Ухвала
від 16.10.2018 по справі 761/34790/18
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року ,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 06 вересня 2018 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбук «Асег Тгаvеlmatе 6595», s/n: LXV4B03109203025AD2000, чорного кольору; ноутбук «Lеnоvо» 20354, s/n: YВ10113827, чорного кольору; системний блок чорного кольору з надписом «LG».

В ухвалі слідчий суддя вказав, що арешт тимчасово вилученого майна щодо якого йдеться у клопотанні, має на меті забезпечити докази у кримінальному провадженій, а майно, на яке слідчий просить накласти арешт, підпадає під ознаки ст.ст. 98, 167 КПК України, тобто мають ознаки речових доказів, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому їх повернення володільцю може призвести до їх приховання, знищення або спотворення з метою уникнення відповідальності за скоєні злочини, у зв`язку із чим клопотання підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладання арешту на майно.

Апелянт вважає ухвалу слідчого судді безпідставною, необгрунтованою та незаконною.

Посилається на те, що органами досудового розслідування, при поданні вказаного клопотання було введено в оману суд, вказавши, що ОСОБА_6 є службовою особою ТОВ «НВП Електрогруп», при цьому на підтвердження цього не надано жодного доказу. Зазначає, що вона ніколи не була посадовою особою ТОВ «НВП Електрогруп», в трудових відносинах з останнім ніколи не перебувала.

Апелянт вказує, що в протоколі обшуку житлового приміщення за адресою не було зазначено, на підставі якого рішення суду було надано дозвіл, не зазначено номеру справи та провадження, таким чином вказаний протокол мав би бути визнаний судом, як недопустимий.

ОСОБА_6 вказує і на те, що при доступі осіб до приміщення, вказаного в ухвалі суду, в ньому знаходилась власниця приміщення громадянка ОСОБА_9 , яка повідомила працівникам правоохоронних органів, що в даному приміщенні проживає також і адвокат, однак останні на це не зважили і вилучили належні адвокату речі, а саме: ноутбук Lenovo 20354 s/n YB10113827 чорного кольору та системний блок чорного кольору з надписом на CD-приводі «LC», де, зокрема, зберігається конфіденційна інформація відносно його професійної діяльності та клієнтів.

Також важливим моментом є той факт, що під час проведення обшуку, слідчі зобов`язані були вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку будь-якої особи, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Натомість вказаних дій вчинено не було, чим порушено основні принципи та засади чинного кримінального процесуального законодавства та ряд інших нормативних актів

В судовому засіданні не доведено відповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям визначеним ст. 98 КПК України. Приймаючи вказане рішення слідчий суддя обмежився виключно посиланням на ст. 98 КПК України, без будь яких конкретних визначень і характеристик майна, не звернув увагу та те, чим слідчий керувався під час проведення досудового розслідування подаючи клопотання про арешт майна третьої особи, яка жодного відношення не має до вказаного кримінального провадження і при цьому не володіє житловим об`єктом, в якому проводився обшук.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22018000000000180 від 11 червня 2018 за ознаками вчинення службовими особами Концерну радіомовлення радіозв`язку та телебачення (м. Київ, вул. Дорогожицька, 10 ЄДРПОУ 01190043, далі - Концерн РРТ), ТОВ «НВП Електрогруп» (СДРПОУ 37071014 м. Дніпро вул. М. Салакунова, 25 оф. 308), а також іншими невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що у період 2015-2017 років, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам держави, генеральним директором Концерну РРТ ОСОБА_10 та його першим заступником ОСОБА_11 , за попередньою змовою із діючими та колишніми службовими особами ТОВ «НВП Електрогруп»: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , а також іншими невстановленими особами, здійснено розтрату грошових коштів Концерну РРТ в особливо великих розмірах.

06 вересня 2018 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено ноутбук «Асег Тгаvеlmatе 6595», s/n: LXV4B03109203025AD2000, чорного кольору; ноутбук «Lеnоvо» 20354, s/n: YВ10113827, чорного кольору; системний блок чорного кольору з надписом «LG».

07 вересня 2018 року старший слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_14 , за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року зазначене клопотання було задоволено та накладено арешт на перелічене у клопотанні майно.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людиниполягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 3ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № №22018000000000180, про накладення арешту на зазначене майно, яке вилучене за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя, як вбачається з матеріалів провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обгрунтованого висновку про накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики приховання, знищення або спотворення майна з метою уникнення відповідальності за скоєні злочини.

Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештоване майно з великою вірогідністю може бути доказом злочину, відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_15 , від 06 вересня 2018 року про визнання його речовим доказом. Метою ж арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбаченост. 170 КПК Українив якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_6 з потребами кримінального провадження.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимогКПК Українита чогось очевидно безпідставного чи довільного.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_16 не є службовою особою ТОВ «НВП Електрогруп», та не була посадовою особою ТОВ «НВП Електрогруп», в трудових відносинах з останнім ніколи не перебувала, не спростовують висновків слідчого судді, про наявність законних підстав для накладення арешту на майно, та мають бути перевірені судом під час розгляду кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що власником вилученого майна є адвокат, не підтверджені достатніми доказами.

Посилання апелянта на те, що в судовому засіданні не доведено відповідність майна, на яке накладено арешт критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом постанови старшого слідчого від 06 вересня 2018 року про визнання арештованого майна речовими доказами.

Інші доводи на які посилається автор апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_6 з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170,171, 307, 309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 06 вересня 2018 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбук «Асег Тгаvеlmatе 6595», s/n: LXV4B03109203025AD2000, чорного кольору; ноутбук «Lеnоvо» 20354, s/n: YВ10113827, чорного кольору; системний блок чорного кольору з надписом «LG». залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:




ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824976/2018

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_17

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення16.10.2018
Оприлюднено01.03.2023
Номер документу77324309
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —761/34790/18

Ухвала від 11.03.2019

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Росік Тетяна Володимирівна

Ухвала від 16.10.2018

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Ященко Микола Анатолійович

Ухвала від 26.09.2018

Кримінальне

Шевченківський районний суд міста Києва

Трубніков А. В.

Ухвала від 26.09.2018

Кримінальне

Шевченківський районний суд міста Києва

Трубніков А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні