Рішення

від 23.10.2018 по справі 583/2861/18

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/2861/18

2/583/875/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за позовом

Релігійної організації релігійна громада (парафія) Єлисаветинська обитель милосердя с. Журавне Охтирського району Сумської єпархії Української Православної ОСОБА_1

до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (об'єднана територіальна громада)

третя особа: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області

про визнання права власності на самочинне будівництво,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2018 року позивач подав до суду позовну заяву до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (об'єднана територіальна громада) про визнання права власності на самочинне будівництво, в якій просить суд визнати право власності за Релігійною організацією релігійна громада (парафія) Єлисаветинська обитель милосердя с. Журавне Охтирського району Сумської єпархії Української Православної ОСОБА_1, РНОКПП 33168502 на церкву ОСОБА_2, що розташована за адресою: вул. Набережна 2 а, с. Журавне, Охтирського району, Сумської області. Свої вимоги мотивує тим, що згідно рішення № 25 виконкому Чернеччинської сільської ради Охтирського району від 25.05.2007 р. Обителі милосердя в ім'я преподобномучениці Єлисавети був наданий дозвіл на будівництво нової церкви ОСОБА_2 в с. Журавне вул.. Набережна, 2 Охтирського району Сумської області. 04.04.2008 р. було складено архітектурно-планувальне завдання № 4 та затверджено начальником місцевого органу містобудування та архітектури. В період з червня 2008 по грудень 2008 р. церква фактично була побудована. В 2015 р. Релігійної організації релігійна громада (парафія) Єлисаветинська обитель милосердя с. Журавне Охтирського району Сумської єпархії Української Православної ОСОБА_1 отримала на праві постійного користування земельну ділянку площею 0,2112 га, реєстраційний номер 753235359203, яка розташована за адресою вул.. Набережна, 2 а с. Журавне Охтирського району, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, землі житлової та громадської забудови. Враховуючи вищезазначене ОСОБА_1 ОСОБА_2 була побудована самочинно, а саме збудована самочинно на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Відповідно до звіту технічного обстеження від 27.12.2017 р. - об'єкт ОСОБА_1 ОСОБА_2, встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. В листопаді 2017 р. позивач з метою введення в експлуатацію об'єкта будівництва звернувся до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області та 21.11.2017 р. отримав відповідь про те, що на сьогодні відсутні правові підстави для прийняття в експлуатацію самочинного будівництва та роз'яснено про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт в порядку ст. 367 ЦК України. Враховуючи викладене, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити, з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник Чернеччинської сільської ради Охтирського району в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений, в письмовій заяві просить справу розглядати без його участі, заперечення чи претензії з даного позову відсутні.

Представник третьої особи - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області в судове засідання не з'явилася, надала пояснення на позову заяву, в якому просить розглянути справу без участі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області. На підставі наданих позивачем документів прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району № 25 від 25.05.2007 р. надано дозвіл Обителі милосердя в ім'я преподобномучениці Єлизавети на будівництво нової церкви ОСОБА_2 в с. Журавне вул. Набережна, 2 Охтирського району Сумської області (а.с. 18).

Відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації № 622 від 12.11.2007 р. відділу містобудування та архітектури районної державної адміністрації надано розпорядження видати архітектурно-планувальне завдання на проектування нової церкви ОСОБА_2 в с. Журавне по вулиці Набережній, 2 (на місці старого храму) Чернеччинської сільської ради (а.с. 17).

04.04.2008 р. Охтирською проектно-кошторисною госпрозрахунковою групою розроблено архітектурно-планувальне завдання № 4 на проектування об'єкта архітектури для нового будівництва - ОСОБА_1 ОСОБА_2, яке затверджено начальником місцевого органу містобудування та архітектури (а.с. 47-49).

У період з червня по грудень 2008 р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 по вул.. Набережна, 2 а с. Журавне Охтирського району фактично була побудована.

На підставі рішення виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради від 17.06.2015 р. Релігійній громаді (парафії) Єлисаветинській обителі милосердя с. Журавне Охтирського району Сумської єпархії Української Православної ОСОБА_1 передано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2112 га за адресою вул.. Набережна, 2 а с. Журавне Охтирського району, кадастровий номер 5920389200:03:001:5000, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, землі житлової та громадської забудови, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.11.2015 р. (а.с. 16).

Встановлено, що в листопаді 2017 році Релігійна організація релігійна громада (парафія) Єлисаветинська обитель милосердя с. Журавне Охтирського району Сумської єпархії Української Православної ОСОБА_1 звернулася із заявою до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою вул.. Набережна, 2 а с. Журавне Охтирського району.

