Постанова

від 15.04.2019 по справі 2040/5371/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 р.Справа № 2040/5371/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник відповідача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 24.10.18 року по справі № 2040/5371/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіонмет"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОНМЕТ" (далі по тексту - ТОВ "ЛЕГІОНМЕТ", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 00000291421, № 00000281421, прийняті ГУ ДФС у Харківській області 24.05.2018 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОНМЕТ" (в'їзд Вологодський, 2-й, буд. 6, офіс 200/3,м. Харків,61033, код ЄДРПОУ40495289) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ( 61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 24.05.2018 року № 00000291421, № 00000281421, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОНМЕТ".

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГІОНМЕТ" (в'їзд Вологодський, 2-й, буд. 6, офіс 200/3,м. Харків,61033, код ЄДРПОУ40495289) у розмірі 15097, 39 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи з ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи, просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на недотримання судом першої інстанції вимог законності та обґрунтованості, оскільки вважає не підтвердженою реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Амегалайткомпані» та ТОВ «Вітарус-К» у перевіряємий період. Посилаючись на недоліки у товарно-транспортних накладних, наявність сертифікатів якості не на весь товар, а також податкової інформації стосовно вказаних контрагентів позивача, вважає вірними висновки акту перевірки та правомірно винесеними податкові повідомлення - рішення відповідача № 00000291421, № 00000281421.

Представник відповідача в судовому засіданні, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що спірні повідомлення-рішення є протиправними, оскільки матеріали справи містять всі необхідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Амегалайткомпані» та ТОВ «Вітарус-К» . Посилаючись на викладені доводи вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, що базується на повному та об'єктивному дослідженні обставин справи та документів, якими підтверджується як факт придбання так і факт подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Легіонмет» (податковий номер 40495289) з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Амегалайткомпані» (податковий номер 41584641) за період з 01.12.17 по 21.12.17, ТОВ «Вітарус-К» (податковий номер 40810129) за період 01.05.17 по 31.05.17, ТОВ «Арена Груп» (податковий номер 40561969) за період з 01.08.16 по 31.08.16, ТОВ «ЛаконісТрейд» (податковий номер 40662278) за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, а також податкових зобов'язань по ланцюгу постачання та придбання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за травень, грудень 2017, серпень, грудень 2016.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області складено акт від 10.05.2018 р. № 1842/20-40-14-21-07 (т. 1 а.с. 16-77).

Перевіркою встановлені порушення ТОВ «ЛЕГІОНМЕТ» : ст. 185, ст.. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та абз. «а» п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п.п. і, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 500635,03 грн., в тому числі за травень 2017 року в сумі 178830,33 грн., за грудень 2017 року в сумі 321804,70 грн., що призвело: до заниження ПДВ до сплати в сумі 23421,72 грн. за грудень 2017 року на суму 23 421,72 грн.; в порушення ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання на суму 500001,20 грн., у т.ч. за травень 2017 року на суму 191123,64 грн., за грудень 2017 року - 308877,56 грн.; в порушення п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п.п. і, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 477213,31 грн., у т.ч. за травень 2017 року на суму 178 830,33 грн., за грудень 2017 року на суму 298382,98 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення № 00000291421 по податку на додану вартість, яким зменшено суму податкового кредиту на суму 477213,00 грн. та зменшено суму податкового зобов'язання на суму 500002,00 грн. за період травень, грудень 2017 року; № 00000281421 по податку на додану вартість, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість позивача на суму 23422,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 5855,50 грн. (т. 1 а.с.14-15).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями №00000291421, №00000281421, ТОВ "ЛЕГІОНМЕТ" звернулось до суду з вимогою про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Амегалайткомпані» , ТОВ «Вітарус-К, а також з покупцями по ланцюгу подальшої реалізації, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень - рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення від 24.05.2018 року №00000291421, №00000281421 прийнято ГУ ДФС у Харківській області на підставі висновків відповідача про неправомірне декларування у перевіряємому періоді ТОВ "Легіонмет" господарських операцій із придбання товарів у ТОВ «Амегалайткомпані» за грудень 2017 року, ТОВ «Вітарус-К» за травень 2017 року, а також з покупцями по ланцюгу подальшої реалізації за відсутності факту реального здійснення цих господарських операцій, що свідчить про їх безтоварність та виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства. Так, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «ЛЕГІОНМЕТ» : ст. 185, ст.. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та абз. «а» п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п.п. і, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 500 635,03 грн., в тому числі за травень 2017 року в сумі 178 830,33 грн., за грудень 2017 року в сумі 321 804,70 грн., що призвело: до заниження ПДВ до сплати в сумі 23 421,72 грн. за грудень 2017 року на суму 23 421,72 грн.; в порушення ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання на суму 500 001,20 грн., у т.ч. за травень 2017 року на суму 191 123,64 грн., за грудень 2017 року - 308 877,56 грн.; в порушення п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п.п. і, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 477 213,31 грн., у т.ч. за травень 2017 року на суму 178 830,33 грн., за грудень 2017 року на суму 298 382,98 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи з п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Амегалайткомпані» (податковий номер 41584641) за грудень 2017 року, ТОВ «Вітарус-К» (податковий номер 40810129) за травень 2017 року.

З приводу господарських операцій між ТОВ "Легіонмет" та ТОВ «Амегалайткомпані» за грудень 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Легіонмет" (у якості Покупця) та ТОВ «Амегалайткомпані» (у якості Продавця) 20.11.2017 року було укладено договір поставки за № 20/11-17 (т. 1 а.с. 172-173).

Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар, де ціна, кількість, якість й асортимент, зазначаються у видаткових накладних, що надаються Продавцем і є невід'ємною частиною цього Договору з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Поставка товару здійснюється зі складу Продавця. Доставка товару здійснюється за домовленістю обох сторін. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2018 року.

В грудні 2017 року на виконання умов договору, з боку ТОВ «Амегалайткомпані» на адресу ТОВ «Легіонмет» було здійснено поставку товару на загальну суму 1930828,23 грн., в тому числі ПДВ 321804,70 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 30 від 06.12.2017 року на суму 43 837,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 7306,20 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 300 кг.; № 31 від 06.12.2017 року на суму 146 124,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24354,00 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 1000 кг.; № 32 від 06.12.2017 року на суму 146 124,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24354,00 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 1000 кг.; № 33 від 06.12.2017 року на суму 130 600,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 21766,80 грн.) на товар - Феросиліцій ФС-45 в кількості 1000 кг., Нікель катодний Н1 в кількості 260 кг.; № 34 від 06.12.2017 року на суму 136 799,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 22799,86 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 160 кг., Анод олов'яний О1 в кількості 83 кг.; № 35 від 06.12.2017 року на суму 144 696,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24116,00 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni 42%) в кількості 1000 кг.; № 36 від 06.12.2017 року на суму 157 429,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 26238,21 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni 42%) в кількості 1088 кг.; № 37 від 06.12.2017 року на суму 235 614,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 39269,06 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni20.3%) в кількості 3369 кг.; № 38 від 08.12.2017 року на суму 139 590,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 23265,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 188 кг.; № 39 від 08.12.2017 року на суму 140 530,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 23421,72 грн.) на товар - Нікель катодний Н1 в кількості 12 кг., Олово О1 в кількості 50 кг., куток алюмінієвий 20х40х3 в кількості 2222,222 пог.м.; № 40 від 08.12.2017 року на суму 121 770,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20295,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 164 кг.; № 41 від 08.12.2017 року на суму 148 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24750,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 200 кг.; № 42 від 08.12.2017 року на суму 122 789,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 20464,85 грн.) на товар - Феротитан ФТн-70 в кількості 60 кг., Припій ПОС 40 д.8,0 в кількості 10 кг., Кремній Кр-О в кількості 17,4 кг., Дріт ніхром Х20Н80 д. 5,0-7,0 в кількості 423 кг.; № 43 від 08.12.2017 року на суму 116 424,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 19404,00 грн.) на товар - Олово О2 в прутках в кількості 40,0 кг., Дріт ніхром Х20Н80 д. 5,0-7,0 в кількості 250 кг., Нікель катодний Н1 в кількості 50 кг (т. 1 а.с. 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164).

Одночасно на адресу ТОВ «Легіонмет» з боку ТОВ «Амегалайткомпані» , було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, що не заперечується сторонами по справі: № 30 від 06.12.2017 року на суму 43 837,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 7306,20 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 300 кг.; № 31 від 06.12.2017 року на суму 146 124,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24354,00 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 1000 кг.; № 32 від 06.12.2017 року на суму 146 124,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24354,00 грн.) на товар - Бабіт Б-16 в кількості 1000 кг.; № 33 від 06.12.2017 року на суму 130 600,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 21766,80 грн.) на товар - Феросиліцій ФС-45 в кількості 1000 кг., Нікель катодний Н1 в кількості 260 кг.; № 34 від 06.12.2017 року на суму 136 799,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 22799,86 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 160 кг., Анод олов'яний О1 в кількості 83 кг.; № 35 від 06.12.2017 року на суму 144 696,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24116,00 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni 42%) в кількості 1000 кг.; № 36 від 06.12.2017 року на суму 157 429,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 26238,21 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni 42%) в кількості 1088 кг.; № 37 від 06.12.2017 року на суму 235 614,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 39269,06 грн.) на товар - Феронікель ФН-20 (вм. Ni20.3%) в кількості 3369 кг.; № 38 від 08.12.2017 року на суму 139 590,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 23265,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 188 кг.; № 39 від 08.12.2017 року на суму 140 530,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 23421,72 грн.) на товар - Нікель катодний Н1 в кількості 12 кг., Олово О1 в кількості 50 кг., куток алюмінієвий 20х40х3 в кількості 2222,222 пог.м.; № 40 від 08.12.2017 року на суму 121 770,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20295,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 164 кг.; № 41 від 08.12.2017 року на суму 148 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24750,00 грн.) на товар - Олово О1 в кількості 200 кг.; № 42 від 08.12.2017 року на суму 122 789,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 20464,85 грн.) на товар - Феротитан ФТн-70 в кількості 60 кг., Припій ПОС 40 д.8,0 в кількості 10 кг., Кремній Кр-О в кількості 17,4 кг., Дріт ніхром Х20Н80 д. 5,0-7,0 в кількості 423 кг.; № 43 від 08.12.2017 року на суму 116 424,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 19404,00 грн.) на товар - Олово О2 в прутках в кількості 40,0 кг., Дріт ніхром Х20Н80 д. 5,0-7,0 в кількості 250 кг., Нікель катодний Н1 в кількості 50 кг.

Транспортування придбаного товару було здійснено ТОВ «Східна металургійна компанія» на підставі договору на виконання транспортних послуг від 01.07.2016 року за № 01/07-РТ, укладеного з ТОВ «Легіонмет» за допомогою автомобіля КАМАЗ на підставі наступних товарно-транспортних накладних: № Р30 від 06.12.2017 року; № Р31 від 06.12.2017 року; № Р32 від 06.12.2017 року; № Р33 від 06.12.2017 року; № Р34 від 06.12.2017 року; № Р35 від 06.12.2017 року; № Р36 від 06.12.2017 року; № Р37 від 06.12.2017 року; № Р38 від 08.12.2017 року; № Р39 від 08.12.2017 року; № Р40 від 08.12.2017 року; № Р41 від 08.12.2017 року; № Р42 від 08.12.2017 року; № Р43 від 08.12.2017 року (т. 1 а.с. 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 153, 155, 157, 159, 161, 163).

З товарно-транспортних накладних вбачається, що товар поставлений постачальником, за допомогою перевізника ТОВ «Східна металургійна компанія» (договір про надання транспортних послуг №01/07-ТР від 01.07.2016р. з актом наданих послуг від 31.12.2017 року) (т. 2 а.с. 179-181, 184) автомобілем КАМАЗ д/н АХ2161Е (договір оренди транспортного засобу від 21.08.2015р.) (т. 2 а.с. 170-173) було доставлено із пункту навантаження: м. Миколаїв, вул. Соборна, 12Б на адресу покупця ТОВ "Легіонмет" - м. Харків, вул. Шевченка, 327Я.

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ "Легіонмет" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ " Амегалайткомпані ", що підтверджується платіжними дорученнями від 20.12.2017 року на суму 198 875,30 грн. та на суму 16 327,15 грн. (т.1 а.с. 170-171).

Виходячи із наданих позивачем документів, в бухгалтерському обліку дані операції відображено проводками: Д-т 631 К-т 311 - 215 202,45 грн., Д-т 644-1 К-т 631 - 35 867,07 грн., Подальше переміщення товару відображено наступними проводками: Д-т 281 К-т 631 - 1 609 023,53 грн. (т. 2 а.с. 185-207). Зазначені дані також знайшли своє підтвердження в акті перевірки відповідача.

В подальшому, придбані ТОВ «Легіонмет» товари у ТОВ «Амегалайткомпані» , було реалізовано наступним суб'єктам господарювання: ТОВ «Сватівський завод Експериментального лиття» на підставі договору поставки № 04/17-2017 від 10.05.2017 року на суму 5279,76 грн.; ПАТ «Дніпропетровській Агрегатний завод» на підставі договору поставки № 128 від 19.12.2016 року на суму 55533,50 грн.; ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» на підставі договору поставки № 114 від 11.05.2017 року на суму 609 581,04 грн.; ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» на підставі договору поставки № 143 від 01.08.2016 року на суму 543 181,72 грн.; ТОВ «Спеціальні лігатури та порошки» на підставі договору поставки № 271 від 27.11.2017 року на суму 174 982,69 грн.; ТОВ «Абріс Дніпро» на підставі договору поставки № 281 від 05.12.2017 року на суму 406000,00 грн.; ТОВ «Металконтракт» на підставі договору поставки № 47 від 03.05.2017 року на суму 4 439,95 грн., що підтверджується вказаними договорами зі специфікаціями до них, видатковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями, рахунками на оплату, платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 78-137, 165-169, 174-226).

Залишок товару на складі (рахунок 28 «ТОВАРИ» ) - куток алюмінієвий у кількості 2222,22 пог.м. на загальну суму 140530,32 грн.

З приводу господарських операцій між ТОВ "Легіонмет" та ТОВ «Вітарус-К» , колегія суддів вказує на таке.

Судом встановлено, що між ТОВ «Легіонмет» та ТОВ «Вітарус-К» 10.05.2017 року було укладено договір поставки за № 10/05-17 (т. 2 а.с. 95-96).

Відповідно до умов зазначеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар, де ціна, кількість, якість й асортимент, зазначаються у видаткових накладних, що надаються Продавцем і є невід'ємною частиною цього Договору з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Поставка товару здійснюється зі складу Продавця. Доставка товару здійснюється за домовленістю обох сторін. Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2018 року.

На виконання умов укладеного договору, в травні 2017 року з боку ТОВ «Вітарус-К» на адресу ТОВ «Легіонмет» було поставлено товару на суму 1072981,99 грн., в тому числі ПДВ 178 830,33 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 50 від 16.05.2017 року на суму 276 658,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 46109,74 грн.) на товар - Анод кадмієвий КДО в кількості 81 кг., Кремній Кр-О в кількості 110 кг., Генератор водню ГВЧ-12Х в кількості 1 шт., Феромарганець ФМН-78 в кількості 1000,00 кг., Фероніобій FNb-60 в кількості 250,00 кг., Олово О2д.8 в кількості 3,205 кг., Свинець С-1 чушка в кількості 106,5 кг., Генератор водню ГВЧ-6Х в кількості - 1 шт.; № 53 від 16.05.2017 року на суму 263850,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 43975,00 грн.) на товар - Фероніобій FNb-60 в кількості 500,00 кг.; № 54 від 16.05.2017 року на суму 131 925,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 21987,50 грн.) на товар - Фероніобій FNb-60 в кількості 250,00 кг.; № 130 від 18.05.2017 року на суму 196 020,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32670,00 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 500 кг.; № 131 від 18.05.2017 року на суму 204 528,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 34088,09 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 516,65 кг., Олово О2 д. 8 в кількості 2,564 кг. (т. 2 а.с. 97, 100, 103, 106, 109).

Одночасно на адресу ТОВ «Легіонмет» з боку ТОВ «Вітарус-К» , було виписано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, що не заперечується сторонами по справі: № 50 від 16.05.2017 року на суму 276 658,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 46109,74 грн.) на товар - Анод кадмієвий КДО в кількості 81 кг., Кремній Кр-О в кількості 110 кг., Генератор водню ГВЧ-12Х в кількості 1 шт., Феромарганець ФМН-78 в кількості 1000,00 кг., Фероніобій FNb-60 в кількості 250,00 кг., Олово О2д.8 в кількості 3,205 кг., Свинець С-1 чушка в кількості 106,5 кг., Генератор водню ГВЧ-6Х в кількості - 1 шт.; № 53 від 16.05.2017 року на суму 263 850,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 43975,00 грн.) на товар - Фероніобій FNb-60 в кількості 500,00 кг.; № 54 від 16.05.2017 року на суму 131 925,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 21987,50 грн.) на товар - Фероніобій FNb-60 в кількості 250,00 кг.; № 130 від 18.05.2017 року на суму 196 020,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32670,00 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 500 кг.; № 131 від 18.05.2017 року на суму 204 528,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 34088,09 грн.) на товар - Феромолібден ФМО-60 в кількості 516,65 кг., Олово О2 д. 8 в кількості 2,564 кг.

Транспортування товару було здійснено ТОВ «Легіонмет» в особі штатного працівника - водія ОСОБА_3 (наказ на відрядження №17/06 від 17.05.2017 року, №15/06 від 15.05.2017 року) (т. 2 а.с. 182-183) за допомогою орендованих автомобілів - Газель АХ 1150ВС та МАН АХ 8180 ЕІ (договір оренди транспортного засобу від 26.07.2016р.) (т. 2 а.с. 166-169) із пункту навантаження - Дніпропетровська область, Новомосковський район, чмт. Губиниха, вул. Берегового, буд. 34/В до пункту розвантаження - м. Харків, вул. Шевченко, 327я, відповідно до наступних ТТН: № 50 від 16.05.2017 року; № 53 від 16.05.2017 року; № 54 від 16.05.2017 року; наказу на відрядження за № 15/06 від 15.05.2017 року; № 130 від 18.05.2017 року; № 131 від 18.05.2017 року, наказу на відрядження за № 17/06 від 17.05.2017 року (т. 2 а.с. 98-99, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111).

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ТОВ "Легіонмет" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ «Вітарус-К» на підставі платіжних доручень: від 15.06.2017 року на суму 134122,75 грн., від 12.10.2017 року на суму 370000,00 грн., від 13.10.2017 року на суму 220000,00 грн., від 17.10.2017 року на суму 290000,00 грн., від 18.10.2017 року на суму 58859,24 грн. (т. 2 а.с. 43-47).

Виходячи із наданих позивачем документів, в бухгалтерському обліку дані операції відображено проводками: Д-т 631 К-т 311 - 1 072 981,99 грн., Д-т 644-1 К-т 631 - 178 830,33 грн.; Д-т 631 К-т 311 - 215 202,45 грн., Д-т 644-1 К-т 631 - 35 867,07 грн. Подальше переміщення товару відображено наступними проводками: Д-т 281 К-т 631 - 1 072 981,99 грн. (т. 2 а.с. 208-219). Зазначені дані також знайшли своє підтвердження в акті перевірки відповідача.

В подальшому, придбані ТОВ «Легіонмет» товари у ТОВ «Вітарус-К» , було реалізовано наступним суб'єктам господарювання: ТОВ «Регіонстандарт» на підставі договору поставки № 33 від 12.08.2016 року на суму 533 004,00 грн., ПП «Купфер» на підставі договору поставки № 32 від 11.08.2016 року на суму 9 314,68 грн., ТОВ «Хімтест Україна +» на підставі договору поставки № 13 від 28.07.2016 року на суму 86130 грн., ПАТ «Дніпропетровський Агрегатний завод» на підставі договору поставки № 128 від 19.12.2016 року на суму 53100,24 грн., ПАТ «Дніпропетровській завод прокатних валків» на підставі договору поставки № 143 від 01.08.2016 року на суму 394 574,40 грн., ТОВ «Металконтракт» на підставі договору поставки № 47 від 03.05.2017 року на суму 62 145,36 грн., ТОВ «Кольорметпрокат» на підставі договору поставки № 27 від 08.08.2016 року на суму 8473,14 грн., що підтверджується вказаними договорами зі специфікаціями до них, видатковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями, рахунками на оплату, платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 227-250, т. 2 а.с. 1-42, 48-94).

Крім того, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №19/07 від 1.07.2016 року ТОВ «Легіонмет» орендує у ОСОБА_4 нежитлові складські приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 327я, загальною площею 150 кв.м. (т. 2 а.с. 174-178), що є місцем розвантаження придбаного у контрагентів товару відповідно до вищезазначених товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Вказані правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та контрагентами ТОВ «Амегалайткомпані» , ТОВ «Вітарус-К» договори містять положення щодо предмету, обов'язків та відповідальності сторін, строків дії договорів та ін., що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Таким чином, вищезазначені договори колегія суддів вважає належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар, в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту про належну оплату товару, що не заперечується відповідачем, є належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи в свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Так, норми п. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлюють, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вищезазначених норм були складені податкові накладні та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

При цьому, податковим органом не заперечується правильність оформлення податкових накладних, які виписувалися позивачем, а також належна реєстрація цих податкових накладних в ЄРПН.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ «Амегалайткомпані» та ТОВ «Вітарус-К» товарно-матеріальних цінностей.

Посилання податкового органу на оформлення декількох ТТН на одне відрядження, як на підставу підтвердження нереальності здійснення госпродарських операцій між позивачем та його контрагентами, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

У відповідності до вимог «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» , затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» , затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

У разі якщо перевезення здійснюється для власних потреб власним транспортом, оформлення ТТН не вимагається (п. 2 Переліку № 207).

Однак, при цьому, операції з перевезення товару, здійснені позивачем як самостійно, так і за допомогою перевізника, було оформлено відповідно до вимог «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» , затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» , затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207.

Доводи скаржника щодо наявності порушень в частині оформлення товарно-транспортних накладних в кількості більше однієї на одну поїздку, спростовуються як вимогами наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, а також «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» , затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, так і вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що факт оформлення декількох ТТН на одне відрядження відповідно до номенклатури товару не суперечить вимогам діючого законодавства України та не може свідчити про безтоварність проведених операцій.

Щодо посилань скаржника на відсутність сертифікатів якості продукції, колегія суддів вказує на те, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Так, відповідно до положень статті 61 ПК України органи ДПС здійснюють податковий контроль, який визначено як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Одним із різновидів одаткового контролю є перевірки.

