Рішення

від 22.10.2018 по справі 823/2235/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року справа № 823/2235/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмову провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ростхім 28" до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростхім 28" (далі - ТОВ "Ростхім 28, позивач) подало позов до Головного управління ДФС в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.02.2018:

- № 0001661408 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 472720,00 грн;

- № 0001671408 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 31315,00 грн;

- № 0001681408 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 499712,00 грн;

- № 0001691408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 348434,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від 29.01.2018 № 37/23-00-14-0801/38305739, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані повідомлення рішення, є протиправними, оскільки господарські операції з контрагентами позивача фактично відбулися та підтверджуються відповідними первинними документами.

Також позивач наголосив, що виконання позивачем та його контрагентами укладених договорів спричинило зміни в структурі активів та зобов'язань ТОВ "Ростхім 28", позивач оплатив придбаний у своїх контрагентів товар та послуги у повному обсязі, увесь придбаний товар у контрагентів був реалізований позивачем у подальшому.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 29.01.2018 № 37/23-00-14-0801/38305739 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ростхім 28" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного - за період 01.01.2015 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 з урахуванням вимог п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу.

Перевіркою встановлені порушення, зокрема, п.44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України , п.п.1.2 п.1, п.п. 2.4 п.п.2.1 п.2 Наказу №88, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", внаслідок чого ТОВ "Ростхім 28" завищено витрати, а саме: собівартість реалізованої продукції (товарі, робіт, послуг) всього на суму 1654520,00 грн , в тому числі: за 2016 рік на суму 1654520,00 грн та інші витрати операційної діяльності всього на суму 392937,00 грн, в тому числі: за 2015 рік у сумі 158770,00 грн, за 2016 рік на суму 234167,00 грн та порушено п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу, в наслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 409491,00 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку з встановленням правовідносин позивача з ТОВ "Фабія-К", ТОВТрейд-Векс", ТОВ "Оптметторг", ТОВ "Естер-Макет", ТОВ "Елізет" щодо яких зібрана податкова інформація та підтверджено участь у схемах ухилення від оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, не підтверджено реальність придбання товарно-матеріальних цінностей і послуг у контрагентів та в подальшому їх реалізації по ланцюгу постачання з урахуванням часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та інше.

Відповідач зазначив, що формальне дотримання платником вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Подання необхідних документів не тягне автоматичного виникнення права на оформлення податкового кредиту, а є лише умовою для підтвердження факту реальності господарських операцій.

Відповідач стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 позовну заяву ТОВ "Ростхім 28" залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом можуть бути усунуті недоліки вказані в даній ухвалі.

02 липня 2018 року представником позивача подано до суду клопотання про усунення недоліків з додатком.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30 липня 2018 року.

30 липня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 22.08.2018.

22 серпня 2018 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду витребувано у ТОВ "Фабія-К", ТОВТрейд-Векс", ТОВ "Оптметторг", ТОВ "Естер-Макет", ТОВ "Елізет" додаткову інформацію та докази по справі, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 823/2235/18 на тридцять днів, а усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.09.2018.

11 вересня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 20.09.2018.

20 вересня 2018 року представник відповідача подав до суду копії додаткових доказів.

20 вересня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2018.

20 вересня 2018 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи по суті без його участі.

21 вересня 2018 року представник відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

21 вересня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено адміністративну справу розглядати у порядку письмового провадження відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що на підставі наказів Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.12.2017 № 2021, 12.12.2017 № 2147, 28.12.2017 № 2255 та направлень на перевірку від 22.12.2017 № 1983/23-00-14-0106, 1991/23-00-14-0106 та від 27.12.2017 № 2003/23-00-13-0410, № 2004/23-00-13-0410, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за четвертий квартал 2017 року, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного - за період 01.01.2015 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу.

Під час перевірки встановлені, зокрема, такі порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.п. 1.2 п.1, п.п.2.4, п.п.2.1 п. 2 Наказу № 88, ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено завищення від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 499712 грн та заниження податку на прибуток на загальну суму 278747 грн, у т.ч. за 2016 рік на суму 278747 грн;

- вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 378176 грн, в тому числі за вересень 2015 року на 8954 грн, за листопад 2015 року на 22800 грн, за липень 2016 року на 89261 грн, за жовтень 2016 року на 126321 грн, за листопад 2016 року 49652 грн, за грудень 2016 року на 81188 грн та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року в сумі 31315 грн.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 37/23-00-14-0801/38305739 від 29.01.2018 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ростхім 28" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 з урахуванням вимог п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України (далі - акт).

12.02.2018 позивач, не погоджуючись з висновками у вказаному акті, відповідно до п.86.7 ст.86 Податково кодексу України подав до Головного управління заперечення на акт.

Рішенням відповідача № 7801/23-00-14-0809 від 21.02.2018 висновки акту перевірки від 29.01.2018 №37/23-00-14-0801/28305739 залишено без змін.

На підставі зазначеного акту та пункту 54.3 статті 54, 58.1 статті 58 Податкового кодексу України відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.02.2018: № 0001661408 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 472720 грн, № 0001971408 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31315 грн, № 0001681408 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 499712 грн та № 0001691408 за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 348434 грн.

16 березня 2018 року, керуючись приписами статті 56 Податкового кодексу України, позивач подав до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 26.02.2018 № 0001661408, № 0001671408, № 0001681408, № 0001691408, однак рішенням ДФС України № 14969/6199-9911-01-01-25 від 26.04.2018 вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а тому звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до підпункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК України в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (надалі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У відповідності до ст. 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) матимуть силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Зазначена вимога кореспондується з нормами ПК України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств є у т. ч. суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг .та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 14.1.26 п. 14.1 ст. Податкового кодексу України під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

В свою чергу, п.п. 14.1.181 п.14.1. ст.14 ПК України, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, що передбачено п. 198.1 ст.198 ПК України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наведені положення ПК України свідчать, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Матеріалами справ, зокрема відомостями акту перевірки позивача встановлено, що між позивачем (покупець) та:

- ТОВ "Естер-Маркет" (продавець) 11.07.2016 укладено договір поставки № 58, за умовами якого продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти у власність і вчасно оплатити вартість аміаку водного технічного та договір на транспортне обслуговування №59 від 11.07.2016;

- ТОВ "Оптметторг " 01.12.2016 укладено договір поставки № 93, за умовами якого продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти у власність і вчасно оплатити вартість аміаку водного технічного, добрива рідкого азотної марки КАС та договір послуги №94 від 01.12.2016;

- ТОВ "Трейд-Векс" (продавець) 07.10.2016 укладено договір поставки № 58, за умовами якого продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти у власність і вчасно оплатити вартість аміаку водного технічного та договір на транспортне обслуговування №59 від 07.10.2016;

- ТОВ "Фабія-К" (продавець) 18.11.2016 укладено договір послуги № 68 щодо перевезення вантажу;

- ТОВ "Елізет" (продавець) 01.07.2016 укладено договір на транспортне обслуговування № 169 щодо перевезення товару придбаного позивачем.

Факт отримання та оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей від вищезазначених контрагентів у відповідних податкових періодах, зазначених в акті перевірки, підтверджується складеними та оформленими належним чином первинними бухгалтерськими та податковими документами з відповідними датами, а саме видатковими накладними, згідно з якими ним було придбано товар - аміак водний технічний, добрива рідкі азотні марки КАС, рахунками-фактурами, актами надання послуг, актами здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг, товарно-транспортними накладними. Перевезення придбаних товарів здійснювалося за рахунок ТОВ "Фабія-К" та ТОВ "Елізет", що підтверджується товарно-транспортними накладними з відповідними датами, номенклатурою і обсягами товарно-матеріальних цінностей. Зазначене дає можливість об'єктивно встановити обставини руху товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від їх постачальників до позивача.

За отримані від контрагентів-постачальників товарно-матеріальні цінності товариство з обмеженою відповідальністю "Ростхім 28" розраховувався в повній мірі, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 361 та 6852, банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом.

Щодо посилання відповідача на службову записку ОУ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 02.02.2017 щодо ТОВ "Естер-Маркет", довідку оперативного управління гу ДФС у Кіровоградській області від 06.02.2017 щодо ТОВ "ОПТМЕТТОРГ", лист оперативного управління Маріупольської ОДПІ Гу ДФС в Донецькій області щодо ТОВ "ТРЕЙД-ВЕКС", довідку оперативного управління Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 10.03.2016 щодо ТОВ "ЕЛІЗЕТ", суд зазначає таке.

На думку суду, належними доказом, в даному випадку, який би підтверджував факт фіктивності господарських взаємовідносин, які відбулися між товариствами в період, що перевірявся, може бути вирок у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагента позивача, який набрав законної сили. Матеріали акту перевірки не містять жодних посилань на такий вирок, не зміг надати жодного підтвердження його існуванні і представник відповідача.

З огляду на вищевказане, суд в даному випадку погоджується з доводами позивача, що оскільки на час взаємовідносин позивача з його контрагентами, останні були зареєстрованими в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (представник позивача наголосив, що інформація про свого контрагента була додатково перевірена позивачем на електронних ресурсах ДФС України та Міністерства юстиції України), а також перебували на податковому обліку в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, то ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїми контрагентами у позивача не було підстав.

Крім того, суд зазначає, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за здійснення господарської діяльності своїми контрагентами, перевіряти наявність персоналу, складів, транспорту тощо, а також не наділений повноваженнями щодо контролю за господарською діяльністю контрагента.

Реальність здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами підтверджується укладеним між ними договорами поставки та договорами на транспортне обслуговування, які є чинним, оскільки сторонами не розривали та в судовому порядку недійсним не визнавався, а докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Також суд наголошує, що Податковий кодекс України не покладає на платника податку обов'язок (також не надано йому право) та контрольні функції щодо перевірки обставин здійснення господарської діяльності іншими платниками податків, перевірки дотримання ними правил оподаткування і перевірки показників їх податкової звітності, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, який виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу поставок, якщо не встановлено обставин, які свідчать про його (покупця) обізнаність стосовно неправомірної податкової поведінки контрагента або про злагодженість його дій з цими контрагентами з метою незаконної податкової мінімізації.

Водночас суд зазначає, що при вирішенні спору виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника, а зазначена презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Разом з тим, акт перевірки не містить будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували факти узгодженості дій позивача з вищевказаними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями своїх контрагентів, чи свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, чи про відсутність у них ділової мети, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджували б недобросовісність позивача і його контрагентів, як платників податків, та виключали б право останнього на формування податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік. заява № 6689/03), яка в силу приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Крім того, Європейський суд зазначає, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення спірних господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб'єктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю належним чином складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог Податкового кодексу України податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового зв'язку між здійсненими позивачем операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях позивача відсутні порушення приписів Податкового кодексу України, а зроблені відповідачем в акті перевірки висновки є хибними, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаські не відповідають критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, які визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що останні підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

При вирішенні спору суд також враховує інші аргументи відповідача, зазначені як підстави правомірних висновків перевірки, однак зауважує, що ці аргументи, зважаючи на встановлені судом обставини справи, які підтверджені наявними доказами, не спростовують обґрунтованість відображення позивачем в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Естер-Маркет", ТОВ "Оптметторг", ТОВ "Трейд-Векс", ТОВ "Фабія-К", ТОВ "Елізет".

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ростхім 28" підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 26.02.2018 № 0001661408, № 0001671408, № 0001681408, № 0001691408.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспеценергозбут" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 20282 (двадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн 73 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ростхім 28" (18005, м. Черкаси, вул. Сєдова, 31/1, кв. 6, ідентифікаційний код 38305739);

2) відповідач - Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 22.10.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк