Рішення

від 16.10.2018 по справі 2040/5371/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 р. № 2040/5371/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОНМЕТ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 00000291421, № 00000281421.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що зважаючи на наявність матеріалів податкової інформації щодо контрагентів позивача та з наданих до перевірки документів, які, серед іншого, містять в собі певні недоліки, було встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що свідчить про те, що діяльність останнього спрямована на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Легіонмет (податковий номер 40495289) з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Амегалайткомпані (податковий номер 41584641) за період з 01.12.17 по 21.12.17, ТОВ Вітарус-К (податковий номер 40810129) за період 01.05.17 по 31.05.17, ТОВ Арена Груп (податковий номер 40561969) за період з 01.08.16 по 31.08.16, ТОВ Лаконіс Трейд (податковий номер 40662278) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, а також податкових зобов'язань по ланцюгу постачання та придбання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за травень, грудень 2017, серпень, грудень 2016.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області складено акт від 10.05.2018 р. № 1842/20-40-14-21-07 (т. 1 а.с. 16-77).

Перевіркою встановлені порушення ТОВ ЛЕГІОНМЕТ : ст. 185, ст.. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та абз. а п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п.п. і, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 500 635,03 грн., в тому числі за травень 2017 року в сумі 178 830,33 грн., за грудень 2017 року в сумі 321 804,70 грн., що призвело: до заниження ПДВ до сплати в сумі 23 421,72 грн. за грудень 2017 року на суму 23 421,72 грн.; в порушення ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання на суму 500 001,20 грн., у т.ч. за травень 2017 року на суму 191 123,64 грн., за грудень 2017 року - 308 877,56 грн.; в порушення п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п.п. і, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 477 213,31 грн., у т.ч. за травень 2017 року на суму 178 830,33 грн., за грудень 2017 року на суму 298 382,98 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення № 00000291421 по податку на додану вартість, яким зменшено суму податкового кредиту на суму 477213,00 грн. та зменшено суму податкового зобов'язання на суму 500002,00 грн. за період травень, грудень 2017 року; № 00000281421 по податку на додану вартість, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість позивача на суму 23422,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 5855,50 грн. (т. 1 а.с.14-15).

Позивач, не погодившись з зазначеними рішеннями, звернувся до суду за їх оскарженням.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, при наявності матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів по контрагентам, стали висновки про неправомірне декларування у перевіряємому періоді ТОВ "Легіонмет" господарських операцій із придбання товарів у ТОВ Амегалайткомпані (податковий номер 41584641) за грудень 2017 року, ТОВ Вітарус-К (податковий номер 40810129) за травень 2017 року, а також з покупцями по ланцюгу подальшої реалізації за відсутності факту реального здійснення цих господарських операцій, що свідчить про їх безтоварність та виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016).

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016).

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно з Наказом Міністерства фінансів № 427 від 11.04.2017, до внесення змін з Наказом Міністерства фінансів № 427 від 11.04.2017 в наступній редакції - первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємому періоду, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Амегалайткомпані (податковий номер 41584641) за грудень 2017 року, ТОВ Вітарус-К (податковий номер 40810129) за травень 2017 року.

Щодо господарських операцій між ТОВ "Легіонмет" та ТОВ Амегалайткомпані (податковий номер 41584641) за грудень 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Легіонмет" (у якості Покупця) та ТОВ Амегалайткомпані (у якості Продавця) 20.11.2017 року було укладено договір поставки за № 20/11-17 (т. 1 а.с. 172-173).

Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар, де ціна, кількість, якість й асортимент, зазначаються у видаткових накладних, що надаються Продавцем і є невід'ємною частиною цього Договору з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Поставка товару здійснюється зі складу Продавця. Доставка товару здійснюється за домовленістю обох сторін. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2018 року.

В грудні 2017 року на виконання умов договору, з боку ТОВ Амегалайткомпані на адресу ТОВ Легіонмет було здійснено поставку товару на загальну суму 1 930 828,23 грн., в тому числі ПДВ 321 804,70 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 30 від 06.12.2017 року на суму 43 837,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 7306,20 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 300 кг.; № 31 від 06.12.2017 року на суму 146 124,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24354,00 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 1000 кг.; № 32 від 06.12.2017 року на суму 146 124,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24354,00 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 1000 кг.; № 33 від 06.12.2017 року на суму 130 600,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 21766,80 грн.) на товар - Феросиліцій ФС-45 в кількості 1000 кг., Нікель катодний Н1 в кількості 260 кг.; № 34 від 06.12.2017 року на суму 136 799,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 22799,86 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 160 кг., Анод олов'яний О1 в кількості 83 кг.; № 35 від 06.12.2017 року на суму 144 696,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24116,00 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni 42%) в кількості 1000 кг.; № 36 від 06.12.2017 року на суму 157 429,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 26238,21 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni 42%) в кількості 1088 кг.; № 37 від 06.12.2017 року на суму 235 614,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 39269,06 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni20.3%) в кількості 3369 кг.; № 38 від 08.12.2017 року на суму 139 590,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 23265,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 188 кг.; № 39 від 08.12.2017 року на суму 140 530,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 23421,72 грн.) на товар - Нікель катодний Н1 в кількості 12 кг., Олово О1 в кількості 50 кг., куток алюмінієвий 20х40х3 в кількості 2222,222 пог.м.; № 40 від 08.12.2017 року на суму 121 770,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20295,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 164 кг.; № 41 від 08.12.2017 року на суму 148 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24750,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 200 кг.; № 42 від 08.12.2017 року на суму 122 789,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 20464,85 грн.) на товар - Феротитан ФТн-70 в кількості 60 кг., Припій ПОС 40 д.8,0 в кількості 10 кг., Кремній Кр-О в кількості 17,4 кг., Дріт ніхром Х20Н80 д. 5,0-7,0 в кількості 423 кг.; № 43 від 08.12.2017 року на суму 116 424,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 19404,00 грн.) на товар - Олово О2 в прутках в кількості 40,0 кг., Дріт ніхром Х20Н80 д. 5,0-7,0 в кількості 250 кг., Нікель катодний Н1 в кількості 50 кг (т. 1 а.с. 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164).

Одночасно на адресу ТОВ Легіонмет з боку ТОВ Амегалайткомпані , було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, що не заперечується сторонами по справі: № 30 від 06.12.2017 року на суму 43 837,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 7306,20 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 300 кг.; № 31 від 06.12.2017 року на суму 146 124,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24354,00 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 1000 кг.; № 32 від 06.12.2017 року на суму 146 124,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24354,00 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 1000 кг.; № 33 від 06.12.2017 року на суму 130 600,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 21766,80 грн.) на товар - Феросиліцій ФС-45 в кількості 1000 кг., Нікель катодний Н1 в кількості 260 кг.; № 34 від 06.12.2017 року на суму 136 799,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 22799,86 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 160 кг., Анод олов'яний О1 в кількості 83 кг.; № 35 від 06.12.2017 року на суму 144 696,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24116,00 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni 42%) в кількості 1000 кг.; № 36 від 06.12.2017 року на суму 157 429,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 26238,21 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni 42%) в кількості 1088 кг.; № 37 від 06.12.2017 року на суму 235 614,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 39269,06 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni20.3%) в кількості 3369 кг.; № 38 від 08.12.2017 року на суму 139 590,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 23265,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 188 кг.; № 39 від 08.12.2017 року на суму 140 530,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 23421,72 грн.) на товар - Нікель катодний Н1 в кількості 12 кг., Олово О1 в кількості 50 кг., куток алюмінієвий 20х40х3 в кількості 2222,222 пог.м.; № 40 від 08.12.2017 року на суму 121 770,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20295,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 164 кг.; № 41 від 08.12.2017 року на суму 148 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24750,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 200 кг.; № 42 від 08.12.2017 року на суму 122 789,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 20464,85 грн.) на товар - Феротитан ФТн-70 в кількості 60 кг., Припій ПОС 40 д.8,0 в кількості 10 кг., Кремній Кр-О в кількості 17,4 кг., Дріт ніхром Х20Н80 д. 5,0-7,0 в кількості 423 кг.; № 43 від 08.12.2017 року на суму 116 424,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 19404,00 грн.) на товар - Олово О2 в прутках в кількості 40,0 кг., Дріт ніхром Х20Н80 д. 5,0-7,0 в кількості 250 кг., Нікель катодний Н1 в кількості 50 кг.

Транспортування придбаного товару було здійснено ТОВ Східна металургійна компанія на підставі договору на виконання транспортних послуг від 01.07.2016 року за № 01/07-РТ, укладеного з ТОВ Легіонмет за допомогою автомобіля КАМАЗ на підставі наступних товарно-транспортних накладних: № Р30 від 06.12.2017 року; № Р31 від 06.12.2017 року; № Р32 від 06.12.2017 року; № Р33 від 06.12.2017 року; № Р34 від 06.12.2017 року; № Р35 від 06.12.2017 року; № Р36 від 06.12.2017 року; № Р37 від 06.12.2017 року; № Р38 від 08.12.2017 року; № Р39 від 08.12.2017 року; № Р40 від 08.12.2017 року; № Р41 від 08.12.2017 року; № Р42 від 08.12.2017 року; № Р43 від 08.12.2017 року (т. 1 а.с. 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 153, 155, 157, 159, 161, 163).

З товарно-транспортних накладних вбачається, що товар поставлений постачальником, за допомогою перевізника ТОВ Східна металургійна компанія (договір про надання транспортних послуг №01/07-ТР від 01.07.2016р. з актом наданих послуг від 31.12.2017 року) (т. 2 а.с. 179-181, 184) автомобілем КАМАЗ д/н АХ2161Е (договір оренди транспортного засобу від 21.08.2015р.) (т. 2 а.с. 170-173) було доставлено із пункту навантаження: м. Миколаїв, вул. Соборна, 12Б на адресу покупця ТОВ "Легіонмет" - м. Харків, вул. Шевченка, 327Я.

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ "Легіонмет" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ " Амегалайткомпані ", що підтверджується платіжними дорученнями від 20.12.2017 року на суму 198 875,30 грн. та на суму 16 327,15 грн. (т.1 а.с. 170-171).

Виходячи із наданих позивачем документів, в бухгалтерському обліку дані операції відображено проводками: Д-т 631 К-т 311 - 215 202,45 грн., Д-т 644-1 К-т 631 - 35 867,07 грн., Подальше переміщення товару відображено наступними проводками: Д-т 281 К-т 631 - 1 609 023,53 грн. (т. 2 а.с. 185-207). Зазначені дані також знайшли своє підтвердження в акті перевірки відповідача.

В подальшому, придбані ТОВ Легіонмет товари у ТОВ Амегалайткомпані , було реалізовано наступним суб'єктам господарювання: ТОВ Сватівський завод Експериментального лиття на підставі договору поставки № 04/17-2017 від 10.05.2017 року на суму 5279,76 грн.; ПАТ Дніпропетровській Агрегатний завод на підставі договору поставки № 128 від 19.12.2016 року на суму 55533,50 грн.; ПАТ Бериславський машинобудівний завод на підставі договору поставки № 114 від 11.05.2017 року на суму 609 581,04 грн.; ПАТ Дніпропетровський завод прокатних валків на підставі договору поставки № 143 від 01.08.2016 року на суму 543 181,72 грн.; ТОВ Спеціальні лігатури та порошки на підставі договору поставки № 271 від 27.11.2017 року на суму 174 982,69 грн.; ТОВ Абріс Дніпро на підставі договору поставки № 281 від 05.12.2017 року на суму 406000,00 грн.; ТОВ Металконтракт на підставі договору поставки № 47 від 03.05.2017 року на суму 4 439,95 грн., що підтверджується вказаними договорами зі специфікаціями до них, видатковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями, рахунками на оплату, платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 78-137, 165-169, 174-226).

Залишок товару на складі (рахунок 28 ТОВАРИ ) - куток алюмінієвий у кількості 2222,22 пог.м. на загальну суму 140 530,32 грн.

Щодо господарських операцій між ТОВ "Легіонмет" та ТОВ Вітарус-К .

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Легіонмет та ТОВ Вітарус-К 10.05.2017 року було укладено договір поставки за № 10/05-17 (т. 2 а.с. 95-96).

Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар, де ціна, кількість, якість й асортимент, зазначаються у видаткових накладних, що надаються Продавцем і є невід'ємною частиною цього Договору з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Поставка товару здійснюється зі складу Продавця. Доставка товару здійснюється за домовленістю обох сторін. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2018 року.

На виконання умов укладеного договору, в травні 2017 року з боку ТОВ Вітарус-К на адресу ТОВ Легіонмет було поставлено товару на суму 1 072 981,99 грн., в тому числі ПДВ 178 830,33 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 50 від 16.05.2017 року на суму 276 658,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 46109,74 грн.) на товар - Анод кадмієвий КДО в кількості 81 кг., Кремній Кр-О в кількості 110 кг., Генератор водню ГВЧ-12Х в кількості 1 шт., Феромарганець ФМН-78 в кількості 1000,00 кг., Фероніобій FNb-60 в кількості 250,00 кг., Олово О2д.8 в кількості 3,205 кг., Свинець С-1 чушка в кількості 106,5 кг., Генератор водню ГВЧ-6Х в кількості - 1 шт.; № 53 від 16.05.2017 року на суму 263850,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 43975,00 грн.) на товар - Фероніобій FNb-60 в кількості 500,00 кг.; № 54 від 16.05.2017 року на суму 131 925,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 21987,50 грн.) на товар - Фероніобій FNb-60 в кількості 250,00 кг.; № 130 від 18.05.2017 року на суму 196 020,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32670,00 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 500 кг.; № 131 від 18.05.2017 року на суму 204 528,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 34088,09 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 516,65 кг., Олово О2 д. 8 в кількості 2,564 кг. (т. 2 а.с. 97, 100, 103, 106, 109).

Одночасно на адресу ТОВ Легіонмет з боку ТОВ Вітарус-К , було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, що не заперечується сторонами по справі: № 50 від 16.05.2017 року на суму 276 658,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 46109,74 грн.) на товар - Анод кадмієвий КДО в кількості 81 кг., Кремній Кр-О в кількості 110 кг., Генератор водню ГВЧ-12Х в кількості 1 шт., Феромарганець ФМН-78 в кількості 1000,00 кг., Фероніобій FNb-60 в кількості 250,00 кг., Олово О2д.8 в кількості 3,205 кг., Свинець С-1 чушка в кількості 106,5 кг., Генератор водню ГВЧ-6Х в кількості - 1 шт.; № 53 від 16.05.2017 року на суму 263 850,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 43975,00 грн.) на товар - Фероніобій FNb-60 в кількості 500,00 кг.; № 54 від 16.05.2017 року на суму 131 925,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 21987,50 грн.) на товар - Фероніобій FNb-60 в кількості 250,00 кг.; № 130 від 18.05.2017 року на суму 196 020,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32670,00 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 500 кг.; № 131 від 18.05.2017 року на суму 204 528,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 34088,09 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 516,65 кг., Олово О2 д. 8 в кількості 2,564 кг.

Транспортування товару було здійснено ТОВ Легіонмет в особі штатного працівника - водія ОСОБА_3 (наказ на відрядження №17/06 від 17.05.2017 року, №15/06 від 15.05.2017 року) (т. 2 а.с. 182-183) за допомогою орендованих автомобілів - Газель АХ 1150ВС та МАН АХ 8180 ЕІ (договір оренди транспортного засобу від 26.07.2016р.) (т. 2 а.с. 166-169) із пункту навантаження - Дніпропетровська область, Новомосковський район, чмт. Губиниха, вул. Берегового, буд. 34/В до пункту розвантаження - м. Харків, вул. Шевченко, 327я, відповідно до наступних ТТН: № 50 від 16.05.2017 року; № 53 від 16.05.2017 року; № 54 від 16.05.2017 року; наказу на відрядження за № 15/06 від 15.05.2017 року; № 130 від 18.05.2017 року; № 131 від 18.05.2017 року, наказу на відрядження за № 17/06 від 17.05.2017 року (т. 2 а.с. 98-99, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111).

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ "Легіонмет" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ Вітарус-К на підставі платіжних доручень: від 15.06.2017 року на суму 134 122,75 грн., від 12.10.2017 року на суму 370 000,00 грн., від 13.10.2017 року на суму 220 000,00 грн., від 17.10.2017 року на суму 290 000,00 грн., від 18.10.2017 року на суму 58 859,24 грн. (т. 2 а.с. 43-47).

Виходячи із наданих позивачем документів, в бухгалтерському обліку дані операції відображено проводками: Д-т 631 К-т 311 - 1 072 981,99 грн., Д-т 644-1 К-т 631 - 178 830,33 грн.; Д-т 631 К-т 311 - 215 202,45 грн., Д-т 644-1 К-т 631 - 35 867,07 грн. Подальше переміщення товару відображено наступними проводками: Д-т 281 К-т 631 - 1 072 981,99 грн. (т. 2 а.с. 208-219). Зазначені дані також знайшли своє підтвердження в акті перевірки відповідача.

В подальшому, придбані ТОВ Легіонмет товари у ТОВ Вітарус-К , було реалізовано наступним суб'єктам господарювання: ТОВ Регіонстандарт на підставі договору поставки № 33 від 12.08.2016 року на суму 533 004,00 грн., ПП Купфер на підставі договору поставки № 32 від 11.08.2016 року на суму 9 314,68 грн., ТОВ Хімтест Україна + на підставі договору поставки № 13 від 28.07.2016 року на суму 86130 грн., ПАТ Дніпропетровський Агрегатний завод на підставі договору поставки № 128 від 19.12.2016 року на суму 53100,24 грн., ПАТ Дніпропетровській завод прокатних валків на підставі договору поставки № 143 від 01.08.2016 року на суму 394 574,40 грн., ТОВ Металконтракт на підставі договору поставки № 47 від 03.05.2017 року на суму 62 145,36 грн., ТОВ Кольорметпрокат на підставі договору поставки № 27 від 08.08.2016 року на суму 8473,14 грн., що підтверджується вказаними договорами зі специфікаціями до них, видатковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями, рахунками на оплату, платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 227-250, т. 2 а.с. 1-42, 48-94).

Крім того, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №19/07 від 1.07.2016 року ТОВ Легіонмет орендує у ОСОБА_4 нежитлові складські приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 327я, загальною площею 150 кв.м. (т. 2 а.с. 174-178), що є місцем розвантаження придбаного у контрагентів товару відповідно до вищезазначених товарно-транспортних накладних.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

При цьому, суд зазначає, що виходячи із вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні , затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

У разі якщо перевезення здійснюється для власних потреб власним транспортом, оформлення ТТН не вимагається (п. 2 Переліку № 207).

Однак, при цьому, операції з перевезення товару, здійснені позивачем як самостійно, так і за допомогою перевізника, було оформлено відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні , затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207.

Доводи відповідача щодо наявності порушень в частині оформлення товарно-транспортних накладних в кількості більше однієї на одну поїздку, спростовується як вимогами наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні , затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, так і вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Таким чином, факт оформлення декількох ТТН на одне відрядження відповідно до номенклатури товару не суперечить вимогам діючого законодавства України та не може свідчити про безтоварність проведених операцій.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання прибутку та поставлений товар.

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Легіонмет", наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Крім того, виходячи із даних акту перевірки, який став підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних повідомлень-рішень, висновки про наявність порушень з боку ТОВ Легіонмет по взаємовідносинам із ТОВ Амегалайткомпані зроблено відповідачем на підставі податкової інформації № 9/14-29-14-08/41584641 від 09.01.2018 року, отриманої від ГУ ДФС у Миколаївській області, складеної у зв'язку із відсутністю ТОВ Амегалайткомпані за податковою адресою, що суперечить вимогам діючого законодавства України; а висновки про наявність порушень з боку позивача по взаємовідносинам із ТОВ Вітарус-К зроблено відповідачем на підставі податкової інформації № 78/11-28-14-04/40810129 від 31.07.2017 року, отриманої від ГУ ДФС у Кіровоградській області, складеної у зв'язку із відсутністю ТОВ Вітарус-К за юридичною адресою та у зв'язку із неможливістю проведення документальної позапланової перевірки за період часу жовтень-грудень 2016 року, січень, лютий, квітень, травень 2017 року, що суперечить вимогам діючого законодавства України (т. 2 а.с. 136-145).

З цього приводу суд зазначає, що така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Окрім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Суд також зазначає, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Крім того, суд зазначає, що норми п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вищезазначених норм були складені податкові накладні та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Жодних зауважень щодо правильності оформлення податкових накладних, які виписувалися позивачем, а також щодо належної реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН, в акті перевірки не має та не висловлювалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, посилаючись на порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України податковим органом не надано достатніх доказів неправомірного декларування спірних господарських операцій з боку позивача та його посадових осіб.

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів якості продукції, суд зазначає, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до вимог Наказу Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні за № 28 від 01.02.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за № 466/10746, що діяв станом на момент спірних взаємовідносин (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 93 від 26.01.2018), був передбачений перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Продукція придбана Позивачем у ТОВ Амегалайткомпані та ТОВ Вітарус-К , не підлягала обов'язковій сертифікації, у зв'язку із чим доводи відповідача щодо безтоварності проведених операцій у зв'язку із ненаданням позивачем деяких сертифікатів, суперечить вимогам зазначеного Наказу, оскільки сертифікати на продукцію, що не підлягає обов'язковій сертифікації видається на вимогу покупця. Окрім того, слід звернути увагу суду на той факт, що продукція, яка використовується в подальшому для переплавки та створення певних видів сплавів, проходить лабораторну перевірку у кінцевих покупців.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні було надано сертифікати якості на всю номенклатуру товару, придбану у ТОВ Амегалайткомпані та ТОВ Вітарус-К (т. 2 а.с. 112-117, 221-234).

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Відповідно до Роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, господарські операції ТОВ "Легіонмет" з його контрагентами підтверджуються вже наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, та підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

На підставі вищевикладеного, висновок відповідача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з постачальниками: з ТОВ Амегалайткомпані (податковий номер 41584641) за грудень 2017 року, ТОВ Вітарус-К (податковий номер 40810129) за травень 2017 року, а також з покупцями по ланцюгу подальшої реалізації, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, спростовується наведеними нормами податкового законодавства.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ТОВ "Легіонмет" податкових повідомлень-рішень від 24.05.2018 року № 00000291421, № 00000281421.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОНМЕТ" (в'їзд Вологодський, 2-й, буд. 6, офіс 200/3,м. Харків,61033, код ЄДРПОУ40495289) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ( 61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 24.05.2018 року № 00000291421, № 00000281421, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОНМЕТ".

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОНМЕТ" (в'їзд Вологодський, 2-й, буд. 6, офіс 200/3,м. Харків,61033, код ЄДРПОУ40495289) у розмірі 15097,39 грн. ( п'ятнадцять тисяч дев'яносто сім гривень 39 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.