Згідно з п.75.1 ПКУ документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень, виключно в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п.п.75.1.2 ПКУ визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної планової перевірки та які платник одатків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у овному обсязі (п.85.2 ПКУ). До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

Поряд з цим, згідно з п.44.1 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням податкових обов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань. З огляду на викладене, колегія суддів вказує на те, що платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п.44.3 ПКУ.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, а також враховуючи зміст та мету документальної перевірки, вказана документація не може бути предметом дослідження та контролю під час її проведення, а, отже, і підставою для відповідних висновків згідно з вимогами п.83.1, ст.83 ПКУ.

Крім того, будь-які документи, якими підтверджується якість, безпечність або відповідність товарів, подання яких вимагає відповідач, не свідчать про здійснення господарських операцій з такими товарами та зміни в зв'язку з цим в структурі активів та зобов'язань позивача. Такі документи не є підставою для відображення в бухгалтерському чи податковому обліку будь-яких операцій з товарами. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями контролю за якістю та відповідністю товарів в обігу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не зобов'язаний зберігати та надавати на перевірку позивачу документи, що засвідчують якість придбаних ним товарів.

Більше того, відповідно до вимог Наказу Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» за № 28 від 01.02.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за № 466/10746, що діяв станом на момент спірних взаємовідносин (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 93 від 26.01.2018), був передбачений перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Так, продукція придбана позивачем у ТОВ «Амегалайткомпані» та ТОВ «Вітарус-К» , не підлягала обов'язковій сертифікації, у зв'язку із чим доводи скаржника щодо безтоварності проведених операцій у зв'язку із ненаданням позивачем деяких сертифікатів, суперечить вимогам зазначеного Наказу, оскільки сертифікати на продукцію, що не підлягає обов'язковій сертифікації видається на вимогу покупця. Крім зазначеного, продукція, яка використовується в подальшому для переплавки та створення певних видів сплавів, проходить лабораторну перевірку у кінцевих покупців.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що представником позивача у судовому засіданні було надано сертифікати якості на номенклатуру товару, придбану у ТОВ «Амегалайткомпані» та ТОВ «Вітарус-К» (т. 2 а.с. 112-117, 221-234).

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до Роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, господарські операції ТОВ "Легіонмет" з його контрагентами підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, та підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Твердження податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Амегалайткомпані» , ТОВ «Вітарус-К» через наявність податкової інформації № 9/14-29-14-08/41584641 від 09.01.2018 року, отриманої від ГУ ДФС у Миколаївській області, складеної у зв'язку із відсутністю ТОВ «Амегалайткомпані» за податковою адресою та податкової інформації № 78/11-28-14-04/40810129 від 31.07.2017 року, отриманої від ГУ ДФС у Кіровоградській області, складеної у зв'язку із відсутністю ТОВ «Вітарус-К» за юридичною адресою та у зв'язку із неможливістю проведення документальної позапланової перевірки за період часу жовтень-грудень 2016 року, січень, лютий, квітень, травень 2017 року (т. 2 а.с. 136-145), колегія суддів вважає помилковими з огляду на те, що така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються виключно на припущеннях, та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Амегалайткомпані» , ТОВ «Вітарус-К» , що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання прибутку та поставлений товар.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Легіонмет", наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає спростованими наявними в матеріалах справи доказами доводи відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з постачальниками: з ТОВ «Амегалайткомпані» за грудень 2017 року, ТОВ «Вітарус-К» за травень 2017 року, а також з покупцями по ланцюгу подальшої реалізації, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 00000291421 по податку на додану вартість, яким зменшено суму податкового кредиту на суму 477213,00 грн. та зменшено суму податкового зобов'язання на суму 500002,00 грн. за період травень, грудень 2017 року; № 00000281421 по податку на додану вартість, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість позивача на суму 23422,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 5855,50 грн, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ТОВ "Легіонмет" податкових повідомлень-рішень від 24.05.2018 року № 00000291421, № 00000281421.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність висновків акту перевірки та наявність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року по справі № 2040/5371/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 18.04.2019 року