ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2018 року
Київ
справа №815/2946/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4496/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 (головуючий суддя - Тарасишина О.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 (головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді: Бойко А.В., Танасогло Т.М.) у справі №815/2946/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства Адалін до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство Адалін звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 №0000712250 та №0000722250.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки по ланцюгу постачання до кінцевого виробника є неправомірним. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем валових витрат та податкового кредиту із порушенням норм податкового законодавства, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача, що підтверджується належними первинними документами.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 у справі №815/2946/13-а, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентом, з огляду на відсутність реальності господарських операцій та штучність формування показників податкового обліку. Також податковий орган зазначає, що договірні відносити між сторонами укладено без мети настання реальних правових наслідків, носять протиправний характер та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави. А тому, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно, підстави для їх скасування відсутні.
Приватне підприємство Адалін не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства Адалін щодо документального підтвердження господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 28.12.2012.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 3578215,10грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок безпідставного включення позивачем до складу валових витрат суми витрат по постачальнику Товариству з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг на загальну суму 17891076,00грн., в результаті чого занижено сплату податку на прибуток на 3757126,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №1799/22-5/34221268 від 12.03.2013 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 №0000712250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4472768,88грн., з яких 3578215,10грн. - основний платіж та 894553,78грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000722250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4690407,50грн., з яких 3757126,00грн. - основний платіж та 933281,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання став висновок податкового органу про безпідставність формування Приватним підприємством Адалін валових витрат та податкового кредиту за результатом господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг з огляду на безтоварність проведених операцій, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Вказаний висновок сформовано на підставі акта №5731/22-5/33072796 від 27.09.2012 про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків по яким останнім сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за період з 01.01.2011 по 31.12.2011. Згідно інформації викладеної у вказаному акті перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг не підтверджено реальність господарських операцій по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Олдеко , Товариством з обмеженою відповідальністю Таверс , Товариством з обмеженою відповідальністю Тала Груп , Товариством з обмеженою відповідальністю Юкмас , Товариством з обмеженою відповідальністю Ельгамбра , Приватним підприємством Адалін , Приватним підприємством Футура , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпромгрупп ЛБФ , Малим Приватним підприємством Будоптторг за 2011 рік. Податковим органом по зазначеним підприємствам вбачаються ознаки фіктивності по ланцюгу постачання з огляду на неможливість проведення зустрічних звірок вказаних суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.
Як вбачається з встановлених судами обставин справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, факт придбання та оплати позивачем товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, договором купівлі-продажу товару, додатковою угодою до вказаного договору, видатковими накладними, податковими накладними та іншими документами, які вказують на товарність проведених операцій. Оплата за придбаний товар проведена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по його рахунках.
Транспортування придбаного позивачем товару не відбувалося, оскільки придбані товарно-матеріальні цінності знаходилися в орендованому позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг приміщенні, який вподальшому позивачем було здано у суборенду, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що придбані у контрагента товарно-матеріальні цінності використано позивачем в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами господарської діяльності Приватного підприємства Адалін .
До того ж, на момент вчинення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг . Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.
Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу.
Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання ним передбаченої законом податкової вигоди.
Відтак, лише за умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення допущені його постачальниками, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.
Натомість, податковою інспекцією не наведено жодних доводів щодо наявності в діях Приватного підприємства Адалін ознак неправомірних дій.
До того ж, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі №1570/6029/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі місті Одеси по встановленню в акті перевірки від 27.09.2012 №5731/22-5/3307296 висновку про неможливість підтвердження реальності укладених Товариством з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг угод по придбанню та продажу за 2011 рік.
Вказаними судовими рішеннями встановлено правомірність формування контрагентом позивача податкового кредиту з податку на додану вартість за 2011 рік та спростовано висновок податкового органу щодо безтоварності проведених господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг та його контрагентами.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Антей Трейдінг .
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 №0000712250 та №0000722250.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 у справі №815/2946/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
І.А. Гончарова
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 23.10.2018 |
Оприлюднено | 25.10.2018 |
Номер документу | 77361265 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Хохуляк В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні