Рішення

від 09.10.2018 по справі 0840/2884/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2018 року (12 год. 15 хв.)Справа № 0840/2884/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

представників сторін:

позивача - Кравченко Я.І.

відповідача - Воронкова Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Запорізького комунального автотранспортного підприємства 082801 Комунсантрансекологія (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 99)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького комунального автотранспортного підприємства 082801 Комунсантрансекологія (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0082054901 д 25.06.2018, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4157,93 грн., що становить 20 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання в розмірі 20789,65 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0082064901 д 25.06.2018, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 11697,98 грн., що становить 10 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання в розмірі 116979,80 грн.

Ухвалою суду від 20.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.08.2018.

15.08.2018 відкладено підготовче засідання на 19.09.2018.

Ухвалою суду від 19.09.2018 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, призначено наступне підготовче засідання на 04.10.2018.

04.10.2018 закрито підготовче провадження та за клопотанням сторін призначено справу до судового розгляду на той же день.

04.10.2018 оголошено перерву судовому засідання до 09.10.2018.

09.10.2018 у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема зазначив, що оскільки він не є власником майнового комплексу (нежитлових приміщень), який знаходяться на земельній ділянці, яка відповідно до державного акту серія ЯЯ № 120511 від 09.10.2007 року знаходиться в постійному користуванні Позивача, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у її. 5.2 ст. 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку за вказану земельну ділянку не виникає у Позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Ремондіс Запоріжжя ( на теперішній час ВЕЛЬТУМ- Запоріжжя ), а тому нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку за вказану земельну ділянку є неправомірними. Позов просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. В задоволені позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Запорізьке комунальне автотранспортне підприємство 082801 Комунсантрансекологія (код ЄДРІЮУ03345685) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в органах ДФС з 1992 року.

12.06.2018 Відповідачем на підставі пп. 20.1.4. п.20.1 ст.20. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року було проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб за звітній податковий період за 2018 рік.

За результатами камеральної перевірки складено акт № 0839/08-01-49- 01/03345685 від 12.06.2018.

Предметом вказаної перевірки були питання своєчасності сплати Позивачем зобов'язань із земельного податку.

В акті перевірки Відповідачем встановлено порушення Позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати земельного податку протягом строків, визначених и. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

На підставі висновків зазначеною акта перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0082054901 від 25.06.2018, яким до Позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4157,93 грн., що становить 20 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання в розмірі 20789, 65 грн.;

№ 0082064901 від 25.06.2018 року, яким до Позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 11697,98 грн., що становить 10 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання в розмірі 1 16979, 80 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з приписами п. 75.1 ст. 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (п.п. 75.1.1. ПКУ).

Предметом камеральної перевірки (абз.2 п.п. 75.1.1. ПКУ) також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу визначено, що камеральна перевірка , проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 86.2 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПКУ).

Згідно п.31.1 ст.31 Податкового кодексу, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених ПКУ (пункт 36.5 статті 36 ПКУ).

Позивач у судовому засіданні зазначив, що 09 травня 2007 року на підставі рішення Запорізької міської ради №77 204 від 29.08.2007 року позивач отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 120511 від 09.10.2007 року, яка розташована в місті Запоріжжя, вул. Іванова. 99 загальною площе 3.3383 га кадастровий номер 23 10100000:07:075:0053.

На зазначеній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості (будівлі та споруди), які на підставі рішення Запорізької міської ради № 229 від 26.05.2008 року Про передачу цілісної о комплекс) та акту №1 прийому передачі майна, що входить до цілісною майнового комплекс) ЗКАТП 082801 Комунсантрансекологія , що вноситься до Статутного фонд) ТОВ Ремондіс Запоріжжя (на теперішній час ВЕЛЬТУМ- Запоріжжя ) від 28.05.2008 року були передані Позивачем, як внесок свого майна ЗКАТП 082801 Комунсантрансекологія до статутного фонду ТОВ Ремондіс Запоріжжя .

В подальшому, 09.09.2009 року, ТОВ Ремондіс Запоріжжя (на теперішній час ВЕЛЬТУМ- Запоріжжя ) отримало свідоцтво про право власності серія САС № 373003 виданий Виконавчим комітетом Запорізької міської радою на вказаний майнових комплекс та на підставі свідоцтва про право власності 04.08.2016 року зареєструвало право власності на майновий комплекс (будівлі та споруди), який знаходиться на земельній ділянці серія ЯЯ № 120511 від 09.10.2007 року, яка розташована в місті Запоріжжя, вул. Іванова. 99 загальною площе 3,3383 га кадастровий номер 2310100000:07:075:0053 в Державному реєстрі речових прав.

З 04.08.2016 року "ТОВ Ремондіс Запоріжжя (на теперішній час ВЕЛЬТУМ- Запоріжжя ) є власником майнового комплексу (нежитлового приміщення), який знаходиться на земельній ділянці, за яку Відповідачем застосовано штрафні санкції до Позивача за несвоєчасно сплаченого земельного податку).

