Рішення

від 16.10.2018 по справі 914/1528/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 Справа №914/1528/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ,

до відповідача ОСОБА_2 підприємства (надалі - ПП) Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка , м.Львів

про стягнення 14 425,73 грн. пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошового зобов'язання.

За участю представників:

від позивача: не з явився,

від відповідача: не з явився.

Суть спору: ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ПП Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка , м.Львів 14 425,73 грн., з яких: 5156,76грн. пені, 718,97грн. трьох процентів річних та 8550,00грн. інфляційних.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки за природний газ, отриманий від позивача на підставі Договору № 1371/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013р. Позивачем на підставі норм п. 6.1., 7.2. Договору № 1371/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу, а також ст. ст. 174, 175, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України та ст. ст. 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655 ЦК України заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних за період прострочення (з 15.05.2014 р. по 21.04.2016 р.) виконання грошового зобов язання з оплати отриманого у квітні, листопаді-грудні 2014 р. газу, а також інфляційних за несвоєчасне виконання вищезгаданих грошових зобов язань за договором за період прострочення виконання згаданих зобов язань з 01.06.2014р. по 31.03.2016 р.

Відповідач відзиву на позов не подав, позовні вимоги не спростував.

Ухвалою суду від 16.08.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах суду від 10.09.2018 р. та 09.10.2018р.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з явилися, причин неявки суду не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

17.12.2013 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та ПП « Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка (покупець) укладено договір № 1371/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу та 31.01.2014р., 29.04.2014р. додаткові угоди № 1 та № 2 до нього.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. цього договору продавець (позивач) зобов язувався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Сторони погодили у договорі, що Газ, який продається за ним, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013р. № 1371/14-ТЕ-21, укладеної 29.04.2014р., сторонами викладено пункт 1.2. Договору в наступній редакції: Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. . Згідно з п.3 цієї додаткової угоди вона поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 03 квітня 2014р.

На виконання умов договору № 1371/14-ТЕ-21 та додаткових угод до нього позивач протягом січня-квітня та листопада-грудня 2014 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 57853,55 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 30.11.2014, 31.12.2014р. Факт отримання природного газу у відповідних обсягах відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості газу за квітень, листопад-грудень 2014р. позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача передбаченої п. 7.2. Договору пені, а також 3 % річних та інфляційних відповідно до норм ст. 625 ЦК України.

При прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову повністю суд виходить з такого.

Згідно з ст. 509, 530, 599, 610, 611, 612, 625 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки;

Відповідно до пункту 7.2. договору сторони домовились, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Наявними у матеріалах справи доказами, а саме: Договором № 1371/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу з додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 30.11.2014, 31.12.2014, виписками операцій по рахунку позивача підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем отриманого ним від позивача по Договору № 1371/14-ТЕ-21 у квітні та листопаді-грудні 2014 року природного газу. Остаточний розрахунок за отриманий у вище згаданому періоді природний газ, як зазначено самим позивачем у зробленому ним розрахунку ціни позову, ПП Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка здійснено 22.04.2016 р. Вказана обставина підтверджується й випискою про операції по рахунку позивача.

Однак, 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 цього Закону до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до нього (далі - заборгованість), відноситься, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Згідно з частиною третьою статті 7 цього Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1.2. договору № 1371/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013р. сторони погодили у договорі, що Газ, який продається за ним, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу природного газу від 17.12.2013р. № 1371/14-ТЕ-21, укладеної 29.04.2014р., сторонами пункт 1.2. Договору викладено в наступній редакції: Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. . Згідно з п.3 цієї додаткової угоди, вона поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 03 квітня 2014р.

Як вбачається з Акту приймання - передачі природного газу від 30.04.2014р., позивачем передано у квітні відповідачу імпортований природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, на суму 2950,94грн.

Як встановлено судом, заборгованість за поставлений природний газ у квітні та листопаді-грудні 2014 року згідно договору купівлі-продажу природного газу № 1371/14-ТЕ-21 та Додаткових угод до нього погашена до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» .

Запроваджені Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» заходи щодо забезпечення інтересів боржника у спосіб припинення стягнення нарахованих штрафних санкцій перед стягувачем та їх реалізація не перебувають в залежності від обставин формування реєстру, участі відповідача у визначеній процедурі списання чи вжиття заходів щодо списання такої заборгованості.

Отже, частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16 та від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15.

Враховуючи вищенаведене, положення п. 1.2. договору, Додаткової угоди № 2, Акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2014р., нараховані пеня, 3% річних та інфляційні підлягають списанню згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» .

З огляду на усе вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. В зв язку з наведеним, не підлягає задоволенню й клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Судові витрати у справі на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 18, 73-79, 80, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до ОСОБА_2 підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка (79066, м.Львів, вул.Сихівська, 9/39а, код ЄДРПОУ 30388472) відмовити повністю.

Судові витрати у справі в частині 1762грн. судового збору покласти на Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.2018 р.

Суддя Бортник О.Ю.