Рішення

від 19.10.2018 по справі 826/12516/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2018 року № 826/12516/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю Ко Сервісез , громадянки України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю Ко Сервісез , громадянки України ОСОБА_2, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 1080/5 від 31 березня 2017 року як такий, що завідомо прийнятий незаконно;

- відновити реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.12.2016 року № 10991050031005390 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та № 10991070032005390 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах , проведені державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Краснокутською Н.А. стосовно товариства з обмеженою відповідальністю ІМБРЕЙС (код за ЄДРПОУ 20339887);

- відновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 грудня 2016 року № 32986559, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В.;

- відновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 грудня 2016 року № 33150323, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубльовою К.В.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було допущено порушення порядку розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.03.2017 року, що призвело до протиправного прийняття оскаржуваного наказу. Просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та поновлено позивачу строк на звернення до суду, з огляду на обставини викладені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, про що ним було наголошено, зокрема, в поданому до суду відзиві на позовну заяву, з огляду на безпідставність позиції позивача. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Треті особи у справі не надали до суду жодних пояснень на позовну заяву.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що на підставі Договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 16 грудня 2016 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач Вадимом Вікторовичем ТОВ ІМБРЕЙС в особі директора Борисова А.П. продало комплекс ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КО СЕРВІСЕЗ", код ЄДРПОУ 40934817, місцезнаходження: 02125, м. Київ, бульвар Перова, будинок 15-В.

24 грудня 2016 року, ТОВ КО СЕРВІСЕЗ , на підставі Договору іпотеки укладеного з Позивачем, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубльовою Катериною Олександрівною, було передано вищезазначене нерухоме майно в іпотеку як забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики від 23 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_9.

20.03.2017 року ОСОБА_10 звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції України, що зареєстрована за №8250-0-33-17, на рішення та дії пов'язані з проведенням у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційних дій щодо товариства з обмеженою відповідальністю ІМБРЕЙС (код за ЄДРПОУ 20339887) у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рубльової Катерини Олександрівни.

31 березня 2017 року, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України було винесено наказ № 1080/5, яким було вирішено задовольнити скаргу ОСОБА_2 від 20.03.2017 у повному обсязі.

Зазначеним наказом було вирішено:

- скасувати реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.12.2016 року № 10991050031005390 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та № 10991070032005390 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах , проведені державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Краснокутською Н.А. стосовно товариства з обмеженою відповідальністю ІМБРЕЙС (код за ЄДРПОУ 20339887);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 грудня 2016 року № 32986559, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 грудня 2016 року № 33150323. прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубльовою К.В.

Позивач вважає, що вищезазначений наказ є незаконним, таким що порушує права та законні інтереси позивача, також винесений посадовими особами Комісії з питань розгляду скарг у сфері Державної реєстрації Міністерства юстиції України наказ з перевищенням наданих законом повноважень, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір по суті. суд виходив з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

В силу ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Положеннями статті 7 Закону передбачено, що розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України здійснює Міністерство юстиції України (п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною другою статті 37 вказаного Закону встановлено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Згідно частин дев'ятої та десятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги), визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1128, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Згідно пункту 8 Порядку № 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Пунктом 9 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1128, копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави дійти висновку про те, що суб'єкт розгляду скарги зобов'язаний під час розгляду скарги по суті запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів та надати їм копії скарги та доданих до неї документів.

Однак, вивченням матеріалів розгляду скарги судом встановлено, що в них відсутні докази направлення листа повідомлення про розгляд скарги, а в матеріалах справи містяться лише листи від 27.03.2017 за №8250-0-33-17/19к (Товариство з обмеженою відповідальністю Імбрейс ), 27.03.2017 за №2/8250-0-33-17/19к (Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради), 27.03.2017 за №3/8250-0-33-17/19к (Товариство з обмеженою відповідальністю КО Сервісез ), 27.03.2017 за №4/8250-0-33-17/19к (Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рубльова К.О.) , 27.03.2017 за №5/8250-0-33-17/19к (Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В.), 27.03.2017 за №6/8250-0-33-17/19к (ОСОБА_9) які мали бути направлені на адресу заінтересованих осіб, що в свою чергу свідчить про те, що комісією не було повідомлено останніх про розгляд скарги.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів повідомлення позивача про розгляд скарги ОСОБА_2 від 20.03.2018 року. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення на адресу позивача копії скарги та доданих до неї документів.

Посилання відповідача на своєчасне розміщення на офіційному веб-сайті Мін'юсту України оголошення про запрошення на засідання Комісії з розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.03.2018 року скаржників та заінтересованих осіб, є підставою для висновку про належне та своєчасне повідомлення заінтересованих осіб про дату, час та місце розгляду скарги, судовою колегією оцінюється критично, оскільки зі змісту даного оголошення неможливо встановити суть та зміст скарги. Відповідно, за умови неотримання не пізніше ніж за день до засідання копії скарги особи інші особи не в змозі встановити, чи є вони заінтересованими особами щодо розгляду даної скарги. Отже, невиконання Мін'юстом України обов'язку щодо своєчасного направлення копії скарги та доданих до неї документів заінтересованим особам позбавило Позивача права на участь у засіданні Комісії, надання своїх пояснень та заперечень, тощо.

У своєму рішенні від 27.02.2018 року у справі №826/4194/16 Верховний Суд зазначив, що важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Указана позиція підтримана Верховним Судом й у подальшому, зокрема, у постановах від 06.07.2018 року у справі №826/3442/17 та від 25.07.2018 року у справі №822/1763/16.

У справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу порушено норми Порядку № 1128, зокрема, в частині обов'язкового надання зацікавленим особам копій скарг з додатками, що призвело до порушення законодавчо визначених прав заінтересованої особи подати письмові пояснення по суті скарги та незабезпечення об'єктивного розгляду скарги у сфері державної реєстрації, оскільки, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ним завчасно було направлено позивачу повідомлення про отримання скарги від ОСОБА_2 та копії такої скарги з додатками.

Стосовно доводів позивача щодо факту пропущення скаржником 60-денного строку звернення до Міністерства юстиції України зі скаргою, в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5-7 Порядку № 1128, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

У разі коли розгляд скарги відповідно до Законів здійснюється іншим суб'єктом розгляду скарги, така скарга у строк не більше п'яти календарних днів з моменту її реєстрації пересилається суб'єктом розгляду скарги, яким отримано скаргу, за належністю відповідному суб'єкту розгляду скарги, про що повідомляється відповідному скаржнику.

Строк розгляду скарги у випадку, передбаченому абзацом першим цього пункту, обраховується з дати її реєстрації належним суб'єктом розгляду скарги. При цьому, вимога Законів щодо строків подання скарги вважається виконаною, якщо така скарга подана у відповідні строки до суб'єкта розгляду скарги, який пересилав її до належного суб'єкта розгляду скарги.

У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Таким чином, Комісія перед початком розгляду скарги по суті повинна встановити чи подана скарга із дотриманням строків, встановлених для її подання. У разі якщо строк подання скарги порушено, - повинно бути прийнято мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, зі скаргою проведення реєстраційних дій від 16.12.2016 року № 10991050031005390, від 16 грудня 2016 року №32986559 та від 24 грудня 2016 року № 33150323 ОСОБА_2 звернулась лише 20 березня 2017 року, (зареєстровано Міністерством юстиції України 22.03.2017р.).

При цьому, до своєї скарги ОСОБА_2 було надано копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2017р. та копію довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2017 року, з яких вона дізналась про порушення її законних прав та інтересів

В силу ч. 1 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.11.2016 року № 6-2469цс16, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який особа не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Особа повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого нормами законодавства.

З поданих до скарги документів вбачається, що скаржник здійснював моніторинг відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Натомість, з поданих документів встановити дату коли скаржник дізнався про порушення своїх прав неможливо.

Таким чином, комісією не було також дотримано вимог законодавства щодо встановлення дати порушених прав ОСОБА_2, а відтак, суд приходить до висновку, що Комісією порушено порядок розгляду скарги в частині встановлення факту дотримання скаржником строку її подання.

Щодо підстав винесення оскаржуваного наказу, слід зазначити, що відповідно до матеріалів розгляду скарги, відповідач у своїх висновках встановив факт нікчемності довіреності від 20.12.2015 року №1372 та Протоколу №13/12-2016, на підставі яких було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно ч. 3 чт. 215 ЦКУ якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, відповідачем у своїх висновках надано оцінку не діям приватного нотаріуса Рогача В.В., а документам, які були подані, що на думку суду є перевищення наданих йому повноважень, передбачених пунктом 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, при розгляді скарги по суті.

Щодо тверджень відповідача, про необхідність надання статуту Товариства та Протоколу №13/12-2016 для підтвердження повноважень на здійснення запису про право власності №18096066 щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 965803223104, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 9 Постанови КМУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор, уповноважена особа перевіряє обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи. Обсяг повноважень особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без додаткового документального підтвердження, перевіряється на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за допомогою порталу електронних сервісів.

Відтак, для встановлення повноважень Директора Борисова А.П. підписувати від імені Товариства договору купівлі-продажу, приватним нотаріусом Рогачем В.В. перевірено повноваження останнього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за допомогою порталу електронних сервісів.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ Мін'юсту України є протиправним та підлягає скасуванню як такий, що прийнятий без належних на те повноважень із порушенням встановлених законодавством порядку й процедури.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо поновлення записів в Державних реєстрах, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції України від 31 березня 2017 року №1080/5, а саме: відновити реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.12.2016 року № 10991050031005390 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та № 10991070032005390 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах , проведені державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Краснокутською Н.А. стосовно товариства з обмеженою відповідальністю ІМБРЕЙС (код за ЄДРПОУ 20339887), відновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 грудня 2016 року № 32986559, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В., відновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 грудня 2016 року № 33150323, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубльовою К.В., необхідно зазначити наступне.

Як уже зазначалося вище, відповідно до статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав; 6) забезпечує доступ державних реєстраторів до Державного реєстру прав та приймає рішення про блокування та анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність наказу Міністерства юстиції України ід 31 березня 2017 року №1080/5, суд вважає за необхідне задовольнити вказані позовні вимоги шляхом зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державних реєстрах, оскільки такі вимоги є взаємопов'язаними з первинними позовними вимогами.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 3524, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1080/5 від 31 березня 2017 року.

Зобов'язати Міністерство юстиції України відновити реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.12.2016 року № 10991050031005390 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та № 10991070032005390 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах , проведені державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Краснокутською Н.А. стосовно товариства з обмеженою відповідальністю ІМБРЕЙС (код за ЄДРПОУ 20339887).

Зобов'язати Міністерство юстиції України відновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 грудня 2016 року № 32986559, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В.

Зобов'язати Міністерство юстиції України відновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 грудня 2016 року № 33150323, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рубльовою К.В..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) понесені останнім судові витрати у розмірі 3524, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.А. Качур