Рішення

від 23.10.2018 по справі 1540/4273/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4273/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Сердюк І.С.

сторін:

представника позивача не з'явився

представника відповідачів Копиці С.М.

розглянувши у загальному позовному провадженні (у відкритому судовому засіданні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОНИСС до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року № 0034381409 та податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року № 0034371409 частково на суму 1 172 819 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОНИСС до Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034381409 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034371409 частково на суму 1 172 819 грн.

Позов вмотивовано наступним.

Підставою для визначення ДФС порушення ТОВ Фірма ОНИСС податкового законодавства слугували припущення та хибні висновки перевіряючих стосовно:

неправомірності формування позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток по нібито нереальним господарським операціям з ТОВ РЕЗОН 2017 , ТОВ ПРОДУКТСОЮЗ , ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ , ТОВ БУДТОРГСНАБ , ТОВ АРУНА ТРЕЙД , ТОВ ФОРТУНА-71 , ТОВ РИМ-2015 на підставі аналізу баз даних ІС Податковий блок , даних з ЄРПН, якими встановлено, що вказані підприємства не мають матеріально технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмеженні проміжки часу тощо та відсутні дані, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, не володіє відповідними основними засобами, транспортом та іншими активами для зберігання, навантаження, та перевезення ТМЦ відповідно номенклатури виписаних податкових та видаткових накладних на адресу ТОВ ФІРМА ОНИСС , у зв'язку з чим зроблений хибний висновок про відсутність придбання ТМЦ.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідачу по справі наданий п'ятнадцятиденний строк для надання відзиву. Вказана ухвала отримана відповідачем 13.09.2018 року.

28.09.2018 року через канцелярію суду, у строк встановлений законом, відповідачем надано відзив за вхід. №28708/18.

Відзив вмотивовано наступним.

По перше: в порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, ТОВ Фірма ОНИСС занижено фінансовий результат до оподаткування на суму 1172819 грн., який не задекларований в рядку 2 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності Податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік, за 2017 рік, за 1 кв. 2018 року, в результаті завищення витрат у бухгалтерському обліку.

По друге: в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, TОB Фірма ОНИСС безпідставно включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість податкові накладні, які були двічі віднесені до різних або одного податкових (звітних) періодів, внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту на 19074 грн., у тому числі: за липень 2017 року на 19074 грн.

По третє: в порушення пп. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 3 п. 4 розділу II Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, платником податку не відкориговано суму податкового кредиту при списанні кредиторської заборгованості у зв'язку з закінченням терміну позовної давності по отриманим та не оплаченим товарам/послугам, по яким був раніше сформований податковий кредит. В результаті цього підприємством завищено податковий кредит за грудень 2017 на 17 115 грн.

Загалом, ТОВ фірма "ОНИСС" занижено на 270 754 грн. податку на додану вартість.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

На підставі направлень від 11.07.2018 № 5704/14-09, 5705/14-09, 5706/14-09, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області, посадовими особами ДФС згідно п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДФС від 10.07.2018 №4934, проведена позапланова документальна виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ОНИСС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2018 року.

За результатами перевірки складено акт №000611/15-32-14-09/20955698 від 01.08.2018 р. яким, встановлено, зокрема, порушення:

п.44.1, п.44.2 ст.44, п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПКУ, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 6788553 грн. за 1 квартал 2018 року;

пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на 270754 грн.

На підставі Акту перевірки, ДФС прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 09.08.2018 року № 0034381409 на загальну суму 406 136 грн.;

від 09.08.2018 № 0034371409 на загальну суму 6 788 553 грн.

Податковим органом у акті перевірки відображені наступні обставини:

3а перевірений період ТОВ Фірма ОНИСС мав взаємовідносини з ТОВ РЕЗОН 2017 (код ЄДРПОУ 41431556), ТОВ ПРОДУКТСОЮЗ (код ЄДРПОУ 39849069), ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40106444), ТОВ БУДТОРГСНАБ (код ЄДРПОУ 39518134), ТОВ АРУНА ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40051092), ТОВ ФОРТУНА-71 (код ЄДРПОУ 39345175), ТОВ РИМ-2015 (код ЄДРПОУ 39878613).

До перевірки були надані видаткові накладні, які складені вищевказаними контрагентами з порушенням, на адресу ТОВ Фірма ОНИСС на суму 1407383,4 грн. в тому числі ПДВ 236047,24 грн.

В наданих до перевірки товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами відсутня адреса пунктів навантаження/розвантаження, що регламентовано Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.1998 №128/2568, із змінами та доповненнями та наказом Міністерства інфраструктури України від 27.01.2016 №26 Про внесення змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні .

Крім того, аналізом баз даних ІС Податковий блок , даних з ЄРПН, інших нормативно-правових документів, встановлено, що ТОВ "РЕЗОН 2017", ТОВ "ПРОДУКТСОЮЗ", ТОВ "ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ", ТОВ "БУДТОРГСНАБ", ТОВ "АРУНА ТРЕЙД", ТОВ "ФОРТУНА-71", ТОВ "РИМ-2015", не мають матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу тощо та відсутні дані, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, не володіє відповідними основними засобами, транспортом та іншими активами для зберігання, навантаження та перевезення ТМЦ відповідно номенклатури виписаних податкових та видаткових накладних на адресу ТОВ Фірма ОНИСС .

Перевіркою даних з ЄРПН, встановлено, що ТМЦ, які ТОВ "РЕЗОН 2017", відповідно номенклатури виписаних податкових та видаткових накладних, передано на адресу ТОВ Фірма ОНИСС отримано від підприємств з ознаками відсутності здійснення господарської діяльності відповідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у тому числі від ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС-ОЙЛ", та ТОВ "АТЛАНТА 17".

Також, в ході аналізу баз даних встановлено формування ймовірно ризикового ПК по операціям з придбання без відображення постачальником придбання у відповідних періодах та наявності перехідних запасів. Так, ТОВ "РЕЗОН-2017" у березні та травні 2018 відображено придбання від ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС-ОЙЛ" та ТОВ "АТЛАНТА 17" (постачальником якого, в свою чергу, є ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС-ОЙЛ" - операції з придбання з серпня 2017) Палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО та Палива дизельного ДП-3-Євро5-ВО. Згідно фінансового звіту ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС-ОЙЛ" за 2016 рік станом на 31.12.2016 запаси відсутні. Придбання ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 183,3 тис. літрів та ДП-3-Євро5-ВО у кількості 353,63 тон відображено лише у січні, лютому та травні 2017 року. ІМПОРТ відсутній. Крім того, за перше півріччя 2017, 9 місяців 2017 та за перший квартал 2018 згідно фінансовій звітності запаси теж відсутні (за 2017рік фінансовий звіт не подано). Також слід зазначити, що за період 2017-2018 роки ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС-ОЙЛ" відображено реалізацію вказаних видів дизельного палива у кількості, яка значно перевищує відображене придбання. Враховуючи вищенаведене, можливо припустити формування ТОВ "РЕЗОН-2017" ризикового кредиту у сумі 439,5 тис. грн.

Перевіркою даних з ЄРПН, встановлено, що по ТМЦ, які ТОВ "ПРОДУКТСОЮЗ", відповідно номенклатури виписаних податкових та видаткових накладних, передано на адресу ТОВ Фірма ОНИСС відсутнє їх придбання.

Перевіркою даних з ЄРПН, встановлено, що ТМЦ, які ТОВ "ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ", відповідно номенклатури виписаних податкових та видаткових накладних, передано на адресу ТОВ Фірма ОНИСС отримано від підприємств з ознаками відсутності здійснення господарської діяльності відповідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у тому числі від ТОВ "НАРМАДА ГРУП", ТОВ БЕТРАСТ .

Так, аналізом баз даних ІС Податковий блок , даних з ЄРПН, інших нормативно-правових документів встановлено, що ТОВ "НАРМАДА ГРУП" (код 40546851), ТОВ БЕТРАСТ (код ЄДРПОУ 39742501) не мають матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу тощо та відсутні дані, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, не володіє відповідними основними засобами, транспортом та іншими активами для зберігання, навантаження, та перевезення ТМЦ відповідно номенклатури виписаних податкових та видаткових накладних на адресу ТОВ "ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ".

Перевіркою даних з ЄРПН, встановлено, що по ТМЦ, які ТОВ "БУДТОРГСНАБ", відповідно номенклатури виписаних податкових та видаткових накладних, передано на адресу ТОВ Фірма ОНИСС відсутнє їх придбання.

Перевіркою даних з ЄРПН, встановлено, що по ТМЦ, які ТОВ "АРУНА ТРЕЙД", відповідно номенклатури виписаних податкових та видаткових накладних, передано на адресу ТОВ Фірма ОНИСС відсутнє їх придбання.

Перевіркою даних з ЄРПН, встановлено, що по ТМЦ, які ТОВ ФОРТУНА-71 , відповідно номенклатури виписаних податкових та видаткових накладних, передано на адресу ТОВ Фірма ОНИСС відсутнє їх придбання.

Перевіркою даних з ЄРПН, встановлено, що по ТМЦ, які ТОВ РИМ-2015 , відповідно номенклатури виписаних податкових та видаткових накладних, передано на адресу ТОВ Фірма ОНИСС відсутнє їх придбання.

Встановлені дані і факти, що доводять нереальність господарської операції, дозволяють зробити наступні висновки щодо складених ТОВ Фірма ОНИСС для цілей оподаткування документів.

Фактично ТОВ Фірма ОНИСС здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) зазначених ТМЦ і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п'ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

При перенесенні ТОВ Фірма ОНИСС інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів порушено норми частини п'ятої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186.

Також порушено норми:

п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248;

п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи бухгалтерського обліку, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Враховуючи викладене, формування витрат для розрахунку фінансового результату до оподаткування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток не може здійснюватися на підставі оформлених неналежним чином первинних документів.

Таким чином, в порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України , норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2,2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248. ТОВ Фірма ОНИСС занижено фінансовий результат до оподаткування на суму 1172819 грн. які не задекларований в рядку 2 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності Податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік, за 2017 рік, за 1 кв. 2018 року, в результаті завищення витрат у бухгалтерському обліку.

Також, в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, TОB Фірма ОНИСС безпідставно включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість податкові накладні, які були двічі віднесені до різних або одного податкових (звітних) періодів, внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту на 19074 грн., у тому числі: за липень 2017 року на 19074 грн.

Перевіркою встановлено, що при списанні кредиторської заборгованості у зв'язку з закінченням терміну позовної давності по отриманим та не оплаченим товарам/послугам, по яким був раніше сформований податковий кредит, платником податку не відкориговано суму податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Товари/послуги. які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

При цьому у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Враховуючи викладене, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту.

Відповідно до пп. п. 4 розд. II Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, із змінами та доповненнями, коригування податкового кредиту відображається у рядку 14 розділу II податкової декларації з ПДВ з обов'язковим поданням додатка 1 до декларації.

Враховуючи порушення, викладені в п. 3.1.1.1.1.1. акту, в грудні 2017 у зв'язку з закінченням терміну позовної давності, платником податку не відкориговано суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ГЛОБАЛТОРГ , (код 36644347), по отриманим та не оплаченим товарам/послугам, по яким був раніше сформований податковий кредит, у сумі 17115 грн.

На порушення пп. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 3 п. 4 розд. II Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, платником податку не відкориговано суму податкового кредиту при списанні кредиторської заборгованості у зв'язку з закінченням терміну позовної давності по отриманим та не оплаченим товарам/послугам, по яким бувраніше сформований податковий кредит.

В результаті цього підприємством завищено податковий кредит за грудень 2017 на 17 115 грн.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Конституція України прямо вказує на законодавчу форму встановлення податку, зокрема ст. 92 ч. 2 п. 1 зазначає, що тільки законами України встановлюються система оподаткування, податків і зборів.

Стаття 19 Конституції України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення .

Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (ст. 2) передбачає: Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції .

При цьому варто визначити предмет розгляду справ Європейського суду. ЄСПЛ відзначає, що податкові спори виходять за межі цивільних прав і обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки. Таким чином, тривалий час гарантії, передбачені ст. 6 Право на справедливий суд Конвенції, не поширювались на спори у сфері оподаткування, проте згодом позиція змінилась, і ЄСПЛ було підтримано, уточнено та розвинуто практику застосування ст. 6 Конвенції до податкових спорів.

За відсутності у самому тексті Конвенції згадки про податки остання з'явилась у ст.1 Захист власності протоколу № 1 до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У національному законодавстві відносини, що виникають у сфері справлення податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. ПКУ визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове законодавство України складається, зокрема, з Конституції України, Податкового кодексу України та нормативно правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього кодексу (ст. 3 ПКУ).

Головне управління ДФС в Одеській області, відповідно до функцій контролюючих органів, визначених пп. 191.1.1. п. 191.1 ст.191 Податкового кодексу України "здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків"; пп.19-11.2. "контролює... своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів"; пп.191.1.8. "забезпечує достовірність та повноту обліку платників податків... об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням"; пп.191.1.35. "вживає заходів до виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, щодо відповідності законодавству"; пп. 19-1.1.40 "здійснює збір податкової інформації".

Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотриманню законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст.62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків (п.п.62.1.1 п.62.1); інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1); перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п.62.1.3 п.62.1).

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за результатами податкового контролю; для інформаційно-аналітичної „ забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку (ст.72 ПК України).

Стаття 14

14.1.191. постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміну "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

ґ) виключено;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Стаття 44

44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

44.2. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Стаття 198

198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Стаття 201

201.1. На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Стаття 9.

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV).

ВИСНОВКИ СУДУ. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Суд частково погоджується із порушеннями, встановленими під час проведення перевірки податковим органом, а саме з наступним.

В порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, TОB Фірма ОНИСС дійсно безпідставно включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість податкові накладну, яка була двічі віднесена до одного податкового (звітних) періоду, внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту на 19074 грн., у тому числі: за липень 2017 року на 19074 грн.

Згідно реєстру податкових накладних, податкова накладна №2 від 04.07.2017 року із сумою ПДВ - 19074 грн. (ТОВ ГРІФ ОЙЛ ) двічі включена у липні 2017 року.

Отже, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0034381409 від 09.08.2018 року в частині ПДВ на суму 19074 грн. відсутні.

Також суд погоджується із порушенням, яке встановлено під час перевірки в частині того, що платником податку не відкориговано суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ГЛОБАЛТОРГ (код 36644347) по отриманим та не оплаченим товарам/послугам, по яким був раніше сформований податковий кредит, у сумі 17115 грн. у зв'язку із наступним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Товари/послуги. які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

При цьому у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Враховуючи викладене, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту.

Відповідно до пп. п. 4 розд. II Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, із змінами та доповненнями, коригування податкового кредиту відображається у рядку 14 розділу II податкової декларації з ПДВ з обов'язковим поданням додатка 1 до декларації.

Враховуючи порушення, викладені в п. 3.1.1.1.1.1. акту, в грудні 2017 у зв'язку з закінченням терміну позовної давності, платником податку не відкориговано суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ГЛОБАЛТОРГ (код 36644347) по отриманим та не оплаченим товарам/послугам, по яким був раніше сформований податковий кредит, у сумі 17115 грн.

На порушення пп. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 3 п. 4 розд. II Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, платником податку не відкориговано суму податкового кредиту при списанні кредиторської заборгованості у зв'язку з закінченням терміну позовної давності по отриманим та не оплаченим товарам/послугам, по яким бувраніше сформований податковий кредит.

В результаті цього підприємством завищено податковий кредит за грудень 2017 на 17115грн.

При цьому, суд вважає необгрунтованими та такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами порушення податкового законодавства, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо аналізу баз даних ІС Податковий блок , даних з ЄРПН.

Щодо відсутності матеріально технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху), відсутності даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, відсутності основних засобів, транспорту та інших активів для зберігання, навантаження, та перевезення ТМЦ.

Суд вважає , що податкове законодавство регламентує отримання податкової інформації на предмет документального підтвердження реальності господарських операцій між контрагентами. Така інформація може бути отримана в ході зустрічної звірки або документальної перевірки платника податків.

При цьому орган ДФС не надав суду доказів проведення звірок або перевірок платника податків чи його контрагентів. Наявність податкової інформації у ДФС про відсутність матеріально-технічної бази у контрагентів (ТОВ РЕЗОН 2017 , ТОВ ПРОДУКТСОЮЗ , ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ , ТОВ БУДТОРГСНАБ , ТОВ АРУНА ТРЕЙД , ТОВ ФОРТУНА-71 , ТОВ РИМ-2015 ), відсутність його за місцезнаходженням, недопущення ревізорів до перевірки не може свідчити про безтоварність операцій, оскільки безпосередньо не стосуються позивача.

Про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчать первинні документи, надані суду, а також документи, які свідчать про використання товару в своїй господарській діяльності .

Висновки про те, що контрагенти позивача не могли здійснювати визначену в договорі діяльність в зв'язку з відсутністю матеріально-технічної бази та персоналу, спростовуються наявністю у них Ліцензій на здійснення певної господарської діяльності, що підтверджує наявність у підприємства технічних, технологічних можливостей і персоналу для здійснення ліцензійної діяльності , оскільки Ліцензія видається тільки при наявності відповідних можливостей.

Сам по собі Акт перевірки не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження відповідними доказами, а лише на основі припущень суб'єкта владних повноважень.

Крім того, ПКУ не містить норм, відповідно до яких виходило б, що наявність документів про перевезення, або наявність таких документів, але складених з помилками, позбавляє права на отримання податкового кредиту у складі вартості такого товару. Навпаки, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, яка складена відповідно до закону.

Наявність або відсутність окремих документів, а також помилок в їх оформленні, не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух товару, зміни у власному капіталі або зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Надання податковому органу документів, які передбачені законодавством, для підтвердження податкової вигоди, є підставою для її визнання, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості, що містяться у відповідних документах, є неповними, не вірогідними або суперечливими, є наслідком укладення нікчемних угод.

За умови недоведеності податковим органом наявності замкненого кола засобів, яке могло б свідчити про узгодженість дій позивача і його контрагентів, для одержання неправомірної податкової вигоди, позивач не може нести негативні наслідки внаслідок дій інших осіб, які перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до ст. 16 ПКУ навіть за умови порушення попередніми постачальниками в ланцюгу постачання товару податкового законодавства, дані обставини несуть негативні наслідки тільки для таких постачальників і не впливають на право платника податків, який сплатив ПДВ у ціні товару, на податковий кредит.

Щодо посилань контролюючого органу на відсутність в товарно-транспортних накладних відомостей про пункти навантаження/розвантаження.

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Тобто оформлення товарно-транспортних накладних здійснюється при отриманні послуг з перевезення та є обов'язковим первинним документом, що свідчить про реалізацію товарно-матеріальних цінностей та на підставі якого формуються доходи та податкові зобов'язання з податку на додану вартість платника податку при операціях з реалізації/ постачання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97р. (далі - Правила), передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, згідно п.11.6 вказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Водночас у Правилах вказані терміни вживаються в такому значенні: замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

ТОВ Фірма "ОНІСС" за умовами договору поставки здійснювалось передання товарів у власність.

Господарські операції ТОВ Фірма "ОНІСС" з ТОВ РЕЗОН 2017 , ТОВ ПРОДУКТСОЮЗ , ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ , ТОВ БУДТОРГСНАБ , ТОВ АРУНА ТРЕЙД , ТОВ ФОРТУНА-71 , ТОВ РИМ-2015 згідно договорів поставки від 05.09.2017р. № 05/09/17-1 (т. 1 а/с. 64-71), від 16.03.2016р., № 95 (т. 1 а/с. 72-78), від 03.01.2016р., № 110.1 (т. 1 а/с. 79-121), від 01.03.2017 р., № 01/03-1 (т. 1 а/с. 122-140) підтверджується належно оформленими первинними документами та мають реальний характер, детально здійснено при дослідженні висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток, про що зазначалось вище.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарськими операціями суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами, за наслідками господарських взаємовідносин ТОВ Фірма "ОНІСС" сформовано податковий кредит.

Позивач не уповноважений будь-яким чином здійснювати перевірку походження товару у своїх контрагентів. Крім того, наявність у контрагентів складських приміщень, персоналу, податкової адреси не були предметом або обов'язковими умовами укладених з ТОВ Фірма "ОНІСС" договорів.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження.

Такий висновок у повній мірі кореспондується з положенням статті 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 року №К/9901/2529/18 (справа № 804/8943/13-а), від 17.01.2018 року № К/9901/1524/18 (справа №802/537-13-а), від 17.01.2018 року № К/9901/1187/18 (справа № 2а/0270/4386/12), від 17.01.2018 року № К/9901/1234/18 (справа № 8261244/13-а), від 18.01.2018 року по справі №К/9901/2964/18 (справа № 2а-44807/1670), від 16.01.2018 року № К/9901/745/18 (справа №2а-3404/12/1370), від 16.01.2018 року № К/9901/2558/18 (справа № 826/1398/14), від 16.01.2018 року № К/9901/881/18 (справа № 805/13237/13-а), від 16.01.2018 року №К/9901/667/18 (справа № 2а-2794/12/2070).

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов'язання за договорами, укладеними з вищезазначеними контрагентами, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п. 201.7 ст. 201 ПК України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам ПК України відповідачем не встановлено.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відзначає:

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи до уваги правозастосовну практику Європейського суду з прав людини та нагадує, що положення статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , передбачає, що суди повинні застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права та враховувати положення частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі Булвес Ад проти Болгарії (заява №3991/03) від 22.01.2009 року відмічає, що обидва вищевказаних правила не є відокремленими в сенсі відсутності між ними будь-якого зв'язку, вони лише охоплюють певні випадки втручання в право на мирне користування своїм майном і повинні, відповідно, тлумачитися з урахуванням дії принципу, проголошеного в першому реченні першого абзацу статті 1 протоколу № 1.

Згідно з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини, при встановленні необхідності втручання, включаючи втручання для забезпечення сплати податків, необхідне дотримання справедливої рівноваги між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту основних прав людини.

При цьому автор вважає, що дії, які вчиняє податковий орган зменшуючи платнику податків суму податкового кредиту, та, як наслідок, пред'являючи вимоги щодо сплати податку на додану вартість в більшому розмірі, можуть вважатися як спроба позбавити платника податку права власності на майно, яким він мирно володіє в розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В податкових спорах, на думку суддів Європейського суду з прав людини, необхідно перш за все досліджувати факт уплати/декларування контрагентом платника податків свої податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Оскільки, повторна сплата податку на додану вартість суб'єктом господарської діяльності-покупцем (перший раз покупець сплачує податок на додану вартість під час розрахунку за отриманий товар, оскільки він включається в ціну такого товару) на вимогу контролюючих органів призведе до подвійного оподаткування податком на додану вартість господарської операції та порушення справедливої рівноваги між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту основних прав людини.

Додатково необхідно зазначити, що діючим законодавством не передбачений механізм стягнення покупцем з продавця суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів/робіт/послуг, у разі, якщо контролюючі органи відмовлять у визнанні такому платнику податків-покупцю права на податковий кредит, про що прямо вказує абзац 4 статті 4 Господарського кодексу України.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях по податковим спорам неодноразово висловлював наступну позицію:

Що стосується зусиль щодо запобігання обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що, коли Держави, які беруть участь у Конвенції, мають інформацію про такі зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи, вони можуть вживати відповідні заходи щодо запобігання, припинення чи покарання таких зловживань. Однак Суд вважає, що якщо національні влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльності постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і щодо якого у нього не було можливостей по відстеженню та забезпеченню його старанності, то влада виходить за рамки розумного і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, при наявності в діях контрагента добросовісного платника податків ознак, що дозволяють зробити висновок про зловживання таким контрагентом системою оподаткування податком на додану вартість, органам державної податкової служби та судам необхідно досліджувати факт наявності чи відсутності умислу, в діях посадових осіб платника податків, спрямованого на ухилення від сплати податків та з'ясовувати чи діяв платник податків з належною обачністю, чи було йому відомо про порушення податкового законодавства, які були допущені його контрагентом або що діяльність його контрагента спрямована на надання податкової вигоди.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року №0034371409 частково на суму 1 172 819 грн.

Також підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року №0034381409 частково на суму 369 947 грн. Вказане податкове повідомлення рішення винесено на суму 406 136 грн., однак, суд дійшов висновку, що вказане рішення винесено правомірно лише в частині суми 36 189 грн. (17 115 грн. + 19 074 грн.).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ОНИСС до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034381409 та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034371409 частково на суму 1 172 819 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034381409 частково на суму 369947грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034371409 частково на суму 1172819 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 23.10.2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма ОНИСС юридична адреса: 67543, Одеська область, Лиманський район, с. Визирка; адреса для листування: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 2, оф. 1, код ЄДРПОУ 20955698, телефон: НОМЕР_1, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

Головне управління ДФС в Одеській області - адреса: 65044, Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.