Постанова

від 16.05.2007 по справі 6/181-4429

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/181-4429

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2007 р.Справа № 6/181-4429

 11 год. 20 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Шумського І.П.             

при секретарі судового засідання  Лучко Р.М.

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Взуття», вул. Збаразька, 18, м. Тернопіль

до  Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

про  скасування  податкових повідомлень-рішень.

За участю представників сторін:

позивача: Шкварок В.І., Малік І.О.

відповідача: Ткач І.Я.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Взуття»звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовами до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень –рішень №№ 0002172304/0, 0002182304/0 від 20 жовтня 2006 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 7500 грн., з яких - 6000 грн. за основним платежем, 1500 грн. - за штрафними санкціями та по податку на додану вартість на суму 25000 грн., у т.ч. 16667 грн. - за основним платежем, 8333,5 грн. - штрафних санкцій.

За поданими позовними заявами порушено провадження у справах №№6/181-4429 та 6/182-4430.

Враховуючи однорідність позовних заяв у справах за №№ 6/181-4429, 6/182-4430, наданих одним і тим же позивачем до одного і того ж  відповідача, а також відповідне клопотання ТОВ “Взуття”, ухвалою суду від 18 грудня  2006 року, дані справи об'єднано в одну, якій присвоєно № 6/181-4429.

Ухвалою від 26 грудня 2006 року, з метою з'ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань, згідно з ч.1 ст. 81 КАС України, судом призначено експертизу.

Після закінчення експертизи, 29 березня 2007 року провадження у справі поновлено.

Судове засідання неодноразово відкладалось та оголошувалась перерва, востаннє на 16 травня 2007 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

З 30 серпня по 16 жовтня 2006 року, з перервою в роботі, працівниками податкової служби проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Взуття»за період з 01 січня 2005 року по 30 червня 2006 року.

За результатами перевірки, 16 жовтня 2006 року складено Акт № 17706/7/23-422/01554634, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 , п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94-ВР та п.п. 1.8 ст.1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме, позивачем зайво віднесено до амортизаційних відрахувань 24124 грн., внаслідок чого занижено належний до сплати податок на прибуток  на суму 6000 грн. та зайво віднесено до податкового кредиту 16666,67 грн. податку на додану вартість.

Серед іншого, перевіркою та наданими сторонами доказами встановлено, що на підставі договору №22 від 28 липня 2005 року, відповідно до актів приймання виконаних робіт за вересень-листопад 2005 року, ТОВ «Еверест»здійснило на замовлення позивача благоустрій прилеглої території по вул. Бродівській, 44, у м. Тернополі.

За вказаною господарською операцією позивач, який є платником ПДВ, отримав податкові накладні.

Оплата вартості одержаних послуг з врахуванням податку на додану вартість позивачем проведена, у т.ч. на умовах попередньої оплати передбаченої п.2.4 Договору, що стверджується копіями платіжних доручень, банківських виписок і незаперечено відповідачем.

Витрати по облаштуванню прилеглої території по вул. Бродівській, 44, у м. Тернополі, ТОВ «Взуття»віднесено на збільшення балансової вартості основних засобів в 4 кварталі 2005 року. В І-ІІ кварталах 2006 року на вартість послуг підприємством нараховувались амортизаційні нарахування в сумі 24,1 тис. грн., що, на думку перевіряючих, призвело до заниження належного до сплати податку на прибуток підприємств в сумі 6000 грн.

Суму ПДВ в розмірі 16666,65 грн. включену в 100000грн. авансового платежу, здійснену позивачем платіжним дорученням №22 від 29 липня 2005 року, на підставі податкової накладної №24 від 28 липня 2005 року, ТОВ «Взуття»віднесено до свого податкового кредиту за січень 2006 року.

Відносячи вказану суму витрат до амортизаційних відрахувань, а ПДВ до податкового кредиту, згідно з висновком податкової служби, позивачем порушено вище перелічені вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі –Закону №168/97-ВР), та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон № 334/94-ВР) які полягали у :

- віднесенні на збільшення балансової вартості основних засобів сум сплачених за надані послуги, на підставі документів, виданих ТОВ «Еверест»на балансі якого відсутні будь-які основні засоби, в тому числі спеціальні для виконання робіт по облаштуванню земельних ділянок та благоустрою території (ст. 12 Акту).

- суми податку на додану вартість не задекларовані і не сплачені до бюджету постачальником послуг ТОВ «Еверест»(ст. 15 Акту);

20 жовтня 2006 року на підставі акту перевірки контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) податковими повідомленнями-рішеннями №№ 0002172304/0, 0002182304/0, позивачу визначено суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 7500 грн. з яких 6000 грн. за основним платежем, 1500 грн. за штрафними санкціями, та по податку на додану вартість на суму 25000 у т.ч. 16667 грн. за основним платежем, 8333,5 грн. штрафних санкцій.

Зазначені рішення і оспорюються позивачем в судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Приписи  статей 6,19 Конституції України, ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зобов'язують суб'єктів владних повноважень приймати свої рішення на підставі та  у  спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України та приналежно до даного спору, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, покладається на відповідний податковий орган.

Однак, приписів згаданих норм Конституції та КАС України, при прийняті рішень від 20 жовтня 2006 року №№ 0002172304/0, 0002182304/0,  відповідачем дотримано не було.

Так, 28 липня 2005 року між ТОВ „Взуття" (замовником) та ТОВ „Еверест" (виконавцем) укладено договір №22 на здійснення благоустрою прилеглої території за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44, за умовами якого ТОВ «Еверест»зобов'язувалось виконати роботи по благоустрою, а позивач прийняти та оплатити їх.

Відповідно до актів виконаних підрядних робіт №1-5 за період з вересня по листопад 2005 року товариством „Еверест" проведено роботи по влаштуванню благоустрою території м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44.

Згідно з ст. 3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування  є  прибуток,  який  визначається шляхом  зменшення  суми  скоригованого  валового  доходу  звітного періоду на суму валових  витрат  платника податку та суму амортизаційних   відрахувань.

Амортизації підлягають витрати, у.т.ч. на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (п.8.1.2 ст.8 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до висновків експертного дослідження №209 від 14 лютого 2007 року виконання робіт за договором №22 від 28 липня 2005 року відноситься до виду робіт по збільшенню вартості основних фондів першої групи.

Відтак, вартість документально підтверджених позивачем витрат на оплату згаданих робіт, в силу п.п.8.1.1,8.1.2 п.8.1, п.п8.2.1 п.8.2 ст.8  Закону № 334/94-ВР, підлягала амортизації, тобто зменшенню на суму понесених витрат скоригованого прибутку.

Факт ненадання ТОВ «Еверест»послуг по договору №22 від 28 липня 2005 року, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем належним чином не доведено та спростовується підписаними сторонами за угодою Актами виконаних робіт, які відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІV від 16 липня 1999 року є первинними обліковими документами, а також відображенням виконаних робіт в податковому і бухгалтерському обліку позивача (с. 12 Акту податкової перевірки).

Отже, зібраними у справі матеріалами, первинними бухгалтерськими та податковими документами, даними податкової та бухгалтерської звітності, висновком експерта №209 від 14 лютого 2007 року, заключення Тернопільської ОДПІ, викладені в Акті податкової перевірки від 16 жовтня 2006 р. № 17706/7/23-422/01554634 щодо заниження позивачем податку на прибуток за 1 півріччя 2006 р. на суму   6000 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Відповідно до положень п. 1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР, в редакції чинній на час здійснення оспорюваної операції, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні робіт (послуг), у разі їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Як зазначалось вище, на виконання умов п.2.4  договору №22 від 28 липня 2005 року, по податковій накладній №24 від 28 липня 2005 року позивач здійснив авансовий платіж 100000грн. у т.ч. 16666,67 грн. ПДВ в рахунок оплати  робіт виконаних ТОВ «Еверест»по благоустрою території.

При цьому, податковим органом не ставиться під сумнів їх подальше використання у господарській діяльності.

Підпункт 7.5.1. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Від-так, отримавши податкову накладну, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, позивач набув права на включення 16666,67 грн. ПДВ до свого податкового кредиту.

Порушень вимог п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР щодо змісту податкової накладної № 24 від 28 липня 2006 року відповідачем не встановлено.

За таких обставин, дії позивача по формуванню податкового кредиту в сумі 16666,67 грн. відповідають вимогам названих норм Закону.

При цьому, Законом №168/97-ВР не передбачено такої умови для віднесення платником до податкового кредиту відповідних сум податків, як декларування і сплата цих сум до бюджету постачальником послуг (в даному випадку ТОВ «Еверест»). Тому безпідставним є посилання відповідача в Акті перевірки на цю обставину, як на порушення закону зі сторони позивача.

Згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), ст.7 Закону №168/97-ВР право платника податків на податковий кредит не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагента, яким приналежно до даної справи є ТОВ «Еверест».

Верховний суд України у постанові від 18 квітня 2006 року зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В судовому порядку господарське зобов'язання між ТОВ «Взуття»та ТОВ «Еверест», що стали підставою для включення в податковий кредит наступного звітного періоду 16666,67 грн. недійсним не визнавалось.

У запереченнях на позов від 18 грудня 2006 року №84863/7/10-015, відповідач додатково обґрунтовує неправомірне віднесення спірної суми до податкового кредиту тим, що податкову накладну №24 від 28 липня 2006 року виписано до моменту виникнення у продавця послуг податкового зобов'язання, тобто з порушенням п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п. 10 Інструкції  про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України  17.03.2001 №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. факти  порушень  податкового  та  іншого  законодавства посадова  особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому   чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм  законодавчих  актів та вказуються конкретні  їх  пункти  і статті.

Однак, вказане порушення не відображено у акті перевірки, і на час прийняття оспорюваного рішення не могло бути підставою для його прийняття.

Крім того, відповідно до п.п.7.3.1 Закону №168/97-ВР датою  виникнення  податкових  зобов'язань з поставки товарів   (робіт,   послуг)   вважається  дата,  яка  припадає  на податковий період,  протягом якого відбувається будь-яка з  подій, що сталася раніше:

або дата  зарахування  коштів  від  покупця  (замовника)   на банківський  рахунок  платника  податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника  податку,  а  при  відсутності  такої  -  дата  інкасації готівкових  коштів у банківській установі,  що обслуговує платника податку;

або дата  відвантаження товарів,  а для робіт (послуг) –дата оформлення документа,  що засвідчує факт виконання робіт  (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.8.1 цього Закону податковим періодом є місяць, квартал.

З огляду на вищевикладене, правомірність визначення позивачу податковими повідомленнями –рішеннями податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість відповідачем не підтверджено. А тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,112,136,157-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

1.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №№ 0002172304/0, 0002182304/0 від 20 жовтня 2006 року про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Взуття» код ЄДРПОУ 01554634 податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 7500 грн. з яких 6000 грн. за основним платежем, 1500 грн. за штрафними санкціями, та по податку на додану вартість на суму 25000 у т.ч. 16667 грн. за основним платежем, 8333,5 грн. штрафних санкцій.

2. Стягнути з Державного бюджету України -

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Взуття»–3,40 грн., сплаченого  державного мита, 1046 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 06 червня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                    І.П. Шумський