Постанова

від 12.10.2018 по справі 910/30728/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/30728/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Львов Б.Ю., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018

(головуючий - Майданевич А.Г., судді: Тищенко А.І., Гаврилюк О.М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017

(суддя - Плотницька Н.Б.)

у справі № 910/30728/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4"

про стягнення 619 333,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" про стягнення 619 787,82 грн заборгованості за договором на постачання теплової енергії від 29.06.2000 № 230094.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії від 29.06.2000 № 230094 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.02.2013 по 01.10.2015 у розмірі 273 186,48 грн. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем також нараховано 19 690,88 грн 3 % річних, 229 605,22 грн інфляційних втрат та 97 305,24 грн пені.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 29 червня 2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго") як енергопостачальною організацією та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-4" як абонентом укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 23-0094 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується поставити теплову енергію абоненту для потреб опалення та гарячого водопостачання, а абонент зобов'язується отримати її та своєчасно оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 договору).

2.2. У пункті 5.5 договору передбачено, що при відсутності приладу обліку кількість теплової енергії, що відпущена абоненту (відповідачу), визначається розрахунковим способом. Зазначений у пункті 5.5 розрахунковий спосіб погоджено сторонами у пункті 3.2 додатку № 4 до договору № 23-0094 від 29.06.2000.

У додатку № 4 сторони також погодили порядок розрахунків, відповідно до умов якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з додатком №1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

2.3. Підставою для виникнення спору у цій справі стало неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії за період з 01.02.2013 по 01.10.2015.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанціій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 150 701,71 грн, пеню у розмірі 53 770,87 грн, 3 % річних - 10 881,18 грн, інфляційні втрати - 127 109,45 грн та судові витрати у розмірі 5 136,95 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" витрати за проведення судової експертизи в розмірі 10 972,65 грн.

3.1.1. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з урахуванням визначених експертами обсягів спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період, розмірів тарифів на гаряче водопостачання та опалення, та враховуючи суму оплат, здійснених відповідачем за спожиту теплову енергію за спірний період, розмір заборгованості відповідача за спожиту теплоенергію за період з лютого 2013 року до вересень 2015 рік, підтверджено. Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-4" цього не спростовано.

3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 задоволено апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4". Рішення скасовано з прийняттям нового про задоволення позову частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 57 801,24 грн, пеню у розмірі 16 969,81 грн, 3 % річних в розмірі 4 499,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 44 633,87 грн та судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 858,69 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-4" витрати за проведення судової експертизи в розмірі 15 886,52 грн та судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 11 146,95 грн.

3.2.1. Апеляційний господарський суд зазначив, що згідно з висновком комплексної судової експертизи, проведеної Харківським науково-дослідного інститутом судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2016, встановлено, що з урахуванням обсягу спожитої теплової енергії, який розрахований на підставі проведеного дослідження фахівцем в галузі теплопостачання, визначено кількість спожитої теплової енергії на потреби системи гарячого водопостачання в будинку по вул. Йорданська (Лайоша Гавро) 17 за період 01.02.2013 - 01.10.2015 та кількість спожитої теплової енергії на потреби системи опалення у цьому будинку, що склали 2155,259 Гкал та 3642,16 Гкал відповідно.

На підставі Постанов НКРЕКП встановлені тарифи на гаряче водопостачання та опалення в таких розмірах: - 203,26 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.01.2011 по 30.06.2014 на підставі постанови НКРЕКП від 14.12.2010 № 1729; - 354,20 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.07.2014 по 31.03.2015 на підставі постанови НКРЕКП від 23.04.2014 № 465; - 637,32 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.04.2015 по 30.06.2015 на підставі постанови НКРЕКП від 03.03.2015 № 613.

Водночас суд зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго". Отже, у сторін у справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифу на теплову енергію, яке в судовому порядку визнано нечинними з моменту їх прийняття.

Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується з висновком суду першої інстанції, що протягом періоду з квітня 2015 року по вересень 2015 року включно до спірних правовідносин сторін слід застосовувати тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 23.04.2014 №465.

3.2.2. Водночас судом досліджено постанову Київського апеляційного господарського суду у справі 7/719 від 27.11.2017, у якій встановлено факт переплати відповідача у сумі 107 307,55 грн за договором № 23-0094 у період з 01.10.2007 по 01.10.2009 станом на 01.08.2017, яку відповідач просив зарахувати в рахунок погашення заборгованості у спірний період. Проте суд першої інстанції не врахував вказану обставину та всупереч ст. 86 ГПК України не прийняв даний доказ як належний, не зменшив суму боргу на 107 307,55 грн, що було здійснено судом апеляційної інстанції.

3.2.3. Суд також встановив, що за березень 2015 року експерт вказав розмір спожитої теплової енергії 235,51 Гкал., проте в табуляграмі зазначено 235,57, що на 0,06 Гкал. менше, та згідно з тарифом 354,2 грн становить 21,25 грн, а у квітні 2015 року не було враховано 42,42 Гкал. корегування, що складає суму (354,20 грн х 42,42) 15 025,16 грн. Вказані обставини судом апеляційної інстанції враховані, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що основний борг останнього перед позивачем за спірний період становить суму 57 801,24 грн.

3.2.4. Врахувавши встановлені обставини, а також доведеність факту несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання з оплати 57 801,24 грн, суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 16 969,81 грн пені, 4 499,00 3% річних та 44 633,87 грн інфляційних втрат.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу №910/30728/15 направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

4.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, зокрема, що постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, оскільки судом неправильно встановлено фактичні обставини справи.

Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції не оцінив, що експертом необґрунтовано занижено обсяги споживання теплової енергії за опалення у спірному періоду на 42,36 Гкал сумою 15 005,02 грн. Врахування експертом постанови НКРЕКП від 23.04.2014 №465 замість постанови НКРЕКП від 03.03.2015 №613 є передчасним, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.07.2016 порушено касаційне провадження у справі №826/15733/15, та у разі, якщо суд касаційної інстанції скасує судові рішення у згаданій справі, виникнуть підстави для перегляду рішення у цій справі , а прийняті судами рішення про перерахунок будуть завчасними. Таким чином, скаржник вважає, що суди порушили ст.228 ГПК України, оскільки залишили поза увагою його клопотання про зупинення провадження у справі №910/30728/15 до закінчення розгляду справи №826/15733/15.

4.1.2. Скаржник зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст.76 ГПК України, оскільки вони взяли до уваги неналежний доказ, а саме - висновок комплексної судової експертизи. В порушення ст.71 ГПК України судом апеляційної інстанції відмовлено позивачу у виклику спеціаліста в галузі теплопостачання у судове засідання для надання пояснень.

Зазначені обставини, на думку скаржника, свідчать про наявність підстав для скасування судового рішення на підставі п.2 ч.3 ст. 310 ПК України.

4.1.3. Скаржник також вважає, що судом апеляційної інстанції помилково взято до уваги позицію відповідача щодо існування "переплати" у справі №7/719 за її зарахування у спірний період.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги позивача та просить відмовити у її задоволенні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується правовідносин, що виникли з договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, що як вірно зазначили суди, за правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

5.2.2. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (п. 2 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.2.3. Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

5.2.4. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд апеляційної інстанції, діючи в межах наданих йому повноважень, надав належну правову оцінку наявному у матеріалах справи висновку комплексної судової експертизи, врахував розмір спожитої теплової енергії, вказаний у табуляграмі за березень - квітень 2015 року, правильно взяв до уваги судові рішення у справі №826/15733/15, на підставі яких визнано нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 03.03.2015 року №613 та встановив факт переплати відповідачем 107 307,55 грн за договором № 23-0094. Відтак обґрунтованим є висновок суду про те, що основний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором у спірному періоду складає 57 801,24 грн.

Натомість всі доводи касаційної скарги по суті зведені до необхідності встановлення інших фактичних обставин справи, відмінних від обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, а також надання повторної оцінки документам, що містяться у справі. Проте суд касаційної інстанції з огляду на приписи ст.300 ГПК України такими повноваженнями не наділений.

Водночас, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вважає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, а тому підстав для її скасування немає.

5.2.5. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст.228 ГПК України в частині відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи №826/15733/15 є помилковими, оскільки норми цієї статті регулюють право, а не обов'язок суду зупинити провадження у справі. Натомість матеріали справи не містять документів, які б свідчили про необхідність обов'язкового зупинення провадження у справі на підставі ст.227 ГПК України.

5.2.6. Твердження скаржника про неналежність висновку комплексної судової експертизи як доказу у справі суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на його необґрунтованість. Аргументи позивача в цій частині ґрунтуються виключно на незгоді з висновками, здійсненими експертом за результатами проведення судової експертизи.

5.2.7. Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що звертаючись з касаційною скаргою скаржник не довів неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, ухвалених у справі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 у справі № 910/30728/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Б. Львов

Л. Стратієнко