Постанова

від 31.01.2019 по справі 823/2235/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/2235/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

В.О. Гаврилюк

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року, що прийняте у місті Черкаси, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТХІМ 28" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2018:

- № 0001661408 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 472 720 грн;

- № 0001671408 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 31 315 грн;

- № 0001681408 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 499 712 грн;

- № 0001691408 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 348 434 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказів Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.12.2017 № 2021, 12.12.2017 № 2147, 28.12.2017 № 2255 та направлень на перевірку від 22.12.2017 № 1983/23-00-14-0106, 1991/23-00-14-0106 та від 27.12.2017 № 2003/23-00-13-0410, № 2004/23-00-13-0410, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за четвертий квартал 2017 року, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного - за період 01.01.2015 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 ПК.

За результатами перевірки складено акт № 37/23-00-14-0801/38305739 від 29.01.2018, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК, п.п. 1.2 п.1, п.п.2.4, п.п.2.1 п. 2 Наказу № 88, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено завищення від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 499 712 грн та заниження податку на прибуток на загальну суму 278 747 грн, у т.ч. за 2016 рік на суму 278 747 грн;

- вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 378 176 грн, в тому числі за вересень 2015 року на 8 954 грн, за листопад 2015 року на 22 800 грн, за липень 2016 року на 89 261 грн, за жовтень 2016 року на 12 6321 грн, за листопад 2016 року 49 652 грн, за грудень 2016 року на 81 188 грн та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року в сумі 31 315 грн.

Не погоджуючись з висновками у вказаному акті, 12.02.2018 позивач подав до заперечення на акт. Рішенням відповідача № 7801/23-00-14-0809 від 21.02.2018 висновки акту перевірки від 29.01.2018 №37/23-00-14-0801/28305739 залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 26.02.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001661408 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 472 720 грн;

- № 0001971408 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31315 грн;

- № 0001681408 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 499 712 грн;

№ 0001691408 за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 348 434 грн.

Позивач 16.03.2018 подав до ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 26.02.2018 № 0001661408, № 0001671408, № 0001681408, № 0001691408, однак рішенням ДФС України № 14969/6199-9911-01-01-25 від 26.04.2018 вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що реальність здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Фабія-К , ТОВ Трейд-Векс , ТОВ Оптметторг , ТОВ Естер-Макет , ТОВ Елізет .

Дослідивши наявні в матеріалах письмові докази та пояснення учасників справи, колегією суддів з'ясовано, що між позивачем та ТОВ "Естер-Маркет" (продавець) 11.07.2016 було укладено договір поставки № 58, за умовами якого продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти у власність і вчасно оплатити вартість аміаку водного технічного та договір на транспортне обслуговування №59 від 11.07.2016.

Примірників зазначених договорів (копій договорів) матеріали справи не містять. Водночас, позивачем на підтвердження їх виконання було надано до суду видаткові накладні, рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні та податкові накладні, акти надання послуг.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Оптметторг" (продавець) 01.12.2016 укладено договір поставки № 93, за умовами якого продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти у власність і вчасно оплатити вартість аміаку водного технічного, добрива рідкого азотної марки КАС та договір послуги №94 від 01.12.2016;

Примірників зазначених договорів (копій договорів) матеріали справи не містять. Водночас, позивачем на підтвердження їх виконання було надано до суду видаткові накладні, рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Також між позивачем та ТОВ "Трейд-Векс" (продавець) 07.10.2016 укладено договір поставки № 58, за умовами якого продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти у власність і вчасно оплатити вартість аміаку водного технічного та договір на транспортне обслуговування №59 від 07.10.2016.

Примірників зазначених договорів (копій договорів) матеріали справи не містять. Водночас, позивачем на підтвердження їх виконання було надано до суду видаткові накладні, рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Між позивачем та ТОВ "Фабія-К" (продавець) 18.11.2016 укладено договір послуги № 68 щодо перевезення вантажу. Примірника зазначеного договору (копії договору) матеріали справи не містять. Водночас, позивачем на підтвердження його виконання було надано до суду рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Окрім того, між позивачем та ТОВ "Елізет" (продавець) 01.07.2016 укладено договір на транспортне обслуговування № 169 щодо перевезення товару придбаного позивачем. Примірника зазначеного договору (копії договору) матеріали справи не містять. Водночас, позивачем на підтвердження його виконання було надано до суду рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт/надання послуг.

Позивачем на підтвердження виконання наведених вище договорів також були надані до суду оборотно-сальдові відомості, а також складені та засвічені позивачем банківські виписки , які, однак не можуть бути прийняті судом як доказ реальності спірних операцій, так як ці документи є внутрішніми документами позивача, що складені ним самостійно.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо нереальності спірних господарських операцій, відповідач посилається на те, що у документах наданих позивачем (зокрема товаро-транспортних накладних) містяться недоліки, контрагенти позивача не заходиться за місцем обліку, не мають будь-яких ресурсів для виконання договірних зобов'язань, у ухвалах місцевих судів містяться відомості щодо їх фіктивності, непідтвердження надходження до контрагентів у перевіряємий період спірних товарів по ланцюгу постачання. Також відповідач стверджує, що позивачем не було надано документів, які згідно чинного законодавства складаються при роботі з агрохімікатами.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими доводами відповідача та звертає увагу на таке.

Як зазначалося, господарські операції позивача з ТОВ Фабія-К , ТОВ Трейд-Векс , ТОВ Оптметторг , ТОВ Естер-Макет , ТОВ Елізет ґрунтуються на укладених письмово договорах, які, однак, в матеріалах справи відсутні.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. (частина друга статті 79 КАС).

Оскільки позивачем оригіналів чи копій договорів долучено до позовної заяви не було, судом апеляційної інстанції на виконання обов'язку щодо офіційного з'ясування обставин справи, було запропоновано позивачу надати відповідні документи. Проте, у визначений судом строк та станом на час прийняття цієї постанови, позивач спірних договорів суду не надав.

У позовній заяві позивач стверджує, що придбаний товар ним було реалізовано ПАТ Афорт , проте будь-яких доказів цьому матеріали справи не містять. У зв'язку із цим, судом апеляційної інстанції також запитувалися у позивача відомості та докази щодо зберігання, використання чи реалізації придбаного у ТОВ Фабія-К , ТОВ Трейд-Векс , ТОВ Оптметторг , ТОВ Естер-Макет , ТОВ Елізет товару.

Проте, будь-яких доказів щодо обставин зберігання, використання чи реалізації придбаного товару позивачем надано не було, а матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку достатності доказів на підтвердження реальності спірних господарських операцій, колегія суддів звертає увагу на те, що для транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівлі ними встановлені особливі вимоги.

Так, згідно статті 11 Закону України Про пестициди і агрохімікати (далі - Закон № 86/95-ВР) транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.

Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов'язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів наявності у нього та у його контрагентів допуску (посвідчення) на право роботи зі спірним товаром, обов'язкового страхування.

Відповідно до статті 14 Закон № 86/95-ВР підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік.

Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2, 3, 4 Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 року № 881 облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів ведеться підприємствами, установами, організаціями в прибутково-видаткових книгах (журналах). Наприкінці року власники проводять інвентаризацію пестицидів і агрохімікатів зі складанням акта про наявність їх залишків. Підприємства, установи, організації до 10 січня наступного року подають статистичну звітність про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів за затвердженими Державною службою статистики.

Проте, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів ведення обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, проведення інвентаризації пестицидів і агрохімікатів, подання статистичної звітності про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджуються обставини зберігання, використання чи реалізації позивачем придбаного товару, і, як наслідок, у суду відсутні підстави вважати, що спірні операції щодо поставки та транспортування спірного товару дійсно мали місце.

Надаючи оцінку іншим доводам відповідача, колегія суддів враховує, що самі лише окремі недоліки у первинній та іншій документації не можуть слугувати підставою для висновку про нереальність господарської операції; відсутність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про придбання контрагентами позивача спірного товару у перевіряємий період, а також інформації про їх власні матеріальні, технічні та трудові ресурси, відомості інших контролюючих органів щодо відсутності контрагентів за місцем їх податкового обліку, отримані під час виходу за цією адресою працівників податкового органу - за відсутності інших доказів також безумовно не свідчать про те, що спірні господарські операції фактично не могли відбутися.

Ухвали місцевих судів, винесені в рамках кримінальних проваджень, на які посилається відповідач, також не можуть безумовно свідчити про нереальність спірних операцій, оскільки будь-яких фактичних даних щодо фіктивності ТОВ Естер-Макет чи спірних операцій вони не містять.

Водночас, беручи до уваги викладені вище обставини щодо відсутності документального підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій, колегія суддів у сукупності з іншими обставинами приймає наведені доводи податкового органу.

Позивача на те, що при встановлені перерахування коштів за відсутності факту передачі товару це може бути розцінено як безповоротна фінансова допомога, що включається до витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки сплачені на користь третіх осіб кошти включаються до складу витрат лише у тому випадку, якщо вони пов'язані з господарською діяльністю, тобто здійснені з метою отримання прибутку. Водночас, у даному випадку відсутні підстави вважати, що перерахування позивачем коштів на користь його контрагентів без фактичного отримання від них товару будь-яким чином свідчить на про наявність ділової мети отримати від такої операції прибуток, а не податкову вигоду у вигляді зменшення об'єкту оподаткування за рахунок необґрунтованого збільшення витрат.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, правомірними, а тому не підлягають скасуванню.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області задовольнити.

Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТХІМ 28" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов