Постанова

від 23.10.2018 по справі 918/401/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Справа № 918/401/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2018 року у справі № 918/401/18 (суддя Церковна Н.Ф.), повний текст рішення складено 03.08.2018 року?

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 С"

до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Управління транспорту і звязку Виконавчого комітету Рівненської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 245754 грн 48 коп.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 - керівник, ОСОБА_3, за ордером,

відповідача 1 - ОСОБА_4, за довіреністю,

відповідача 2 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "ОСОБА_1 С" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради до Управління транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення з відповідачів 245754,48 грн компенсації витрат, понесених у зв'язку з наданням послуг перевезення пільговим категоріям населення.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.07.2018 року у справі № 918/401/18 вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ТзОВ" ОСОБА_1 С" 245754,48 грн. заборгованості та 3686,32 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення з Управління транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради 245754,48 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач 1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у позові ТзОВ"Вікторія ОСОБА_1 С" до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягенння заборгованості.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2018 року в справі № 918/401/18, а ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

10.09.2018 року від позивача на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2018 року прийнято апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2018 року у справі № 918/401/18 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала вимоги апеляційної скарги, просила останню задовольнити.

Представники позивача вимоги апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених у письмовому відзиві, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час та дату засідання Управління транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради було належним чином повідомлене судом.

Враховуючи положення ст. 273 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників провадження про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача 2 у відповідності до вимог ст. 269 ГПК України.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам апеляційний суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.09.2013 року та 24.01.2014 року між позивачем (перевізник), відповідачем 2 (замовник) та відповідачем 1 (розпорядник коштів) було укладено договори № 2 про перевезення пільгових категорій громадян, згідно яких позивач зобов'язувався забезпечувати пільгове перевезення окремих категорій громадян, а відповідачі зобов'язувалися здійснювати перерахування коштів позивачу за таке перевезення. Згідно умов укладених договорів, перевізник зобов'язується забезпечувати пільгове перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України користуються таким правом в межах міста Рівного на наступних маршрутах: М-2 "Північне кільце - Торгові центри" - 5 од. Розпорядник коштів, за погодженням з замовником забезпечує фінансування видатків за перевезення пільгових категорій пасажирів за рахунок субвенції Державного бюджету у межах помісячного розпису асигнувань та по мірі надходження коштів. Перевізник зобовязався надавати якісні і в повному обсязі соціально-значущі послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів; щомісяця, до 5 числа надавати розпоряднику коштів розрахунки сум відшкодування за безкоштовне перевезення громадян, що за чинним законодавством мають пільги, щомісяця разом з розрахунками подавати розпоряднику коштів акти звірки. Замовник забезпечує контроль за перевезенням пільгових категорій громадян, перевіряє надані перевізником розрахунки і погоджує суму компенсації від перевезення пільгових категорій пасажирів відповідно до коефіцієнту співвідношення кількості пільгових пасажирів до пасажирів, що оплачують проїзд. Перерахування коштів перевізнику за перевезення пільгової категорії пасажирів здійснюється розпорядником на підставі затверджених замовником звітів щодо кількості перевезених пасажирів-пільговиків, з урахуванням фактичних надходжень коштів субвенції до місцевого бюджету, в межах затверджених планів асигнувань.

На виконання вказаних договорів за період з 13.08.2013 року по 13.08.2014 року позивачем здійснювалось перевезення пільгової категорії пасажирів та подавалися розрахунки необхідних сум компенсації на загальну суму 586280 грн.

Проте, із суми фактично наданих послуг позивачу компенсовано витрати лише у розмірі 340525,52 грн. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Відтак, заборгованість за надані послуги по перевезенню пільгових категорій пасажирів перед позивачем складає 245754,48 грн.

З огляду на вказану обставину, 13.08.2015 року позивачем було надіслано відповідачам претензію на суму 245754,48 грн., у відповідь на яку відповідач 1 не заперечував суми наданих послуг, однак у задоволенні претензії відмовив, мотивуючи це тим, що розрахунки проводилися в межах затверджених планів асигнувань.

У зв'язку із зазначеним, ТзОВ "ОСОБА_1 С" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 245754,48 грн компенсації витрат, понесених у зв'язку з наданням послуг перевезення пільговим категоріям населення.

Оскаржуваним рішенням від 31.07.2018 року суд першої інстанції зазначений позов задовольнив частково, стягнувши лише з Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь Товариства 245754,48 грн., а в позові до Управління транспорту і звязку Виконавчого комітету Рівненської міської ради відмовив.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як зазначено вище, між сторонами у справі було укладено договори про перевезення пільгових категорій громадян.

В силу ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

В силу ч. 1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Згідно ч.2 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 916 ЦК України, плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" п.4 ч.1 ст. 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі - Порядок).

Згідно п. 2 вказаної Постанови розпорядниками коштів місцевих бюджетів щодо розрахунків з постачальниками послугє управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п. 2 вищевказаного Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

При цьому, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог законів України, дія яких не припиняється.

Відтак, зобов'язання щодо виплати компенсації за пільгове перевезення пасажирів з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Не зважаючи на те, що у відносинах між бюджетними установами та не бюджетними підприємствами залучені бюджетні кошти, такі відносини не є бюджетними, та відносяться до цивільно - правових. Для таких цивільно - правових відносин характерна юридична рівність сторін. Бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь - яких привілеїв чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за договірними відносинами.

За порушення термінів оплати, визначених умовами договору, установа чи підприємство, що фінансуються з Державного бюджету України, несуть відповідальність відповідно до законодавства і укладеного договору.

Вказане спростовує позицію скаржника, викладену в апеляційній скарзі.

Крім того, скаржник при визначенні суми відшкодування за пільгове перевезення пасажирів вказує період лише з серпня 2013 року по лютий 2014 року та стверджує, що з березня по серпень 2014 року він на себе таких зобов'язань не брав.

Колегія суддів не приймає такі доводи скаржника до уваги, оскільки скаржником не надано будь-яких доказів в підтвердження вказаного твердження.

При цьому, скаржником не спростовано своєї інформації, наданої у листі № 08-3228 від 13.06.2018 року, в якому зазначається про те, що у 2014 році реєстрація зобов'язань в Управлінні Державної казначейської служби України м. Рівне здійснювалась щомісяця в межах асигнувань відповідно: лютий - 34126, 84 грн., березень - 20000 грн., квітень - 27300 грн., травень - 41438, 95 грн., червень - 13161, 05 грн., липень - 27300 грн., серпень - 27300 грн., вересень - 27300 грн., жовтень - 27300 грн., листопад - 27300 грн., грудень - 26900 грн., та про те, що для позивача у 2014 році відшкодовано 274585, 58 грн. (лютий - 34126, 84 грн., березень - 9357, 14 грн., квітень - 37942, 86 грн., травень - 41438, 95 грн., червень - 13161, 05 грн., липень - 27300 грн., серпень - 27300 грн., вересень - 27300 грн., жовтень - 14957, 82 грн., листопад - 22360, 99 грн., грудень - 19339, 93 грн.

Відтак, зважаючи на вказаний лист, з березня по грудень 2014 року в Управлінні Державної казначейської служби України м. Рівне реєструвалися зобов'язання в межах асигнувань і, в свою чергу, проводились відповідні відшкодування.

Стосовно тверджень скаржника щодо строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спли-вом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свід-чить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.(ст.264 ЦК України).

Пунктом 6.1. договору № 2 від 12.09.2013 року передбачено, що він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року, а договір № 2 від 24.01.2014 року вступає в силу також з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 року (п. 6.1. доровору), але в частині розрахунків - цей договір діє до повного виконання зобовязань.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказано вище та підтверджується матеріалами справи, позивач з вимогою про виконання договору в частині розрахунків на суму 245754,48 грн звернувся до відповідачів з претензією 13.08.2015 року, а відповідь на зазначену претензію відповідачем 1 було надано 16.09.2015 року, відтак, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач 1 повинен був виконати зобовязання до 20.08.2015 року - протягом 7 днів після отримання вимоги.

16.09.2015 року позивач дізнався про те, що кошти за надані послуги взагалі не будуть перераховуватись, тому, саме з цього часу і належить рахувати 3-річний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Зважаючи на те, що позов Товариством було заявлено 15.06.2018 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що його було заявлено в межах строку позовної давності, відтак, твердження скаржника в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок відшкодування видатків за перевезення пільгових категорій пасажирів за рахунок субвенції державного бюджету покладено на розпорядника коштів - Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради, відтак, позов ТзОВ "ОСОБА_1 С" до Управління транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради є безпідставним.

Викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача 1 судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, а також такими, що зводяться до непогодження із судовими рішеннями.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд встановив, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2018 року у справі № 918/401/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Матеріали справи № 918/401/18 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 25.10.2018 року.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.