Позивач зазначає, що оскільки він не є власником майнового комплексу (нежитлових приміщень), який знаходяться на земельній ділянці, яка відповідно до державного акту серія ЯЯ № 120511 від 09.10.2007 року знаходиться в постійному користуванні у Позивача, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у її. 5.2 ст. 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку за вказану земельну ділянку не виникає у Позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Ремондіс Запоріжжя ( на теперішній час ВЕЛЬТУМ- Запоріжжя ), а тому нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку за вказану земельну ділянку є неправомірними.

Суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача з огляду на наступне.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового- зобов'язання та/або пені вважається узгодженою(п.54.1 ст.54 ПКУ).

Пунктом 286.2 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 269.1 ст. 269 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПКУ). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1ст. 286 ПКУ).

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п.п286.4.ПКУ).

Із зазначеного вбачається, якщо платник податку на поточний рік подав звітну декларацію за земельні ділянки, що перебувають у його власності (користуванні), а протягом року отримав право власності (користування) на іншу земельну ділянку у тому ж населеному пункті чи при зміні протягом року функціонального використання землі, зміні розміру орендної плати, настання інших факторів, що впливають на розмір податкового зобов'язання з плати за землю, виявленні помилок, то такий платник має надати уточнюючу декларацію за місцезнаходженням таких земельних ділянок з урахуванням показників останньої поданої декларації за рік, що уточнюється.

Судом встановлено, що Запорізьким комунальним автотранспортним підприємством 082801 "Комунсантрансекологія" на 2018 рік засобами електронного зв'язку надано податкову звітність з плати за землю (земельний податок) № 9010321961 від 01.02.2018. Згідно наданої податкової звітності підприємством задекларовано податкове зобов'язання земельного податку:

земельна ділянка площею 47,0707га., кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:07:052:0016. Документ, що підтверджує право користування земельною ділянкою - державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ 121664, зареєстрований 04.06.2007 за №030726100034;

земельна ділянка площею 3,3383га., кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:07:075:0053. Документ, що підтверджує право користування земельною ділянкою - державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ 120511, зареєстрований 09.10.2007 за №030726100058.

Річна сума земельного податку - 852596,49грн.(727854,23грн. та 124742,26грн. відповідно). Щомісячна сума зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника 71049,71грн.

Податкове зобов'язанню щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця(п. 287.3 ст.287 ПКУ).

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків передбачена п. 126.1 ст.126 ПКУ.

Відповідно п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Щодо заперечень позивач з приводу невірно визначеного суб'єкта, який повинен сплачувати податок, оскільки він не є власником майнового комплексу, суд зазначає наступне.

За підпунктами 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК) земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

1. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

2. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).

Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. Така правова позиція підтримується Верховним судом.

Однак норма ст. 287.6 статті 287 Податкового кодексу України не узгоджується з нормами14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, пункту 287.1 статті пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено внесення відомостей про нового власника земельної ділянки на підстав договору купівлі - продажу нерухомості на якій вона розташована.

Тому до моменту оформлення набувачем нерухомості права на земельну ділянку в державному земельному кадастрі, не буде відомостей про цю особу як власника земельної ділянки, відповідно і не буде у даної особи ознак платника земельного податку. Таким чином, у податкового органу буде відсутня підстава для нарахування земельного податку особі, яка набула право власності на будівлю, але не оформила право на земельну ділянку.

Крім того, слід зазначити, що Податковий кодекс набрав чинності лише 01.01.2011, тобто дія положень Податкового кодексу України на правовідносини щодо сплати земельного податку які виникли до 01.01.2011 не поширюються, так як дія нормативно-правового акту поширюється на ті відносини які виникли після набуття ним законної сили.

Враховуючи, що ТОВ Ремондіс Запоріжжя (на теперішній час ВЕЛЬТУМ- Запоріжжя ) отримало свідоцтво про право власності , на вказаний майнових комплекс, у 09.09.2009 року, тобто до 01.01.2011, відповідно на дані правовідносини поширюється законодавство, яке діяло на момент їх виникнення, а саме Закон України Про плату за землю , відповідно до норм якого, земельний податок сплачували виключно власники землі та землекористувачі, з дня виникнення права власності або користування (ст.ст. 2,5,13,15 Закону)

З огляду на те, що доказів перереєстрації земельної ділянки при переході права власності на будівлю від позивача до ТОВ Ремондіс Запоріжжя (на теперішній час ВЕЛЬТУМ- Запоріжжя ) на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення суду надані не були, і власником земельної ділянки залишається позивач, ятому суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу та вважає, що у Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області були всі законні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено відповідно судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Запорізького комунального автотранспортного підприємства 082801 Комунсантрансекологія (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 99, код ЄДРПОУ 03345685) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 19.10.2018.

Суддя О.В. Конишева