Постанова

від 23.10.2018 по справі 918/254/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Справа № 918/254/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, предстаник за довіреністю від 20.07.2018р. №14-136

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат, представник за довіреністю від 01.06.2018р. №1-06/18

ОСОБА_3К - голова правління1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен", м.Рівне

на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 12.07.18р. суддею Марачем В.В. о 16:28 год. у м.Рівному, повний текст складено 18.07.18р.

у справі № 918/254/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен", м.Рівне

про стягнення в сумі 129 208, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.07.2018р. по справі №918/254/18 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" про стягнення в сумі 129 208, 60грн. - задоволено.

Даним рішенням суду першої інстанції закрито провадження у справі в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" 15 034,13грн. основного боргу.

Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 54 000,00грн. основного боргу, 19956,95грн. пені; 5915,05грн. три проценти річних, 34302,47грн. інфляційних та 1712,62 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення штрафних санкцій (пені у сумі 19956,95грн.) за прострочене забов'язання та прийняти в цій частині нове рішення яким зменшити до стягнення суму нарахованої пені.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що не зважаючи на відповідне клопотання відповідача, яке містилося у його відзиві про зменшення розміру штрафних санкцій, судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин положення ст.233 ГК України та ст.533 України;

- зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що скаржником до початку слухання даної справи було частково сплачено основну суму боргу у розмір 31 594,13грн., що підтверджується платіжними дорученнями №32 від 01.06.2018р; №33 від 05.06.2018р. та №34 від 06.06.2018р.. Тим самим підтверджуючи факт намірів відповідача оплати боргове зобов'язання в міру своїх фінансових можливостей;

- додає, що причиною виникнення вказаної заборгованості є невчасна сплата мешканцями будинку плати за спожиті послуги із теплопостачання. ОСББ №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" є організацією, яка здійснює соціальну функцію по утриманню багатоквартирного будинку, жодних інших способів отримання грошових коштів, а ні ж як внески співвласників, у відповідача не має. А тому у разі, якщо хтось із мешканців допускає виникнення заборгованості за спожиті послуги, відповідач є обмеженим у своїй можливості погасити таку заборгованість;

- вважає, що в разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій, суд повинен врахувати майновий стан боржника і кредитора;

- вказує, що за наявним майновим станом ОСББ №35 по вул.Гайдамацькій м. Рівне "Терен" при стягненні зазначених штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення функціонування боржника, що в свою чергу потягне за собою комплексне порушення прав співвласників щодо організації та проведення благоустрою будинку №35, що знаходиться по вул. Гайдамацькій;

- зазначає, що прострочення оплати боргового зобов'язання пов'язане з невиконанням співвласниками своїх зобов'язань щодо оплати комунальних послуг. А тому у разі, якщо хтось із мешканців допускає виникнення заборгованості за спожиті послуги, відповідач є обмеженим у своїй можливості погасити таку заборгованість. Як наслідок, з огляду на правовий статус ОСББ №35 по вул. Гайдамацькій м. Рівне "Терен" вважає, що існують усі передумови для зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій та нарахувань.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/254/18 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2018р. відкрито провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.07.2018р. по справі №918/254/18 та запропоновано позивачу в строк протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання відповідачу в порядку ч.2 ст.263 ГПК України. У відповідності до абз.3 п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2018р. закінчено проведення підготовчих дій та справу №918/254/18 призначено до розгляду на 19.09.2018р.

17.09.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання від 14.09.2018р. про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема платіжних доручень щодо погашення суми боргу у даній справі.

18.09.2018р. до суду від позивача надійшов письмовий відзив від 17.09.2018р. №14/4-2472 на апеляційну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р. №01-03/841 у справі №918/254/18 у зв'язку із перебуванням у відпустці в період з 17.09.2018р. по 03.10.2018р. судді (члена колегії) Дужича С.П. та відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п.18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №918/254/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2018р. внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її склад: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018р. апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду 19.09.2018р. було оголошено перерву до 03.10.2018р..

28.09.2018р. до суду від відповідача надійшла заява від 28.09.2018р. про надання додаткових пояснень щодо відношення до апеляційної скарги з клопотанням про долучення доказів, в якій просить закрити провадження в частинні стягнення, неоспорюваного в апеляційній скарзі відповідача, та фактично оплаченого ним боргу. Також, просить здійснити розгляд апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог якої оспорюється лише правомірність стягнення з останнього сум надмірно нарахованих штрафних санкцій.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Частиною 6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

05.10.2018р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018р. "Про комісію для передачі судових справ та матеріалів" згідно акта здачі судових справ від 03.10.2018р. до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.07.2018р. по справі №918/254/18.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/254/18 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2018р. справу 918/254/18 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М. та її розгляд призначено на 23.10.2018 р. об 14:30 год..

Представники скаржника в судовому засіданні 23.10.2018р. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просять суд рішення Господарського суду Рівненської області від 12.07.2018р. по справі №918/254/18 скасувати в частині стягнення штрафних санкцій (пені у сумі 19956,95грн.) за прострочене забов'язання та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити до стягнення суму нарахованої пені. Також, зазначають, що суму основного боргу відповідачем було погашено повністю вже після прийняття рішення у даній справі, а тому просять закрити провадження у справі в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" погашеної частини основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2018р. та у письмовому відзиві від 18.10.2018р. №14/4-2222 на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення рішення Господарського суду Рівненської області від 12.07.2018р. по справі №918/254/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, зазначила, що кошти про сплату відповідачем всієї суми основної заборгованості, про які ОСББ №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" вказує, до позивача не надходили. Водночас, підтверджує надходження оплати основної заборгованості в сумі 15034,13грн., щодо якої місцевим господарським судом закрито провадження у справі.

Також, представником позивача в судовому засіданні 23.10.2018р. подано клопотання про долучення до матеріалів справи копію службової записки №40/3-1510С3-18 від 04.10.2018р..

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 22.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №4034/15-ТЕ-28 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, газ що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 233 тис.куб. м (двісті тридцять три тисячі куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.) (п.2.1 договору).

У відповідності до п.3.3 договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору сторони встановили відповідальність за невиконання покупцем умов п.6.1 договору щодо порядку оплати природного газу, зокрема, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Договір купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014р. №4034/15-ТЕ-28 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014р. №4034/15-ТЕ-28 продавець з січня по квітень 2015 року передав, а покупець отримав природний газ на суму 69034,13грн..

Зокрема, про факт приймання-передачі природного газу свідчать акти приймання-передачі природного газу:

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р. на суму 22633,45грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2015р. на суму 19216,44грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2015р. на суму 15024,38грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2015р. на суму 12159,86грн..

Однак, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" заборгованість за поставлений природний газ не було сплачено.

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен", в якому просить стягнути з останнього 129208,60грн., в т.ч. 69034,13грн. основного боргу, 19956,95грн. пеня, 5915,05грн. 3 % річних та 34 302,47 грн. інфляційних.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається, що на підставі договору купівлі - продажу природного газу №4034/15-ТЕ-28 від 22.12.2014року протягом січня - квітня 2015 р. позивач поставив відповідачу природний газ, однак вартість природного газу останнім не сплачено.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.04.2018р. прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі №918/254/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено її до слухання на 15.05.2018р.

Відповідач надав Господарському суду Рівненської області письмовий відзив на позов в якому останній вказує на те, що ОСББ №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" 01.06.2018 р., 05.06.2018 р. та 06.06.2018 р. частково сплачено суму основного боргу у розмірі 31594,13грн.. Відтак просив суд врахувати погашення суми основного боргу, а також зменшити застосовані позивачем до відповідача штрафні санкції та інші нарахування, як такі що в декілька разів перевищують суму боргу.

12.06.2018р. до Господарського суду Рівненської області відповідач подав до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зустрічний позов, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі - продажу природного газу №4034/15-ТЕ-28 від 22.12.2014р., який укладений між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ОСББ №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен".

Зустрічний позов ОСББ № 35 по вул.Гайдамацькій м. Рівне "Терен" обґрунтовує тим, що договір на постачання природного газу було укладено із значними порушеннями чинного законодавства та підписаний з боку позивача на вкрай невигідних для нього умовах, під впливом тяжкої для нього обставини.

Ухвалою Господарському суду Рівненської області від 14.06.2018р. відмовлено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій, м.Рівне "Терен" у звільненні від сплати судового збору або відстрочці його сплати при подачі зустрічної позовної заяви, зустрічну позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій, м.Рівне "Терен" залишено без руху, запропоновано Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій, м.Рівне "Терен" у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази сплати судового збору та докази відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу (з описом вкладення).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2018р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.06.2018р. у справі №918/254/18.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.07.2018р. зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій, м.Рівне "Терен".

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.07.2018р. у справі №918/254/18 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" про стягнення в сумі 129208,60грн. - задоволено. Водночас, даним рішенням суду першої інстанції закрито провадження у справі в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" 15034,13грн. основного боргу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.526 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Як вже зазначалось вище, що 22.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №4034/15-ТЕ-28, умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п.6.1. договору купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014р. №4034/15-ТЕ-28, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи вказаний пункт договору, відповідач зобов'язався оплатити природний газ, поставлений: у січні 2015 року до 14.02.2015р.; у лютому 2015 року до 14.03.2015р.; у березні 2015 року до 14.04.2015р.; у квітні 2015 року до 14.05.2015р..

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у ній, відповідач платіжним дорученням №34 від 06.06.2018р. здійснив перерахування грошових коштів НАК "Нафтогаз України" в сумі 15034,13грн., призначення платежу - погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно договору №4034/15-ТЕ-28 від 28.12.2014р..

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Судом не прийнято до уваги покликання відповідача про часткову сплату заборгованості за природний газ у розмірі 16560,00грн. згідно платіжних доручень №32 від 01.06.2018 р. та № 33 від 05.06.2018р., призначення платежу - погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно договору №2097/14-ТЕ-28 від 27.12.2013р., оскільки встановлено, що дана сума заборгованості сплачена за природний газ поставлений на підставі договору №2097/14-ТЕ-28 від 27.12.2013р.. Водночас, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за природний газ, який був поставлений відповідачу відповідно до договору №4034/15-ТЕ-28 від 28.12.2014р..

За вказаних обставин, коли зібраними у справі доказами підтверджується сплата відповідачем заборгованості за поставлений природний газ, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 15034,13грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Водночас, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції доказів сплати відповідачем основного боргу в сумі 54000,00грн. матеріали справи не містили.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком Господарського суд Рівненської області про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в сумі 54000,00грн. згідно договору купівлі - продажу природного газу №4034/15-ТЕ-28 від 22.12.2014р..

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, обов'язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем проведено, зокрема: 3% річних, нарахованих за період прострочення з 17.02.2015р. по 30.01.2018р., в сумі 5915,05грн. та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 01.03.2015р. 31.10.2017р. в сумі 34302,47грн..

Перевіривши здійснений позивачем та судом розрахунок 3% та інфляційних втрат, зокрема 3% річних, нарахованих за період прострочення з 17.02.2015 р. по 30.01.2018 р., та інфляційних нарахованих, нарахованих за період прострочення з 01.03.2015р. 31.10.2017р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з його висновком та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 5915,05грн. - 3% річних та 34302,47грн. інфляційних втрат.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 19956,95грн. пені, нарахованої за період прострочення з 17.02.2015р. по 16.08.2015р. (від суми заборгованості - 22633,45грн.), з 17.03.2015р. по 16.09.2015р. (від суми заборгованості - 19216,44грн.), з 15.04.2015р. по 14.10.2015р. (від суми заборгованості - 15024,38грн.), з 15.05.2015р. по 14.11.2015р. (від суми заборгованості - 12159,86грн.), слід зазначити наступне.

За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014р. №4034/15-ТЕ-28 сторони встановили відповідальність за невиконання покупцем умов п. 6.1 договору щодо порядку оплати природного газу, зокрема, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, нарахованої на заборгованість за прострочення оплати природного газу згідно договору купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014р. №4034/15-ТЕ-28, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з ним та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 19956,95грн. пені нарахованої за вказані вище періоди.

Відносно покликань відповідача у апеляційній скарзі стосовно зменшення застосованих позивачем до відповідача штрафних санкцій, зокрема нарахованої пені, слід зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Такими чином, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Водночас, при розгляді даної справи колегія суддів не вбачає наявності підстав для зменшення розміру пені до стягнення з огляду на наступне.

Право зменшення розміру неустойки передбачено також і ч.3 ст.551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України, також передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

В апеляційній скарзі скаржник просить суд зменшити розмір нарахованої пені та в обґрунтування наявності підстав для зменшення судом розміру нарахованої позивачем пені послався, зокрема, на ступінь виконання зобов'язань боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не майнові й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Інших підстав скаржником не зазначено.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що відповідачем до початку слухання даної справи було частково сплачено основну суму боргу у розмірі 31594,13грн., що підтверджується платіжними дорученнями №32 від 01.06.2018р., №33 05.06.2018р. та №34 від 06.06.2018р.. Тим самим, на думку відповідача, він підтвердив факт намірів оплатити боргове зобов'язання в міру своїх фінансових можливостей. Також, скаржник наголошує на причини виникнення заборгованості, а саме зазначає, що вказана заборгованість виникла у зв'язку із невчасною сплатою мешканцями будинку плати за спожиті послуги із теплопостачання. ОСББ №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" с організацією, яка здійснює соціальну функцію по утриманню багатоквартирного будинку, жодних інших способів отримання грошових коштів, а ні ж як внески співвласників відповідача не має, а тому у разі якщо хтось із мешканців допускає виникнення заборгованості за спожиті послуги, відповідач є обмеженим у своїй можливості погасити таку заборгованість.

У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій, суд повинен врахувати майновий стан боржника і кредитора. Скаржник зазначає про те, що за наявним майновим станом ОСББ №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" при стягненні зазначених штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення функціонування боржника, в свою чергу потягне за собою комплексне порушення прав співвласників щодо організації та проведення благоустрою будинку №35, що знаходиться по вул.Гайдамацькій.

В той же час, судом не було враховано факту відсутності значних негативних наслідків у потерпілої сторони (позивача), які могли б бути присутні за наслідком прострочення відповідачем боргового зобов'язання.

Крім того, як зазначалось раніше, прострочення оплати боргового зобов'язання пов'язане з невиконанням співвласниками своїх зобов'язань щодо оплати комунальних послуг, а тому, у разі якщо хтось із мешканців допускає виникнення заборгованості за спожиті послуги, відповідач є обмеженим у своїй можливості погасити цю заборгованість.

Як наслідок, з огляду на правовий статус ОСББ №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" вважає, що існують усі передумови для зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій та нарахувань.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що у відповідача була наявна заборгованість згідно договору купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014р. №4034/15-ТЕ-28 за тривалий період часу.

Із заявами про зміну договору в частині умов розрахунків за спожитий газ, тощо, відповідач до позивача не звертався та такі у матеріалах справи відсутні.

При цьому, наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть вважатися достатньою підставою для висновку про винятковість таких обставин та їх достатності для зменшення встановленого договором та законодавством розміру штрафних санкцій.

Слід також зазначити, що розмір пені, який суд вирішив стягнути з відповідача, є меншим відносно основного розміру заборгованості (а саме є меншим в 2,7 рази ніж борг по договору купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014р. №4034/15-ТЕ-28 без врахування інфляційних збитків та 3% річних), тому з врахуванням зазначеного також відсутні підстави вважати, що стягнений розмір неустойки є невідповідно великим чи таким, що не відповідає поведінці винної особи чи розміру завданої шкоди.

Отже, з врахуванням викладеного вище, підстави для зменшення розміру нарахованого розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення умов договору купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014р. №4034/15-ТЕ-28 судом не вбачаються.

Слід також зазначити, що чинним Господарським процесуальним кодексом України (в редакції чинній з 15.12.2017р.) не передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, як це було передбачено у Господарському процесуальному кодексі України (в редакції до 15.12.2017р.).

Також скаржник покликається на сплату суми основної заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014р. №4034/15-ТЕ-28 після ухвалення судового рішення у даній справі, і, як наслідок, просить суд апеляційної інстанції закрити провадження по справі у цій частині. Стосовно даних доводів слід зазначити, що дані аргументи та надані документи про сплату такої заборгованості, в тому числі щодо їх зарахування на рахунки позивача, можуть слугувати такими доказами на стадії виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 12.07.2018р. по справі №918/254/18 у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 12.07.2018р. у справі №918/254/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №35 по вул.Гайдамацькій м.Рівне "Терен", м.Рівне залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 12.07.2018р. по справі №918/254/18 - без змін.

2. Справу №918/254/18 повернути до господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" жовтня 2018 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.