Постанова

від 24.10.2018 по справі 357/12721/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/12721/17 Головуючий 1 інстанція - Кошель Л.М.

Провадження № 22-ц/824/1803/2018 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 жовтня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ПАТ Альфа-Банк звернувсядо суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 30 грудня 2016 року між банком і відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про надання особистого кредиту № 591018686, який включає пропозицію банку про укладення угоди, згоду позичальника, його анкету-заяву, Публічну пропозицію на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правила користування банківською платіжною карткою . Згідно вказаного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 14760 грн. із сплатою 16,99 % річних терміном на два роки, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування.

Вказував, що за умовами кредитного договору позичальник мав повертати кредит та проценти щомісячинми платежами, однак не виконує цих обов'язків, має прострочену заборгованість. Письмова вимога банку про усунення порушень залишена відповідачем без задоволення. Посилаючись на вимоги закону та умови кредитного договору, просив стягнути з відповідача на користь банку достроково борг за кредитним договором у розмірі 22658,73 грн, який включає тіло кредиту - 14760 грн., проценти - 1863,25 грн., комісію 4435,48 грн., штраф 1600 грн. та судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване відсутністю доказів перерахування банком коштів на картку позичальника.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ПАТ Альфа-Банк подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким вимоги банку задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд прийшов до помилкового висновку про відсутність доказів перерахування коштів відповідачу. Такі висновки спростовуються наданими банком доказами, в тому числі

- 2 -

випискою з особового рахунку відповідача. Суд не врахував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2017 року, яким відмовлено у позові ОСОБА_3 до ПАТ Альфа-Банк про розірвання угоди про надання споживчого кредиту. Вказаним рішенням встановлено, що кошти перераховані відповідачу 04 січня 2017 року.

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у задоволенні позову ПАТ Альфа-Банк , а доводи апеляційної скарги є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 22658,73 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справиздійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_3 з метою отримання банківських послуг звернувся до ПАТ Альфа-Банк і уклав угоду про отримання кредиту № 591018686, яка включає: пропозицію банку про укладення угоди (акцепт); згоду позичальника на укладання угоди (оферта); його анкету-заяву, Публічну пропозицію ПАТ Альфа-Банк на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правила користування банківською платіжною карткою .

Згідно вказаної угоди банк зобов'язався надати відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 14760 грн. із сплатою 16,99 % річних терміном на два роки, тобто до 30 грудня 2018 року, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. Повернення кредиту та процентів передбачено шляхом внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів (додаток № 1 до угоди).

04 січня 2017 року грошові кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача.

- 3 -

06 січня 2017 року відповідач звернувся до банку із заявою, де просив закрити його кредитний договір, який був оформлений 30 грудня 2016 року по причині невикористання коштів, на яку банк 10 січня 2017 року надав відповідь про відсутність правових підстав для задоволення заяви щодо розірвання кредитного договору.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки недоведеністю факту отримання відповідачем кредитних коштів та неправомірністю нарахування заборгованості за кредитним договором.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Вирішуючи спір, суд дав невірну оцінку наявним у справі доказам, зокрема рішенню Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2017 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ Альфа-Банк про розірвання угоди про надання споживчого кредиту.

Вказаним рішенням встановлені обставини, які мають істотне значення для вирішення даного спору. Зокрема, судом встановлено, що кредитині кошти за угодою були перераховані відповідачу на кредитну картку 04 січня 2017 року, а відтак в силу п.15 оферти про укладання угоди про надання особистого кредиту № 591018686 від 30 грудня 2016 року договір про надання кредиту набрав чинності 04 січня 2017 року.

Окрім того, судом встановлено, що відповідач належним чином виконав умови підписаного сторонами договору та перерахував кредитні кошти на рахунок відповідача, а посилання останнього на обіцянку банку перерахувати кошти в другій половині дня 30 грудня 2017 року, бокошти були потрібні йому саме до кінця 2016 року безпідставні, бо умовами угоди такий обов'язок відповідача не передбачений.

Згідно приписів ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній чи адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов невірного висновку про недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів, відкинувши при цьому обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких ці обставини встановлено.

Окрім того, відмовляючи у позові з підстав недоведеності факту отримання відповідачем кредитних коштів, суд одночасно послався у рішенні на встановлення судом факту перерахування 04 січня 2017 року банком коштів на рахунок позичальника. Вказані висновки є взаємовиключними і свідчать про порушення судом норм процесуального права, зокрема вимог ст.263 ЦПК України щодо законності і обгрунтованості рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції

- 4 -

підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_3 з метою отримання банківських послуг звернувся до ПАТ Альфа-Банк і уклав угоду про отримання кредиту № 591018686, яка включає: пропозицію банку про укладення угоди (акцепт); згоду позичальника на укладання угоди (оферта); його анкету-заяву.

Згідно вказаної угоди банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 14760 грн. із сплатою 16,99 % річних терміном на два роки, тобто до 30 грудня 2018 року, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування шляхом внесення щомісячних платежів згідно графіку платежів.

04 січня 2017 року грошові кошти були перераховані на рахунок відповідача.

Отже, між сторонами виникли права і обов'язки, які грунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України Кредит .

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Поскільки позичальник не виконує передбачений угодою обов'язок щодо повернення кредитних коштів і змоменту їх перерахування не вчинив жодного платежу на погашення, то з огляду на вимоги банку, суд згідно вимог закону достроково стягує із відповідача на користь банку борг за тілом кредиту у розмірі 14760 грн. та проценти у розмірі 1863,25 грн. , який виник станом на 28 вересня 2017 року, що стверджується розрахунком боргу (а.с.29).

Також, у зв'язку із порушенням умов договору суд стягує із відповідача на користь банку штраф у розмірі 1200 грн., розрахований відповідно до п.11 оферти про укладання угоди про отримання кредиту № 591018686 від 30 грудня 2016 року, підписаної відповідачем, відповідно до якої позичальник зобов'язався сплатити за кожне порушення платежу строком понад 5 днів штраф у розмірі 150 грн. Як вище вказувалося позичальник на момент пред'явлення банком 29 вересня 2017 року вимоги про дострокове повернення коштів мав сплатити 8 щомісячних платежів 30 числа кожного місяця (8х150).

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача комісії у розмірі 4435,48 грн., при цьому колегія суддів керується наступним.

Положення п.п.22,23 ст.1, ст.11 Закону України Про захист прав споживачів (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щодо заборони кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або

- 5 -

що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже, для стягнення комісії банк повинен зазначити, які саме послуги за вказану комісію банком надавалися позичальнику.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16, де скасовуючи ухвали апеляційної і касаційної інстанцій Верховний Суд України зазначив, що суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому банк нараховував, а споживач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, що є незаконним.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту перерахування кредитних коштів відповідач не здійснював по рахунку ніяких операцій, що стверджується розрахунком банку, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для стягнення комісії.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що кошти не перераховувалися, колегія суддів не приймає до уваги з викладених вище підстав, а саме у зв'язку із тим, що дана обставина щодо перерахування коштів 04 січня 2017 року встановлена судовим ріщшенням, яке набрало законної сили і повторному доведенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк задоволити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2018 року скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк (код ЄДРПОУ 23494714, адреса: м.Київ, вул.Десятинна 4/6, рахунок 37396000000004, МФО 300346) заборгованість за кредитним договором в розмірі 17823гривні 25 коп., з яких 14760 гривень - тіло кредиту, 1863 гривні 25 коп. - проценти, 1200 гривень - штраф, та судовий збір у розмірі 3200 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: