Постанова

від 23.10.2018 по справі 813/986/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 жовтня 2018 року

справа №813/986/15

адміністративне провадження №К/9901/25790/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у складі судді Костецького Н.В. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у складі головуючого судді Старунського Д.М., суддів Багрія В.М., Рибачука А.І. у справі №813/986/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Західенергоремонт" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВТФ Західенергоремонт (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося в суд з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2015 року №0000262210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 236 078,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000262210 від 18 лютого 2015 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Судові рішення обґрунтовані протиправністю висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Діслав , а також Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх ЮА . З посиланням на норми Податкового кодексу України суди зазначили про достатність наявних у позивача первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, які є належною підставою для виникнення у нього права на податковий кредит з податку на додану вартість. Судами надана оцінка договорам між вказаними підприємствами, платіжним дорученням, актам приймання виконаних робіт, довідкам про вартість виконаних робіт, накладним, товарно-транспортним накладним, податковим накладним, листам, проектній документації та іншим доказам, що були надані позивачем на підтвердження реальності спірних господарських операцій. Крім того, судами застосовані положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , згідно з якими при обліку сутність господарської операції має превалювати над формою, а тому окремі недоліки первинних документів бухгалтерського обліку не тягнуть висновків про безтоварність господарської операції. Також, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини судами зазначено про необхідність звільнення платника податків від негативних наслідків порушень податкового законодавства з боку його контрагентів, обов'язок податкових органів здійснювати перевірки саме таких контрагентів.

У вересні 2016 року податковим органом до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, доводить помилковість висновків судів.

Основний зміст касаційної скарги зводиться до доведення неправильності оцінки судами доказів у справі: відсутність у договорах підряду адрес об'єктів, на яких проводяться роботи; відсутність проектно-технічної документації та дефектних актів; не зазначення у актах виконаних робіт про залучення субпідрядників; неправильне заповнення окремих реквізитів товарно-транспортних накладних; відсутність у видаткових накладних реквізитів довіреностей; відсутність журналу реєстрації довіреностей; відсутність сертифікатів якості на товари, тощо. Крім того, відповідач посилається на наявність у позивача можливості власними силами виконати обсяг робіт, для яких ним був залучений субпідрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю Діслав . З посиланням на вказані обставини та неналежність доказів, на які послалися суди в обґрунтування скасування податкового повідомлення-рішення, відповідач стверджує про укладення договорів позивачем з Товариствами з обмеженою відповідальністю Діслав , Успіх ЮА з метою одержання податкової вигоди, несплати податку на додану вартість. Просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2016 року касаційну скаргу залишено без руху. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року відповідачеві поновлений строк на подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги прийняті Верховним Судом до свого провадження. 13 березня 2018 року справа №813/986/16 надійшла до Верховного Суду.

18 травня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи протоколу допиту ОСОБА_3 від 07 листопада 2016 року, який за твердженням відповідача має значення під час касаційного перегляду судових рішень у справі.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла на момент ухвалення судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю Діслав та у Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх ЮА за вересень 2014 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Результати перевірки відображені у акті від 05 лютого 2015 року №2/2210/31505804 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 157385,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2015 року №0000262210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 236 078,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 78 693 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про те, що спірні господарські операції є фіктивними. Проведеною перевіркою не підтверджене виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Діслав на замовлення позивача робіт, неналежне складання первинних (податкових) документів, на підставі яких позивачем безпідставно сформований податковий кредит. Відповідач зазначає про наявність у позивача достатньої кількості працівників та фактичну можливість самостійно здійснювати ремонтно-монтажні роботи, які за документами виконало Товариство з обмеженою відповідальністю Діслав .

Крім того, у акті перевірки вказано на відсутність у договорах підряду з цим підприємством та актах приймання виконаних робіт адрес об'єктів, на яких проводяться роботи, ненадання проектно-технічної документації та дефектних актів, які б підтверджували доцільність проведення робіт. У актах приймання виконаних робіт не зазначено про залучення субпідрядників. Також податковий орган вказав на недостатню кількість працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Діслав для виконання наведених у цих актах робіт.

Склад податкового правопорушення також доводиться податковим органом з посиланням на непідтвердження факту придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (будівельні матеріали) у Товариства з обмеженою відповідальністю Успіх ЮА . Зокрема, відповідач вказує на неправильне заповнення реквізитів товарно-транспортних накладних - в них не зазначено, на підставі якої довіреності здійснено відпуск товар; хто дозволив відпуск; які документи слідують з вантажем; час, коли здійснювалося навантаження та розвантаження товару; кількість такого товару; не ідентифіковано відповідальних за навантаження та розвантаження товару. Також у видаткових накладних відсутнє зазначення прізвища, ініціалів осіб, які отримали товар, не зазначено реквізитів відповідних довіреностей. До перевірки не наданий журнал реєстрації довіреностей. Відсутні сертифікати якості чи свідоцтва про визнання відповідності на товари.

Судами встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Діслав (виконавець) укладено договори виконання робіт №7/08/14, №8/08/14, відповідно до яких виконавець зобов'язується на власний ризик виконати роботу, а замовник прийняти виконану роботу та оплатити її.

Реальність господарських операцій в рамках цих договорів встановлена судами на підставі перелічених у судових рішеннях актів приймання виконаних будівельних робіт, договірної ціни на будівництво - капітальний ремонт системи водопостачання та водовідведення будівлі гуртожитку і заміна санітарних вузлів Дрогобицького професійного політехнічного ліцею, що здійснюється в 2014 році; на будівництво Стебницького професійного ліцею, що здійснюється в 2014 році; на будівництво виготовлення кубів повітропідігрівача котла БКЗ-220-100Гц, що здійснюється в 2014 році; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, податкових накладних, проектної технічної документації на ремонтні роботи.

Також судами проаналізовані докази щодо подальшого використання будівельних робіт, а саме договори позивача з ПП Теплотехніка , Дрогобицьким професійним політехнічним ліцеєм, Стебницьким професійним ліцеєм, Товариством з обмеженою відповідальністю Технобудцентр . Документами податкового обліку та первинними документи бухгалтерського обліку за висновками судів підтверджуються обставини реального виконання цих договорів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 25 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Успіх ЮА (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №252, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар, по ціні згідно додатків до даного договору. Товари поставляються на умовах самовивезення, в окремих випадках можлива доставка транспортом продавця, що в кожному окремому додатку обумовлюється окремо. Оплата за отриманий покупцем товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Виконання вказаного договору встановлено судами на підставі товарно-транспортної накладної, податкових накладних, видаткових накладних, журналів обліку і відомостей по рахунку 361 розрахунки з вітчизняними покупцями , платіжних доручень.

До спірних правовідносин судами правильно застосовані норми податкового законодавства. Зокрема, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України також передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Застосовуючи до спірних правовідносин ці норми, суди апеляційної та першої інстанції обґрунтовано вважали, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Судами перевірено дотримання усіх цих умов для включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку за господарськими операціями з Товариствами з обмеженою відповідальністю Діслав та Успіх ЮА .

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на доведеність реальності здійснення господарських операцій за вказаними правовідносинами, дотримання позивачем всіх умов, передбачених Податковим кодексом України, які дають право на формування податкового кредиту.

Відсутність складу податкового правопорушення доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За цих підстав судом не можуть розглядатися доводи касаційної скарги про неналежність чи недостовірність доказів, на підставі яких судами були встановлені обставини, що мають значення для справи.

Суд звертає увагу відповідача, що частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження визначене неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Це, поряд із забороною приймати до розгляду нові докази, є підставою для відмови у врахуванні при вирішенні касаційної скарги додатково наданого протоколу допиту свідка від 07 листопада 2016 року. Даний доказ не існував на момент ухвалення судових рішень, не покладений в основу прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, а тому не може прийматися до розгляду судом касаційної інстанції.

Верховний Суд визнає, що суди апеляційної та першої інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі №813/986/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер