Постанова

від 20.03.2019 по справі 918/401/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 918/401/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради

на рішення Господарського суду Рівненської області

(суддя - Церковна Н.Ф.)

від 31.07.2018

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Огороднік К.М., судді: Коломис В.В., Саврій В.А.)

від 23.10.2018

у справі № 918/401/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Транс С"

до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради

Управління транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 245 754, 48 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Транс С" (далі - ТОВ "Вікторія - Транс С") звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради та Управління транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення з відповідачів 245 754, 48 грн компенсації витрат, понесених у зв'язку з наданням послуг перевезення пільговим категоріям населення.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань з оплати послуг з перевезення пільгових категорій пасажирів за договорами від 12.09.2013 та від 24.01.2014.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.07.2018 позов задоволено частково. Суд стягнув з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ТОВ "Вікторія - Транс С" 245 754, 48 грн заборгованості. В частині позовних вимог про стягнення з Управління транспорту і зв'язку виконавчого комітету Рівненської міської ради 245 754, 48 грн відмовлено.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- між ТОВ "Вікторія - Транс С" (перевізник), Управлінням транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради (замовник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради (розпорядник коштів) 12.09.2013 та 24.01.2014 було укладено договори за № 2 про перевезення пільгових категорій громадян, за умовами яких перевізник зобов'язався забезпечувати пільгове перевезення окремих категорій громадян, а замовник та розпорядник коштів зобов'язалися здійснювати перерахування коштів ТОВ "Вікторія - Транс С" за таке перевезення;

- відповідно до пунктів 1.1. договорів перевізник зобов'язався забезпечувати пільгове перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України користуються таким правом в межах міста Рівного на таких маршрутах: М-2 "Північне кільце - Торгові центри" - 5 од.

- згідно з пунктами 1.2. договорів розпорядник коштів, за погодженням із замовником, забезпечує фінансування видатків за перевезення пільгових категорій пасажирів за рахунок субвенції Державного бюджету у межах помісячного розпису асигнувань та по мірі надходження коштів;

- пунктами 2.1. договорів передбачено, що перевізник зобов'язався надавати якісні і в повному обсязі соціально-значущі послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів; щомісяця, до 5 числа надавати розпоряднику коштів розрахунки сум відшкодування за безкоштовне перевезення громадян, що за чинним законодавством мають пільги, щомісяця разом з розрахунками подавати розпоряднику коштів акти звірки;

- замовник забезпечує контроль за перевезенням пільгових категорій громадян, перевіряє надані перевізником розрахунки і погоджує суму компенсації від перевезення пільгових категорій пасажирів відповідно до коефіцієнту співвідношення кількості пільгових пасажирів до пасажирів, що оплачують проїзд (пункти 2.2. договорів);

- перерахування коштів перевізнику за перевезення пільгової категорії пасажирів здійснюється розпорядником на підставі затверджених замовником звітів щодо кількості перевезених пасажирів-пільговиків, з урахуванням фактичних надходжень коштів субвенції до місцевого бюджету, в межах затверджених планів асигнувань (пункти 2.3. договорів);

- на виконання умов укладених договорів за період з 13.08.2013 року по 13.08.2014 року ТОВ "Вікторія - Транс С" здійснювалось перевезення пільгової категорії пасажирів та подавалися розрахунки необхідних сум компенсації, які підписані і скріплені печатками перевізника і замовника - Управління транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради, а саме на загальну суму 586 280, 00 грн:

за серпень 2013 року на суму 10 860,00 грн;

за вересень 2013 року на суму 77 712,00 грн;

за жовтень 2013 року на суму 74 998,00 грн;

за листопад 2013 року на суму 60 836,00 грн;

за грудень 2013 року на суму 40 120,00 грн;

за грудень 2013 року на суму 20 406, 00 грн;

за січень 2014 року на суму 46 286,00 грн;

за лютий 2014 року на суму 45 588,00 грн;

за березень 2014 року на суму 49 460,00 грн;

за квітень 2014 року на суму 49 570, 00 грн;

за травень 2014 року на суму 38 902,00 грн;

за червень 2014 року на суму 28 050, 00 грн;

за липень 2014 року на суму 30 646,00 грн;

за серпень 2014 року на суму 12 846,00 грн;

- проте із суми фактично наданих послуг ТОВ "Вікторія - Транс С" компенсовано витрати лише у розмірі 340 525, 52 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками;

- відтак, заборгованість за надані послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів перед позивачем складає 245 754, 48 грн;

- ТОВ "Вікторія - Транс С" 13.08.2015 було надіслано відповідачам претензію на суму 245 754, 48 грн, у відповідь на яку Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради не заперечувало суми наданих послуг, однак у задоволенні претензії відмовило, мотивуючи це тим, що розрахунки проводилися в межах затверджених планів асигнувань.

2.4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається відповідно до вимог законів України, дія яких не припиняється. Відтак, зобов'язання щодо виплати компенсації за пільгове перевезення пасажирів з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Щодо заяви Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради про застосування позовної давності, то суди попередніх інстанцій встановивши, що ТОВ "Вікторія - Транс С" з вимогою про виконання договору в частині розрахунків на суму 245 754, 48 грн звернулося до відповідачів з претензією 13.08.2015, а відповідь на зазначену претензію відповідачем 1 було надано 16.09.2015, то відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач 1 повинен був виконати зобов'язання до 20.08.2015 року - протягом 7 днів після отримання вимоги. Оскільки 16.09.2015 ТОВ "Вікторія - Транс С" дізналося про те, що кошти за надані послуги взагалі не будуть перераховуватись, тому, саме з цього часу і належить рахувати 3-річний строк позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Зважаючи на те, що позов ТОВ "Вікторія - Транс С" було заявлено 15.06.2018, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що його було заявлено в межах позовної давності.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що обов'язок відшкодування видатків за перевезення пільгових категорій пасажирів за рахунок субвенції державного бюджету покладено на розпорядника коштів - Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради, відтак, позов ТОВ "Вікторія - Транс С" до Управління транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради є безпідставним.

Спростовуючи доводи Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, щодо того, що управління не брало на себе зобов'язань щодо відшкодування за перевезення пільгових категорій громадян за період з березня 2014 року по серпень 2014 року, суд апеляційної інстанції врахував, що відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 13.06.2018 № 08-3228 у 2014 році реєстрація зобов'язань в Управлінні Державної казначейської служби України м. Рівне здійснювалась щомісяця в межах асигнувань відповідно: лютий - 34 126, 84 грн, березень - 20 000 грн, квітень - 27 300 грн, травень - 41 438, 95 грн, червень - 13 161, 05 грн, липень - 27 300 грн, серпень - 27 300 грн, вересень - 27 300 грн, жовтень - 27 300 грн, листопад - 27 300 грн, грудень - 26 900 грн, і для ТОВ "Вікторія - Транс С" у 2014 році відшкодовано 274 585, 58 грн (лютий - 34 126, 84 грн, березень - 9 357, 14 грн, квітень - 37 942, 86 грн, травень - 41 438, 95 грн, червень - 13 161, 05 грн, липень - 27 300 грн, серпень - 27 300 грн, вересень - 27 300 грн. жовтень - 14 957, 82 грн, листопад - 22 360, 99 грн, грудень - 19 339, 93 грн. Відтак, зважаючи на вказаний лист, з березня по грудень 2014 року в Управлінні Державної казначейської служби України м. Рівне реєструвалися зобов'язання в межах асигнувань і, в свою чергу, проводились відповідні відшкодування.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.07.2018 та постановою Північного-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018, Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким у позові відмовити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судами попередніх інстанцій не правильно застосовано пункти 2, 3, 4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256;

- судами попередніх інстанцій не враховано, що управління не брало на себе зобов'язань щодо відшкодування за перевезення пільгових категорій громадян за період з березня 2014 року по серпень 2014 року;

- суд апеляційної інстанції послався на лист Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 13.06.2018 № 08-3228, проте не взяв до уваги пояснення представника Управління про те, що це відбувалася реєстрація саме заборгованості, яка виникла станом на січень 2014 з урахуванням поданих розрахунків за період з 21.12.-31.12. грудня 2013 року, січень, лютий 2014 року, що свідчить про не правильно надану оцінку доказам у справі;

- судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовано наслідки спливу позовної давності, помилково встановивши початок її перебігу. При цьому скаржник наполягає, що про порушене право позивач дізнався ще 09.02.2015, коли з ним були проведені останні розрахунки.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Вікторія - Транс С" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

4.2. Статтею 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб.

Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

4.3. Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

4.4. Відповідно до статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

4.5. Відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4.6. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначав відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно з пунктом 2 Порядку, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Пунктом 4 Порядку, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

4.7. З врахуванням викладеного, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій пунктів 2, 3, 4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до статті 142 Конституції України та статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, якими передбачено участь держави у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансову підтримку місцевого самоврядування та можливість компенсації державою витрат місцевого самоврядування, не виключається можливість стягнення у грошовій формі спірної суми компенсаційних коштів за надані пільговим категоріям населення послуги з відповідача, як уповноваженої особи від імені держави на виконання функцій із виконання бюджетних зобов'язань по даному предмету, оскільки саме відповідач, як розпорядник коштів місцевих бюджетів, здійснює розрахунки з постачальниками соціальних послуг.

Окрім того, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

4.8. Доводи касаційної скарги щодо не врахування судами попередніх інстанцій, що управління не брало на себе зобов'язань щодо відшкодування за перевезення пільгових категорій громадян за період з березня 2014 року по серпень 2014 року, а суд апеляційної інстанції безпідставно послався на лист Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 13.06.2018 № 08-3228, не взявши до уваги пояснення представника управління, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

Наведені доводи касаційної скарги передусім зводяться до переоцінки доказів, окрім того, є необґрунтованими, оскільки не узгоджуються з обставинами справи, встановленими місцевим господарським судом, що ТОВ "Вікторія - Транс С" подавалися розрахунки необхідних сум компенсації, які підписані і скріплені печатками перевізника і замовника - Управління транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Рівненської міської ради, зокрема за період з березня 2014 року по серпень 2014 року, а також суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема пункту 4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та умовам договору, погоджених у пунктах 1.2, 2.2.

4.9. Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині застосування позовної давності, колегією суддів також відхиляються з огляду на таке.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Виходячи з наведеного, довод касаційної скарги про те, що про порушене право позивач дізнався ще 09.02.2015, коли з ним були проведені останні розрахунки, не узгоджується з викладеними вище доводами скаржника про відсутність порушеного права позивача.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що ТОВ "Вікторія - Транс С" з вимогою про виконання договору в частині розрахунків на суму 245 754, 48 грн звернулося до відповідачів з претензією 13.08.2015, а відповідь на зазначену претензію, з якої позивач дізнався про те, що кошти за надані послуги взагалі не будуть перераховуватись, Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради було надано 16.09.2015, дійшли обґрунтованого висновку, що саме з цього часу і належить рахувати 3-річний строк позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Зважаючи на те, що позов ТОВ "Вікторія - Транс С" було заявлено 15.06.2018, суди попередніх інстанцій правомірно вважали, що його було заявлено в межах позовної давності.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, то судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 325 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 та рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2018 у справі № 918/401/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська