Постанова

від 23.10.2018 по справі 20/438-на

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2018 року

Київ

справа №20/438-НА

адміністративне провадження №К/9901/702/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І.,Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми Табу-2000 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду (суддя Ковальчук О.К.) від 22.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 (головуючий суддя - Ліщинський А.М., судді: Гулида Р.М., Щавель Р.М.) по справі № 20/438-нА (86492/09/9104) за позовом Приватної фірми Табу-2000 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2006 року Приватна фірма Табу-2000 (далі - ПФ Табу-2000 ) звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 26.01.2004 №0001882601/1/402 та №0001872601/1/401.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього розгляду, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції ПФ Табу-2000 оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2009 та залишити в силі постанову Господарського суду Хмельницької області від 14.02.2006.

В обґрунтування своїх вимог ПФ Табу-2000 посилається на те, що попередніми судовими інстанціями було безпідставно відхилено як доказ товарності спірних операцій подані позивачем первинні документи, не перевірено факту подальшого використання позивачем результатів придбаних послуг у власній господарській діяльності, наслідком чого стало прийняття неправильних по суті спору рішень.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено додаткову документальну позапланову перевірку ПФ Табу-2000 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2000 по 01.07.2003, про що складено акт від 26.12.2003 № 3258/26/109-30693074.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.2.6, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.6.1. пункту 7.6 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого донараховано податок на прибуток в розмірі 32171,0 грн. за наслідками господарських операцій з надання транспортних послуг Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституту; придбання посередницьких послуг у благодійного фонду підтримки та захисту офіцерів - ветеранів Афганець , ПП Едельвейс , ПМП Едельвейс Люкс та ПБП Інвестзбут ; невключенням дисконту від передачі придбаних векселів ТОВ ІБК Хмельницькінвест і МП Горизонт в погашення кредиторської заборгованості;

підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.3 пункту 7.4, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25429,00 грн. у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні придбаних посередницьких послуг у благодійного фонду підтримки та захисту офіцерів - ветеранів Афганець , ПП Едельвейс , ПМП Едельвейс Люкс та ПБП Інвестзбут ; автопослуг у ПП Гарант Сервіс ; транспортних послуг у Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту транспортних послуг; податкової накладної виписаної АТП 16854.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2004 № 0001872601/1/401, згідно з яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 48419,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 32171,0 грн., штрафними санкціями в сумі 16248,0 грн. та № 0001882601/1/402, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41353,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 25429,0 грн., за штрафними санкціями в сумі 15924,50 грн.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону: суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Досліджуючи правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання посередницьких послуг у благодійного фонду підтримки та захисту офіцерів - ветеранів Афганець , ПП Едельвейс , ПМП Едельвейс Люкс та ПБП Інвестзбут , судами встановлено, що надані позивачем первинні документи (податкові накладні, акти приймання передачі, розрахункові документи) не відповідають вимогам статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік і податкову звітність , оскільки такі документи не конкретизують отримані послуги та не дозволяють достовірно встановити факт придбання спірних послуг. Крім того, позивачем не доведена, і не встановлена судом економічна доцільність укладення договорів про укладання посередницьких послуг, зважаючи на те, що одним з основних видів діяльності позивача у вказаний період за даними перевірки є надання посередницьких послуг.

Крім того, всупереч пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств позивач не відніс до валового доходу в 4 кварталі 2001 року дохід сумі 508,78 грн., отриманий від Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту як оплату наданих позивачем транспортних послуг, що не заперечувалось позивачем під час вирішення даного спору.

Також встановлено, що в липні 2000 року позивачем завищений податковий кредит на суму 50,0 грн. за рахунок віднесення податку на додану вартість відповідно до податкової накладної, виписаної АТП 16854 на загальну суму 300,0 грн. без номера і дати, що було визнано позивачем під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

В квітні 2001 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 682,00 грн. відповідно до податкової накладної №108 від 17.03.2001, виписаної ПП Укренергоресурс на загальну суму 4092,0 грн. в тому числі ПДВ в сумі 682,00 грн., яка всупереч підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість не містить таких обов'язкових реквізитів, як адреса продавця, його податковий номер та номер свідоцтва платника ПДВ, що не дає права на віднесення сум податку до складу податкового кредиту.

В листопаді 2001 року позивачем не включено до податкового зобов'язання з податку на додану вартість 101,76 грн. по операції з надання позивачем транспортних послуг Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституту (платіжне доручення №1168 від 20.11.2001), що, згідно пояснень представника позивача, було здійснено помилково.

Судами також встановлено, відповідно до біржового контракту №949/22 від 14.07.2000 року позивач придбав за 51460,00 грн. на Українській фондовій біржі переказний вексель № 322974416 номінальною вартістю 80000,0 грн., векселедавцем якого є Хмельницький міський Пенсійний фонд, акцептантом - ВАТ Будівельно-монтажне управління по газифікації . Зазначений вексель відповідно до акту передачі від 17.07.2000 позивач передав ТОВ Хмельницькінвест в погашення кредиторської заборгованості в сумі 80000,00 грн. за придбані товари. Вказана операція відображена позивачем в журналі-ордері по рахунку 63 Розрахунки з постачальниками на суму 80000,00 грн. Таким чином, понісши витрати на придбання переказного векселя № 322974416 в сумі 51460,0 грн., позивач придбав за нього товар загальною вартістю 80000,0 грн., яка на 28540,00 грн. перевищує покупну вартість векселя.

Підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що з метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

У разі коли протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку в зв'язку із продажем (відчуженням) цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Згідно з підпунктами 7.6.3, 7.6.4 цієї статті під терміном витрати слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та дериватив як компенсація їх вартості; під терміном доходи слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів. збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

За таких обставин, є вірним висновок судів попередніх інстанцій, що відповідачем за наслідками проведеної перевірки правомірно включено до валових доходів позивача позитивну різницю між доходами і витратами позивача по операціях з векселями (30271,00 грн., з врахуванням самостійно включеного дисконту по переказному векселю №3229713484 в сумі 848,33 грн.) та донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 9074,00 грн., із застосуванням штрафних санкцій в сумі 4537,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, що свідчить про законність оспорюваних нарахувань.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Приватної фірми Табу-2000 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду