Ухвала

від 22.10.2018 по справі 815/3766/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3766/14

УХВАЛА

          22 жовтня 2018 року                                                                       м. Одеса

          Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши заяву Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про видачу дублікату виконавчого листа по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Одеського міського споживчого товариства про стягнення заборгованості у розмірі 1250,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного надійшла заява Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про видачу дублікату виконавчого листа у справі № 815/3766/14.

Відповідно до підпункту 18.4 пункту 18 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Однак, до заяви не додано документ про сплату судового збору у відповідному розмірі.

В заяві про видачу дубліката виконачого листа позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України “Про судовий збір”.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивачем зазначено, що Управління Фонду не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету, а тому відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» просить суд звільнити Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від сплати судового збору.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Стаття 133 КАС України передбачає право, а не обов'язок суду щодо звільнення, відстрочення або розстрочення судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Водночас, Законом України "Про судовий збір" передбачені умови, коли враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Зокрема, якщо:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, доказів щодо наявності обставин передбачених ст. 8 Закону України “Про судовий збір” для відстрочення сплати судового збору, позивачем суду надано не було.

Майновий стан сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 № 2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" постановлено рекомендувати суддям адміністративних судів Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії. Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 05.02.2016 № 2 зазначає, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору. Водночас, відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Окрім цього, Пленум Вищого адміністративного суду України в Постанові від 05.02.2016 № 2 вказує, що як зазначено у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати. Таку ж позицію, підтримав Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01), а також Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 25.09.2015 по справі № К/800/41360/15.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй Постанові від 25.09.2015 зазначила, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Виходячи з наведеного, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із позиціями Пленуму Вищого адміністративного суду України, Верховного суду України та практикою Європейського суду з прав людини.

Окрім того, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено можливість такого звільнення виключно для фізичних осіб.

          Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 24 вересня 2018 р. по справі № 815/2645/18 та яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом. Наведені скаржником у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім зазначеного, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту.

Згідно з ч.2 ст.169 КАС України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, заявнику слід усунути виявлені судом недоліки шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 52,86 грн. (0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 грн.)).

Згідно з ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

          Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити порушене перед судом питання, керуючись ч.6 ст.7, ст. 169, п.18.4 Перехідних положень КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

          В задоволенні клопотання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Заяву Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про видачу дублікату виконавчого листа по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Одеського міського споживчого товариства про стягнення заборгованості у розмірі 1250,10 грн. – залишити без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із заявою та повідомити про необхідність усунути недоліки позовної заяви в п'ятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали та роз'яснити, що в іншому випадку в строки, передбачені ч. 5 ст. 169 КАС України, позов буде повернутий позивачу.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                О.М. Тарасишина