Листом від 21.11.2017 року за вих. № 40-1018/3234-17, за підписом начальника Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області позивачу повідомлено, що на сьогодні в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області відсутні правові підстави для прийняття в експлуатацію самочинного будівництва та роз'яснено, що право власності на самочинно збудовано збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умова надання земельної ділянки у встановленому законом порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно технічного паспорту, виготовленого 02.11.2018 р., на громадський будинок - ОСОБА_1 ОСОБА_2 за адресою: вул. Набережна 2 а с. Журавне Охтирського району Сумської області, нерухоме майно складається з наступних будівель та споруд: будівля церкви під літ. А, загальною площею 103,1 м 2 , ганок літ. а, ганок літ. а 1 , сарай літ. Б площею 10,8 м 2 , сарай літ. В площею 21,3 м 2 , убиральня літ. Г площею 1,0 м 2 , колонка літ. к площею 1,5 м 2 , ворота № 1, хвіртка № 2, огорожа № 3.

Правовідносини, що виникають з приводу самочинного будівництва, тобто у випадках, коли вимоги закону при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені, врегульовано спеціальною нормою, а саме статтею 376 ЦК України .

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) - при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) - при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК , частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК ). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК ), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК ). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними (п. 12).

Відповідно до п. 14, 15 вказаної постанови на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК). При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни. Виходячи зі змісту частини третьої статті 376 ЦК , при доведенні визначених нею умов суд може визнати право власності на самочинно збудоване майно також за особою, яка його збудувала, якщо після закінчення будівництва земельну ділянку цій особі було передано у власність або надано у користування, або з власником земельної ділянки, на якій розміщено майно, укладено договір суперфіцію (частина перша статті 413 ЦК) відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до п. 18 вказаної постанови при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд не повинен враховувати час передачі земельної ділянки у власність або надання її у користування, або укладення договору суперфіцію, у тому числі в період розгляду справи, оскільки такі дії свідчать про визнання за позивачем права на забудову з боку власника (користувача) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 по вул.. Набережна, 2 а с. Журавне Охтирського району фактично було побудовано у 2008 році, а земельну ділянку площею 0,2112 га за адресою вул.. Набережна, 2 а с. Журавне Охтирського району, кадастровий номер 5920389200:03:001:5000, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, землі житлової та громадської забудови було передано Релігійній громаді (парафії) Єлисаветинській обителі милосердя с. Журавне Охтирського району Сумської єпархії Української Православної ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради від 17.06.2015 р., тобто вже після завершення будівництва.

Згідно Звіту про проведення технічного обстеження , затвердженого експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_4 від 27.12.2017 р. (кваліфікаційний сетрифікат серія АЕ №002650 Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України), за результатами проведення технічного обстеження об'єкта: ОСОБА_1 ОСОБА_2, Сумська область Охтирський район Релігійна організація Релігійна громада (парафія) Єлисаветинській обителі милосердя с. Журавне Охтирського району Сумської єпархії Української Православної ОСОБА_1 встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а.с. 25-34).

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що самочинне будівництво ОСОБА_1 ОСОБА_2 виконане позивачем по вул. Набережна, 2 а с. Журавне Охтирського району Сумської області на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, рішенням виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради від 17.06.2015 р. Релігійній громаді передано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2112 га за адресою вул.. Набережна, 2 а с. Журавне Охтирського району, кадастровий номер 5920389200:03:001:5000, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, землі житлової та громадської забудови, під уже збудоване нерухоме майно, самочинне будівництво відповідає державним будівельним нормам, що дозволяє їх безпечно використовувати за призначенням, та не порушує ні особистих, ні майнових прав інших осіб, тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, ст.. 375, 376 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Релігійної організації релігійна громада (парафія) Єлисаветинська обитель милосердя с. Журавне Охтирського району Сумської єпархії Української Православної ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за Релігійною організацією релігійна громада (парафія) Єлисаветинська обитель милосердя с. Журавне Охтирського району Сумської області Сумської єпархії Української Православної ОСОБА_1 (код юридичної особи 33168502, вул.. Кожедуба, 21 с. Журавне Охтирського району Сумської області) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - церкву ОСОБА_2, що розташована за адресою: вул. Набережна 2 а с. Журавне Охтирського району Сумської області та складається з будівлі церкви під літ. А, загальною площею 103,1 м 2 ., ганку а, ганку а 1 , сараю літ. Б площею 10,8 м 2 , сараю літ. В площею 21,3 м 2 , убиральні літ. Г площею 1,0 м 2 , колонки літ. к площею 1,5 м 2 , воріт № 1, хвіртки № 2, огорожі № 3.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Б. Плотникова