Рішення

від 11.10.2018 по справі 910/8424/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2018Справа № 910/8424/18

За позовом: Київської міської ради

до: приватного акціонерного товариства "Схід - 2"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ковальчук Оксани Анатоліївни

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Громадської організації "Барви життя"

про розірвання договору оренди земельної ділянки

Суддя Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Масна А.А.

Представники сторін:

від позивача - Перепелицін К.М., за дов.

від відповідача - Михайлюк Я.Б. за дов., Рущак В.І. за дов.

від третьої особи 1 - не з'явився

від третьої особи 2 - Кураченко О.І., за дов.

вільний слухач - ОСОБА_8 (НОМЕР_1)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Київської міської ради до приватного акціонерного товариства "Схід - 2" , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ковальчук Оксани Анатоліївни, Громадської організації "Барви життя" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018р. відкрито виконавче провадження за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №417/474 між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди земельної ділянки, пунктом 8.4. якого сторонами погоджено обов'язок відповідача (орендаря) завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено обстеження земельної ділянки на вул.Сормовській, 3 (кадастровий номер 8000000000:63:257:0007), за результатом чого складено акт від 11.01.2018р. №18-0023-02, яким зафіксовано невиконання відповідачем обов'язку щодо здіснення забудови земельної ділянки у строк, встановлений договором. Посилаючись на те, що відповідачем допущено порушення умов Договору оренди позивач вказує на наявність підстав для розірвання договору, в зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що до спірних правовідносин не може застосовуватися положення ст.416 ЦК України, оскільки дана стаття регулює речові права (суперфіцій), в той час, як між позивачем та відповідачем укладено договір оренди, підстави для розірвання якого визначені ст.651 ЦК України. Позивачем не доведено наявність істотного порушення відповідачем умов договору оренди, не вказано у чому полягає шкода, завдана позивачу у зв'язку з незабудовою земельної ділянки, не вказано у чому полягає неможливість досягнення мети договору оренди земельної ділянки. Відповідач вказує, що ним вчиняються всі дії, необхідні для отримання документів, на підставі яких у відповідності до норм чинного законодавства України можливе здійснення будівництва. Відповідач зазначає, що ним належним чином сплачується орендна плата, а відтак враховуючи наведене підстави для розірвання договору оренди відсутні.

Відповідачем також заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

В судовому засіданні 18.09.2018р. за заявою відповідача залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ковальчук Оксану Анатоліївну, як покупця майнових прав на квартиру за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладеним з відповідачем, та якою згідно платіжного доручення №1 від 08.09.2017р. було сплачено за майнові права суму коштів в розмірі 850080,00 грн., а відтак суд приходить до висновку, що рішення у даній справі може вплинути на її права та обов'язки.

В судовому засіданні 02.10.18р. задоволено клопотання громадської організації "Барви життя" та залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача громадську організацію "Барви життя", з огляду на те, що саме за ініціативою даної громадської організації Київська міська рада прийняла рішення про звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення в процесуальному статусі третіх осіб на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, з якими відповідачем укладено Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, з огляду на те, що доказів проведення оплати за вказаними договорами матеріали справи не містять, а відтак суд вважає, що відповідачем не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки вказаних осіб.

В судовому засіданні 02.10.2018р. закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.10.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін в судових дебатах, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 21.12.2006 № 417/474 земельна ділянка площею 0,3827 га (кадастровий номер 8000000000:63:257:0007) передана закритому акціонерному товариству СХІД-2 в оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, офісами та підземним паркінгом на вул. Сормовській, 3 у Дарницькому районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та приватним акціонерним товариством СХІД-2 23.03.2007 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 30.03.2007 за № 63-6- 00409 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1.Договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 року № 417/474, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (об'єкт оренди), визначену цим Договором.

Згідно з п.2.1. Договору об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул.Сормовська, 3 у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 3827 (три тисячі вісімсот двадцять сім) кв.м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, офісами та підземним паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:63:257:0007.

Відповідно до п.3.1. Договору він укладений на 25 років.

Абзацом 2 підпункту 8.4 пункту 8 Договору оренди встановлено, що орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору.

Відповідно до умов пункту 11.4 Договору оренди він може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, зокрема, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 Договору.

Пунктом 11.5 Договору оренди визначено, що Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки, в зв'язку з недотриманням відповідачем умов Договору щодо здійснення забудови земельної ділянки упродовж 3 років з моменту державної реєстрації Договору.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.4. укладеного між сторонами договору передбачено, що орендар зобов'язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору та використовувати земельну ділянку відповідно до його цільового призначення.

Згідно п. 11.4 договору договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершенні забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення забудови земельної ділянки 05.08.2011 року між відповідачем та ПрАТ Комплексне підприємство широко профільного будівництва-2 укладено Договір №07/11 від 05.08.2011 року, за умовами якого сторони домовились направляти свої сили на будівництво та введення в експлуатацію Об'єкта будівництва (житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями, офісами та підземним паркінгом на вул.Сормовській, 3 у Дарницькому районі міста Києва) на земельній ділянці за адресою: м.Київ, вул.Сормовська, 3 у Дарницькому районі м.Києва за рахунок залучених коштів юридичних та фізичних осіб, а також на передачу об'єктів інвестування у цьому Об'єкті будівництва у власність Інвесторам.

За умовами вказаного Договору передбачалось початок будівельних робіт - ІІ квартал 2012р.; закінчення робіт - ІІ квартал 2014 року.

В матеріалах справи містяться договори купівлі-продажу майнових прав на квартири по об'єкту: м.Київ, вул.Сормовська, 3 у Дарницькому районі м.Києва, які укладені відповідачем із фізичними особами - покупцями.

У відповідності до п.2.3. Договору №07/11 від 05.08.2011 року ПрАТ Комплексне підприємство широко профільного будівництва-2 зобов'язалось забезпечити розробку та фінансування проектно-кошторисної документації; погодити проектно-кошторисну документацію; отримати дозвіл та ордер на виконання будівельних робіт; забезпечити підключення інженерних мереж; забезпечити фінансування, спорудження та введення об'єкта будівництва в експлуатацію; обирати генпідрядні та субпідрядні організації для виконання будівельно-монтажних робіт, укладати договори, тощо.

Таким чином, відповідач з метою виконання умов договору оренди земельної ділянки уклав із ПрАТ Комплексне підприємство широко профільного будівництва-2 Договір №07/11 від 05.08.2011 року, за умовами якого на останнього покладено зобов'язання відносно отримання відповідних дозвільних документів та залучення підрядних організацій для будівництва об'єкта.

Згідно ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

З метою здійснення забудови земельної ділянки, 10 жовтня 2011 року було отримано Технічні умови №04/888 на приєднання до теплових мереж житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, офісами та підземним паркінгом за адресою: вул.Сормовська, 3; 19.06.2017р. відповідачем отримані Технічні умови №4480 від 19.06.2017 року (замість ТУ - 4480 від 18.04.2012 року) на каналізування об'єкта.

Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ115132050470 на Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, офісами та підземним паркінгом по вул.Сормовська, 3 у Дарницькому районі м.Києва отримано 23.07.2013р.

Також, як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання будівельних робіт відповідачем отримано висновок погодження місця розташування та висоти об'єкта Державіаслужби України від 12.07.2013 року №1.19-8012, Погодження абсолютної позначки об'єкту ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль від 05.07.2012 року №08-22-1190, висновок щодо умов розміщення об'єкта ДП УКРАЕРОРУХ від 07.07.2012 № 1.16-112, висновок ДП АНТОНОВ від 12.06.2013 року № 066/30, погодження будівництва об'єкта Командування повітряних сил ЗСУ від 13.06.2013 р. № 350/3/943/пс, погодження КП Міжнародний аеропорт Київ (Жуляни) від 26.06.2013 року № 1.9-5/63.

20.07.2015р. сторонами Договору №07/11 від 05.08.2011 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій було передбачено, що початок будівельних робіт - листопад 2013р., закінчення будівельних робіт - ІV квартал 2016 року.

22.03.2017р. між сторонами Договору №07/11 від 05.08.2011 року укладено Додаткову угоду №2 до Договору про розірвання Договору №07/11 від 05.08.2011 року, якою також було передбачено здійснення повернення відповідачем витрат ПАТ Комплексне підприємство широко профільного будівництва-2 , які останній поніс в зв'язку з виконанням Договору в розмірі 3 940 000,00 грн.

Для продовження будівництва відповідачем було укладено із ТОВ Білдинг Плюс (генеральний підрядник) Договір генерального підряду №1/2703/17С від 06.03.2017р., за умовами якого генеральний підрядник зобов'язався виконати комплекс будівельних робіт по Будівництву житлового комплексу з вбудовано-прибудоваиими приміщеннями, офісами та підземним паркінгом по вул.Сормовській, 3 у Дарницькому районі м. Києва .

Як встановлено судом відповідачем під час будівництва було понесені витрати на здійснення вказаного будівництва, зокрема компенсація витрат по об'єкту будівництва по вул.Сормовській, 3 у розмірі 3 940 000 грн згідно Акту наданих послуг №612 від 22 березня 2017 р.; відповідачем також здійснено інші витрати на будівництво, що підтверджуються актами виконаних робіт та наданих послуг, а саме: Акт № ОУ-ОООСИ69 здачі прийняття робіт від 15 серпня 2017 року, Акт здачі приймання-виконаних робіт від 12.07.2017 року, Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо здійснення технічного нагляду від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 30.09.2017; Акт надання послуг № 258 від 15 травня 2017 р.; Акт надання послуг № 23 від 28 квітня 2017 р.; Акти від 17.07.2017 наданих послуг до Договору № 2017051397, до Договору № 2017051396, до Договору № 2016052526 від 18.05.2017 року; Акт здачі-приймання виконаних робіт від 12.07.2017 року та відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Отже, вищезазначене свідчить про те, що ПрАТ Схід-2 вчиняє дії, необхідні для здійснення та закінчення забудови спірної земельної ділянки, здійснює відповідні витрати на проведення будівельних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи, однак тривалість процедур та значна кількість дозвільних документів сповільнює здійснення забудови земельної ділянки, що свідчить про відсутність вини відповідача відносно недотримання строків здійснення забудови земельної ділянки, враховуючи також те, що безпосередньо обов'язки щодо отримання дозвільної документації та здійснення будівельних робіт за Договором №07/11 від 05.08.2011 року було покладено на ПАТ Комплексне підприємство широко профільного будівництва-2 , яким визначених Договором №07/11 від 05.08.2011 року строків не дотримано.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка істотності порушення стороною договору здійснюється з урахуванням наявності шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Позивачем в позовній заяві не було зазначено, у чому саме полягає вина та чи заподіяна шкода Київській міській раді, в зв'язку з не завершенням будівництва на земельній ділянці у встановлений договором строк, в той час як матеріалами справи підтверджується відсутність вини відповідача у затримці здійснення будівництва, проведення відповідачем будівельних робіт та здійснення витрат на отримання дозвільної документації, будівництва, , відсутність заборгованості зі сплати орендної плати.

У відповідності до статей 1, 8 Конституції України Україна є правовою державою. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України від 17.07.1997 №475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак, в силу ст.9 Конституції України, вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54).

Право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується ст.ст.1, 8, 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно за відсутності його вини, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 вказаного рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

При цьому, у наведеному рішенні Європейського суду з прав людини йдеться про непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном.

З огляду на те, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а розірвання договорів на тій підставі, що не завершено будівництво не передбачено чинним законодавством України, враховуючи відсутність вини відповідача у затримці забудови земельної ділянки, яка спричинена необхідністю значного часу для погодження уповноваженими органами документації на будівництво, приймаючи до уваги, що відповідачем після отримання необхідних дозволів здійснюються будівельні роботи, позивачем не зазначено у чому полягає та чи наявне завдання шкоди Київській міській раді, в зв'язку з не завершенням будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, в порядку місцевої ініціативи до Київської міської ради звернулась ініціативна група з письмової пропозицію щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.03.2007 за №63-6-00409 та зупинення будівельних робіт на вул.Сормовській, 3 у Дарницькому районі м. Києва, в зв'язку з незаконністю будівництва та порушенням права мешканців району на забезпечення соціальних та побутових потреб.

На засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування 07.11.2017 підтримано місцеву ініціативу та проект рішення Київської міської ради Про врегулювання питання використання земельної ділянки площею 0,3827 га на вул.Сормовській, 3 у Дарницькому районі міста Києва . 08.02.2018 Київською міською радою прийнято рішення №10/4074 та доручено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,3827 га (кадастровий номер 8000000000:63:257:0007) від 30.03.2007 та зареєстрованого за N63-6-00409, укладеного між Київською міською радою та закритим акціонерним товариством "СХІД-2" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, офісами та підземним паркінгом на вул. Сормовській, 3 у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.3 ст. 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Рішенням Київської міської ради від 23.07.2015 року №761/1625 Про утворення Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було утворено відповідний Департамент.

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №291 від 11.05.2016 року було створено комісію з передачі документації та вирішення питань, пов'язаних із функціонуванням структурного підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), на який покладено виконання функцій державного архітектурно-будівельного контролю.

11.10.2016 року було підписано акт приймання-передавання документів між Держархбудінспекцією та Київською міською радою, відтак саме 11.10.2016 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) розпочав свою роботу та виконання покладених на них повноважень.

Отже, саме на Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покладено функції здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт на території міста Києва щодо об'єктів незначного (CCI) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності); надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, на території міста Києва, незначного (CCI) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності).

Матеріали справи не містять доказів того, що уповноваженим органом було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та встановлено наявність допущених порушень під час здійснення будівництва.

Під час розгляду справи сторонами не заявлялися клопотання щодо призначення експертизи у справі з метою встановлення відповідності будівництва вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; позивач у позовній заяві не вказує які саме порушення допущені під час здійснення будівництва, жодних доказів суду не надає, встановлення наявності чи відсутності порушень вимог будівельних норм під час здійснення відповідачем будівництва на спірній земельній ділянці не охоплюється предметом розгляду даної справи.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Громадські інтереси не можуть бути зведені до інтересів окремих індивідів, оскільки вони не можуть бути розцінені, як "суспільні" або "публічні". Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

В даному випадку, дотримуючись справедливого балансу між необхідністю задоволення вимог окремих представників громадськості, які складають меншу її частину, та позбавленням законного права відповідача на користування наданою йому земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що таке співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються, є невиправданими. В результаті такого втручання у право на мирне володіння майном, відповідач несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в даній справі не дотримано критеріїв, які дають право суду на втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями, наданими статтею 1 Першого протоколу.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення Київській міській раді з підстав, зазначених у позовній заяві.

Посилання позивача на п.4 ч.1 ст.416 ЦК України, як на підставу для задоволення позову безпідставні, оскільки стаття 416 ЦК встановлює підстави припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови, таке право (суперфіцій) виникає на підставі відповідного договору або заповіту (стаття 413 ЦК), а тому позивач неправомірно застосував норми про суперфіцій до відносин оренди землі, враховуючи, що договір оренди і договір суперфіцію підлягають окремому правовому регулюванню та мають властиві їм особливості.

Заява відповідача про застосування наслідків пропущення строку позовної давності судом не розглядається, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено по суті.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення тексту рішення: 23.10.2018р.