Постанова

від 24.10.2018 по справі 804/9875/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/9875/14

адміністративне провадження №К/9901/9366/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Царікової О.В. від 15 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дадим Ю.М., суддів Богданенка І.Ю., Уханенка С.А. від 21 квітня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства ІНВЕСТДОРСЕРВІС до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року Приватне підприємство ІНВЕСТДОРСЕРВІС (далі - позивач/Підприємство) звернулося до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі відповідач/Інспекції), в якому просило: 1) визнати протиправними дії Інспекції, які полягають у проведенні перевірки Підприємства, в результаті якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 14 травня 2014 року №541/04-81-22-01/34062342; 2) визнати протиправними дії Інспекції щодо формування в акті перевірки від 14 травня 2014 року №541/04-81-22-01/34062342 висновків про визнання відсутності у Підприємства умов для здійснення господарської діяльності; 3) визнати протиправними дії Інспекції щодо формування в акті перевірки від 14 травня 2014 року №541/04-81-22-01/34062342 висновків щодо фіктивності угод між Підприємством та ТОВ ТВП Арпаз , ТОВ Донпромтранс , ТОВ Дмитроввантажтранс , ПВКП Будшлях , ПАТ Івано -Франківськцемент , ПрАТ Кримський Титан філія Вільногірський ГМК , ПрАТ Кримський Титан , ФОП ОСОБА_3 , ПАТ Сумихімпром , ТОВ Південне морське агентство , ПАТ ХайдельбергЦемент Україна , ТОВ Смілянська агрохімічна компанія , ПАТ Азот ; 4) визнати протиправними дії Інспекції щодо коригування податкової інформації у базах даних ДПІ стосовно Підприємства за період з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року, яке відбулося на підставі акту перевірки від 14 травня 2014 року №541/04-81-22-01/34062342; 5) зобов'язати Інспекцію відновити в базах даних ДПІ інформацію стосовно Підприємства за період з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року, шляхом вилучення із баз даних результатів перевірки.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що внесення змін до електронної бази даних контролюючим органом можливе лише після визначення платнику податків зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку, а тому, оскільки за наслідками перевірки Підприємства, яка оформлена актом від 14 травня 2014 року №541/04-81-22-01/34062342, податкові повідомлення-рішення не приймалися й, відповідно, не узгоджувалися, дії відповідача по внесенню до зазначеної вище інформаційної системи даних на підставі висновків цього акту перевірки є протиправними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, позов задоволено частково; визнано протиправними дії Інспекції щодо коригування в електронних базах даних податкових органів, в тому числі і в АІС Податковий блок та інформаційній базі Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України , та їх підсистемах, показників податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість Підприємства за період листопад - грудень 2013 року на підставі акту від 14 травня 2014 року №541/04-81-22-01/34062342; зобов'язано Інспекцію відновити в своїх електронних базах даних, зокрема, в АІС Податковий блок та інформаційній базі Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України , та їх підсистемах, показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були відкориговані на підставі акту перевірки від 14 травня 2014 року №541/04-81-22-01/34062342, задекларовані Підприємством за період: з листопада по грудень 2013 року в податкових деклараціях за відповідні періоди; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що складений податковим органом акт перевірки не віднесений законом до обставин, які зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань позивача, а тому, оскільки за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення не приймалися, дані обліку та показників в інформаційній системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України підлягають відновленню до стану, який існував до внесення висновків акту перевірки.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки внесення до інформаційно-аналітичних систем податкової інформації є обов'язком податкового органу та така інформація є лише службовою інформацією і не визначає змісту прав та обов'язків платника податків, а тому підстави для задоволення згаданих позовних вимог відсутні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&l1;...&g.; поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право має один і той же зміст.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин із суб'єктами господарської діяльності за період з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року, результати якої оформлені актом від 14 травня 2014 року №541/04-81-22-01/34062342, на підставі якого здійснено коригування в електронних базах даних податкових органів, в тому числі і в АІС Податковий блок та інформаційній базі Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України , та їх підсистемах, показників податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПП ІНВЕСТДОРСЕРВІС за період листопад - грудень 2013 року.

За відсутності в матеріалах справи доказів визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення відповідного податкового контролю, як і доказів прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу зобов'язань на підставі згаданого акта перевірки, підстави для виключення з вказаних інформаційних баз контролюючих органів інформації, внесеної на підставі акта перевірки від 14 травня 2014 року №541/04-81-22-01/34062342, відсутні, позаяк внесення такої інформації до баз даних само по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушує права позивача.

Таким чином, при постановленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що заявлена частина позовних вимог може бути задоволеною.

Частиною 1 статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частин першої, другої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства ІНВЕСТДОРСЕРВІС відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду