Ухвала

від 11.03.2019 по справі 761/34790/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1653/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року,

за участю:

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучене 06.09.2018 р. під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбук «Асег Тгаvеlmatе 6595», s/n: LXV4B03109203025AD2000, чорного кольору; ноутбук «Lеnоvо» 20354, s/n: YВ10113827, чорного кольору; системний блок чорного кольору з надписом «LG».

Згідно ухвали суду, слідчий суддя, дослідивши клопотання слоідчого та додані до нього матеріали, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, відповідає критеріям, визначеним в ст.ст. 98, 170 КПК України, тобто має ознаки речового доказу, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на нього необхідно накласти арешт з метою забезпечення його збереження.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2018 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити, а вилучене під час обшуку майно негайно повернути.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, представник власника майна вказує про те, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, яку було винесено в порядку, встановленому ст. ст. 169, 170- 172, 309, 395 КПК України, було не чітко, як того вимагає ст. 170 КПК України зазначено обґрунтування та підстави, якими суд керувався при постановленні такого рішення в частині арешту майна (комп`ютерної техніки), оскільки вказана техніка належить ОСОБА_6 та на ній зберігаються його документи та архіви, робоча інформація, та інше.

Також, апелянт наголошує на тому, що в ухвалі слідчого судді відображені твердження, які абсолютно ніяким чином не відповідають дійсності, а висновок про необхідність накладення арешту на майно суд зробив на підставі клопотання органу досудового розслідування, при цьому не перевіривши фактичних обґрунтувань останнього.

Крім того, представник власника майна звертає увагу колегії суддів на те, що ОСОБА_6 ніколи не був посадовою особою TOB «НВП Електрогруп», в трудових відносинах з останнім ніколи не перебував, а ОСОБА_10 , яка фігурує в оскаржуваному рішенні суду, є його матір`ю і також ніколи не перебувала в трудових відносинах з TOB «НВП Електрогруп».

На переконання апелянта, слідчим в судовому засіданні не було також доведено відповідність майна, на яке накладено арешт критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а слідчий суддя, приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, обмежився виключно посиланням на ст. 98 КПК України, без будь яких конкретних визначень і характеристик майна, не звернув увагу та те, чим слідчий керувався під час проведення досудового розслідування подаючи клопотання про арешт майна третьої особи, яка жодного відношення не має до вказаного кримінального провадження і при цьому не володіє житловим об`єктом, в якому проводився обшук.

Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2018 року. В обґрунтування поважності причин пропущеного встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на наступне.

05.12.2018 р., користуючись своїм правом на звернення до правоохоронних органів, ОСОБА_6 подав лист до приймальні СБ України з вимогою повернення тимчасово вилучених речей, однак 17 грудня 2018 року на його адресу надійшов лист - відповідь за №6/П-3171/2 де слідчий повідомив його, що вилучене майно може бути повернуте тільки після скасування його арешту в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.

15.01.2019 р. до Шевченківського районного суду міста Києва було подано заяву про роз`яснення судового рішення, в ході розгляду якої 23 січня 2019 року з`ясувалось, що 26 вересня 2018 року ухвалою слідчого суду Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/34790/18 (провадження №1- кс/761/23567/2018) на майно ОСОБА_6 , без жодного повідомлення останнього, було накладено арешт.

30.01.2019 року, адвокатом ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_6 , наслідком поштового відправлення, до Шевченківського районного суду міста Києва було подано клопотання про видачу копії ухвали по справі № 761/34790/18 від 26.09.2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 22018000000000180 від 11.06.2018 року, та лише 08.02.2019 року належним чином завірена копія вказаного рішення була отримана представником власника майна.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1. ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

З матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі ОСОБА_6 в судовому засіданні. Копію оскаржуваної ухвали було отримано лише 08.02.2019 року,тобто строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді пропущено з поважних причин, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22018000000000180 від 11.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Орган досудового розслідування зазначає, що у період 2015-2017 років, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам держави, генеральним директором Концерну РРГ ОСОБА_11 та його першим заступником ОСОБА_12 , за попередньою змовою із діючими та колишніми службовими особами ТОВ «НВП Електрогруп»: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 а також іншими невстановленими особами, здійснено розтрату грошових коштів Концерну РРТ в особливо великих розмірах.

Зокрема, вказаний злочин вищевказаними службовими особами було вчинено шляхом проведення незаконних фінансових операцій, через комерційні структури, з подальшим проведенням безтоварних операцій із фіктивними підприємствами під час виконання договору від 30.12.2015 № 3019, укладеного терміном на два роки між Концерном РРТ і ТОВ НВГІ «Електрогруп» на надання «Послуг з антикорозійного захисту металевих конструкцій антенно-щоглових споруд (АЩС)» об`єктів Концерну РРТ, вартість послуг за яким становить 22,267 млн. гри.

06.09.2018 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ). за адресою: АДРЕСА_1 . вилучено: ноутбук «AcerTravelmate6595», s/n: LXV4B03109203025AD2000, чорного кольору; ноутбук «Lenovо» 20354. s/n: YB101 13827, чорного кольору; системний блок чорного кольору з надписом «LG».

06.09.2018 року вищезазначені речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

11.09.2018 року старший слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене 06.09.2018 р. під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбук «Асег Тгаvеlmatе 6595», s/n: LXV4B03109203025AD2000, чорного кольору; ноутбук «Lеnоvо» 20354, s/n: YВ10113827, чорного кольору; системний блок чорного кольору з надписом «LG».

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2018 року клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучене 06.09.2018 р. під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбук «Асег Тгаvеlmatе 6595», s/n: LXV4B03109203025AD2000, чорного кольору; ноутбук «Lеnоvо» 20354, s/n: YВ10113827, чорного кольору; системний блок чорного кольору з надписом «LG».

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання та прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки останнє в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя, встановив належну правову підставу, передбачену ч. 1 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як встановила колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених вст. 98 КПК Україниможе набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакамст. 98 КПК Україниможе бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положеньст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, відповідно до матеріалів провадження, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувшись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, долучив до матеріалів провадження постанови від 06.09.2019 року, згідно яких майно, на яке він просить накласти арешт, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанов, в яких зазначено підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положенняст. 98 КПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доводи представника, що вилучена техніка належить ОСОБА_6 та на ній зберігаються його документи та архіви, робоча інформація не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки представником не було долучено до апеляційної скарги жодних документів, які б підтверджували належність майна ОСОБА_6 .

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника задоволенню не підлягає

Керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року, якою було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучене 06.09.2018 р. під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбук «Асег Тгаvеlmatе 6595», s/n: LXV4B03109203025AD2000, чорного кольору; ноутбук «Lеnоvо» 20354, s/n: YВ10113827, чорного кольору; системний блок чорного кольору з надписом «LG» - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4