення статті 633 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки: норми чинного законодавства не містять визначення надання послуг місця доставки митних вантажів ; не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання, в тому числі і позивача щодо надання цих послуг та укладення договорів до кожного споживача, що звернувся; не визначено умови, порядок та правила надання таких послуг;

3)обставини щодо надання позивачем послуг місця доставки митних вантажів та їх прийняття відповідачем на думку апелянта є недоведеними, а тому безпідставно визнані судом першої інстанції встановленими;

4)вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду про те, що відповідачем при внесенні даних - коду 305-002-1-1 у вантажно-митні декларації, було добровільно замовлено відповідну послугу, було відомо про споживання цих послуг та їх вартість та свідчить про отримання ним послуг місця доставки митних вантажів;

5)висновок суду першої інстанції про те, що в будь-якому випадку, в період здійснення митного оформлення вантаж повинен бути доставлений до місця його знаходження, вказаного в декларації, незалежно від пред'явлення його для огляду чи без такого є невірним та суперечить нормам митного законодавства;

6)апелянт стверджує, що митне оформлення його вантажів здійснювались без пред'явлення органу доходів і зборів та без доставлення до зони митного контролю у період з 15.06.2015 до 21.03.2016 взагалі не перебували на території ТОВ Термінал за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, відтак жодних послуг, в тому числі й послуг місця доставки митних вантажів відповідач від позивача не отримував й не споживав;

7)місцевим господарським судом безпідставно не враховано правомірність дій органу доходів і зборів - Закарпатської митниці ДФС, щодо здійснення митного оформлення та випуску вантажів відповідача в режимі експорт без пред'явлення органу доходів та зборів та без їх доставлення до зони митного контролю, що встановлено постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі №807/2462/15;

8)суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що у спірний період вантажі відповідача до місця доставки митних вантажів, яке створене позивачем, не доставлялись, відсутні штампи посадової особи митного посту Тячів на товаросупровідних та товаротранспортних документах, відсутні записи в журналах обліку про пропуск транспортних засобів до зони митного контролю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи скаржника, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що до березня 2016 року позивач здійснював господарську діяльність по наданню послуг місця прибуття 305-002-1-1 , надавав такі послуги суб'єктам господарювання, у т.ч. відповідачу. Посилаючись на ст.ст. 248, 321 МК України, вказує, що нормами чинного законодавства не передбачена можливість митного оформлення вантажів без доставки їх до зони митного контролю. Якщо товар та транспортний засіб, який надається для митного оформлення, розташований поза місцем доставки з відповідним кодом, то в розділі 2 такого коду зазначаються цифри 888 , та в графі 30 вантажно-митної декларації. За виконання митних формальностей поза місцем розташування підрозділу митниці згідно з ч.8 ст. 247 МК України справляється відповідна плата, про що у графі 47 митної декларації робиться відмітка.

Стверджує, що до правовідносин сторін щодо надання послуг місця прибуття при здійснені митного оформлення вантажів та транспорту комерційного призначення застосовуються правила публічного договору, оскільки діяльність позивача по наданню таких послуг носить публічний характер, так як він зобов'язаний надавати такі послуги кожному, хто до нього звертається, та не вправі надавати переваги одному споживачеві перед іншим. На підставі ст. 901 ЦК України позивач вказує, що обов'язок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акту. Посилаючись на п. 3.6 глави Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, практику Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, вказує, що оскільки відповідач добровільно в 30 графі ВМД вказав факт розміщення вантажу для здійснення митних формальностей місце прибуття 305-002-1-1 ТОВ Термінал , такі ВМД є первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують факт використання відповідачем послуг позивача. Зазначає, що митний огляд є лише однією із складових митних формальностей, які проводяться при митному оформленні вантажів, тому безпідставним є посилання скаржника на те, що митний огляд його вантажу не проводився, оскільки проведення чи непроведення митного огляду задекларованих товарів не спростовує факту їх знаходження у зоні митного контролю, зазначеній у графі 30 митної декларації.

Зазначає, що скаржник не підтвердив жодними доказами свої доводи про те, що його вантаж не покидав території ТОВ МіМ , не підтвердив факт наявності на його території в зазначений період тимчасової зони митного контролю та факт оплати за виконання митних формальностей щодо вантажу у тимчасовій зоні митного контролю.

Оскільки ціна позову в даній справі становить 34 500,00 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176 200,00 грн.), то враховуючи ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про розгляд цієї справи без повідомлення учасників справи.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.10.2018 у справі №907/398/18 без змін, а апеляційної скарги ТОВ МіМ без задоволення, з наступних підстав.

З 01.06.2012 набрав чинності Митний кодекс України від 13.03 2012 №4495-VI (далі МК України), статтею 329 якого встановлено, що з метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю.

Згідно із ст. 330 МК України порядок створення зони митного контролю визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Зони митного контролю можуть бути постійними, у разі регулярного розміщення на їх території товарів, що підлягають митному контролю, або тимчасовими, які утворюються на час здійснення митного контролю.

За приписами ст. 4 цього Кодексу зона митного контролю - місце, визначене органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого органи доходів і зборів здійснюють митні формальності (п. 14 ст.4 МК України)

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 Про місця доставки товарів транспортними засобами , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.06. 2012 р. за N 1052/21364, місцем доставки може бути визначена митницею призначення територія (або її частина) пункту пропуску (пункту контролю) через державний кордон України, морського чи річкового порту, аеропорту, залізничної станції, вільної митної зони, підрозділу митниці призначення, у якому безпосередньо проводиться митне оформлення, підприємства з безперервним циклом виробництва, вантажного митного комплексу, територія, що прилягає до центральної сортувальної станції, регіональної сортувальної станції, місця міжнародного поштового обміну, складу тимчасового зберігання або митного складу ( п.1.1).

На території місця доставки створюється зона митного контролю ( п.1.5).

Територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту повинна бути забезпечена: освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння; наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв'язку, у тому числі з ЄАІС Держмитслужби України( п.1.7).

Відповідно до п. 4 наказу ДМС України від 27.08.2012 №426 Про ведення переліку місць доставки кожному місцю доставки присвоюється відповідний код.

Згідно з Переліком місць доставки станом на 21.03.2016 до цього Переліку входить територія ТОВ Термінал , що знаходиться за адресою : Закарпатська область , м. Тячів, вул. Промислова,2, код місця доставки 305-002-1-1, що підтверджує факт створення позивачем місця доставки товару у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 Про місця доставки товарів транспортними засобами .

Наказом №3 від 20.02.2014 позивач затвердив вартість послуг підприємства за місцем доставки товарів при митному оформленні вантажів у розмірі 300грн за одне митне оформлення та розмістив цю інформацію в місці доставки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з 20.06.2015 по 21.03.2016 відповідач здійснив експорт товарів по 115 ВМД, в графі 30 Місцезнаходження товарів яких відповідач вказав код 305-002-1-1, який ідентифікує це місце доставки митних вантажів саме з ТОВ Термінал , м. Тячів, вул. Промислова,2.

Згідно з поданим позивачем розрахунком відповідач здійснив митне оформлення вантажів в режимі (ЕК 10) за вказаний період з використанням місця прибуття 305-002-1-1 -ТОВ Термінал м. Тячів вул. Пролетарська, 2, в кількості 115 декларацій, коштів за надані послуги ТОВ МіМ (відповідач) не сплачувало, у зв'язку з чим у ТОВ МіМ утворилась заборгованість перед ТОВ Термінал в розмірі 34 500 грн. (115*300).

Заперечуючи проти стягнення заборгованості, відповідач заперечує факт отримання від позивача послуг місця доставки товару, вказує на відсутність первинних документів (акти приймання - передачі послуг) щодо надання послуг та стверджує, що правовідносини між сторонами виникли не на підставі публічного договору і між сторонами відсутні будь-які зобов'язання.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Надання позивачем послуг створеного та облаштованого ним на своїй території місця доставки товарів за адресою: м. Тячів вул. Пролетарська, 2, з присвоєним кодом 305-002-1-1, де розташована зона митного контролю, узгоджується з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким основними видами діяльності ТОВ Термінал є: код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); код КВЕД 68.20, надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Порядок укладання публічного договору регламентується статтею 642 Цивільного кодексу України, за змістом якої договір укладається шляхом акцепту Замовника публічної оферти, без підписання сторонами в кожному окремому випадку.

Інформація щодо вартості послуг вважається доведеною до відома Замовника , якщо вона розміщена на території Виконавця .

Позивач зазначає, що на території місця доставки митних вантажів за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, знаходиться інформація (у вигляді розміщення на дошці оголошень) щодо надання послуги та її вартість.

У свою чергу, надання послуг, щодо місця доставки митних вантажів полягає не у використанні коду 305-002-1-1 ТОВ Термінал м. Тячів вул. Пролетарська,2 у графі 30 вантажно-митних декларацій, а у користуванні створеними позивачем відповідно до вимог законодавства умовами (благами) місця доставки вантажу, які знаходяться на території ТОВ Термінал м. Тячів вул. Пролетарська,2 та якому присвоєний код 305-002-1-1 ТОВ Термінал м. Тячів вул. Пролетарська,2, тобто користування послугами митного терміналу .

Отже, відповідачу при внесенні даних - коду 305-002-1-1 ТОВ Термінал м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 в ВМД, добровільно замовлено відповідну послугу, було відомо про їх споживання та вартість цих послуг.

За приписами ч.1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку(п.24 ст 4 МК України) .

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ( п.23 ст.4 МК України).

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п.29 ст.4 МК України).

Статтею 247 МК України встановлено, що митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів органів доходів і зборів

За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів.

За виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.08. 2012 за № 1372/21684, згідно з яким у графі 30 МД зазначаються відомості про зону митного контролю, в якій знаходяться задекларовані товари.

Відповідно до статті 321 МК України у разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України такі товари та транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту їх пред'явлення для митного оформлення та декларування в установленому порядку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Відтак, суд дійшов висновку, що вантаж та транспортний засіб комерційного призначення до початку виконання митних формальностей повинен бути розміщений у постійній чи тимчасовій зоні митного контролю, яка згідно п.1.5 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 646 Про місця доставки товарів транспортними засобами розташовується на території місця доставки товару.

Зазначення відповідачем у графі 30 "місцезнаходження товарів "митних декларацій коду 305-002-1-1, який ідентифікує це місце доставки митних вантажів саме з ТОВ Термінал , м. Тячів, вул. Промислова,2, спростовують доводи відповідача про неотримання ним послуг місця доставки товарів.

Крім того, відповідно до ст. 330 МК України, наказу Міністерства фінансів України Про місця доставки товарів транспортними засобами від 30.05.2012 N 646 та наказу Держмитслужби України "Про ведення переліку місць доставки" № 426 від 27.08.2012, зі змінами, внесеними наказом від 09.10.2012 р. N 525, якщо товар та транспортний засіб не доставлений в місце доставки товару за адресою розміщення постійної зони митного контролю, то для його митного оформлення та декларування цей товар повинен бути розміщений в тимчасовій зоні митного контролю, яка повинна бути створена власником вантажу з дотриманням вимог митного законодавства. Для кодування місця доставки, якому не присвоєно відповідний код, в розділах "2", "3", "4" схеми коду місця доставки зазначаються цифри "888-1-1". Тобто, в графі 30 митної декларації вказується код, який буде містити вказані цифри. За виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування органів доходів і зборів із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (ч.8 ст. 247 МК України), про що у графі 47 митної декларації робиться відмітка.

Відповідачем не доведено, доказів не подано виконання митних формальностей при вивезенні ним товарів за межі митної території України у спірний період поза місцем розташування митних органів, як і не доведено знаходження його транспортних засобів з товарами під час виконання митних формальностей поза зоною митного контролю, яка розташована в місці доставки товарів 305-002-1-1 на території ТОВ Термінал м. Тячів вул. Пролетарська, 2, яке вказане у митних деклараціях.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що товари не пред'являлись митному органу і їх огляд не проводився, оскільки проведення митного огляду є складовою частиною сукупності митних формальностей, які виконуються при митному оформленні вантажів та транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, в будь-якому випадку, в період здійснення митного оформлення (ст. ст. 248,255 МК України) вантаж повинен бути доставлений до місця його знаходження, вказаного в декларації, незалежно від пред'явлення його для огляду чи без такого.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що вимоги позивача про надання послуг не підтверджені первинними документами - актами приймання-передачі, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено складання актів приймання-передачі при наданні послуг на підставі публічного договору. Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача, що митні декларації підтверджують факт надання таких послуг.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи скаржника необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для його скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.10.2018 у справі №907/398/18 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ТОВ МіМ залишити без задоволення.

Судовий збір в розмірі 1762,00 грн. залишити за апелянтом.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно із ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено 27.12.2018.

ОСОБА_3 Галушко

Судді М. Б. Желік

ОСОБА_1